Томашевський Назар Вікторович народився 10 травня 1994 року в селі Могиляни. З раннього дитинства відзначався щирістю, добротою, відкритістю до людей і допитливим розумом.У 2000–2011 роках навчався в Могилянській загальноосвітній школі. Після здобуття середньої освіти вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де обрав для себе фах біотехнолога. 

Після завершення навчання деякий час працював за спеціальністю, згодом трудився інструктором з гірськолижного спорту та рятувальником на гірськолижному курорті «Буковель». У 2019 році Назар одружився з Муляр Каріною Юріївною. Разом вони проживали в місті Чернівці.

Мобілізований наприкінці 2023 року Назар був мобілізований Чернівецьким територіальним центром комплектування. Пройшов військову підготовку на Тучинському полігоні та в селищі Старичі, здобувши спеціальність старшого навідника артилерійського підрозділу.  Служив на різних напрямах. 6 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дослідне Херсонської області.

У квітні 2024 року він був направлений на бойові позиції. Служив на Сумському, Торецькому, а останні три місяці на Херсонському напрямках. «Упродовж  598 днів він мужньо виконував бойові завдання у складі артилерійських підрозділів Збройних сил України.… Читати далі

Ігор Олегович народився 16 травня 1986 року в селі Плоска Острозького району. Він навчався в місцевій школі, а після закінчення вирішив вдосконалити свої навички у професії столяра, здобувши освіту у ВПУ №1 міста Рівне. З молодих років Ігор працював на різних підприємствах, де здобував досвід та відзначався своєю працьовитістю та талантом. Його шлях пролягав від меблевої фабрики до магазину будматеріалів, завжди прагнучи вдосконалювати себе в різних сферах.

27 березня 2024 року Ігор був мобілізований до Збройних Сил України, де виявив себе як відданий та відважний воїн.

 5 листопада 2024 року, під час виконання бойових завдань у Харківській області, він віддав своє життя за захист країни.

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі.

У полеглого захисника залишилися батьки.

… Читати далі

Павло Віталійович Ковальчук народився 27 червня 1991 року в селі Сіянці Острозького району. Здобув освіту в Автотранспортному технікумі за спеціальністю «Організатор дорожнього руху». Працював водієм у ТМ «Лімо».

До початку повномасштабного вторгнення Павло не проходив військової служби, але коли на рідну землю прийшла біда, він без вагань став на захист України. 17 березня 2022 року Павло добровільно пішов до лав Збройних сил України та прийняв військову присягу.

«Служба давалася по-різному, але він завжди знаходив спільну мову з побратимами. Павло був душею компанії, завжди веселий, життєрадісний. Захоплювався машинами, міг говорити про них годинами. Він залишався оптимістом навіть у найважчі моменти», — згадують дружина Валентина.

На жаль, Павло Ковальчук помер 20 лютого 2025 року в обласній лікарні через запалення головного мозку.

У Павла залишилося троє неповнолітніх дітей, дружина, батьки та брат.

Прощання із захисником відбулося у суботу, 22 лютого, об 11.30 на майдані Незалежності у Рівному.

Поховали військового на кладовищі у Городищенській громаді.

… Читати далі

Максимюк Олександр Олександрович народився 31 липня 2003 року в м. Рівне.  Навчався в  Острозький НВК «Школа І-ІІІ ступенів – гімназія». Після закінчення дев’яти класів,  вступив до   ДПТНЗ «Острозьке вище професійне училище» та  отримав професію «Кухар. Кондитер», але з дитинства мріяв бути військовим. Після навчання в училищі влітку 2023 року пішов на війну добровольцем. Проходив навчання за кордоном, останні місяці воював на передовій.

Влітку 2023 року хлопець пішов добровольцем на війну. Він проходив навчання за кордоном, останні місяці воював на передовій.

Олександру у серпні мав би виповнитися 21 рік. Він служив у 3- й окремій штурмовій бригаді.

Ще напочатку липня міська громада та Рівненська єпархія УПЦ організовували збір коштів на РЕБ для підрозділу Олександра, але вже тоді він не виходив на зв’язок, за словами батька.

Загинув воїн 3 липня 2024 року поблизу Водяного, Харківський напрямок.

Героєві назавжди залишиться 20 років…

Поховали  Олександра  на Новому кладовищі на Алеї Героїв.

Батько втратив люблячого сина, сестра і брат – порадника, надійного друга, бабусі – турботливого онука.… Читати далі

Катерина Шинкаренко народилася у Краматорську.

До повномасштабної війни займалася велоспортом та багато подорожувала Україною. Брала участь у велопробігах на Донеччині, об’їздила десятки міст та сіл. Була відома у Краматорську як активістка велосипедного руху.Мріяла проїхати дистанцію Париж — Брест — Париж на велосипеді

У 2022 році через постійні обстріли її родина переїхала в Острог до знайомих

Служила в ЗСУ, де була снайперкою. Загинула 22.02.2024, при відбиті прориву ворога, при відході наших військ з Авдіївки. Ласточкине-Сіверне. Спочатку тіло перебувало далеко в тилу ворога, і лише у квітні змогли його вивезти та впізнати. Про смерть снайперки рідним повідомили 10 квітня.

