Крохмаль Назар Іванович (03.11.1993-06.11.2014)

Крохмаль  Назар Іванович народився 3 листопада 1993 року в селі Михайлівка Радивилівського району Рівненської  області.  В 2000 році пішов до 1- го класу Михайлівської  загальноосвітньої школи  І – ІІ ступенів. Змалку любив землю, свою родину і любив всім серцем  рідну Україну,  любов до якої і бажання жити у вільній країні передалася йому генетично ще від діда – прадіда, адже його прадід Іван був воїном УПА.

З 2009 по 2013 рік навчався  у Львівському технікумі залізничного транспорту . 30 жовтня  2013 року вступив на військову службу за контрактом, а  29 листопада прийняв присягу на вірність народу України. Бути військовим він мріяв ще зі школи, і  коли став ним – відчув, що ця професія і є його покликанням. З серпня 2014 року Назар перебуває  в зоні АТО у складі роти снайперів Львівської 80 окремої високомобільної десантної бригади сухопутних військ Збройних сил України.

Загинув 6 листопада 2014 року в смт. Нижнє Попаснянського району Луганської області під час обстрілу російськими збройними формуваннями понтонної переправи.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Клименко Руслан Юрійович (08.09.1978 -12.03.2016)

Народився  Руслан Юрійович Клименко 8 вересня 1978 року в селищі Рокитне.  З 1985 по 1992 рік навчався у Рокитнівській середній школі №1.

Упродовж 1992-1994 рр. здобував професію столяра, будівельника, теслі у Рокитнівському професійно-технічному училищі. Працював різноробочим у приватних структурах.

20 липня 2015 року призваний по частковій мобілізації захищати рубежі країни.

Службу ніс в населеному пункті Єлизаветівка Донецької області.

12 березня 2016 року Руслан  помер в районній лікарні м. Курахове (Донецька область). Залишилися батько та дорослий син. Місце поховання смт. Рокитне, Рівненська область.… Читати далі

Карабін Сергій Ігорович («Сімнадцятий») (16.12.16.1983 – 30.01.2015)

Народився Сергій 16 грудня 1983 року в смт. Гоща Рівненської області. У 1984 році пішов до садочка в ясельну групу містечка Гоща.

У 1985 році батьки Сергія переїжджають на Львівщину до міста Новоявірськ,  де  маленький Сергій відвідує  місцевий садочок.

У 1990 році Сергій Карабін навчався в загальноосвітній школи №1 м. Новояворівськ. У 1996 році сім’я знову повертається в Гощу, де Сергій навчається у загальноосвітній школі №1 смт. Гоща.

У 2000 році юнак закінчує школу і вступає до Львівського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, аби здобути професію провідника дальнього слідування поїздів.

Згодом, у 2001 році  Сергія призивають на строкову службу до  міста Мукачева, по закінченні служби  молодий спеціаліст повертається працювати на Львівську залізницю.

Відчуваючи в серці патріотизм та любов до України, Сергій Карабін вже у березні 2014 року пішов добровольцем в зону АТО. Сергій став  солдатом – вогнеметником 81-ї аеромбільної бригади. Був в оточенні, допомогли вибратися  волонтери. Згодом, перебуваючи у десятиденній відпустці, він отримав від  гощанських волонтерів бронежилет.

Проте долі не оминути,  під час чергового обстрілу осколок граду запав за бронежилет, розірвавши грудну клітку.… Читати далі

Жук Володимир Дмитрович (30.06.1973 – 2.01.2016)

Володимир народився  30 червня  1973 році  у селі Постійне Костопільського району. Після закінчення школи навчався у Рівненському професійно-технічному училищі № 11, де здобув спеціальність слюсаря. Згодом служив у Збройних Силах України. Працював у домашньому господарстві.

У березні 2015 року Володимир Жук був призваний по мобілізації Костопільським РВК у військову частину А 4152.

2 січня 2016р. у зоні проведення АТО військовослужбовець з Костопільщини, старший сержант Володимир Жук помер. Смерть наступила внаслідок раптової зупинки серця.

