Сліпчук Тарас Русланович народився 14.03.1992 р.н., в с. Княгинин Рівненської обл. Тарас дуже мріяв стати військовим, і бути гарним, добрим, справедливим командиром, згодом в нього ці мрії почали збуватись , але ця клята війна …
Сліпчук Тарас Русланович, закінчив 2016 році Національну академію внутрішніх справ, здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки
«Правознавство» здобув кваліфікацію бакалавра права. 01.07.2016р.- 01.07.2019р., Тарас Русланович підписав контракт із Збройними
силами України, після походження певних курсів, займав посаду командира мінометної батареї, безпосередньо брав участь в АТО.
Після закінчення контракту не міг знайти себе в цивільному житті, тому прийняв рішення 17.10.2019р. знов піти на контракт до лав Збройних сил України .
До початку повномасштабної війни перебував у зоні АТО та ООС, де й зустрічав одним із перших наших ворогів.
За час служби чоловік неодноразово був відзначений медалями та нагородами, серед яких: медаль «Захиснику Вітчизни», почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, відзнака Командувача військ Оперативного Командування «Схід», медаль Президента України «За військову службу Україні», відзнака «За зразкову службу».
Військовослужбовець Збройних Сил України — Сліпчук Тарас Русланович, 14.03.1992 р.н., старший сержант, головний сержант 2-го мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону військової частини А0693, героїчно загинув 13 січня 2023 року, під час бойових дій в місті Сіверськ Бахмутського району Донецької області, захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет України.
Публікації про Сліпчука Т.
«Мій чоловік, був, є і буде найкращим чоловіком у світі. Без нього просто закінчилось моє життя на землі. Тарас був ясним сонечком для мене, гарним, чуйним, добрим сином і братом. Для друзів був хорошим співрозмовником, завжди вислухає, підтримає, допоможе, дасть обдуману пораду. Кожна людина, яка спілкувалась з Тарасом, завжди відгукувалась про нього добрим словом. Ніколи і нікого не залишав в біді. Тарас був людиною слова, діла і честі», – розповіла дружина захисника Анна.
Провели в останню дорогу нашого Героя!\
У війні за Незалежність України загинув ТАРАС СЛІПЧУК. Свій останній бій Герой прийняв 13 січня…Він віддав останнє що мав, найцінніше, віддав своє життя заради тих, хто живе поруч. Йому назавжди залишиться 30… Боляче усвідомлювати, що так рано обірвалось молоде життя. Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду. Він був відданий та хоробрий Син своєї Батьківщини, надійний побратим, мужньою, доброю і безмежно світлою людиною, таким назавжди залишиться у нашій пам’яті.
Заупокійна служба за загиблим захисником відбулась у Свято – Успенській церкві ПЦУ с. Лішня. Поховали Героя на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями, як захисника, що до останнього подиху боронив Україну від окупанта.
Ніякими словами не втішити маму, брата, дружину загиблого Героя, бо в одну мить втратили вони свою надію, свою кровинку. Схиляємо голови у скорботі та розділяємо біль непоправної втрати, висловлюємо щирі співчуття родині і близьким загиблого. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про Воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Саме завдяки таким людям, як Тарас, ми сьогодні маємо можливість жити. Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в нашій пам’яті.
Доземний уклін та безмежна шана справжньому Воїну! Вічна Пам’ять і Слава Захиснику України ТАРАСУ СЛІПЧУКУ!
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ГЕРОЮ ТАРАСУ СЛІПЧУКУ, ЯКИЙ ЗАГИНУВ НА ВІЙНІ, ЗАХИЩАЮЧИ НАС І УКРАЇНУ. Він був такий ще молодий, Він захищав свою країну. Він сміло йшов в пекельний бій, В бою Героєм він загинув. Схиляє голову село І на колінах зустрічає. Всі знали доброту його, Та стала звістка враз печаллю. Гірка скотилася сльоза І заломила руки ненька. Синочку! Як без тебе я? Мій любий, дорогий, рідненький. Накрила чорна пелена, Лягла на голову хустина. Не до лиця була вона, Бо хоронила мати сина. Він більш у дім вже не зайде. Не скаже мамі добре слово. Кохану більш не обійме І брату не всміхнеться знову. Б’ють дзвони Храму голосні І сум торкає кожну душу І сльози котяться рясні, А вітер обриває тишу. Везуть солдата " На щиті". Вклоніться низько йому люди. Він захищав нас на війні, Що смертю дихає у груди. Пішов у вічність назавжди, Туди, де тиша сокровенна. Де не шумлять більше дуби І листя не паде із клена. А пам’ять лишиться в серцях, Хоч промайне багато часу. Герої йтимуть до кінця, Ти ж в мирі спочивай ТАРАСЕ! В обличчя дихає зима. Сльоза в годину впала темну. Хай буде проклята війна, Яка прийшла на нашу землю! Тетяна Горобець 2023 р.
13 січня, минає рік, як у важкій боротьбі за рідну Батьківщину та її волю загинув наш земляк, СЛІПЧУК Тарас Русланович (14.03.1992-13.01.2023).
Список публікацій
Герой повертається додому на щиті: На Донеччині загинув молодий мешканець Рівненщини // Радіо Трек: новини
Минають роковини, як загинув військовий Тарас Сліпчук із Демидівщини // Район.in.ua
Боєць Тарас Сліпчук загинув // Платформа пам’яті меморіал
На Небеса йдуть найкращі: річниця загибелі Героя СЛІПЧУКА Тараса Руслановича // Демидівська селищна рада