Солончук Микола Іванович народився 02 липня 1982 року у селі Бистричі на Березнівщині.
Навчався в Бистрицькій ЗОШ, а після закінчення школи вступив до Соснівськомго професійно-технічного училища та отримав спеціальність столяра. Працював робітником на геофізичних роботах експедиції «Кіровгеологія» у Бистрицькому лісництві. Перебував на заробітках за кордоном.
З червня 2022 року боронив Батьківщину від московських окупантів. Службу проходив в складі зенітно-артилерійського відділення 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у визволені міст Ізюма та .Херсона. Останній бій прийняв поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області.
Загинув Солончук Микола 17 січня 2023 року. Матір залишилася без сина, донька-дев’ятикласниця – без батька. Поховали Героя на кладовищі у рідному селі Бистрічі.
Лублікації про Солончука М.
У серці матері Микола назавжди залишиться дбайливим сином, для доньки дев’ятикласниці – люблячим татом. Побратимам із зенітно-артилерійського відділення запам’ятається як вірний та відважний друг.
Висловлюємо найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати.
Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо у годину скорботи.
Жертва в ім’я життя
Писати про поховання загиблих у боях з московськими ординцями наших земляків стає дедалі важче. Але писати треба, адже імена звитяжців мають бути навічно вкарбовані в новітню історію України, в її героїчний мартиролог. І, о Господи, яка ж вражаюча їх краса. Смерть не поклала своєї печаті на ці, здебільшого молоді, одухотворені обличчя, а з портретів на нас дивляться добрі усміхнені очі, що світяться любов’ю, іскряться теплом. Покликані до життя, звитяжці пожертвували собою заради кожного з нас, влилися в ряди Небесних Воїнів Світла.
Сімнадцятого січня поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області ворожий снаряд обірвав звитяжну дорогу сорокарічного воїна Миколи Солончука з Бистрич. З червня минулого року він перебував на передовій лінії вогню, даючи відсіч окупантам у зенітно-артилерійському відділенні.
Автокортеж з тілом загиблого прибув до Бистрич увечері 20 січня, а наступного дня в рідному селі відбулося поховання звитяжця з усіма військовими почестями.
Неможливо було без внутрішнього здригання слухати примовляння матері над загиблим.
– Мій синочку, – припадала вона до його обличчя і рук, – телефонуючи, ти просив мене не плакати, казав, що одразу відчуваєш, коли я плачу. А тепер чи сліз моїх виставить, тебе оплакати? Мій солдате дорогий, перед тобою весь світ повинен навколішки стати, бо ти не нападник, а оборонець, ти пожертвував собою, щоб жили інші. Божа воля над тобою, наді мною, синочку, сонце моє.
Не відходили від домовини сплакана донька-дев’ятикласниця, сестра, несли і несли квіти рідні, друзі, колишні однокласники, представники влади, підставили плечі під домовину побратими, катафалк із тілом звитяжця рушив від батьківського дому вулицею Надслучанською в останню путь. На мокрий сірий асфальт падали теплі жовті хризантеми, поміж ними іскрами спалахували пелюстки багряних троянд на знак вічної незгасної пам’яті і любові. Людське море, здавалось,заполонило все село,його скорботні хвилі запливали на територію Свято-Миколаївського храму, де священники благочиння УПЦ здійснили обряд відспівування загиблого. Поховали його на місцевому кладовищі під залпи військового салюту.
Звитяжний воїн та відданий патріот, стриманий у словах, щирий у вчинках, надійний та скромний, доброзичливий і життєрадісний – таким Микола Солончук залишиться у пам’яті рідних, побратимів,
односельчан.
Надія Ярмолюк
Вірш присвячений Миколі Солончуку Плаче небо дощами, дзвони б'ють у набат. Десь в далекій дорозі мчить в кортежі солдат... Плаче гірко матуся, і дочка, і сестра. Вся родина сумує, у сльозах Україна моя. У тісній домовині вже Микола тепер, а у хаті порожній крик матусин завмер. І не згояться рани в кожнім серці повік, бо під кулями досі ще чийсь син й чоловік.. На роботу б ходити, ще б ростити дітей... Та свій край боронити вони мусять тепер. Там де в парі з ординцем ходить лютая смерть, там стоять в обороні наші хлопці щодень. За Миколу й Марічку, за Гостомель й Дніпро, за невиннії діти, і за кожне село. І за Мир, і за волю, і за батьківський дім, за щасливую долю, доземний їм уклін Автор Валентина Рудич-Ковальчук
“БИСТРИЧІ” Вірш присвячений загиблим односельчанам: Доценку Денису, Васюк Марії, Солончуку Миколі
Список публікацій
Ярмолюк Н. Жертва в ім’я життя /Н. Ярмолюк// Надслучанський вісник. – 2023. – № 4/ 26 січ. – С.2.