Подвишенний Олександр ( ) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Олександр Подвишенний жив у Рівному. поет, науковець та військовий з Рівного.

Навчався в Острозькій академії. Був випускником факультету “Літературна творчість” Після завершення магістратури навчався в аспірантурі Острозької академії, досліджуючи творчість Уласа Самчука.

У доробку поета було дві збірки віршів — “Горизонталі” та “Зажурена ліра”, яка вийшла у 2019 році в рівненському видавництві “Волинські обереги”. Також Подвишенний цікавився журналістикою: на сайті “Горинь.інфо” публікував свої суспільно-політичні матеріали, а також працював позаштатним кореспондентом всеукраїнської газети “День”

Олександр Подвишенний був учасником Революції Гідності .На початку 2018 року Олександр став в.о. керівника рівненської міської організації політпартії «Правий сектор», а восени того ж року очолив обласний осередок «Правого сектору». Він приєднався до сил територіальної оборони на початку 2022 року, ще до повномасштабного вторгнення. Був командиром стрілецької роти 56-го батальйону територіальної оборони. З початку повномасштабного вторгнення обороняв північний кордон України поблизу Часового Яру та в Кринках. Він підписав контракт ще в січні 2022 року, бо передчував початок великої війни. Був випускником першого курсу “Вишкіл капітанів” в ТРО.

Олександр Подвишенний відзначився як командир, який був єдиним офіцером на лівому березі Дніпра в Кринках і протягом 75 днів відбивав атаки ворога. Він також відмовився від евакуації після поранення, щоб не перешкоджати евакуації інших, більш важко поранених, бійців.

Капітан Олександр Подвишенний був командиром стрілецької роти 104-ї окремої бригади тероборони Рівненщини.

Сашка не стало 30 травня 2024 року. Він брав участь в обороні Кринок на Херсонщині й був єдиним офіцером на лівому березі.

Публікації про Подвишенного О.

Олександр Подвишенний був вірний своїм переконанням. На своїй Fb-сторінці 8 березня 2024 року він написав:

«Ніколи не здаватися в полон, ніколи не зрадити присягу українській Нації. Тоді, коли важко, коли безвихідь, коли немає надії – боротися і йти всупереч усім але. За нами наші родини, наша Батьківщина, все святе та недоторкане… Здобути, або не бути. Зі щитом, або на щиті. Шлях воїна – це йти до Кінця».

Спогади:

Дарія Борисович, Дружина Олександра

Рівно пів року тому тебе не стало. Частинка мене пішла разом з тобою. Але частинка тебе далі живе у мені. І це причина, чому я не зламаюсь.Я мала б написати, що не знаю, як жити далі, чи що у мені тепер величезна пустка. Але це не так. Ти зробив мене дуже сильною. Ти зміцнив мене, зростив і навчив багатьом важливим речам, сформував левову частку мого світогляду, наповнив мене надзвичайною любовʼю до життя.

І я обіцяю, що завершу те, що ти прагнув втілити. Як і не припиню присвячувати тобі свої досягнення. Для сім’ї ти був найкращим сином, братом і чоловіком, для друзів — надійним і відданим другом, для побратимів — справедливим командиром, на якого рівнялися й покладалися. І я знаю, що колись ми знову зустрінемося. Чи по той бік, чи у новому житті. А нині я берегтиму пам’ять про тебе. Берегтиму ту частинку тебе і той промінчик, що ти мені дав. Віддаватиму його дорогим людям і робитиму так, аби в їхньому житті було багато світла

Дарія додала, що Олександр був найкращим сином, братом і чоловіком, для друзів — надійним і відданим другом, для побратимів — справедливим командиром, на якого рівнялися й покладалися. Вона також відзначає, що Подвишенний мав хист до всього, за що брався: літератури, наукової діяльності, політики, педагогіки, військової справи.

Сьогодні 6 місяців. 6 місяців тому, 30 травня 2024 року, в н.п. Кринки, Херсонської області загинув мій брат командир стрілецької роти 56 ОСБ 104 бригада тероборони ЗСУ Рівненщина капітан Олександр Подвишенний .

Сашко це про постійну боротьбу проти росії, відстоювання інтересів громади та Дії. Боронив українську ідею в Києві під час Революції гідності в 2013-2014 роках, з початком повномасштабного вторгнення на північних кордонах, поблизу Часового Яру та в Кринках.

Сашко це:

1. Бути єдиним офіцером в Кринках та 75 днів безперервно відбивати наступ противника на лівому березі Дніпра.

2. Погодитися на операцію, не вміючи добре плавати, бо ти командир і маєш вести за собою.

3. Відмовитися від евакуації після поранення, бо є «пріоритетніші» хлопці.

4. Особисто знищити в стрілецькому бою з десяток росіян та в переддень загибелі винести з побратимом морпіхом на точку евакуації 5-ох важкопоранених суміжників.

5. Одним із перших підписати контракт в новоствореному ТРО в січні 2022 року, бо буде війна і треба захищати, та бути одним з кращих випускників першого курсу «Вишкіл капітанів» в ТРО.

6. Безмежно любити кохану дружину та маму, бути моїм найкращим другом попри все.

Пишаюся життям, яке ти жив, брате. Зроблю усе, щоб повернути твоє тіло додому і продовжити початі тобою великі справи.

Разом з тим, прошу Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine вплинути на 38 окрема бригада морської піхоти , в оперативному підпорядкуванні якої він перебував, і яка за пів року не спромоглася призначити та провести службове розслідування за даним фактом.

Михайло Онуфер