Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Павло Петренко 3 грудня 1989 року в м. Здолбунів. Навчався у Здолбунівській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3. Після її закінчення вступив до Полтавського інституту бізнесу Міжнародного науково-технічного університету та отримав диплом менеджера. У 2010–2013 рр. проходив військову службу за контрактом у місті Хмельницький. 14 червня 2014 року був зарахований добровольцем до військової частини Національної гвардії України у батальйон «Донбас». У липні  під час виконання бойового завдання боєць був поранений. Після лікування повернувся в зону АТО.

Загинув 29 серпня 2014 року біля села Червоносільське під час виходу з Іловайського котла. Автоколону, що рухалася «зеленим коридором» підступно обстріляв російський танк, Павло поліг у бою, намагаючись захистити своїх побратимів..

Поховання: Рештки Павла Петренка були доставлені до двох різних моргів – у Запоріжжі та Дніпропетровську. Рештки у м. Запоріжжя було ідентифіковано за результатами аналізу ДНК 31 березня 2015 року і поховано 4 квітня 2015 року на Ільпінському кладовищі міста Здолбунів.
Наприкінці липня 2018 року на Краснопільському кладовищі м. Дніпро у могилі №7201 знайшли останки тіла Павла.… Детальніше

Борсук Іван Іванович народився 9 липня 1986 року в селі Лютинськ Дубровицького району.. Навчався в Західноукраїнському коледжі «Полісся» у місті Березне на правознавчому відділенні, який закінчив в 2006 році. З 31.10.2006 по 11.10.2007 проходив строкову службу в десантних військах, — у 80-ій окремій аеромобільній бригаді (військова частина А0284, м. Львів)

У зв’язку з російською збройною агресією проти України 2 серпня 2014 року був призваний на військову службу за частковою мобілізацією. Служив у 128-ій окремій гірсько–піхотній бригаді, брав участь в боях за Дебальцеве. Демобілізований 25 січня 2016 року. В травні 2018 року підписав контракт на проходження військової служби в 14-ій окремій механізованій бригаді (військова частина А1008, м. Володимир-Волинський). Боронив Україну від російських окупантів в районі міста Попасна на Луганщині.

Під час обстрілу позицій 29 червня 2018 року в районі населеного пункту Попасна Донецької області  отримав кульове поранення голови, внаслідок чого 8 липня 2018 року  від отриманих поранень помер у Харківському військовому госпіталі.

10 липня з воїном попрощались у Дубровиці на Майдані Злагоди.… Детальніше

Народився Охмак Іван Миколайович 8 червня 1991 року в селі Лугове. У 1997 році Іван пішов до першого класу Лугівської  початкової школи І ст. З 2001 р.  Охмак Іван  навчався у Миляцької загальноосвітньої школи І- ІІІ ст. , яку закінчив у 2008 р. Цього ж року вступив до ВПУ № 22 м. Сарни,   здобув кваліфікацію техніка-механіка. У жовтні 2011 року Охмака Івана Миколайовича було призвано до Збройних сил України. Іван проходив службу в батальйоні зв’язку та радіотехнічного забезпечення в/ч А4465, у 2012 році хлопець повернувся з армії відслуживши строкову службу. У серпні  2014 року  був мобілізований до ЗС України. Служив водієм польового вузла зв’язку військової частини В4673.

2 лютого 2015 року Охмак Іван Миколайович загинув, виконуючи бойове завдання з усунення пошкоджень зв’язку в базовому таборі під Дебальцевим.

Залишилися батьки та брат. Місце поховання: с. Лугове, Дубровицький район, Рівненська область.

Указом Президента України №108/2015 «Про відзначення державними нагородами України» “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” І.… Детальніше

Пиясюк Роман Володимирович (19.08.1975 -10.03.2015)

Пиясюк Роман народився в 1975 році в м. Костополі. Навчався в Костопільській ЗОШ №3. Закінчив ПТУ у Камінь-Каширському що на Волині, де здобув професію столяра. 3 грудня 1993 року призваний на строкову службу. 16 червня 1995 року звільнений у запас. 19 жовтня 1995 року пішов по контракту в Костопільську військову частину. 15 лютого 1998 року звільнився і став працювати далекобійником. Працював у приватних підприємців області (перевозив вантажі в межах України).

5 вересня 2014 року добровольцем пішов на захист України Військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). 10 березня 2015 року військовий підірвався на «розтяжці» під час виконання бойового завдання у селі Златоустівка (Волноваський район) Донецької області. Поховали справжнього патріота 15 березня 2015 року на його Батьківщині, у селі Пісків Костопільського району, де проживають його батьки. У Романа Пиясюка залишилася дружина та двоє дітей.

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Р.… Детальніше

Рєпін Євген Вікторович (18.08.1994 – 20.03.2015)

 

Рєпін Євген Вікторович народився 18 серпня 1994 р. у с. Коршів Здолбунівського району.  Пізніше  жив у м. Рівне по вулиці Івана Франка. Закінчив Рівненський технічний коледж Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафтогазопереробної промисловості». Служив у 80-ій окремій аеромобільній бригаді м. Львів. Добровольцем пішов в АТО. З листопада 2014 р. – кулеметник-розвідник розвідроти Новоград-Волинської аеромобільної бригади.

Показав  виняткові здібності, за що його перевели на посаду снайпера розвідувальної групи,  пізніше він її очолив. Під його  командуванням був проведений не один вдалий рейд. Загинув 20 березня 2015 року. Трагедія сталася поблизу села Водяне (Ясинуватський район), неподалік Донецька. Євген разом з групою бійців пішов на виручку товариша, потрапив у засідку та був смертельно поранений. Поховали Євгена Рєпіна 25-го березня 2015 року в  м. Рівне  на Алеї Героїв кладовища «Нове».

