Тифель Кшиштоф ( 25.08.1989-04.12.2022)

Кшиштоф Тифель прожив у Рівному лише кілька місяців, але які це були дні, і який це був хлопець!

Кшиштоф став улюбленцем сотень рівнян і сам полюбив наше місто настільки, що відправляючись на фронт захищати Україну, він склав присягу й попросив, аби у разі загибелі чи смерті, його поховали саме тут, в м. Рівне.

Польський доброволець, який навчав бійців у Рівному, загинув під Бахмутом. Друзі та колеги розповіли, яким він був

“Кожен з іноземців — спеціаліст у своєму напрямку. Вони намагались максимально підготовити наших хлопців та дівчат. Кшиштоф навчав наших бійців тактиці ведення бою. Разом з іншими інструкторами вони виїжджали з нашим підрозділом за межі міста в поля, пересічну місцевість та навчали вести бої в таких умовах”, — розповіла Суспільному волонтерка з Рівного Ніна Скиба.

Нані Скиба додала: Кшиштоф Тифель мав відмінний військовий вишкіл, а у Польщі він був членом скаутського руху.

“Військових видно одразу — хто ініціативний, а хто працює строго по інструкції. Кшишек намагався всебічно розглянути ситуацію та запропонувати декілька варіантів. Наші хлопці після вишколу з ним поверталися на базу дуже втомленими”, — розповіла Ніна Скиба.

Кшиштофа Тифеля також залучали до розробки оборони одного з об’єктів у Рівному.

“Він самостійно прийняв рішення поїхати на передову. Ми намагались його притримати у власному підрозділі, але за законодавством вони мусили відправитись до інтернаціонального легіону”, — додала Ніна Скиба.

“Кшиштоф завжди переживав за своїх учнів, старанно їх готував і вкладав у цю роботу всього себе. Він хотів на фронт, можна сказати, боровся за те, щоб битися за Україну, бо вважав себе більш підготовленим.

Він був чуйною, хороброю і жертовною людиною. Кшиштоф говорив мені, що приїхав в Україну, бо не міг просто спостерігати за несправедливою жахливою війною. Він хотів захищати слабших. І йому, як іноземцю, було непросто пройти цей шлях. Я знаю, що в нього були плани на життя. Він любив природу і хотів відвідати Карпати. Він хотів побачити друзів і сім’ю. Він хотів вивчити українську мову. Я хочу, щоб ми не забували Кшиштофа, бо він загинув в бою за нашу свободу і був прекрасною людиною”, — каже Ганна Калаур.

Фото: Ганна Калаур

“Він був дуже скромною людиною. Завжди хотів всім допомогти, тому з самого початку повномасштабного вторгнення вирішив поїхати в Україну”, — пригадує друг Кшиштофа у Польщі Кристиян Васневський.

“Коли ми запитали, чого він вирішив туди поїхати, він сказав: «Просто допомогти мирним людям». Не тільки жінкам, дітям, а й чоловікам. Він сказав, що все життя тренувався бути на службі, тому їхав захищати людей від ворога. Він був мені не другом, а братом. Ніколи нічого не просив від волонтерів. Завжди казав, що деякі люди в Україні у набагато гіршому становищі. Нас він попросив про допомогу лише одного разу. Я та ще двоє друзів — Марчін і Томек — купили все, що йому потрібно. Він був дуже шокований тим, що ми вирішили зробити це без допомоги інших людей.

З першого дня війни Кшиштоф у Рівному тренував людей. Він підготував багатьох українських вояків. Дуже сумував за тими людьми, коли їх відправляли воювати. Вони були для нього як друзі. Він ніколи ні про кого не говорив поганих слів. Але крім тренування бійців, він хотів безпосередньо захищати людей. Тому він вирішив бути на нульовій лінії. Був у Харкові, Херсоні та багатьох інших областях. Просто, щоб захистити людей. Ми будемо за ним дуже сумувати. Він загинув, тому що захищав головні правила світу: безпеку, незалежність і свободу”, — каже Кристиян.

Прощання з польським волонтером і добровольцем відбулося 9 грудня у Харкові.