Соломка Богдан Юрійович, позивний “Паваротті” (25.12.1992– 20.01.2024)

Народився та виріс Богдан у м.Сарни. Навчався у Сарненському ліцеї «Лідер». Закінчив Рівненське музичне училище та Рівненський державний гуманітарний університет. Був за фахом хоровим диригентом, проте займався вокалом. Богдан Соломка – чемпіон України з бодібілдингу, екссоліст філармонії, актор театру і кіно, фітнес-тренер. Амбітний, цілеспрямований, щирий та справедливий.

31 – річний Герой з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, разом із татом, рідним братом Романом, взяв до рук зброю та став на захист спокою українців. Служив в лавах «Правого сектору» парамедиком.Спочатку воював у «Правому секторі», а пізніше перейшов до 140-го окремого центру спеціальних операцій ССО ЗСУ. Був старшим стрільцем і медиком групи.

20 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Мала Токмачка Запорізької області ворог обірвав життя «Паваротті» – саме такий позивний був у Воїна. Поруч був рідний брат, який отримав тяжку контузію, але це не завадило йому евакуювати тіло Героя з поля бою.

У Героя залишилися батьки, двоє молодших братів та дружина.

Похований на Алеї Героїв м.Сарни.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Указом Президента України №152/2024 старшого солдата Соломку Богдана Юрійовича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Публікації про Соломка Б

У Сарнах попрощалися з воїном-добровольцем Богданом Соломкою

25 січня із захисником прощалися в рідному місті.

“Паваротті» повертається на щиті! Саме такий позивний був у Богдана, він боровся за державу, за культуру, яку ніс у маси, за незалежність нашої держави! Він був неперевершеним у всьому! Навіки у строю! Вічна слава та пам’ять Герою…

Родина у скорботі адже втратила люблячого сина, чоловіка, брата, доброго та щирого друга, веселого та справжнього, дбайливого та чесного. Втім, на завжди у пам’яті рідних, друзів, побратимів та знайомих залишиться його посмішка. Тепер Богдан — воїн небесного війська, який захищатиме нас із висоти.

Висловлюємо слова щирих співчуттів батькам, братам та дружині загиблого Героя, усім, хто знав та любив Богдана. Розділяємо з вами гірку, непоправну втрату”, – йдеться на сайті Сарненської міської териториальної громади

«Він був неймовірною Людиною з великою літери! Випромінював надзвичайну харизму, тепло і світло. Ті, хто одного разу з ним перетнувся, більше ніколи не могли його забути. Він захоплював увагу всіх, як тільки заходив у приміщення чи долучався у компанію. І залишав глибокий слід у серцях. Завжди давав мудрі поради, багато хто саме за цим до нього й звертався. Багато працював з дітьми-сиротами, проводив дитячі табори і служив підліткам. Відданий, люблячий Бога християнин із величезним серцем, сповненим любовʼю. Прекрасний, люблячий чоловік», – згадує дружина полеглого бійця Анна.

Подруга юності, колега – Ніна Іщенко про Богдана…

«У 2010 році я познайомилась з людиною, яка одразу запам’яталась. Хоч Богдан відкривався для мене як музикант і артист поступово, його яскравий характер та божественне почуття гумору, закохували в себе одразу.
Богданчику, як сумно, що ти так мало побув на цій землі…часто про тебе думаю і згадую.
Світла пам’ять Герою України, який віддав життя, щоб ми сьогодні могли жити»

«У ролі військового я вперше»: актор-захисник Богдан Соломка розповідає про службу в армії та театрі

Актор театру та кіно до 24 лютого та військовий парамедик після. Богдан Соломка отримав відмову у військкоматі, але долучився до бійців «Правого сектора». Зараз вокаліст, а також колишній бодібілдер служить у складі одного з підрозділів ЗСУ. Про це він розповів в інтерв’ю для Бутусов+. СарниNews.City зібрали цитати талановитого земляка, родом із Сарн, про акторство, музику, українську культуру та військову службу.

Коли лежиш у багнюці з автоматом — скучаєш за сценою

— Я актор театру та кіно. Працюю і служу в театрі мюзиклу. До повномасштабної війни займався своєю акторською кар’єрою. 24 лютого нас всіх розбудили ракети. І вже після цього ні для якого акторства немає часу. З дитинства займаюсь музикою, співом. Я працював у Рівненській обласній філармонії вокалістом. Коли переїхав до Києва, працював вже в театрі мюзиклу. У мене мама скрипачка. Вона привила мені любов до музики, любов взагалі до чогось високого, бо я дуже довго противився, ніби це все мені не треба, це для дівчат. Але згодом все стало на свої місця.

