АТО/ООС – Сторінка 7 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Сова Іван Васильович (19.01.1976 – 5.09.2014)

Сова Іван Васильович народився 19 січня 1976 року в селі Бригадирівка Радивилівського району Рівненської області. У сім’ї Сови Василя Григоровича та Сови Ольги Григорівни він був другою дитиною. Мама працювала в дитячому садку майстром з прання білизни, тато – диспетчером у місцевому колгоспі. У 1980 році сім’я переїжджає жити в новозбудований будинок у сусіднє село Зарічне. Іван з 1983 року навчається у Козинській середній школі, з 4-го класу – у Козинській музичній школі по класу акордеона. З 1991 до 1995 роки навчався в Рівненському музичному училищі, після закінчення якого проходив військову службу в Шепетівці Хмельницької області. Здобув військову спеціальність – навідник гранатомета.

Після повернення з армії одружився, жив у Здолбунові, працював учителем музики. В 2000 році повернувся додому в село Зарічне. Разом із братом брали участь у Помаранчевій революції 2004 року.

Після захоплення Криму «зеленими чоловічками» записався добровольцем. 8 серпня Івана відправили на навчальний полігон в м. Яворів Львівської області. 28 серпня 2014 року 80-ту аеромобільну бригаду, в якій служив Іван Сова навідником гранатомета, відправляють на Схід.… Читати далі

Сокол Юрій Вікторович (9.12.1988 – 15.06.2015)

Юрій Вікторович Сокол народився 9 грудня 1988 року в селі Людинь Дубровицького району в сім’ї робітників. У 1995 році пішов у перший клас Людинської загальноосвітньої школи, закінчив її у 2006 році. Ще й досі у школі згадують про Юрія як спокійного, скромного, врівноваженого учня. Повага до людей – це те, що зароджувалося у нього з дитинства. У 2007 році був призваний до лав Збройних сил України, служив у Вінниці. Після повернення з армії деякий час їздив на заробітки у Київ та Харків.

В 2013 році працював на заводі «Торф Ленд Україна» в селі Людинь. 28 серпня 2014 року був мобілізований в Національну гвардію, проходив підготовку в м. Львові. Через місяць переведений в м. Харків для продовження навчання. У жовтні перебував на блокпосту в Запорізькій області. Згодом, 16 листопада 2014 року був відправлений в зону АТО поблизу села Кримське Луганської області, де перебував до 5 січня 2015 року. На Різдвяні свята юнак мав тритижневу відпустку, ходив на зустріч з учнями Людинської ЗОШ, багато спілкувався з друзями та родичами.… Читати далі

Ставський Віталій Миколайович (3.09.1991 – 3.09.2014)

Віталій Ставський народився 3 вересня 1991 року в Костополі. Закінчив Костопільську ЗОШ №6 І – ІІІ ступенів. Був вихованцем місцевого обласного ліцею-інтернату спортивного профілю. У 16 років Віталій став чемпіоном України, а згодом майстром спорту з греко-римської боротьби. Із жовтня 2011-го проходив службу за контрактом у військовій частині А0284. Мав звання молодший сержант. Загинув воїн-десантник у день свого народження в 2014 році, під час атаки російських бойовиків на аеропорт у Луганську, який десантники обороняли кілька місяців.

Попрощалися з військовослужбовцем 80-ої окремої аеромобільної бригади Віталієм Ставським 7 вересня 2014 року.

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі у Збройних Силах України Віталій Ставський, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

20 травня 2015 року в місті Костопіль на фасаді будівлі Костопільського обласного ліцею інтернату фізичної культури і спорту (вулиця Данила Галицького, 7), де навчався Віталій Ставський, йому відкрито меморіальну дошку.… Читати далі

Суліцький Олександр Сергійович (19.06.1979 – 9.08.2014)

Суліцький Олександр народився 19.06.1979 р. в Квасилові, (Рівненський район, Рівненська область) Закінчив 9 класів квасилівської щколи; СПТУ № 16, здобув професію «слюсар з ремонту автомобілів». У 1997 році був призваний на дійсну військову службу до Збройних сил України.

Свою трудову діяльність розпочав у 2000 році на підприємстві ВАТ «Рівнеголовпостач» слюсарем з ремонту прокатної техніки V розряду. З 2001 до 2014 року працював на різних підприємствах.

20 травня 2014 року на виконання Указу Президента України від 6 травня 2014 року № 454/2014 «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу в Збройні сили України. Після бойового злагодження на навчальному полігоні проходив службу в батальйоні «Горинь», брав участь у бойових діях в зоні АТО, захищав державний суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.

Загинув 9.08.2014 року при виконанні бойового завдання. Без батька залишилася 13-річна донька.

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» О.… Читати далі

Куришко Ярослав Русланович (9.02.1994 – 08.08.2014)

Куришко Ярослав Русланович народився в с. Карасин Сарненського району Рівненської області 9.02.1994 року. У 2000 році пішов навчатися до Карасинської ЗОШ І-ІІ ст. З 2005 до 2011 року прислуговував у Свято-Василіївському храмі с. Карасин. Також у цей період навчався у Сарненській музичній школі грі на акордеоні. Після закінчення 9 класів Карасинської ЗОШ, навчався у Стрільській ЗОШ І-ІІІ у 10 класі. У 2011 році закінчив 11 клас Сарненського ліцею “Лідер”. У 2011-2012 роках навчався у Рівненській школі міліції, 2012-2013 роках проходив строкову службу у ВПС при Генеральному штабі (м. Київ). Після закінчення строкової служби пішов служити за контрактом у Новоград-Волинську військову частину.

