Дударик Ігор Валентинович (13.10.1972 – 29.01.2023) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Ігор в селі Сарни (нині м.Сарни). Був єдиним сином у батьків. Батько Валентин Калістратович був робітником. Мати, Марія Володимирівна – бібліотекар.

В 1979 р. пішов в 1кл. Сарненської ЗОШ № 3, а з 1981 р. по 1987 р. навчався в ЗОШ №5 м.Сарни. Після закінчення школи навчався в ВПУ №22 м.Сарни. Як і всі хлопці в дитинстві любив техніку і спорт. Грав у волейбол. Хотів бути військовим, тому від служби в армії не ухилявся. В грудні 1990 р. був призваний в армію. Проходив службу з грудня 1990 р. по січень 1992 р. в танкових військах на Закарпатті. Повернувся зі служби у званні- старшина.

Працював оператором на АЗС «Журавлина». Проживав по вул. Шкільна. Був одружений, мав троє дітей: два сини та донька; четверо онуків. Сини Володимир і Святослав та зять Андрій перебувають на військовій службі в ЗСУ.

З 9 березня 2015 р. по 16 квітня 2016 р. був учасником бойових дій в зоні АТО, командир танка.

З початком повномасштабного вторгнення пішов до лав ЗСУ. З 31 березня 2022 р. по 29 січня 2023 р. ніс службу в зоні активних бойових дій. Службу проходив біля м.Лиман на Донеччині. Саме там, 29 січня 2023 року, зупинилося серце головного сержанта Дударика Ігоря Валентиновича, йому було 50 років.

У Героя залишилися мама, дружина, донька та два сини. Похований на Алеї Героїв у м.Сарни.

Публікації про Дударика І.

«Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям померлого Воїна. Вічна та світла пам’ять Нашому Герою! Про дату та час похорону повідомимо додатково», – йдеться у повідомленні Сарненської міської ради.

Алла Леснік Царство Небесне та світла пам’ять.Неможливо куме усвідомити , що тебе вже нема серед живих.Щирі співчуття родині.

Марія Біжнюк Царство небесне і вічна пам’ять ГЕРОЮ…Нехай свята земля буде тобі,Ігоре, лебединим пухом…Щирі співчуття матері Марії Володимирівні, дружині Оксані, дітям: Володимиру, Марині, Святославу та їхнім сім’ям.