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Є.… Детальніше

Народився Колесник Юрій Олександрович 22 березня 1994 року в  м. Дубровиця, Рівненської області у багатодітній патріотичній сімї. Батьки виховували своїх дітей у дусі патріотизму і любові до України.  Юрій закінчив 9 класів місцевої школи і продовжив навчання в Дубровицькому професійному ліцеї, де здобув спеціальність муляра-штукатура. Але через деякий час він вирішив піти стопами свого діда – вояка УПА – і присвятити себе захисту Батьківщини. 15 жовтня 2013-го Юрій підписав контракт і пішов на військову службу в ЗСУ. Війну зустрів у складі 80-ої окремої аеромобільної бригади. За його плечима бої за Луганський аеропорт, пекло Іловайського котла. У 2014 році був контужений.

Після повернення із фронту хлопець вступив до Академії сухопутних військ у Львові, а згодом знову відправився на війну вже у складі 45-ої ОДШБр, яка дислокується в Одеській області, та виконував бойові завдання у Луганській і Донецькій областях. 29 листопада 2015 р.

Юрій Колесник був нагороджений медаллю МО “Захиснику Вітчизни”. Служив на посаді «стрілець-зенітник механізованого батальйону» 28-ої ОМБр.

Загинув  23 жовтня 2017 року, підірвавшись на ворожій міні в сірій зоні, поблизу с.… Детальніше

Рильський Владислав Олександрович (20.07.1992-13.08.2014 )

Владислав Рильський народився 20 липня 1992 року в м. Вінниця в сім’ї військових; його батько – військовий, викладач Острозького військового ліцею. Владислав закінчив Острозький НВК «Школа І-ІІІ ступенів – гімназія». Навчався у Львівській академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2013 році закінчив її за спеціальністю «Управління діями підрозділів механізованих військ». Став офіцером. Поїхав у зону АТО як старший лейтенант, командир другого механізованого взводу 24-ої окремої механізованої бригади з Яворова.

Брав участь в АТО з 24 травня 2014 року. З перших днів у зоні проведення операції взвод під керівництвом офіцера ніс службу на блок-постах в Донецькій області. Уміле керівництво взводом та постійне вдосконалення навичок підлеглого особового складу дало змогу керівництву бригади створити зі взводу штурмову групу для знищення терористів у безпосередньому зіткненні з противником.

Загинув 13 серпня 2014 року від артилерійського обстрілу терористами під час виконання завдань в зоні бойових дій біля Новосвітлівки.

20 серпня на центральній площі Острога відбулось останнє прощання. Похований у м.… Детальніше

Салівончик Руслан Сергійович (31.01.1983 – 29.08.2014)

Руслан Салівончик народився 31 січня 1983 р. у м. Костопіль Рівненської області. З 1993 до 1998 року навчався у ЗОШ № 8. Закінчив Костопільську філію медколеджу, Харківський юридичний університет. Був капітаном міліції. Шість років працював у секторі кримінального розшуку в Каховському РВ УМВС України в Херсонській області. З початку проведення на сході України антитерористичної операції записався добровольцем у батальйон патрульної служби особового призначення «Херсон».

Капітан міліції Руслан Сергійович Салівончик загинув 29.08.2014 року в зоні проведення антитерористичної операції в районі м. Іловайська Донецької області під час спроби вийти з оточення так званим «зеленим коридором» на дорозі між с. Многопілля і с. Червоносільське. 3 вересня 2014 року тіло бійця разом з іншими було привезено у Дніпропетровський морг. Упізнаний бойовими товаришами і рідними. Похований 6 вересня в Костополі. У сім’ї залишилися дружина та маленька донька

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р. «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Р.… Детальніше

Сапожніков Олексій Юрійович, позивний «Сапог» народився 29 березня 1989 р. у м. Здолбунів Рівненської області. Жив у Здолбунові (мікрорайон залізничників). Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». У 2007 році закінчив Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту. До батальйону пішов добровольцем у листопаді 2014 року. Був снайпером в 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар».

8 травня 2015 року в селищі Новотошківка Попаснянського району Луганської області, на 29-му блокпості біля Бахмутки, отримав важке осколкове поранення. Відразу доставлений у м. Лисичанськ і прооперований, а пізніше переведений до шпиталю міста Харків. 14 травня, не приходячи до свідомості, помер від отриманих поранень у Харківському шпиталі. 16 травня з воїном попрощались на Майдані Незалежності у Києві, того ж дня бійця зустрічали у Здолбунові. Був одружений, виховував двох дітей. У родині залишилися батьки та молодший брат.

 … Детальніше

Свідерський Дмитро Олександрович (15.10.1994 – 06.04.201

Свідерський Дмитро Олександрович народився 15 жовтня  1994 р. в м. Рівне. Проживав з мамою у Басовому куті, м. Рівне. Закінчив економічне відділення Рівненського державного аграрного коледжу. Мобілізований у серпні 2014 року. Після проходження навчання, Дмитро вже з жовтня 2014 р. перебував у зоні АТО. У батальйоні «кіборгів» Дмитро був наймолодший. Важке поранення отримав 3 квітня 2015 р. (м. Авдіївка), виконуючи бойове завдання. З тяжкими травмами його доставили в шпиталь м. Красноармійська. А вже звідти бійця перевезли в Дніпропетровську лікарню  ім. Мечнікова,  однак врятувати його життя медикам не вдалося. 6 квітня 2015 р. Дмитро помер. У бійця залишилася лише матір. Поховали Дмитра Свідерського 10 квітня 2015-го в Басовому куті, поряд з батьковою могилою.

Указом Президента України № 461/2015 від 31 липня 2015 року «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Д. Свідерський нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).… Детальніше