Мій улюблений мюзикл «Нотр-Дам де Парі». Я там грав Клопена, батька Есмеральди. Потім почали запрошувати в кіно. Вже перезнімався в усіх серіалах, які йдуть в нас на ТБ: «Одного разу під Полтавою» «Країна У» «Слід» «Кріпосна». Грав в епізодах, невеликих ролях. Я більше люблю театр, де ти можеш обмінюватися флюїдами з глядачем, ти можеш бачити всі ті емоції, реакції, де ти сам проживаєш цю роль. Легше грати з глядачем, ніж з камерою.

Інколи я дуже сумую за професією. Ну от коли лежиш у багнюці з автоматом, думаєш: на сцену б зараз.

Служити легше, ніж залишатися вдома

— У ролі військового я вперше. Колись ніколи не подумав би подумати, що я буду пов’язаний з армією. Жив під Києвом, в Бучанському районі. Мене розбудила моя дружина (у день вторгнення росії — прим. ред.), бо я дуже міцно сплю. Каже: почалися прильоти. У нас вже були зібрані речі, щоб завести її та тещу на західну Україну. Я поїхав до своєї мами, бо тата вже по повістці забрали в армію. Побув трошки з нею, але я не міг вдома сидіти. Тобто мені тут, нести службу, зараз легше, ніж залишатися вдома. Я не спав, в мене постійно було відчуття тривоги, ніби я щось мав робити. Я з братом волонтерив ще з 2014-15 років. Ми для батальйону «Горинь» багато робили. У військкоматі нас не взяли. Побачили, що проходить набір у Правий сектор. Набрали й поїхали.

Культура, яка виховала катів і злочинців, не має право на життя

— Те, що багато акторів, митців, талановитих людей з культури пішли на війну за покликом серця, сильно вдарить по культурі. Але це лише, якщо оцінювати в короткому періоді. Якщо ми говоримо в глобальному плані, тобто про десятки років чи століття, то наші діти зараз бачать, що Україна повинна мати свою незалежну культуру, зберігати своє. Думаю, це дасть ще більший розвиток для України. Він завжди проходить через біль і кров. Для того, щоб Україна відродилася, переродилася й отримала якесь нове відображення в дійсності, має пройти оцей етап жертви. Тобто ми маємо заплатити ту жертву за 30 років незалежності, за які ми не вкладали ні в українську культуру, ні в її розвиток.

В нас просто запихали цю малоросійську культуру. От чому я знаю російську мову? Тому що я з самого дитинства чую її по телевізору. У нас є хороше, класне своє. Якщо російська культура виховала таких катів, злочинців, ґвалтівників, вона не має права на життя. Для нас це не буде велика втрата. Краще хай Квітки-Основ’яненка буде вулиця, а не того Пушкіна. Діячі російської культури, особливо в сучасному світі, взагалі все мистецтво перетворили в простий бізнес. Коли людина щось створює, вона не робить це від себе, бо хоче дати світу. Вона створює під формат для того, щоб продати, а для цього потрібно завжди бути в правильному місці. І російські музиканти, діячі культури, завжди в правильному місці — біля тих, хто керує, і робить свій формат для того, щоб зомбувати народ. Хоча цей народ і хоче, щоб їх зомбували.

В мистецтві теж є дисципліна

— Я доволі дисциплінований. У мене є таке хобі — збирати професії. Я не тільки актор театру та кіно, а і вокаліст, тренер в тренажерному залі, я займався бодібілдингом і маю титул чемпіона України, займався стронгменом.

Спортивні досягнення Богдана Соломки.

Багато хто думає, що творчість — це щось космічне, де ти літаєш. В мистецтві теж є дисципліна. Якщо ми візьмемо музику, наприклад, там є такий предмет — гармонія. І там все чиста математика: формули, як треба ставити акорди, в якій послідовності і з чого вони складаються. Тому це теж свого роду дисципліна. Щоб навчитися грати на фортепіано чи співати нормально, треба, вибачте, сидіти на дупі біля того фортепіано та 6 годин в день займатися. Більшість тих творчих людей, що літають в небесах, це більше образ, аби люди думали, що творчість — не для всіх. Хоча прокидатися рано мені важко завжди, вокалісти встають в обід, бо голос зранку спить.

Щоб перемогти, треба завершити війну на червоній площі

— Для того, щоб закінчити війну перемогою, треба завершити її на червоній площі з повною капітуляцією росії. А так ця війна буде періодично ще тривати. Щодо моєї мотивації — важко сидіти вдома, знаючи, що ти здоровий опецьок, який може допомогти і бачить, як ті виродки катують дітей, ґвалтують жінок. Ти просто розумієш: якщо не зупинити їх тут, вони будуть у тебе вдома.

