Ляшик М
ихайло Анатолійович народився і жив у місті Дубно. Навчався у школі № 6, пізніше став студентом Дубенського професійного ліцею. У 2011 році пішов служити в армію. Спочатку проходив спеціальну підготовку у Полтаві, за спеціальністю «організація зв’язку». Через шість місяців його перевели у Яворів, до складу 24-ої окремої механізованої бригади, де дослужив ще півроку. У 2012 році демобілізувався. Активно займався спортом, зокрема боксом та панкратіоном.
У квітні 2014 року знову був мобілізований. Боєць АТО славнозвісної 51-ої механізованої бригади. Воював під Іловайськом та в багатьох інших місцях на Сході. Повернувся додому живий і неушкоджений, однак у лютому 2015 року потрапив у ДТП. Помер 30 березня 2015 року.… Читати далі
Крохмаль Назар Іванович (3.11.1993 – 6.11.2014)
Крохмаль Назар Іванович народився 3 листопада 1993 року в селі Михайлівка Радивилівського району Рівненської області. В 2000 році пішов до 1-го класу Михайлівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Змалку любив землю, свою родину і любив всім серцем рідну Україну, любов до якої і бажання жити у вільній країні передалася йому генетично ще від діда-прадіда, адже його прадід Іван був воїном УПА.
У 2009–2013 рр. навчався у Львівському технікумі залізничного транспорту. 30 жовтня 2013 року вступив на військову службу за контрактом, а 29 листопада прийняв присягу на вірність народу України. Бути військовим він мріяв ще зі школи, і коли став ним – відчув, що ця професія і є його покликанням. З серпня 2014 року Назар перебував у зоні АТО у складі роти снайперів Львівської 80-ої окремої високомобільної десантної бригади Сухопутних військ Збройних сил України.
Загинув 6 листопада 2014 року поблизу смт Нижнє Попаснянського району Луганської області під час обстрілу російськими збройними формуваннями понтонної переправи.
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Н.… Читати далі
Клименко Руслан Юрійович (08.09.1978 -12.03.2016)
Народився Руслан Юрійович Клименко 8 вересня 1978 року в селищі Рокитне. З 1985 до 1992 року навчався в Рокитнівській середній школі № 1.
Упродовж 1992-1994 рр. здобув професію столяра, будівельника, теслі у Рокитнівському професійно-технічному училищі. Працював різноробочим у приватних структурах.
В зону антитерористичної операції Руслан Юрійович пішов служити добровільно. Влітку 2015-го він прибув до районного військкомату з твердим наміром захищати країну. Його мобілізували 20 липня того ж року. Сім місяців безперебійно ніс службу в населеному пункті Єлизаветівка Донецької області, сумлінно виконуючи завдання покладені на нього.
12 березня 2016 року Руслан помер у районній лікарні м. Курахове (Донецька область). Залишилися батько та дорослий син. Місце поховання – смт Рокитне, Рівненська область.… Читати далі
Карабін Сергій Ігорович («Сімнадцятий») (16.12.1983 – 30.01.2015)
Народився Сергій 16 грудня 1983 року в смт Гоща Рівненської області. У 1984 році пішов до ясельної групи садочка містечка Гоща.
1985 року батьки Сергія переїжджають на Львівщину, до міста Новоявірськ. У 1990 році Сергій Карабін навчався в загальноосвітній школи № 1 м. Новояворівськ. 1996 року сім’я знову повертається в Гощу, де Сергій навчається у загальноосвітній школі № 1 смт Гоща.
У 2000 році юнак закінчує школу і вступає до Львівського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, аби здобути професію провідника поїздів дальнього слідування.
Згодом, у 2001 році, Сергія призивають на строкову службу до міста Мукачева, по закінченні служби молодий спеціаліст повертається працювати на Львівську залізницю.
Відчуваючи в серці патріотизм та любов до України, Сергій Карабін уже у березні 2014 року пішов добровольцем у зону АТО. Сергій став солдатом-вогнеметником 81-ої аеромобільної бригади. Був в оточенні, допомогли вибратися волонтери. Згодом, перебуваючи у десятиденній відпустці, він отримав від гощанських волонтерів бронежилет.
Проте долі не оминути, під час чергового обстрілу осколок граду влетів за бронежилет, розірвавши грудну клітку.… Читати далі
Жук Володимир Дмитрович (30.06.1973 – 2.01.2016)
Володимир народився 30 червня 1973 року в селі Постійне Костопільського району. Після закінчення школи навчався у Рівненському професійно-технічному училищі № 11, де здобув спеціальність слюсаря. Згодом служив у Збройних Силах України. Працював у домашньому господарстві.
У березні 2015 року Володимир Жук був призваний по мобілізації Костопільським РВК у військову частину А 4152. З 6-го травня – водій-гранатометник роти матеріального забезпечення в місті Сватове Луганської області. 2 січня 2016 р. у зоні проведення АТО військовослужбовець з Костопільщини, старший сержант Володимир Жук помер. Смерть настала внаслідок раптової зупинки серця.
У нього залишилися дружина та двоє синів Віталій та Едуард 2003 та 2006 років народження.