Загинув 8 серпня 2014 року в селищі Степанівка Донецької області під час антитерористичної операції.

Похований 15 серпня 2014 року у с. Карасин Сарненського району Рівненської області.

Залишились батьки та сестра.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Я. Куришко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

у вересні 2014-го в Карасинській школі встановлено меморіальну дошку Ярославу Куришку

у Карасині проводяться турніри з міні-футболу, присвячені Ярославу Куришку… Читати далі

Сапожніков Олексій Юрійович (Сапог)(29.03.1989–15.05.2015)

Сапожніков Олексій Юрійович, позивний «Сапог» народився 29 березня 1989 року в Здолбунів Рівненської області. Проживав у Здолбунові (мікрорайон залізничників). Навчався в здолбунівській ЗОШ № 5. У 2007 році закінчив Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар».
До батальйону пішов добровольцем у листопаді 2014 року. Був снайпером в 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар».
8 травня 2015 року в селищі Новотошківка Попаснянського району Луганської області, на 29-му блокпості біля Бахмутки, отримав тяжке осколкове поранення. Відразу доставлений у м. Лисичанськ і прооперований, а пізніше переведений до шпиталю міста Харків. 15 травня, не приходячи до свідомості, помер від отриманих поранень у Харківському шпиталі. 16 травня з воїном попрощались на Майдані Незалежності у Києві, того ж дня бійця зустрічали у Здолбунові.
Був одружений, виховував двох дітей. У нього залишилися батьки та молодший брат.

Кондратюк Олексій Володимирович (05.07.1995 – 17.03.2017)

Кондратюк Олексій Володимирович – навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, матрос.

Народився 5 липня 1995 року в селі Пісків Костопільського району Рівненської області. Через деякий час родина переїхала до міста Костопіль Рівненської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №3 міста Костопіль, у 2012 році – Сарненський професійний аграрний ліцей та здобув професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник».

Працював слюсарем-сантехніком у багатогалузевому житлово-комунальному підприємстві міста Костопіль.

У травні 2016 року був призваний Костопільським районним військовим комісаріатом Рівненської області на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. Служив у 501-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1965, місто Бердянськ Запорізької області).

З літа 2016 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

17 березня 2017 року матрос Кондратюк загинув під час мінометного обстрілу російсько-терористичними силами спостережного посту українських військових в районі села Водяне Волноваського району Донецької області.

Напрієнко Дмитро Віталійович («Араміс») (21.02.1991 – 1.12.2015)

Напрієнко Дмитро Віталійович народився 21 лютого 1991 р. в м. Дубно.

Корінний дубенчанин, навчався у НВК “школа-гімназія” м. Дубна, Дубенському педагогічному коледжі, Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, на гуманітарному факультеті (кафедра англійської філології).

У грудні 2014 року 24-річний Дмитро пішов добровольцем на фронт. Молодший сержант, снайпер мотопіхотного взводу 14-ої окремої механізованої бригади (раніше – 1-й БТО «Волинь»). Позивний «Араміс».

1 грудня 2015 року загинув за трагічних обставин поблизу міста Красногорівка Мар’їнського району Донецької області.

Останнє інтерв’ю Дмитра вийшло 22 жовтня у місцевій газеті під назвою «Снайпери полюють на Героїв».

Похований у місті Дубно 5 грудня 2015-го з військовими почестями

На будівлі Дубенської гімназії №1 відкрили меморіальну дошку на честь випускника Дмитра Напрієнка.… Читати далі

Мацюк Олександр Володимирович (4.04.1975 – 29.04.2016)

Народився Олександр 4 квітня 1975 року в с. Велика Любаша Костопільського району. У 1982 році пішов до Пісківської ЗОШ, яку закінчив у 1992 році.

Навчався на курсах водія категорії “С” в Рівненському ДТСААФ. Призваний до лав ЗСУ у 1993 р. Проходив військову службу в м. Чугуїв Харківської області, водієм БТР Національної гвардії. Звільнений у запас восени 1994 року. Працював у колгоспі «40-річчя Жовтня», в Костопільському ДБК .

5 лютого 2015 року пішов добровольцем захищати нашу державу. Підготовку проходив на Рівненському полігоні. У травні 2015 року був ротований до зони АТО у місто Мар’їнка в складі 14-ої бригади за спеціальністю навідник САУ. Також проходив службу в м. Красногорівка у 81-му військовому опорному пункті.

29 квітня 2016 року при виконанні війського обов’язку в зоні АТО солдат Мацюк Олександр Володимирович, уроженець с. Велика Любаша Костопільського району, помер.… Читати далі

Богуславський Олексій Ігорович (18.07.1980 -16.06.2015)

Богуславський Олексій Ігорович народився 18 липня 1980 року в місті Пенза, що в Російській Федерації.

У лавах Збройних сил України розпочав службу в 1997 році. У 1997 році закінчив Київський військовий інститут управління та зв’язку. Перебував на різних посадах.
Старший офіцер адміністративного відділу управління ОК «Захід» ЗСУ хоча й народився у Росії, але все життя провів в Україні, і вважав саме її своєю рідною землею. Захищав Батьківщину від російських окупантів у зоні АТО більше 100 днів.
Майор тривалий час виконував бойові завдання, та, будучи на сході, раптово захворів на тяжку форму пневмонії. Тривале лікування не допомогло. 16 червня 2015 року у військовому госпіталі Львова Герой помер.
У нього залишилося двоє діток і дружина.
Поховали героя 17 червня на Алеї Героїв міського кладовища «Нове».

Згідно рішення Рівненської міської ради від 17.09.2015 № 5756 Олексію Богуславському присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне»… Читати далі