Сульжук Юрій Олександрович народився 12 січня 1982 року, у селі Бистричі. Навчався у Бистрицькій ЗОШ здобу середню освіту. По направленню із військкомату закінчив курси шофера в м. Корець. А після навчання був призваний до лав Збройних Сил України. Повернувшись додому, працював на сезонних роботах. Одружився, має двоє дітей, але з дружиною не склалося.
Він був дуже хорошим батьком, постійно піклувався про своїх дітей та навіть придбав для них квартиру в м. Рівне.
З березня 2022 року боронив Батьківщину від московських окупантів. Воював на Київщині та Донеччині, останнім часом перебував під Бахмутом. Двічі був поранений. Лікувався в госпіталі. Повернувся додому.Здавалось усе буде добре. 13 травня 2023 року серце українського воїна Юрія Сульжука зупинилося.
Поховали захисника на місцевому кладовищі.
Публікації про Сульжука Ю.
Військове поховання відбулося у неділю 14 травня. Прощання з покійним захисником розпочалося о 13:00 в будинку за адресою: вул. Межирицька, 2, село Бистричі. Заупокійна служба проводилася у Свято-Миколаївському храмі села Бистричі.
Прозвучав державний гімн, залпи із автоматів. Військові передали мамі захисника України синьо-жовтий стяг.
Світла пам’ять про нього житиме завжди
Ще одну непоправну втрату пережила Україна і наша Березнівщина. 13 травня ц. р. раптово зупинилося серце відважного воїна-фронтовика сорокарічного Юрія Олександровича Сульжука з Бистрич, що перебував у рідному селі у короткостроковій відпустці після лікування у військовому госпіталі, де заліковував наслідки свого другого поранення, яке він отримав у жорстоких боях з російськими агресорами на бахмутському напрямку. Тож минулої неділі бистричани були у великій зажурі і зранку поспішали до оселі покійного, щоб віддати йому данину шани, поваги і пам’яті за його героїчні вчинки під час захисту рідної України від ворогів-загарбників. Сюди прибули жителі навколишніх сіл, а також міський голова Березного, очільник однойменної територіальної громади Руслан Пилипчук, Бистрицький сільський староста Роман Захарчук, керівники підприємств та установ, які діють на території старостату, щоб покласти квіти скорботи та пам’яті до труни померлого воїна-героя. Адже старший солдат, помічник гранатометника Юрій Сульжук сповна заслужив цього. Він вже другий рік віддано боронив нашу Вітчизну від московських окупантів. Воював на Київщині та Донеччині, а останнім часом під славнозвісною незламною українською фортецею Бахмутом, де отримав важкі поранення. Сотні односельчан заповнили подвір’я героя і його рідну вулицю.
Звучали тремтливі і журливі мелодії оркестру, у невтішному смутку у цю мить були неповнолітні син і донька покійного Юрія Сульжука, його батьки, рідні та близькі, у багатьох односельчан були на очах сльози жалю. Бо вони втратили доброго, врівноваженого і дружелюбного земляка-воїна.
О першій годині дня група священників УПЦ провела у домі і на подвір’ї заупокійну відправу біля труни померлого. І багатолюдна траурна процесія під прощальні звуки оркестру рушила до місцевого Свято-Миколаївського храму. Очолювали її прапороносці, які несли блакитно – жовті стяги, а катафалк з тілом солдата-фронтовика супроводжувала почесна воїнська варта, його в останню земну дорогу земляки встеляли квітами, на центральній вулиці села люди зустрічали і навколішки проводжали похоронний кортеж, а схиленими головами віддавали шану померлому герою.
Сотні односельчан і приїжджих зібралися біля місцевої Свято – Миколаївської церкви, де священники УПЦ відслужили заупокійну службу за померлим воїном-захисником. З належними громадянськими та військовими почестями поховали старшого солдата Юрія Олександровича Сульжика на місцевому кладовищі. Хай свята земля йому буде лебединим пухом, а його світлу душу нехай Господь поселить у Своєму Царстві Небесному серед душ усіх наших відважних героїв-захисників. Україна і ми, земляки, ніколи не забудемо про них, світла пам’ять про наших звитяжців житиме вічно.
Павло РАЧОК.
Пам’яті Юрія Сульжука
День Матері сьогодні у журбі,
В сльозах І розпачі тяжкому…
Не виглядає мати сина вже з війни,
-він тут, він вже назАвжди вдома.
Не привітає з святом більш її,
Ніколи не спитає, мамо,
Як там твої справи?
І не розкаже батьку, як там на війні,
Чи більше не болять у нього тяжкі рани.
День Матері, – сади цвітуть,
Розквітли квіти, зеленіють трави.
Та згасло ще одне життя, –
Полинув воїн в Небеса,
Щоб спокій віднайти
І вічну пам’ять про себе
Залишити між нами..
автор: Валентина Рудич-Ковальчук
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ
Рачок П. Світла пам’ять про нього житиме завжди / П. Рачок // Надслучанський вісник. – 2023. – № 20 / 18 трав. – С.2.
Приїхавши додому, помер воїн із Березнівщини // Район Рівне
Обірвалося життя українського воїна з села Бистричі // Березнівська міська рада Рівненського району, Рівненської області