За мужність та сумлінне виконання службовий обов’язків в ході проведення антитерористичної операції на територіях Луганської та Донецької областей 28 червня 1915 року нагороджений грамотою.… Читати далі
Драчук Петро Ростиславович (24.06.1967 – 16.08.2015)
Драчук Петро Ростиславович – старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої Харківської двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.
Народився 24 червня 1967 року в селі Плоске Острозького району Рівненської області. У 1984 році закінчив середню школу села Плоске Острозького району, потім – Шепетівське середнє професійно-технічне училище №20 (місто Шепетівка Хмельницької області).
З 1994 року працював слюсарем, потім – оператором дільниці контрольно-вимірювальних приладів, автоматики і телемеханіки нафтоперекачувальної станції «Новини» Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (село Плоске Острозького району Рівненської області).
5 лютого 2015 року Острозьким районним військовим комісаріатом Рівненської області призваний на військову службу по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України. З 20 лютого по 7 березня 2015 року проходив службу на 233-му загальновійськовому навчальному полігоні Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А4152 (польова пошта В1670), село Мала Любаша Костопільського району Рівненської області).
З 7 березня по 22 квітня 2015 року проходив службу в 73-му морському центрі спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1594, місто Очаків Миколаївської області).… Читати далі
Данілов Едуард Веніамінович (4.08.1968 – 19.08.2014)
Данілов Едуард Веніамінович народився 4 серпня в місті Пінськ (Білорусь). У 1985-1988 рр. був курсантом Васильківського військового авіаційно-технічного училища.
У 1988-2001 рр. ніс службу у Дубенській військовій частині на посаді старшого авіаційного техніка, з 1996 року і до розформування військової частини був начальником технічно-експлуатаційної частини бомбардувального авіаполку бомбардувальної авіадивізії.
У 2001-2004 рр. служив у військовій частині м. Броди на посаді старшого авіатехніка.
Двічі брав участь у миротворчих місіях Організації Об’єднаних Націй: у 2004 р. – у Сьєрра-Леоне, у 2005 р. – в Ліберії. Двічі нагороджений медалями Організації Об’єднаних Націй «За службу миру».
Взимку 2014 року перебував у Києві на Майдані. 24 березня 2014 року Дубенсько-Радивилівським ОРВК був мобілізований до лав Збройних сил України та направлений у військову частину м. Калинів. На початку серпня для проведення антитерористичної операції переведений до військової частини міста Чугуїв. 19 серпня помер уві сні внаслідок пневмонії — зупинилося серце.
Без Едуарда лишились дружина й доросла донька Аліна.
Похований в місті Дубно.… Читати далі
«Урок для батьків»: Мій тато – герой! (пам’яті Гулюка Сергія)
Творчій групі телеканалу “Нова Волинь” випала нагода познайомитись із родиною прикордонника Сергія Гулюка, лучанина, який одним із перших у найгарячішій точці України, на лінії розмежування, на Донеччині. Днями урочисто присягнув на вірність батьківщині його старший син Дмитро. Хлопчик одягнув військову форму у ліцеї. Він каже, що це – велика честь. В їхній багатодітній родині виховується троє дітей. Про те, як їм живеться, що болить, що втішає, хто стоїть на сторожі інтересів дітей наших героїв – дізнавайтеся далі.
… Читати далі
Гулюк Сергій Миколайович (7.09.1981 – 31.07.2014)
Сергій Гулюк народився 7 вересня 1981 року в м. Рівному. Проживав у Луцьку. Свого часу проходив строкову службу у прикордонних військах, з 2002 року був призваний на контрактній основі. Гулюк Сергій Миколайович – молодший сержант Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
У зоні АТО Сергій Гулюк був із 28 червня 2014. 31 липня 2014 в районі Василівки було здійснено обстріл прикордонників російськими найманцями та російськими військовими з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули, 11 поранені. У цей день обірвалося життя сержанта Сергія Миколайовича. У Гулюка напівсиротами залишилося троє дітей: двоє синів, яким 12 і 6 років, та 4-річна донечка.
Похований 3 серпня 2014 року на Острожчині в селі Завизів.
Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р. “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України“ С. Гулюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р.… Читати далі
Головчак Сергій Володимирович (17.07.1991-27.08.2014)
Сергій Головчак народився 17 липня 1991 року, жив у селі Пісків Костопільського району. Після закінчення загальноосвітньої школи, вступив до Рівненського вищого професійно-технічного училища, здобув спеціальність майстра гіпсо-картонних конструкцій. До Збройних сил України був призваний у 2009 році та зарахований у ряди пожежників. Після закінчення строкової служби працював на місцевому підприємстві – ТзОВ «Свіспан Лімітед». У зону проведення АТО мобілізований одним із перших у районі. Звання: старший солдат; підрозділ: 51-ша окрема механізована бригада.
З кінця серпня 2014 р. Сергій Головчак не виходив на зв’язок, тому вважався зниклим безвісти. Встановити особу загиблого вдалося лише за аналізом ДНК. Старший солдат загинув 27.08.2014 у бою під Іловайськом, його батальйон опинився в оточенні біля сіл Березне і Оленівка, під постійним артобстрілом.
Героя з Костопільщини поховали на Дніпропетровщині. Згодом рідні перевезли й поховали тіло Сергія на малій батьківщині, у с. Пісків Костопільського району Рівненської області.
У загиблого залишилася дружина та дворічний син Іванко.
Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” С.