Ставський Віталій Миколайович (03.09.1991-03.09.2014)

Ставський Віталій Миколайович (03.09.1991- 03.09.2014)

Віталій Ставський народився  03.09.1991 року у Костополі.  Закінчив Костопільську  ЗОШ №6  І – ІІІ ступенів. Був вихованцем місцевого обласного ліцею-інтернату спортивного профілю. Віталій став Чемпіоном України з греко-римської боротьби в 16років (2007 р), а згодом майстром спорту з греко-римської боротьби. Із жовтня 2011-го проходив службу за контрактом у військовій частині А0284 м. Львів. Мав звання молодший сержант. Загинув воїн-десантник у день свого народження 03.09.2014, під час атаки російських бойовиків на аеропорт у Луганську, який десантники обороняли кілька місяців.

Попрощалися з військовослужбовцем 80-ї окремої аеромобільної бригади Віталієм Ставським 7 вересня 2014 року.

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно). Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі у Збройних Силах України Віталій Ставський, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Суліцький Олександр Сергійович (19.06.1979 – 09.08.2014)

Суліцький Олександр Сергійович
(19.06.1979 – 09.08.2014)

Суліцький Олександр народився 19.06.1979 у м. Здолбунів, навчався і жив у Квасилові – закінчив СПТУ №16 за професією «Слюсар з ремонту автомобілів». У 1997 році був призваний на дійсну військову службу до Збройних сил України.

Свою трудову діяльність розпочав у 2000 році на підприємстві ВАТ «Рівнеголовпостач» слюсарем з ремонту прокатної техніки V розряду.  З 2001 по 2014 роки працював на різних підприємствах.

Із 20 травня 2014 року, на виконання Указу Президента України від 06 травня 2014 року № 454/2014 «Про часткову мобілізацію», був призваний на військову службу в Збройні Сили України. Після бойового злагодження на навчальному полігоні проходив службу в батальйоні «Горинь», брав участь у бойових діях, пов’язаних з участю в АТО – захищав державний суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.

Загинув 09.08.2014року при виконанні бойового завдання. Без  батька залишилася 13-річна донька.

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Тарасюк Сергій Костянтинович (04.08.1988 – 12.11.2015)

Тарасюк Сергій Костянтинович (04.08.1988 – 12.11.2015)

Сергій Тарасюк народився 4 серпня 1988 р. у м. Кузнецовськ.  Виріс в місті атомників у простій незаможній родині. Навчався у загальноосвітній школі №5. Любив життя, був веселим, запальним, непосидючим. Після закінчення школи навчався в ДОСАФі, здобув спеціальність водія. З 2006 по 2007 рік проходив службу в Збройних Силах України. У березні 2015 року пішов до Збройних Сил України захищати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.  8 листопада старший солдат Сергій Тарасюк отримав тяжкі поранення біля села Славне Мар’їнського району Донецької області та був госпіталізований у Харківський військовий госпіталь. Кузнецовці організували збір коштів на порятунок свого солдата. На жаль, Сергій помер 12 листопада 2015р. у Харківському військовому шпиталі, так і не прийшовши до свідомості.

Його життя обірвалося зовсім рано, на 28 році життя. 14 листопада загиблого бійця АТО, старшого солдата  Сергія Тарасюка  кузнецовці  чекали  ще з 5 годин ранку. Прощання з бійцем відбулося  в Палаці культури. В останню путь загиблого проводжали рідні, близькі, бойові побратими, учасники АТО, місцева влада та небайдужі містяни. … Читати далі

Тарасюк Олег Андрійович (Тарас) (21.09.1968 – 10. 08.2014)

Тарасюк Олег Андрійович (Тарас)
(21.09.1968 -10. 08.2014)

Тарасюк Олег Андрійович народився 21 вересня 1968 в с. Курозвани Гощанського району Рівненської області. Навчався у першому професійно-технічному училищі м. Рівне. Працював на «Азоті» муляром-монтажником,  більше  десяти років був успішним підприємцем. Торгував тракторами з Європи. За власні кошти облагородив озерце в рідному селі. Добровольцем пішов служити до Збройних сил України. Був командиром Рівненської розвідгрупи Добровольчого Українського Корпусу «Правого Сектору», мав псевдонім «Тарас». За цей час пройшов найгарячіші точки протистояння у Донецьку, Амвросіївці та Карлівці. Загинув від кулі снайпера о 17-й годині 10 серпня 2014 року, рятуючи побратимів у бою за Іловайськ. У нього залишилися дружина, двоє дітей та двоє онуків. Поховали Олега Анатолійовича у м. Рівне на Алеї Слави міського кладовища «Нове». За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Тарасюка Олега Анатолійовича  нагороджено  орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Згідно рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».… Читати далі

