Романович Юрій Дмитрович народився 19 травня 1978 року в селі Яцьковичі, Березнівського району, Рівненської області.      В 1985 році пішов до першого класу Яцьковицької середньої школи І-ІІІ ступенів.
     Під час навчання проявив себе відповідальним, ввічливим, добросовісним, працьовитим учнем. Постійно брав активну участь в трудових справах класу, школи, села. Завжди шанобливо ставився до вчителів, був дружелюбний з однокласниками, старався допомагати старшим. Рано залишився без матері. Після закінчення школи, в 1995 році, вступив до Корецького ПТУ і здобув професію тракториста.

З 1996 по 1998 рік проходив строкову військову службу. В свій час працював в місцевому колгоспі «Мир» та лісорубом в Яцьковицькому лісництві Соснівського лісового господарства. У мирний час Юрій був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним чоловіком, котрий завжди був готовий прийти на допомогу. Захоплювався технікою, ремонтом тракторів, любив тварин.
          Захищав Україну від московських окупантів. З вересня 2023 року перебував у лавах танкового батальйону в Сумській, Донецькій та Миколаївській  областях 
   Фізичні та психічні навантаження військової служби підірвали здоров’я українського воїна. 22 лютого 2025 року під час лікування у Березнівській центральній міській лікарні Юрій Дмитрович помер. 

У захисника залишилися: тато Дмитро Гнатович, сестри Тетяна та Світлана і племінниця Дар’я.
     Похований на місцевому кладовищі.

Публікації про Романович Ю.

У селі Яцьковичі віддали останню шану військовому Романовичу Юрію Дмитровичу

Захисника проводжали в його рідному селі Яцьковичі з усіма військовими почестями – під супровід почесної варти та колони прапороносців.

У Свято-Покровському храмі села Яцьковичі відбулася заупокійна служба . Траурну колону з надзвичайною повагою та скорботою, віддаючи останню шану воїну, односельчани зустрічали навколішки. Під виконання Державного Гімну України та військовий салют завершився земний шлях Юрія Романовича, якого поховали на місцевому кладовищі рідного села Яцьковичі.

Пам‘яті Захисника-Воїна Юрія Романовича - мого колишнього учня,
нашого односельця…
Прийшла тривожна звістка у село:
Не стало Юри, - болем прокотилось…
Йому так небагато років ще було,
То доля злісно із Героєм поступила…
Ридало все село, коли над тілом сина
В скорботі батько й сестри похилились,
Лиш мами не було - була родина…
А мама із небес на сина - Воїна дивилась…
Про доброту його усі навколо знали,
Бо доброта з ним поруч крокувала…
І людяність, увага, працьовитість…
Ці якості в душі з дитинства процвітали.
Та й кошенятко, що теплом зігріте,
До серця Воїн з усмішкою горне,
Він вмів цей світ навколишній любити…
Не знав лише, що поруч ходить горе.
Захисників-Синів потрібно шанувати,
Не оскверняти пам‘ять про Героїв,
В людських серцях Їм треба вічно жити,
Бо здобувають мир вони своєю кров‘ю…
Слава Україні!
Героям Слава!

Марія БОРОВЕЦЬ.

Список публікацій

Помер захисник із Рівненщини, який воював на Сумщині, Донеччині та Миколаївщині // Рівне 1

У лікарні помер воїн з Рівненщини Юрій Романович // Рівненські новини

У селі Яцьковичі віддали останню шану військовому Романовичу Юрію Дмитровичу // Березнівська міська рада