Овдійчук Ян Юрійович (11.06.1992 – 07.03.2023) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Овдійчук Ян Юрійович народився 11.06. 1992 року в місті Сєвєродонецьк, Луганської області. До дитячого садочку , Ян не ходив, зростав у колі люблячої сім’ї : тата, мами та молодшого брата. У вересні 1997р. пішов навчатися у експериментальний- підготовчий клас Сєвєродонецької гімназії. Згодом перевівся у Сєвєродонецький багатопрофільний ліцей, який закінчив у 2008 році. Отримав атестат про повну загальну середню освіту. Дуже гарно давалися предмети : англійська мова, німецька, фізична культура, захист Вітчизни, основи безпеки життєдіяльності. Погано давалася російська мова..

01.09. 2008 р. Ян вступив до технологічного інституту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля м. Сєвєродонецьк.

Строкову службу, проходив у 2011 – 2012 рр, служив у спецназі в Криму. Отримав схвальну характеристику. 30. 06. 2014 р. закінчив навчання та отримав диплом за кваліфікацією бакалавр з «Економіки підприємства». У 2014 р. Ян разом з батьком займався підприємницькою діяльністю .

У 2015 – 2016 рр. перебував на службі в АТО, в 40 – й артилерійській бригаді. За цей період . отримав посвідчення: “Класного спеціаліста ЗСУ” та звання молодший сержант.

У 2016р. звільнився з АТО, працював у бізнесі свого батька. Займався спортом, багато читав, вивчав мови, цікавився японською культурою.

У 2019р. Ян одружився, народилася донечка З початку повномаштабного вторгненя Росії в Україну сімя переїхала у село Пеньків, Рівненської області

На на військову службу призваний Рівненським РТЦК та СП з 21.09.2022 р. Освоїв спеціальність сапера та отримав посаду командира відділення

керованого мінування інженерно – саперної роти З ОШБ р полку « АЗОВ».

07. 03. 2023 р. Ян зранку їхав на виконання бойового завдання, спілкувався з дружиною та донечкою, рідні чули і бачили його в останній раз, з якого на жаль не повернувся.

Молодший сержант Овдійчук Ян Юрійович – 3-я Окрема Штурмова Бригада полку АЗОВ , військової частини А4638, командир відділення керованого мінування 2 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення загинув 07 березня 2023 року біля населеного пункту Кліщіївка Донецької області (Бахмутський напрямок) під час виконання бойового завдання. Противником були здійснені артилерійські обстріли , внаслідок яких Захисник зазнав несумісне з життям осколкове поранення черевної порожнини

У Героя залишилися: батьки, брат, дружина та донька.

Поховали Захисника на «Новому» кладовищі поруч з іншими воїнами небесного легіону.

Публікації про Овдійчука Я.

Спогади мами Інни: « Коли у нашому дев’ятиповерховому будинку трапилася пожежа, син перший кинувся в клуби чорного диму щоб врятувати сусідів
ще до приїзду пожежників. Його брат прибіг на допомогу і вони разом врятували непритомного сусіда з восьмого поверху. Він був сміливий і
завжди допомагав людям».

Спогади рідного брата Руслана :
«З дитинства мало що пам’ятається … Пам’ятаю, що Ян завжди був спокійніший за мене, читав книги, у нього було три частини Гарі Потера,
хоча я в ті роки, напевно ще по складах читав. У підлітковому віці ми з ним майже не перетиналися,тому що батьки розлучилися, Ян проживав з мамою
а я татом. Але пам’ятаю пару моментів: одного разу на мене накинувся його товариш ( здоровий такий), коли він дізнався ,то пішов і заступився за мене.
Я гордився тим, що Ян підтримав мене і що я важливіший за товариша. На будівництві у тата завжди дуркували : брали цеглу і доки несли її на другий
поверх або ще кудись, намагалися насмішити один одного, щоб хтось скинув цеглу. Ходили танцювати в клуби, спілкувалися, любили грати в
комп’ютерні ігри. У нас була гра, в яку ми грали 7 років і до його мобілізації Lineage 2».

Спогади друзів : « Ян був врівноважений, спокійний, дуже відповідальний, чесний, був багатосторонньою особистістю, вмів спілкуватися на любі теми.
Ніколи нікому не відмовляв у допомозі, якщо навіть він не знав відповіді на деякі запитання, він вичерпував інформацію з інтернету і допомагав
людині. Це може підтвердити майже кожен мешканець села Пеньків».

Спогади рідної тітки Оксани: «Мені завжди було цікаво поспілкуватися з Яном і порадитись ,він гарно знався в автомобільній сфері,годинами міг
розповідати про автомобілі, вражав своїми знаннями»…

“Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав життя за Україну. Щирі співчуття рідним та близьким, розділяємо біль їх непоправної втрати. Ніякі слова не можуть сьогодні втамувати біль втрати”, – йдеться у повідомленні Костопільської міській ради.

13 березня у Костополі попрощалися із військовим Яном Овдійчуком