Мельничук Олександр Сергійович народився 27 листопада 1996 року і постійно проживав у місті Березне. Навчався в Березнівському економіко-
гуманітарному ліцеї, який закінчив у 2014 році.
Вчителі ліцею запам’ятали його як здібного та розумного учня. З юнацьких років Сашко захоплювався футболом. Потім Олександр навчався у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті міжнародних відносин. З 2017 по 2019 рік проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. Під час проходження строкової військової служби виконував бойові завдання в АТО і отримав статус учасника бойових дій.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр пішов добровольцем захищати Батьківщину. Брав участь у звільненні Чернігівської та Сумської областей, виконував бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках.
Молодший сержант, командир відділення – командир машини розвідувального взводу штабної роти Мельничук Олександр Сергійович загинув 12 листопада 2023 року під час ворожого обстрілу на Донеччині. У загиблого Героя залишилися мама Софія Іванівна, сестра Тетяна Сергіївна.
Поховали Олександра зі всіма військовими почестями на місцевому кладовищі урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.
Публікації про Мельничука О.
У Березному віддали останню шану молодому військовому Олександру Мельничуку
Церемонія прощання з молодим українським воїном відбулася 16 листопада. Віддати останню шану Герою прийшли до будинку № 56 по вулиці Будівельників у місті Березне рідні, друзі, знайомі, побратими, представники міської ради, багато березнівчан, усі хто знав Олександра. А запам’ятали його як надзвичайно відданого патріота України, вірного та надійного друга.
Проводжали захисника з усіма військовими почестями. У супроводі духового оркестру, почесної варти та колони прапороносців похоронна процесія в жалобі тягнулася від рідного будинку міськими вулицями до майдану Незалежності, де з надзвичайною повагою та скорботою його зустрічали містяни. Зі словами скорботи та підтримки до рідних звернулися заступник Березнівського міського голови Богдан Дроженець та настоятель Свято-Миколаївського храму міста Березне отець Сергій. Після траурного мітингу жалобний кортеж пройшов центральними вулицями міста, вкритими живими квітами до Свято-Миколаївського храму міста Березне, де відбулася заупокійна служба за захисником України.
Військові вручили рідним загиблого Державний Прапор України. На честь славного воїна пролунали залпи військового салюту. У глибокій скорботі низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю українського воїна.
У загиблого Героя залишилися мама Софія Іванівна, сестра Тетяна Сергіївна.- йдеться на сторінці Березнівської міської ради
Горіли свічки і плакали людські серця
В хвилини чорної печалі журба розвішує медалі, Стає немилим білий світ, в душі болить кривавий слід. Вкотре жорстока смерть шматує серця людей Березнівської громади, огортаючи їх смутком непоправної втрати. У середу 15 листопада ц. р. містяни навколішки у глибокій скорботі очікували прибуття військового кортежу із тілом молодого захисника України Олександра МЕЛЬНИЧУКА, 1996 року народження. Молодший сержант, командир відділення – командир машини розвідувального взводу штабної роти загинув 12 листопада 2023 року під час ворожого обстрілу на Донеччині. Земля збідніла ще на одного мужнього воїна, небо збагатилося ще на одного янгола, який з 2017 по 2019 рік проходив строкову військову службу у Збройних Силах України і водночас виконував бойові завдання в АТО, за що й отримав статус учасника бойових дій. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр пішов добровольцем захищати рідні кордони. Брав участь у звільненні Чернігівської та Сумської областей, виконував бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках.
Військове поховання Олександра відбувалося наступного дня. Сотні людей, серця яких були вражені страшною звісткою про загибель земляка, мужнього воїна, приходили до будинку, де він мешкав, щоб попрощатися і провести його в останню дорогу. Він зустрічав усіх, хто приходив у його дім, але нікого не зміг обійняти. Боляче було думати, що український захисник назавжди покидає земне життя. Такий гарний і молодий, він лежав у домовині, здавалося, він не помер, а ніби заснув, стомлений важкими боями, і приліг перепочити. Але, на жаль, ні… Ворожа рука навіки зупинила серце у його молодих грудях. Чорною печаллю загибель сина осіла в материнському серці, яка безупинно ридала над його домовиною, тінню смутку лягла вона на обличчя сестри. Не можна передати словами біль непоправної втрати. Бо Сашко вже не затанцює свій перший танець з дружиною, не ділитиметься коровай на його весіллі під веселі забави. Він не встиг одружитися, наповнити дитячим сміхом дім, натішитися земним життям і порадувати маму своїм сімейним щастям. Не судилося…
Натомість різнобарвні квіти прощання наповнювали кімнату і домовину мужнього воїна, який за рахунок власного життя наближав перемогу над озвірілими зайдами. Сльози жалю і невимовної туги вкривали обличчя людей, котрі прийшли віддати останню шану і вдячність захиснику України. Додавали жалоби звуки траурних мелодій духового оркестру, що линули ввись, сповіщаючи про земний відхід воїна. Плакало небо, холодом дихав осінній вітер, розносячи довкола сум і скорботу. Живим коридором навколішки проводжали березнівчани героя, остання дорога якого встелялася квітами. Траурна колона у супроводі рідних, близьких, друзів, знайомих, військових, прапороносців вирушила міськими вулицями до майдану Незалежності. Там, поруч із побратимами, які сумними поглядами зі світлин зустрічали небесного воїна, проходило прощання.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблого і всіх тих, хто поліг у боях за волю України. Заступник міського голови Богдан Дроженець висловив слова подяки мамі за мужнього захисника, дорогого сина, який віддав своє життя за нас, за нашу свободу.
Настоятель Свято-Миколаївського храму Сергій Забейда молитовно співчував родині загиблого. Присутні ставали на коліна і, ридаючи, висловлювали останні слова подяки звитяжцю за його мужність і жертовність в ім’я тремтливу мелодію “Плине кача…” кортеж з тілом героя вирушив до Свято-Миколаївського храму, там відбулася заупокійна служба.
Горіли свічки і плакали людські серця, возносились до Всевишнього благальні молитви за спокій і спасіння душі молодого захисника. По завершенню поминальної відправи кортеж з тілом звитяжця попрямував до міського кладовища в урочище Лукавець, де українська поліська земля прийняла у свої обійми зболене тіло воїна. Поховали Олександра з усіма військовими почестями.
Пекучі ріки сліз залишила скорбота за загиблим в людській пам’яті навіки. Світла пам’ять про захисника України не згасне ніколи. Щирі співчуття рідним.
Марія АНТОНЮК.
Список публікацій
Антонюк М. Горіли свічки і плакали людські серця /М.Антонюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2023. – N 47 /23
листоп./ – С. 2.
У Березному віддали останню шану військовому Олександру Мельничуку // Рівненські новини
Загинув воїн із Березного Олександр Мельничук // Район Рівне
На війні загинули військові з Рівненщини — Віктор Савчук, Олександр Мельничук та Роман Логащук // Суспільне новини