16 квітня на Майдані Свободи відбулося прощання з Катериною У Свято-Миколаївській церкві Острога пройшла заупокійна служба

Поховали Катерину на Алеї Героїв в Острозі. У Катерини Шинкаренко залишився чоловік та син Денис.

Шинкаренко Катерина Сергіївна, позивний Віскі, Катруся, снайпер роти снайперів 53 ОМБР, нагороджена орденом “За мужність” ІІІ ступеня, відзнакою Генерального штабу “Золотий хрест” та відзнакою Міністерства оборони України “Хрест доблесті” – 

… Читати далі

Мацюк Іван Васильович народився 5 квітня 1971 р. в с.Іванівка.Закінчив Рудня-Почаївську середню школу та пішов працювати в колгосп трактористом. В 2004 році одружився та переїхав в село Черняхів Обухівського району Київської області . Разом з дружиною виховали доньку та сина. Працював в Могилянському ліцеї, був турботливим татом, добрим, сім’янином.

13 листопада був призваний до лав ЗСУ. 11 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання загинув в результаті ворожого обстрілу, в районі населеного пункту Гряниківка Харківської області.

Івану назавжди залишиться 51 рік. Пам’ять про Героя житиме в наших серцях! Вічна Слава, світла пам’ять тобі, Іване! Поетеса з с.Козин Катерина Братащук написала вірш пам’яті Івана Мацюка. Вічна пам’ять.

Поховали Захисника на цвинтарі в селі в Черняхів Острозької громади Рівненського району.

… Читати далі

. Бабич Володимир  Олександрович    народився 14 травня 1977 в Острозі. Там пройшли його дитинство і юність.   Закінчив Острозьку ЗОШ №1. Після школи працював у лісництві. Захоплювався технікою. Був учасником мотоперегонів в с. Оженин  Острозької громади.  До війни працював будівельником.

24 серпня 2022р. пішов добровольцем до лав ЗСУ. З 5 вересня навчався  у Великобританії,  Львівщині. Був розподілений в 93 бригаду «Холодний Яр». Воював вірою та правдою.

  Володимир був турботливим, люблячим та хорошим батьком донці. 10 березня, внаслідок артилерійського обстрілу 45-річний Герой загинув на околиця Бахмута.

  Залишилася матір та донька.

… Читати далі

Анатолій Колесников народився 08 грудня 1975 р у м. Острозі, Острозького району, Рівненської області. З 1-го по 8- й клас навчався в ЗОШ № 1 м. Острога, 9-й та 10-й клас закінчив у Межирицькій ЗОШ Острозького району Рівненської області у 1993 році. Навчався у професійно-технічному училищі. З грудня 1994 . по липень 1996 року проходив строкову службу в лавах Збройних сил України на Одещині. Був одружений у 1999 році: дружина Оксана Юріївна Колесникова; діти: Іван – 1999 р.н. та Іванка 2001 р.н.
Іванка навчається в РДГУ – політологія – зараз магістр. Іван закінчив Рівненський автотранспортний коледж.
Після завершення служби в армії деякий час працював в Острозькому будинкоуправлінні. Згодом здобув професію водія і з 12 листопада 2003 року до часу мобілізації на війну з росією працював водієм в КЗ «Державний історико-культурний заповідник м.Острога».
З початком Антитерористичної операції у 2014 році Анатолія мобілізували до ЗСУ. З 28 травня 2015 р. по 21 липня 2016 р. проходив службу згідно з Указом Президента України «Про часткову мобілізацію».… Читати далі

Поліщук Іванна Володимирівна народилася 09.06.1999 в с. Бродів  колишнього Острозького  району Рівненської області. Закінчила Бродівську ЗОШ I-II ст. Згодом Шепетівське медичне училище.

Іванку та її рідного брата родина Поліщуків взяла у свою сім’ю, замінивши їм батьків. Дівчина змалечку була бойовою, могла постояти і за себе, і за інших. Змалечку Іванка співала у церковному хорі, читала акафіст на літургіях.

В Шепетівському коледжі на Хмельниччині Іванка здобула освіту медсестри. Навесні 2019 року дівчина вирішила стати бойовим медиком. Місцем служби обрала 80 десантно-штурмову бригаду зі Львова.  Молода активістка часто брала участь у спортивних змаганнях серед військових. Ще до початку повномасштабного вторгнення Іванка із побратимами виїхала на Херсонщину.

. Старший солдат, проходила військову службу за контрактом на посаді бойового медика підрозділу безпосередньо на передовій

Загинула 25 лютого 2022 року в Херсонській області під час обстрілу медичної бригади, яка прямувала надавати допомогу пораненим^].  Іванні було лише 23 роки. Похована 4 березня 2022 року у рідному селі.

Нагороджена орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[… Читати далі