Тивончук Андрій Валерійович (15.03.1978-01.06.2016)

Тивончук Андрій Валерійович
(15.03.1978-01.06.2016)

Тивончук Андрій Валерійович народився 15 березня 1978 року в с. Тучин Гощанського району Рівненської області.  1984–1995 рр. навчався в Тучинській загальноосвітній школі. В 1996 році  в Корці закінчив  курси водія. Протягом  1996 -1998 років проходив військову службу в Бердичеві, а потім у Львові у прикордонних військах.  Своє життя вирішив пов’язати з армією. В  1999- 2001 роках навчався в Ужгородській   школі прапорщиків, там  і служив до 2003 року. Пізніше  проходив службу  в Тучинський військовій частині. Після демобілізації   працював на ковбасному заводі будівельником потім шофером. В липні 2015 році  був мобілізований в армію,  служив на Тучинському полігоні. В травні 2016 року  Андрій Валерійович був  відправлений на схід. Служив у Миколаївській області начальником колони матеріального забезпечення. Помер Андрій Валерійович 1 червня 2016 р. на території військової частини в смт. Велика Новосілка (Донецька область) від  зупинки серця. Похований в селі  Тучин.… Читати далі

Тимощук Михайло Петрович (Професор) (13.08.1987 – 13.08.2014)

Тимощук Михайло Петрович (Професор) (13.08.1987-13.08.2014)

Михайло  Петрович Тимощук  народився у місті Рівне 13 серпня 1987 року, а в 1996 році переїхав до Берегова Закарпатської області, за місцем проживання мами. Походив він із змішаної українсько-угорської родини. Навчався у ЗОШ №5, м. Берегово,   потім продовжив навчання у Закарпатському угорському інституті імені Ференца Ракоці ІІ за спеціальністю «історія-географія» (з 2005 по 2009 рр.). У 2010 році отримав диплом вчителя історії.

У 2012 році пішов служити за контрактом у Збройні сили України.  Старший солдат, старший механік-водій  128-ї окремої механізованої бригади, військова частина А1556, псевдо «Професор». Загинув у день свого народження під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів бригади в районі с. Новоганнівка (Краснодонський район) Луганської області. Поховали Михайла 17 серпня 2014 р. у м. Берегово. Указом Президента України від 14 березня 2015 року року № 144/2015  «за особисту мужність  і  героїзм, виявлені у захисті державного  суверенітету  та територіальної цілісності України»,  нагороджений  орденом «За мужність» III ступеня. Нагородженим нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту»  (посмертно).… Читати далі

Тишкун Віталій Олександрович (25.08.1991-11.10. 2016 )

 

Тишкун Віталій Олександрович
(25.08.1991-11.10. 2016 )

Тишкун Віталій Олександрович народився 25 серпня 1991 року в с. Бадівка Острозького району Рівненської області у сім’ї робітників: батько Тишкун Олександр Миколайович- залізничник, мати працювала у зеленому господарстві м. Острог. Тишкун В. О. навчався у початковій школі у с. Бадівка, потім у Волосківській ЗОШ І-ІІ ст. Загальну середню освіту здобув у Вельбівненській ЗОШ І-ІІІ ст. Хлопець навчався на середньому та достатньому рівнях, але був активним учасником учнівського самоврядування, долучався до загально-патріотичних заходів. Віталій мріяв стати військовим. Йому не була байдужа доля нашої держави. В період розвитку подій «революції Гідності» він працював поблизу м. Київ і, не вагаючись, долучився до учасників Майдану. Батьки дізналися про це лише коли його було поранено. У зв’язку з пораненням він не підлягав мобілізації, але дух патріотизму та велике бажання захищати рідну державу перемогли. У травні 2016 року Віталій підписав контракт на проходження військової служби. Загинув Віталій Тишкун 11 жовтня 2016 року під час виконання бойового завдання  У хлопця залишилися батьки, брат-інвалід та племінники.… Читати далі

