Олександр народився 11 жовтня 1991 року у місті Березне. З 1998 року по 2009 рік навчався у Березнівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2. У свій час працював оператором на лінії мокрого збагачення на ВАТ «Березнефарфор».
У травні 2023 року захисник був призваний на військову службу по мобілізації.
Служив механіком-водієм медичного пункту єгерського батальйону. Упродовж служби він врятував життя не одного свого побратима, а своє не вберіг.
Евакуаційний транспорт Олександра на початку лютого в Луганській області потрапив під ворожий обстріл де і отримав тяжку вибухову травму.
Лікарі військово-медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків боролися за його життя до останнього та 9 лютого 2024 року серце країнського воїна перестало битися.
Рідні пам’ятають Олександра як чесну і відповідальну та завжди добру і щедру людину. Був люблячим сином для батьків, найкращим братом для сестри і завжди усміхненим дядьком для племінника.
У школі Олександр був надзвичайно товариським, чуйним, доброзичливим, поважав вчителів та батьків, які були для нього авторитетом. Серед предметів, що вивчалися, надавав перевагу трудовому навчанню та фізкультурі, оскільки любив займатися спортом. Був активним у житті свого класу. Батьки змалку привчили Сашка до праці та чесності, тому він завжди користувався авторитетом серед однолітків та друзів.
Поховали Олександра зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець»
Публікації про Шнайдера О.
15 лютого 2024 року, з скорботою та сумом в останню дорогу провели Олександра Шнайдера, мешканця міста Березне.
Молодий хлопець, у якого попереду було все життя, помер внаслідок поранень отриманих у боях з окупантами на Луганському напрямку.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Олександра. Сумуємо та низько схиляємо голови у скорботі. Хай Господь прийме душу захисника України Олександра у царство Небесне та дасть сил рідним пережити цю невимовну втрату. Вічна пам’ять полеглому Герою України! – йдеться на сайті Березнівської міської ради
Світло Господнє від віку до віку душу його осяватиме
Недавно механік-водій медичного пункту єгерського батальйону Олександр ШНАЙДЕР приїжджав у короткострокову відпустку. Рідні втішалися його присутністю, сподівалися на закінчення війни і на його повернення додому. І воїн повернувся назавжди. На жаль, “на щиті”. Під час служби Олександр врятував життя не одного побратима, а своє не вберіг. Евакуаційний транспорт нашого земляка потрапив у Луганській області під прицільний ворожий обстріл, він отримав важку вибухову травму. Лікарі військового медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків самовіддано боролися за життя звитяжця, однак 9 лютого серце відважного воїна перестало битися.
З сумом та скорботою мешканці Березного провели Олександра Шнайдера в останню дорогу 15 лютого. На цю скорботну подію прибули і побратими
Олександра. Його згадували невтішні рідні, колишні однокласники, друзі, сусіди. Всі вони пам’ятають свого Сашка як добру, щиру, щедру, товариську людину, готову у будь-який момент прийти на допомогу тому, хто її потребує. Люблячий син для батьків, турботливий брат для сестри, він з особливою увагою і теплотою ставився до племінника. Олександр ще не встиг створити власну сім’ю, отож всю свою любов віддавав Микиті. І знову, вже вкотре оплакуючи воїна, Березне вдягнуло чорні хустки. Але разом з тим воно не шкодувало для нього і жовто-блакитних, рожевих, червоних, білосніжних барв — ними цвів заквітчаний катафалк, пелюстки троянд, хризантем перших весняних тюльпанів жертовне встеляли дорогу скорботи від отчого дому звитяжця до храму Різдва Пресвятої Богородиці, де відбулася заупокійна служба. Настоятель храму митрофорний протоієрей військовий капелан Назарій, духовні отці Олександр, Павло просили Господа сподобити захисника України райських радощів, упокоїти душу воїна Олександра там, де немає ні недуги, ні журби, де душа його у блаженстві перебуватиме, де Світло Господнє душі захисників України осяватиме від віку до віку.
Після зворушливої проповіді отця Назарія похоронна процесія рушила на майдан Незалежності, де відбувся траурний мітинг. Зі словами шани та підтримки до присутніх, з сердечною подякою до батьків, рідних звернулися Березнівський міський голова Руслан Пилипчук, отець Назарій, бойовий побратим Олександра Олексій.
Поховали Олександра Шнайдера зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі Лукавець на алеї Слави поруч із земляками, які
віддали своє життя за Україну.
Пам’ять про них завжди житиме в наших серцях.
Надія Ярмолюк
Пам’яті брата
Мене звати Наталія Шнайдер, я сестра військового звитяжця Олександра ШНАЙДЕРА, який 9 місяців чесно і віддано ніс службу по захисту Батьківщини.
Сашко менший за мене на 4 роки, та був сміливий не по роках. У нас було стільки спільного, наприклад, любов до тварин, слухати музику, смішити і сміятися, разом гуляти. Він обожнював мого сина, свого племінника Микитку. Брат ще з дитинства мене підтримував у всьому,ми довіряли один одному та допомагали у всіх наших проблемах. Сашко майже кожного дня телефонував мені. Було у нас багато теплих розмов, спогадів. І зараз, згадуючи все те, сиджу в його навушниках, які ще пахнуть порохом, пишу вірша, як колись в дитинстві писала та зараз вже іншими словами – дорослими, змішаними зі сльозами болю. Ці рядки я присвятила
єдиному, рідному братові Олександру Шнайдеру, який 9 лютого 2024 року помер у військовому госпіталі від ран, несумісних з життям, що він їх одержав під Новоєгорівкою Луганської області. Водій – механік медичного пункту 68 окремої єгерської бригади, Сашко поспішав, щоб вивезти з поля бою поранених побратимів. І не вберігся сам. Тепер без нього палають , наче пам’ять про загиблих звитяжців,білі свічки землі,буяло життя, щоб вільною, незалежною, рекрасною на всі віки була наша рідна Україна.
Пішов.Загинув.Вже немає…
Миритися не хочу з цим.
Біль пекельний душу розриває,
По собі лишає сірий дім.
Та вітер спогадів несе нас у дитинство,
У сонцесяйні радісні світи.
І де страшного не було ще звірства,
Того, що на війні побачив ти.
І жив у серці з бурею емоцій.
О, ті жахіття з фронтових широт.
Там щохвилини гинуть наші хлопці –
Скоріше їх, поранених, на борт!
На телефоні ми з тобою, а ти ще й на рації,
Чую крик: «Є двоє трьохсотих\», - твій побратим.
- Сестро! Тримай кулачки, я за кермо — евакуація!
Дорога смерті, педаль газу і чорний дим!
Про себе думка в тебе була остання,
Наввипередки зі світлом гнав автомобіль.
Щоб під вороже не втрапить бомбардування,
Вивезти всіх живими — ось така була ціль!
І от тебе вже немає. Боже, невже це сталося?
Я бачила, як плакали твої побратими.
Моє серце від дикого болю стискалося.
Навіки люблю тебе, брате, посмертно герой України.
Наталія Шнайдер.
Список публікацій
Ярмолюк Н. Світло Господнє від віку до віку душу його осяватиме/ Н. Ярмолюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2024. – N 8/22
лют./. – С. 2.
Шнайдер Н. Пам’яті брата / Н.Шнайдер // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2024. – N 21 /23трав./. – С. 3.
Війна забрала життя молодого воїна з Березного // Сфера-ТВ
Війна забрала життя на Луганщині ще одного молодого воїна з Рівненщини // Рівне вечірнє
Помер військовий із Березного Олександр Шнайдер // Район Рівне