Автор: Гуріна Валентина

Коноводов Валентин народився 7 липня 1997 року в Автономній Республіці Крим. Згодом разом з мамою Анжелою та старшою сестричкою Адою переїхали в місто Здолбунів Рівненської області.

Навчався в Здолбунівській початковій школі №7, продовжив навчання в міській школі №1, закінчив 9 класів.

Під час навчання в школі почав займатися боротьбою, згодом перейшов у секцію важкої атлетики. Став майстром спорту з важкої атлетики.

Був призваний на строкову військову службу, продовжив контракт у морській піхоті. Служив у Миколаєві.

Ще в школі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Софією. Одружилися. Разом поїхали в Миколаїв, де він проходив контракт, після закінчення якого у серпні 2021 року, поїхав з дружиною за кордон.

З початком повномасштабного вторгнення Валентин повернувся з-за кордону захищати України, відстоювати честь та гідність. Оцінивши його знання та уміння, йому запропонували службу в силах спеціальних операцій.

11 червня 2022 року прийшла звістка, що, вже йдучи із завдання, Валентин разом із старшиною підірвалися на міні. Він вижив, але у госпіталі від багаточисельних ран та травматичного шоку 10 червня 2022 року матрос Валентин Коноводов помер.… Читати далі

Шолота Василь народився 3 серпня 1979 року в селі Трипутня Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району). У 1986- 1997 рр. навчався в Трипутнянській школі.

Після військової служби у ЗСУ, куди його призвали у 1998-му, приїхав працювати до Рівного, де й зустрів свою майбутню дружину Ірину. Згодом родина жила у селі Кошатів Рівненського району (до 2021 р. – Здолбунівського району). Василь розпочав власний бізнес. У них народилися трійко діток.

У 2014 році пішов добровольцем на фронт, а в 2015-му отримав важке поранення. Після поранення повернувся додому та продовжував працювати волонтером. У 2015 році був нагороджений медаллю «За оборону держави», мав нагрудний знак «Бійцю батальйону «Айдар».

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України 24 лютого 2022 року, Василь відразу став на її захист.

13 квітня 2022 року солдат Василь Шолота загинув під час зіткнення з військами російської федерації біля населеного пункту Борова Харківської області.

12 листопада 2022 року жителі Здолбунівської громади провели Героя в останню путь, а поховали його в рідному селі Трипутня Сарненського району.… Читати далі

Гузь Роман народився 5 листопада 1994 року в селі Іллін Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію вільної та незалежної України, став на її захист разом зі своїми двома рідними братами.

Роман загинув 3 жовтня в районі населеного пункту Дробишево Донецької області.

Поховали військовослужбовця 9 жовтня 2022 року в рідному селі Ілліні.

В загиблого залишилися батьки та два брати.… Читати далі

Крохмалюк Тарас народився у селі Пустомити Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Навчався в Малятинській школі, після закінчення якої поступив у Рівненській професійний ліцей за спеціальністю токар- фрезеровщик. Після завершення навчання проходив строкову військову службу.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, Тарас був призваний на військову службу під час мобілізації.

Загинув Тарас 2 листопада 2022 року під час артилерійського обстрілу поблизу міста Бахмута Донецької області.

Поховали Героя 9 листопада 2022 року на кладовищі в с. Мощони Рівненського району.

У загиблого залишилися батьки, сестра, дружина та донька.… Читати далі

Бур’ян Роман народився 12 травня 1998 року в селі Мощони Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Початкову освіту отримав в Малятинській школі. Пізніше сім’я переїхала в село Витків цього ж району. Закінчивши 9-й клас Синівської ЗОШ, здобув середню спеціальну освіту за фахом опоряджувальника-будівельника у ВПУ № 1 м. Рівного.

Захоплювався спортом, зокрема футболом. У студентські роки займався боксом.

З 2018 року призваний на строкову службу, через півроку підписав контракт. У листопаді 2021 року звільнився з армії та повернувся до цивільного життя.

Під час повномасштабної війни Роман знову став на захист України. У лавах 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України вирушив боронити рідну країну від російських окупантів.

Старший сержант Роман Бур’ян загинув 26 травня 2022 року в районі селища Синецьке Луганської області.

Поховали захисника 25 червня 2022 року в рідному селі Виткові.

У загиблого залишились батьки, сестри, дружина та 1-річна донька.

Указом Президента України від 04 серпня 2022 року № 558/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого сержанта Бур’яна Романа Святославовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Ільченко Олександр народився 20 серпня 1974 року в смт Гощі Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Тут минуло дитинство та шкільні роки. Після закінчення 9-го класу вступив до Квасилівського середнього професійно-технічного училища №16, де здобув професію штукатура, облицювальника-плиточника. Уже з липня 1993 року Олександр розпочав свій трудовий шлях. 9 листопада 1996 року одружився. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка Ольга та син Дмитро. Заради благополуччя сім’ї багато працював, неодноразово їздив на заробітки за кордон, зокрема, 2 роки працював за контрактом у Канаді.

27 лютого 2022 року Саша добровольцем записався до лав ЗСУ. Прийнявши військову присягу, проходив навчання на полігоні. Після навчання його відібрали до 57 ОМПБр імені Костя Гордієнка, розподіливши у 42-й батальйон бойовим медиком 1-го механізованого взводу 2-ої механізованої роти, з позивним «Охотник».

11 травня 2022 року Олександр Ільченко загинув поблизу населеного пункту Тошківка Луганської області.

Поховали Олександра 20 травня 2022 року в рідній Гощі.

У Героя залишились дружина та двоє дітей.

Рішенням сесії Гощанської селищної ради Рівненської області №1729 від 30 вересня 2022 року вулицю у смт Гоща, на якій народився і виріс Олександр Ільченко, перейменовано на його честь.… Читати далі

Степанюк Сергій народився 6 листопада 1966 року в селі Синів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Навчався в Синівській середній школі. Після закінчення восьмого класу продовжив навчання у Соснівському ПТУ, де здобував освіту муляра-штукатура.

В 1985 році був призваний на строкову службу, яку проходив у місті Калініграді, демобілізувався у званні старшого сержанта.

У 1988 році одружився, в 1992 році в сім’ї народилася перша донечка Катя, а через рік друга донечка Надя. Спочатку молода сім’я проживала в  місті Рівному, але згодом повернулися жити до рідного села Синів.

Працював в будівельній бригаді колгоспу ім. Мічуріна, пізніше різноробочим на різних підприємствах, зокрема і в Польщі.

6 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, служив в 68-й єгерській бригаді.

Старший сержант Степанюк загинув 13 травня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу в районі села Новомайорське Донецької області.

Прощання з Сергієм Степанюком відбулося 20 травня 2022 року в селі Синів Гощанської селищної ради, чин похорону відслужено в Церкві Івана Богослова. Похоронили Сергія в рідному селі.… Читати далі

Гергелюк Олександр народився 4 листопада 1997 року в селі Тучин Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району) в сім’ї робітників.

У 2014 році Олександр продовжив навчання у Соснівському професійному ліцеї.

У 2016 році підписав контракт на службу в Збройних Силах України.

Після закінчення контракту з 2019 року працював у місті Рівне в ТЗОВ «Компанія управління будівництвом «Моноліт».

27 квітня 2022 року Олександра мобілізували до ЗСУ, на захист Батьківщини від країни агресора, де він прослужив всього два місяці.

7 липня 2022 року старший солдат Олександр Гергелюк загинув внаслідок артилерійського та танкового обстрілів противником позицій спостережних постів та ротного опорного пункту під час виконання бойового завдання в районі села Івано-Дар’ївка, що на Донеччині.

14 липня 2022 року його поховали в селі Тучин.

За особисті заслуги перед Батьківщиною, мужність і відвагу під час виконання своїх обов’язків, самовідданість і стійкість під час проходження військової служби був нагороджений: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Учасник АТО» від Генерального штабу ЗСУ, нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій», відзнакою «За заслуги» від Правління Фонду ветеранів воєнної розвідки, відзнакою «За службу державі» від ВГО «Спілки ветеранів та працівників силових структур України «ЗВИТЯГА» та подяками.… Читати далі

Семенюк Андрій народився 16 листопада 1980 року в Рівному. З 1987 року по 1997 рік навчався в ЗОШ № 28. Після закінчення школи здобув професію газозварювальника  в Рівненському ПТУ №9.

З 1998 року проходив строкову службу в м. Львові у військах національної гвардії, яку закінчив  у військовому званні  “старший сержант”.

Після служби вісім років працював в Португалії.

25 квітня 2014 року одружився з Іриною Осипчук. 1 вересня 2015 року у них народилася донечка Софія.

У 2019 році молода сім’я переїхала жити до села Симонів Гощанської громади. З 2021 року працював зварювальником в ТОВ “СГП ім. Воловікова”.

15 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, а в червні вже був на передовій в селі Богоявленка в складі 68-ї єгерської бригади ім. О. Довбуша (протитанковий взвод 3-го батальйону).

41-річний Андрій Семенюк загинув 7 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання біля населеного пункту Богоявленка Донецької області.

19 вересня 2022 року Героя Андрія Семенюка провели в останню путь. Поховали бійця на кладовищі села Симонів.… Читати далі

Баюн Вячеслав народився 19 вересня 1970 року в селі Вовкошів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Закінчив місцеву школу. Після школи вступив в Рівненський сільськогосподарський технікум, але залишив навчання заради служби в армії, під час якої отримав звання «старший сержант».

Після служби в армії одружився та переїхав жити в село Симонів Гощанської громади Рівненського району, де народилася дочка.

Захоплювався ковальським мистецтвом та тривалий період працював в цій сфері. Пізніше – різноробочим на підприємствах харчової промисловості. Перед початком війни працював за кордоном.

27 лютого 2022 року добровільно пішов до військомату та підписав контракт. Служив в 94-й бригаді, виконуючи обов’язки гранатометника.

Помер на службі 7 травня 2022 року в смт Ірдинь Черкаської області.

Похований в селі Симонів.

У загиблого залишились дружина та дочка.… Читати далі