Лемещук Іван Михайлович (20.01.1993 – 5.09.2014)

Іван Лемещук народився 20 січня 1993 року в селі Гайки-Ситненські Радивилівського району Рівненської області. Не шкодувала його доля. Рано померла мама. Шестирічний хлопчина залишився на вихованні у бабусі  Лідії Корніївни.

Навчався в Ситненській ЗОШ І-ІІІ ступенів.  Іван був оптимістом, організатором шкільних свят, подорожей, екскурсій. Він був одночасно скрізь: у спортивній залі, на шкільному подвір’ї, у навчальному кабінеті. Біля нього завжди поруч були друзі, з якими він поспішав у походи, розпалював вогнище, щоб спекти картоплю. Завжди і в усьому Іван був першим.

Навчався у Кременецькому лісотехнічному коледжі. Проходив службу в армії, залишився на військовій службі контрактником. Десантник, сержант, командир взводу 80-ї аеромобільної бригади міста Львів. Підрозділ, у якому служив Іван, неодноразово брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині.  Були перемоги і втрати, радість і сльози розпачу.

Загинув 5 вересня 2014 року біля міста Щастя під Луганськом в бою з російськими терористами, які влаштували засідку і обстріляли колону десантників, у якій служив Іван.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 р.… Читати далі

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981 – 22.05.2014)

Нечипорук Андрій Дмитрович (18.02.1981-22 05. 2014)

Андрій Нечипорук народився 18 лютого 1981 року в с. Рідків  Радивилівського району Рівненської області. З 1987 до 1996 р. навчався в Рідківській загальноосвітній школі. У Радивилівській ЗОШ здобув середню освіту. Районний військкомат направив Андрія навчатись у Козинську автошколу. Згодом він закінчує «Навчально-курсовий комбінат» Рівненської обласної ради, за спеціальністю слюсар газового обладнання. З 9 червня 1999 року Андрій проходить військову службу у навчальній військовій частині міста Черкаси, у листопаді цього ж року був направлений у військову частину міста Котовськ Одеської області № 2196 «БЗ». Після демобілізації (листопад 2000 р.) працює охоронцем на ВАТ «Азот» З 2001 року жив у м. Рівне. 2010 року Андрій з Рівного переїжджає в село Бронники Рівненського району, де починає будувати будинок, веде домашнє господарство. 11 квітня 2014 року йде добровольцем в АТО. Після навчання на Тучинському полігоні його відправляють на Схід, де Андрій проходить військову службу водієм-санітаром. Часто телефонував додому, морально підтримував сім’ю, просив не хвилюватися. 22 травня 2014 року між Ольгинкою та Володимирівкою поблизу м.… Читати далі

Сова Іван Васильович (19.01.1976 – 5.09.2014)

Сова Іван Васильович (19.01.1976 – 5.09.2014)

Сова Іван Васильович народився 19 січня 1976 року в селі Бригадирівка Радивилівського району Рівненської області. У сім’ї Сови Василя Григоровича та Сови Ольги Григорівни він був другою дитиною. Мама працювала в дитячому садку майстром з прання білизни, тато – диспетчером у місцевому колгоспі. У 1980 році сім’я переїжджає жити в новозбудований будинок у сусіднє село Зарічне. Іван з 1983 року навчається у Козинській середній школі, з 4-го класу у Козинській музичній школі по класу акордеона. З 1991 по 1995 рік навчався у Рівненському музичному училищі, після закінчення якого проходив військову службу в Шепетівці Хмельницької області. Здобув військову спеціальність – навідник гранатомета. Після повернення з армії одружився, проживав і працював учителем музики в Здолбунові. В 2000 році повернувся додому в село Зарічне. Разом з братом брали участь у Помаранчевій революції 2004 року.

Після захоплення Криму «зеленими чоловічками» записався добровольцем. 8 серпня Івана відправили на навчальний полігон в м. Яворів Львівської області. Не маючи на руці двох пальців, не пройшов медкомісію, проте повертатися додому Іван категорично відмовився.… Читати далі

Куліба Микола Михайлович («Батя», «Дядя Коля») (27.12.1960 – 23.05.2016 )

Куліба Микола Михайлович народився 27 грудня 1960 року в селі Срібне Радивилівського району Рівненської області.

Наймолодший з трьох дітей у матері. Колишній капітан міліції. До участі у бойових діях працював на різних дільницях спорудження будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» країни, був завідувачем складу в Рівном і Луцьку.

Микола Куліба, позивний “Дядя Коля”, у минулому був учасником бойових дій в Нагорному Карабасі. Після початку російсько-української війни добровольцем пішов захищати Україну. Старшина, командир відділення 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар».

Загинув 23 травня 2016 року біля села Тарамчук Мар’їнського району, що на Донеччині. Авто, в якому їхав Микола у район падіння безпілотного літального апарата противника, підірвалось на протитанковій міні. Йому було 55 років.