У нього залишилися дружина та двоє синів Віталій та Едуард 2003 та 2006 років народження.… Читати далі

Драчук Петро Ростиславович (24.06.1967 – 16.08.2015)

Петро Ростиславович народився 24 червня 1967 року в селі Плоске Острозького району Рівненської області. Випускник Плосківської загальноосвітньої школи. З 1994 року працював у філії магістральних нафтопроводів «Дружба» спочатку слюсарем, а згодом – оператором дільниці контрольно-вимірювальних приладів, автоматики і телемеханіки нафтоперекачувальної станції «Новини».

Рядовий Драчук Петро Ростиславович призваний до лав ЗСУ Острозьким РВК Рівненської області 05.02.2015 року. Військовослужбовець 1 окремої мінометної батареї 1 окремого механізованого батальйону 93 окремої механізованої бригади.

14.08.2015 року близько опівночі військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади Петро Драчук був поранений внаслідок обстрілу «ГРАДами» біля села Опитне Донецької області.  Петра госпіталізували до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова (м. Дніпропетровськ). Помер 16 серпня 2015 р. Смерть настала в результаті отриманих поранень. О 7 годині ранку тіло Драчука Петра з Дніпропетровська привезли волонтери. Все село зі сьозами на очах і на колінах зустрічало свого героя-односельця, який віддав життя за Україну, за мир і спокій у наших домівках. Останню дорогу до власного дому Петра Драчука несли на руках.

Залишилися мати, дружина та двоє дітей, син  і донька.… Читати далі

Данілов Едуард Веніамінович (04.08.1968–19.08.2014)

   Данілов Едуард Веніамінович  народився 4 серпня в місті Пінск (Білорусь). 1985-1988рр. був курсантом Васильківського військового авіаційно-технічного училища.
1988-2001 – ніс службу у Дубенській військовій частині на посаді старшого авіаційного техніка, з 1996 року і до розформування військової частини був начальником технічно-експлуатаційної частини бомбардувального авіаполку бомбардувальної авіа дивізії.
З 2001-2004 служив у військовій частині м. Броди на посаді старшого авіатехніка.
Два рази брав участь  у миротворчих місіях Організації Об’єднаних  Націй:  в 2004 році –  у Сієра-Леоне, у 2005 – в Ліберії. Двічі нагороджений медалями  Організації Об’єднаних Націй «За службу миру».
Взимку 2014 року перебував у Києві на Майдані. 24 березня 2014 року Дубенсько-Радивилівським ОРВК був мобілізований до лав Збройних сил України та направлений у військову частину м. Калинів. На початку серпня для проведення антитерористичної операції  переведений до військової частини міста Чугуїв.

19 серпня помер внаслідок пневмонії.… Читати далі

«Урок для батьків»: Мій тато – герой! (пам’яті Гулюка Сергія)

Творчій групі телеканалу “Нова Волинь” випала нагода познайомитись із родиною прикордонника Сергія Гулюка, лучанина, який одним із перших у найгарячішій точці України, на лінії розмежування, на Донеччині. Днями урочисто присягнув на вірність батьківщині  його старший син  Дмитро. Хлопчик одягнув військову форму у ліцеї. Він каже, що це – велика честь. В їхній багатодітній родині виховується троє дітей. Про те, як  їм живеться, що болить, що втішає, хто стоїть на сторожі інтересів дітей наших героїв – дізнавайтеся далі.
Читати далі

Гулюк Сергій Миколайович (07.09.1981- 31.07.2014)

Сергій Гулюк  народився 7 вересня 1981 року у м. Рівному. Проживав у Луцьку. Свого часу проходив строкову службу у прикордонних військах, з 2002 року був призваний на контрактній основі. Гулюк Сергій Миколайович – молодший сержант Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

У зоні АТО Сергій Гулюк був із 28 червня 2014. 31 липня 2014 в районі Василівки було здійснено обстріл прикордонників російськими найманцями та російськими військовими з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули, 11 поранені. В цей день обірвалося життя сержанта Сергій Миколайовича. У Гулюка напівсиротами залишилося троє дітей: двоє синів, яким 12 і 6 років, та 4-річна донечка.

Похований 3 серпня 2014 року на Острожчині у селі Завизів.
Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Почесний громадянин міста Рівне.… Читати далі