Семенович Іван Михайлович народився 05.03.1984 року у селі Балашівка Березнівського району, але проживав все життя в місті Березне.
У 2001 році здобув повну загальну середню освіту в Березнівській ЗОШ № 2. Навчався у Березнівській лісній школі та здобув професію “Звалювальник лісу”. У 2003 році Іван навчався у Березнівському ВПУ-4 за спеціальністю «перукар – модельєр». У 2006 році він одружився та разом з дружиною Інною створили щасливу, міцну сімю. У 2015 році у них народився довгоочікуваний син Дмитро.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, в лютому 2022 року, Іван без роздумів відразу пішов добровольцем у лави ЗСУ. З 09 березня 2022 року вже стояв на захисті нашої держави. Проходив службу Іван в частині А4030, десантно-штурмових військах 71-їй єгерській бригаді – розвідник – кулеметник розвідувальної групи спеціального призначення.
05 рудня 2022 року Іван героїчно загинув у результаті вогнепального поранення. Віддав своє життя Іван в Донецькій області Краматорському районі в селі Опитне.
Без чоловіка залишилася дружина, без тата залишився син Дмитро.
Поховали Герої України Семеновича Івана Михайловича в рідному місті Березне на міському кладовищі в урочищі “Лукавець” зі всіма військовими
почестями Заупокійна служба проходила у Свято-Миколаївському храмі.
Публікації про Семеновича І
Дружина Героя згадує:
Іван завжди був дуже хорошою, доброю, людиною. Він завжди був готовий прийти на допомогу в любій ситуації чи вдень в ночі. ВІн ніколи, нікому не відмовляв у допомозі. Завжди щирий, усміхнений, любив жартувати. Іван був найкращим коханим чоловіком, люблячий татом, хорошим братом, надійним другом, мужнім, хоробрим, справедливим побратимом, завжди жартував та підіймав побратимам бойовий дух. У Івана було багато друзів, рідних і просто знайомих які його любили і поважали і завжди будуть його пам’ятати.
.Невблаганна війна, підступно розв’язана московськими окупантами, обірвала ще одне молоде життя. Без чоловіка залишилася кохана дружина, без тата – син, який навчається лише у першому класі…Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевну біль рідним», – йдеться на сторінці Березнівської міськради у фейсбуці.
Наталія Ярмолюк Дуже гарна людина із світлою душею пішла від нас назавжди у вічність. Боляче і скорботно ! Вічна слава Герою! Царство небесне! Низький уклін. Щирі співчуття рідним.
Дорога у вічність
Минулої неділі було холодно. Перший справжній зимовий день щедро засипав розкислу від незвичних для грудня дощів землю снігом і припечатав морозом. Різкий вітер пронизував, здавалося, до кісток. Згадалося поетове, але дещо перефразоване: “Зима, зима, а на майдані люди”… Так, на майдані. Тут в центрі міста поволі збиралися березнівчани і їх дедалі більшало. Сумні обличчя, в багатьох на очах сльози, в руках квіти. Сюди от-от мав прибути скорботний кортеж, щоб доставити з багатостраждальної Донеччини тіло ще одного захисника України, нашого земляка Івана СЕМЕНОВИЧА, який загинув у боях з ворогами під населеним пунктом Опитне.
Дома залишилися молода дружина, відтепер невтішна вдова, восьмирічний синок. Так склалося, що Іван не служив у війську, ніколи не тримав у руках зброї. Але вже у березні добровольцем пішов на фронт. І от вдарили мідні труби. Скорботна мелодія траурного маршу попливла над містом.
Побратими принесли на руках труну з тілом героя і встановили в центрі площі. На думку знову прийшло прочитане у Ліни Костенко: “Не ридай мене, мати, зрящи у гробі”. Ні матері, ні батька в Івана вже немає, відійшли у засвіти молодими, але над домовиною горлицею билася, припадаючи до коханого чоловіка, дружина, не міг збагнути, що ж це діється, синок, невтішним плачем заходилась родина. Було холодно… Люди наче задерев’яніли. Тепло і щирість прощальних слів, з якими виступили міський голова Руслан Пилипчук, побратим героя Роман Попів, начальник відділу культури міської ради Олександр Дехтяр, дядько Івана громадський діяч Микола Семенович не могли розтопити глибину печалі, гіркоту скорботи в серцях рідних, друзів, усіх присутніх. Потім траурна процесія попливла центральними вулицями міста на Козацьку, до рідної оселі звитяжця, звідки він вирушив у вічність, принісши найвищу у світі жертву, віддавши життя за все, що шанував і любив — за рідне місто, за рідну землю, за родину, за Україну. Відспівування полеглого відбулося у Свято-Миколаївському храмі УПЦ, поховали героя з
військовими почестями на кладовищі в урочищі Лучка.
Надія ЯРМОЛЮК.
Фото із сімейного архіву
Список публікацій
Ярмолюк Н. Дорога у вічність / Н. Ярмолюк // Надслучанський вісник. – 2022. – № 51/ 22 груд. – С.2.
На Донеччині загинув розвідник-кулеметник із Березнівщини // Рівне вечірнє
На війні загинув військовий з Березного // Район Рівне
Загинув березнівчанин, розвідник-кулеметник Семенович Іван // Горинь