Місце поховання: с. Срібне, Радивилівський район, Рівненська область.

Указом Президента України № 306/2016 від 20 липня 2016 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” М. Куліба нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Почесний громадянин міста Рівне.… Читати далі

Крохмаль Назар Іванович (3.11.1993 – 6.11.2014)

Крохмаль  Назар Іванович народився 3 листопада 1993 року в селі Михайлівка Радивилівського району Рівненської  області.  В 2000 році пішов до 1-го класу Михайлівської  загальноосвітньої школи  І-ІІ ступенів. Змалку любив землю, свою родину і любив всім серцем  рідну Україну,  любов до якої і бажання жити у вільній країні передалася йому генетично ще від діда-прадіда, адже його прадід Іван був воїном УПА.

У 2009–2013 рр. навчався  у Львівському технікумі залізничного транспорту. 30 жовтня  2013 року вступив на військову службу за контрактом, а  29 листопада прийняв присягу на вірність народу України. Бути військовим він мріяв ще зі школи, і  коли став ним – відчув, що ця професія і є його покликанням. З серпня 2014 року Назар перебував у зоні АТО у складі роти снайперів Львівської 80-ої окремої високомобільної десантної бригади Сухопутних військ Збройних сил України.

Загинув 6 листопада 2014 року поблизу смт Нижнє Попаснянського району Луганської області під час обстрілу російськими збройними формуваннями понтонної переправи.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Н.… Читати далі

Черняк Ігор Васильович (2.08.1980 – 18.07. 2014)

Черняк Ігор Васильович
(2.08.1980 – 18.07. 2014)

Ігор Черняк народився 2 серпня  1980 року в місті Забайкальськ Читинської області /Росія/. З 1980 по 1990 роки  навчався в школі м.Бернау /Німецька Демократична Республіка/. З 1990 по 1992 рік /5-6 клас/ навчався в м. Радивилів Рівненської області. Закінчував Золочівську загальноосвітню школу № 2 ім. Маркіяна Шашкевича на Львівщині. Батько Ігоря був професійним військовим,  прапорщиком, тому доводилось часто переїжджати. Останнім місцем його служби був Золочів.

В 1999 році Ігор закінчив МАУП за кваліфікацією економіст-менеджер бізнесу. Після служби в армії з 1999 по 2000 рік в Тернополі закінчив Національний університет «Львівська політехніка». Працював у комерційному банку в Радивилові, потім на будівництві. Активний учасник подій на Майдані у Києві під час революції Гідності.

У  травні 2014 року вступив добровольцем у батальйон «Донбас»,  де служив стрільцем-санітаром, позивний  «Чорний». Загинув 18 липня 2014 року приблизно о 16:30 в бою за місто Попасна на Луганщині. Того вечора на сторінці в «Вконтакті» бойовики ЛНР виклали фото особистих речей, документів та одягу загиблих «донбасівців» та цинічний текст, у якому хизувалися вбивством українських вояків.… Читати далі

Шемуровський Владислав Віталійович (23.08.1993-31.08.2016)

Шемуровський Владислав Віталійович
(23.08.1993-31.08.2016)

Владислав Віталійович народився в місті Радивилів Рівненської області 23 серпня 1993 року. Навчався в Радивилівській середній школі. У 2011 році закінчив Радивилівське ПТУ №26.  Був активним учасником Революції Гідності. Боєць 18 загону територіальної оборони прикомандирований до 8 батальйону Комбат «Червень». Брав  участь в Блокаді Криму у складі «Правого сектора». Загинув Владислав при виконанні бойового завдання 31 серпня 2016 року, біля населеного пункту Широкине Волноваського району Донецької області. Похований  в рідному місті Радивилів Рівненської області.… Читати далі

Бєлкін Андрій Володимирович (02.07.1977–24.06.2014)

Бєлкін Андрій Володимирович народився 2 липня 1977 року в м. Алушта /АР Крим/. За національністю росіянин. Андрій мріяв стати льотчиком з дитинства, тому після закінчення школи вступив до Харківського  інституту льотчиків ВПС України.

Після закінчення отримав спеціальність  льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів. Починаючи з 2007 року Андрій бере участь у миротворчих місіях під егідою ООН у Ліберії. Був командиром ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Військові нагороди Андрія: медаль «15 років Збройним Силам України», медаль «За сумлінну службу» III ст., медаль ООН «UNMIL». Андрій був напрочуд врівноваженою і чуйною людиною, справжнім професіоналом.

Загинув у ході антитерористичної операції 24 червня 2014 року біля гори  Карачун  поблизу Слов’янська Донецької області. Український військовий вертоліт Мі-8 під командуванням Бєлкіна, який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир’я в зоні проведення АТО,  терористи збили за допомогою ПЗРК.

Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали з почестями 5 липня на Рівненщині у місті Радивилів, де живе його родина.… Читати далі