Вшанування памяті

У Рівному провели концерт у пам’ять про загиблого музиканта Богдана Соломку

Камерний хор «Воскресіння» та хор студентів Рівненського музичного фахового коледжу провели у Рівному концерт, щоб вшанувати пам’ять музиканта, актора та військового медика Богдана Соломки на позивний «Паваротті”

«Богдан був такою людиною, про яку хочеться кричати. Коли ми з дружиною Богдана зайшли в зал, то перше про, що подумали: «Було б так прекрасно знову почути його тут на цій сцені. Побачити його у красивому одязі». Але Богдан змінив свій красивий одяг для виступів на військову форму, замість мікрофона обрав зброю й пішов захищати кожного з нас. Я познайомилася з Богданом, бувши ще дитиною. Він дуже багато вклав в мій розвиток і показав, якою повинна бути справжня людина. Справжня на емоції й на почуття. Він займався з нами, коли ми були підлітками. Нас була групка дівчат і ми його, люблячи, називали татком, тому що він ставився до нас як справжній тато. Моментами він був справедливий і суворий до наших підліткових вибриків, а моментами неймовірно люблячий, коли у нас були якісь переживання чи турботи», – пригадує учениця Богдана.

Близькі актора розповідають: він був великим прихильником Бога і музики. Захоплював своїм голосом і акторською грою.

«Він став для нас великим благословінням – торкався серцем і впливав на людей. Коли був похорон Богдана, прозвучала цитата, яку я запам’ятаю надовго: «Це митець, що став воїном». Він прожив життя як справжній чоловік і християнин».

Anna Solomka : “За своє коротке життя, всього 31 рік, ти зробив так багато, що на кожен період треба було б робити окремий вечір, бо 2,5 годин було катастрофічно мало.
Але і за цей час багато людей отримали натхнення, багато сміялися і моментами плакали (знаю, знаю, ти хотів щоб ми не плакали, але вже вибачай, ми сумуємо за тобою), ділилися історіями про те, як ти впливав на життя і торкався сердець. І ти продовжуєш це робити навіть після смерті. Твоє неймовірне сяйво не згасає, поки ми про тебе говоримо і пам’ятаємо!
Моя гордість! Мій Герой! ” 💔

«Його життя грало яскравими барвами». Паваротті

Богдан Соломка — соліст Рівненської обласної філармонії, актор театру й кіно. На війні — бойовий медик групи Сил спеціальних операцій. З початком повномасштабного вторгнення разом із татом і братом добровільно став до лав ЗСУ, служили в одному підрозділі.

20 січня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку, 31-річний старший солдат Богдан Соломка загинув. Чоловік мав псевдо Паваротті — так його назвали військовослужбовці з Італії, які приїжджали до навчального центру. Богдан, побачивши їх, почав співати арію італійською.

«Мій чоловік з ранку до вечора займався, щоб розвивати талант. Він казав про себе, що не дуже талановитий, але дуже наполегливий. І це справді його вирізняє. Богдан надзвичайно багато працював над собою. Жив музикою і співом. Його надихав саме академічний вокал», — поділилася дружина Анна Соломка.

Кумедний і глибокий, жартівливий і філософський, яскравий — таким згадують Богдана. Щоби вшанувати його пам’ять, у Рівненській обласній філармонії організували концерт камерного хору «Воскресіння» і хору студентів Рівненського музичного фахового коледжу.

«Богдан співав в обох цих хорах. Після звістки про загибель диригент хору “Воскресіння” Олександр Одинець вирішив різдвяний концерт присвятити його пам’яті. Хористи співали колядки, щедрівки, духовні пісні, твори, які він виконував колись», — розповіла Анна Соломка.

Богдан Соломка також працював артистом театру мюзиклу «КомІльФо» в Києві. Виконував роль Клопена, батька Есмеральди. А ще знімався в епізодичних ролях у серіалах «Слід», «Одного разу під Полтавою», «Кріпосна», «Країна У» та інших.

Іноді, лежачи в окопі в багнюці з автоматом, Паваротті дуже тужив за грою в театрі й кіно. Йому хотілося бути на сцені серед світла софітів.

Анна переконана, що культура меморіальних вечорів допомагає поширювати знання про полеглих героїв: «Також це потрібно, що розвивалася культура поваги до пам’яті тих, хто за нашу свободу й незалежність віддав найдорожче — своє життя. Крім співу й акторства, Богдан ще був тренером у тренажерному залі, займався бодибілдингом і мав титул чемпіона України. Його життя грало яскравими барвами».

Анна Курцановська