Босюк Сергій Олегович (20.04.1990 – 21.04.2025) – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Сергій народився 20 квітня 1990 року у с.Любиковичі. Закінчивши середню школу в рідному селі, у 2007 році продовжив навчання в Рівненському вищому професійному училищі Департаменту поліції охорони, але отримавши повістку на строкову військову службу полишив навчання та пішов до армії. Служив у 101 Президентській бригаді. Після закінчення служби працював у Катеринівській виправній колонії. Деякий час їздив на заробітки в Польщу. Згодом одружився, в родині народилася донька Марта. Молода родина придбала власний будинок в селі Любиковичі, в якому Сергій власноруч зробив ремонт.

15 липня 2022 року Сергій Босюк приєднався до лав Збройних Сил України. З позивним «Дракула» старший солдат ЗСУ військовослужбовець 63 роти в/ч А1556 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади з побратимами звільняв Чернігівську область. У 2023 році отримав посвідчення «учасника бойових дій, та медаль «Ветеран війни».

Сергій був із тих, хто не шукав легких шляхів. Він обрав честь і відповідальність, став на захист України у найважчі часи. Вірний, мужній, гідний — він був опорою для своїх близьких і бойових побратимів. 20 квітня Сергію виповнилося 35 років, але останнє привітання від матері Воїн так і не отримав.

21 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Малі Щербаки Запорізької області старший солдат Босюк Сергій Олегович загинув від отриманих поранень.

У Героя залишилися батьки, сестра, дружина та донька.

Похований на місцевому кладовищі у с.Любиковичі.

Публікації про Босюка С.

“Йому було лише 35…

Таке коротке, але сповнене змісту життя — із мріями, надіями, щирою любов’ю до родини та рідної землі — обірвалося 21 квітня в Запорізькій області під час виконання бойового завдання.

Сергій був із тих, хто не шукав легких шляхів. Він обрав честь і відповідальність, став на захист України у найважчі часи. Вірний, мужній, гідний — він був опорою для своїх близьких і бойових побратимів. Його серце билося з відвагою, а душа була сповнена добра.

По собі він залишив невимовний біль у серцях найрідніших — батьків, дружини, донечки, сестри, бабусі… Їхній біль — наш спільний.

Схиляємо голови у глибокій пошані.

Дякуємо за життя, покладене за Україну.

Молимося. Пам’ятаємо. Продовжуємо боротьбу — заради Перемоги, заради таких, як Сергій”,— йдеться на фейсбук- сторінці Сарненської мвської ради

Здається, усіх вчителів він замучив
Той хлопець білявий, непосидючий.
Цікаві предмети, цікаві уроки
А мрії інакші, а мрії високі!
Задачу ще треба одну розібрати,
А хочеться з друзями йти погуляти…
Важливо знайти себе кожній людині:
Учителька мама, тож виросте гідним!
Коханим він стане, і люблячим татом.
У тяжку годину… піде захищати!
Своїх найрідніших, свою Україну
в Її найстрашнішу лютневу годину.
Обпалить не раз іще спогад болючий,
Про Тебе, наш Воїне, непосидючий…
І будуть в віках памʼять шкільні стіни,
Та вже, як Героя своєї країни!
Тамара Гнатюк