Тіт Володимир Степанович (26.05.1980-25.12.2015)

Тіт Володимир Степанович
(26.05.1980-25.12.2015)

Тіт  Володимир Степанович народився 26 травня 1980 року в селі Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області. В 1986 році пішов до першого класу Сновидовицької ЗОШ I-III ступеня, де здобув неповну загальну освіту. В 1995 році вступив до Сарненського ПТУ-38, де здобув спеціальність сантехнік – газозварювальник. В 1998 році був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України . Службу проходив в місті Сімферополь, в\ч А-2209 , 7 Кримська дивізія НГУ на 1,5 роки. Після армії продовжив навчання в Рокитнівському ПТУ . У 2001 році Володимир працював газозварювальником в Українській лісопереробній компанії  (УЛПК) «Роксолана». 8 серпня 2014 року під час мобілізації пішов захищати кордон Батьківщини. Спочатку проходив навчання на Яворівському полігоні, потім службу в 51-й окремій механізованій бригаді міста Володимир – Волинська (3 місяці). Пізніше був переведений в 24-ту окрему механізовану бригаду. Після цього служив гранотометчиком в Луганську, селище Кримське. В 2015 році отримав осколочне поранення правого стегна. Через постійні обстріли два тижні пролежав в бліндажі. Після поранення отримав відпустку на 10 днів, проходив лікування в Рокитнівській центральній районній лікарні, діагноз – відкрита язва.… Читати далі

Ткачук Юрій Іванович (15.11.1968 – 31.07.2016)

Ткачук Юрій Іванович
(15.11.1968 – 31.07.2016)

Юрій Ткачук народився 15 листопада 1968 року у м. Костопіль. У 1986 poцi закінчив ЗОШ №1 iм. Т. Г. Шевченка, далі була служба в армії та навчання у Київському вищому військовому танковому училищі. Із 1992 року розпочався новий етап життя Юрія Ткачука – служба у Збройних Силах України. Відданість військовій справi, прагнення віддати свій досвід, свої знання Україні були закріплені навчанням у Київській військовій академії й отриманням відповідного диплома. Військову службу ніс на різних посадах, остання – заступник начальника Центру забезпечення peaлізації договорів про скорочення озброєнь, який дислокується у м. Львові. Протягом 2015-2016 років виконував службові завдання у зоні проведення АТО. Помер підполковник Збройних Сил України Ткачук Юрій Іванович 31 липня 2016 року.

Юрій Ткачук відзначений нагородами: медаллю «За сумлінну службу» I ступеня, медаллю «За досягнення у військовій службі II ступеня», відзнакою Міністра оборони України «Знак Пошани», відзнакою Miніcтpa оборони України «Ветеран військової служби», нагрудним знаком Mіністpa оборони України «За військову доблесть» (за мужність i героїзм, проявлені під час виконання службових завдань у ході АТО).… Читати далі

Томілін Володимир Юрійович (22.08.1990 – 20.07.2015

Томілін Володимир Юрійович
(22.08.1990 – 20.07.2015)

 

Володимир Томілін народився 22 серпня 1990 року в м. Березне Рівненської обл.  В перший клас пішов у Березнівську ЗОШ № 2. В 2001 році, після розлучення батьків, Володимир з мамою переїжджають в с. Малинівку Гощанського району Рівненської області.  В цьому селі він ходить до  школи. Після закінчення 9 класів Малинівської ЗОШ І-ІІ ступенів навчався ПТУ №1 м. Рівне. У 2008 році був призваний до Збройних сил України. Після закінчення строкової служби повернувся у рідне село, де й створив сім’ю.

9 березня 2015 року пішов добровольцем в АТО. З 24 квітня 2015 року брав участь в антитерористичній операції в Донецькій області. Мав звання – старший солдат,  посада – стрілець, 28-ма окрема механізовану бригада. 20 липня 2015року загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу міста Красногорівка (Мар’їнський район Донецька область). У нього залишилися мати, дружина та маленька донька. Похований у рідній Малинівці.

Указом Президента України  №291/2016 «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Томіліна Володимира Юрійовича  нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі