Черначук Петро Олександрович (04.09.1975-01.03.2022)

Черначук Петро народився 4 вересня 1975 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Неповну середню освіту здобув у місцевій школі, повну середню  у Русивельській школі. Після закінчення школи вступив у Рівненський педагогічний інститут, де навчався на фізико-математичному факультеті. Після здобуття вищої освіти навчав дітей фізики у школі № 12 м. Рівного.

Останні сім років свого життя старший солдат Петро Олександрович Черначук провів на війні. Під час чергової мобілізації 27 липня 2015 року він був призваний до лав Збройних Сил України. А з 11 серпня 2018 року Петро Черначук служив за контрактом і був зарахований до особового складу військової частини А 1556 на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї взводу реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 128 ОГШБр.

Військовослужбовець загинув в боях з агресором поблизу м. Василькова на Київщині 1 березня 2022 року.

У нього залишилися дружина і двоє дітей – син Олександр і дочка Анастасія.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата  Черначука Петра Олександровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Одинець Андрій Миколайович (09.01.1977-13.08.2022)

Одинець Андрій народився 9 січня 1977 року в селі Терентіїв Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

У віці семи років пішов навчатися до Терентіївської початкової школи, котру закінчив у 1988 році. Середню освіту здобув у Синівській середній школі. У 1993 році Андрій пішов здобувати фахову освіту в Корецьке ПТУ-24 за спеціальністю тракторист-машиніст с/г виробництва, слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів (категорія «С»).

У 1995 році був призваний на строкову службу. Після проходження військової служби працював водієм у місцевому колгоспі.

У 2004 році одружився, і вже в 2005 році в подружжя народилася донька.

Військовослужбовець добровольцем відстоював рідну землю на фронті ще з 2015 року. З 2016 року ніс службу в ЗСУ на контрактній основі. з липня 2019 року в складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади – Закарпатський легіон.

З 24 лютого 2022 року у зоні активних воєнних дій росії проти України захищав рідну землю.

Андрій Одинець загинув 13 серпня 2022 р.

Провели Героя в останню дорогу та поховали на кладовищі рідного села Терентіїв.… Читати далі

Гуменюк Сергій Вікторович (25.01.1977-11.08.2022

Гуменюк Сергій народився 25 січня 1977 року. З початком активних воєнних дій росії проти України, 21 березня був призваний на військову службу по мобілізації.

Загинув 11 серпня 2022 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області в результаті прямого влучення артилерійського снаряду в окоп під час артилерійського обстрілу з боку противника.

Провели в останню дорогу та поховали військовослужбовця 22 серпня 2022 року в Гощі на місцевому кладовищі.

У загиблого захисника залишилися мати, дружина та двоє дітей: 12- ти річна дочка та 14- ти річний син.… Читати далі

Бахтін Андрій Олександрович (17.08.1987-14.03.2022)

 

Бахтін Андрій Олександрович народився 17 серпня 1987 року року в в смт Гощі Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району) в сім’ї вчителів.

У 2004 році закінчив Гощанську школу і вступив до Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії їмені Тараса Шевченка на загальнотехнічний факультет, який закінчив у 2009 році.

Після закінчення навчального закладу 3 роки працював вчителем інформатики і креслення рідної Гощанськоі школи.

Останнім часом працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Акріс арго» фахівцем з технічного забезпечення відділу моніторингу та технічного забезпечення.

З перших днів війни служив солдатом, старшим стрільцем 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту № 9 Національної гвардії України.

Під час виконання обов’язків військової служби загинув 14 березня 2022 року внаслідок авіаційного ракетного удару по будівлі телевежі в селі Антопіль Рівненського району.

Похований на кладовищі у смт Гощі.

У Андрія залишилися батьки, брати, дружина та донька.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Бахтіна Андрія Олександровича  нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Радовенчик Антон Миколайович (16.05.2003-07.03.2022)

 

 Радовенчик Антон народився 16 травня 2003 року в селі Бабині Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Після закінчення  Бабинського ліцею навчався в Рівненському автотранспортному  коледжі, але  весь час мріяв бути військовим. І щойно йому виповнилося 18,  залишив навчання і підписав контракт на проходження війської служби у складі 14-ї окремої механізованої бригади  ім. князя Романа Великого.

З перших днів російської агресії він боронив наші міста і села  у Київській області, стримував наступ на столицю. Загинув хлопець під час виконання бойового завдання 7 березня 2022 року в Бородянському районі.

Поховали 18-річного захисника  8 квітня 2022 року в рідному Бабині.
У Антона залишилися  батьки та троє братів.

Указом Президента України від 2 травня 2022 року № 293/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Радовенчика Антона Миколайовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Павлюк Тарас Миколайович (12.02.1969-27.05.2022)

Павлюк Тарас народився 12 лютого  1969 року в селі Рясники Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).  Закінчив Рівненське СПТУ-38, де опанував фах слюсаря-сантехніка. Строкову службу проходив в Прикордонних військах. Після закінчення інституту працював на Бабино-Томахівському заводі, остання посада на цьому підприємстві – начальник ТЕЦ. Брав участь в Революції гідності, АТО, вступивши  2014 р.  в  добробат “Азов”.

Працював водієм-далекобійником у Бельгії. Після 24 лютого 2022 року розірвав контракт з роботодавцем та повернувся в Україну, щоб захищати рідну землю, оскільки вже мав воєнний досвід.

27 травня 2022 року Тарас Павлюк загинув поблизу селища Комишуваха, що на Луганщині, у результаті масованого артилерійсько-мінометного обстрілу.

Поховали Героя 1 червня 2022 року в рідному с. Ріясники.

У Тараса Павлюка залишились дружина, донька і син.… Читати далі

Усик Ігор Олегович (03.01.1994-24.02.2022)

Усик Ігор народився 3 січня 1994 року в с. Рясники Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Навчався в Рясницькій загальноосвітній школі. З 2011 по 2016 роки навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування, після закінчення якого працював майстром АТ «Рівнегаз». З 2018 року ніс службу в ЗСУ на контрактній основі.

Начальник групи живучості 48 арсеналу, старший лейтенант Збройних сил України.

Загинув у перший день війни, 24 лютого 2022 р., у м. Калинівці на Вінниччині.

Похований в с. Рясники.

В Ігоря Усика залишились батько, мати  та брат.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  старшого лейтенанта Усика Ігоря Олеговича нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Публікації про Усика І.

Перший герой нашого села Рясники. Вчора відбувся похорон військового Ігоря Усика, загиблого на Вінничині від ракетного удару.

З Facebook-сторінки Олега Рабчуна

В суботу 14 травня 22 року відбулось відкриття меморіальної дошки, присвяченої воїну Ігорю Усику, що загинув в перший день війни.… Читати далі

Добринський Сергій Володимирович (17.07.1974-02.06.2022)

Добринський Сергій народився 17 липня 1974 року в с. Соломіївці Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району). Виріс в багатодітній працелюбній сім’ї. Закінчив Орв’яницьку середню школу. Відслужив строкову службу в м.Мукачеві. Одружився, виховав двох доньок.

Молодший сержант після отримання виклику у військомат,  встав на захист Батьківщини від російських окупантів.

Загинув Сергій 2 червня 2022 року в боях поблизу н.п Комишуваха Луганської області.

9 червня 2022 року Дубровицька громада провела в останню путь загиблого Героя.

Похований на кладовищі с.Кураш.

У Сергія залишилась дружина, дві доньки, сестри двійнята.… Читати далі

Гласний Олексій Олександрович (30.03.1994-13.06.2022)

Гласний Олексій народився 30 березня 1994 року в с. Крупове Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

Випускник Дубровицького професійного ліцею 2012 року за професією “Столяр будівельний, тесляр”.

Під час виконання бойового завдання Олексій  з президентського полку отримав поранення під час мінометного обстрілу на полі бою в смт. Питомник Харківської області. За життя Героя боролися медики, проте, на жаль, врятувати його не вдалося. 13 червня у військовому госпіталі воїн помер від отриманих поранень.

16 червня 2022 року Дубровиччина провела в останню путь Героя російсько-української війни. Поховали Олексія на кладовищі в с. Крупове.

У загиблого залишилась мати, дружина, трьохрічна дочка та брат.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №572/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Гласного Олексія Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Костючок Михайло Мусійович («Мамай») (23.11.1981-11.06.2022)

Костючок Михайло народився 23 листопада 1981 року в с. Бережки Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

Михайло ще з 2015 року служив в ЗСУ в зоні проведення АТО. У 2016 повернувся додому. А перед повномасштабним вторгненням рф на територію України знову поповнив лави військових. Бував у найгарячіших точках. Від артилерійського обстрілу ворога 11 червня загинув на Луганщині.

Поховали Михайла на Бережківському кладовищі. У нього залишилися мати, батько, сестри.… Читати далі