АТО/ООС – Сторінка 7 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Сова Іван Васильович (19.01.1976 – 5.09.2014)

Сова Іван Васильович народився 19 січня 1976 року в селі Бригадирівка Радивилівського району Рівненської області. У сім’ї Сови Василя Григоровича та Сови Ольги Григорівни він був другою дитиною. Мама працювала в дитячому садку майстром з прання білизни, тато – диспетчером у місцевому колгоспі. У 1980 році сім’я переїжджає жити в новозбудований будинок у сусіднє село Зарічне. Іван з 1983 року навчається у Козинській середній школі, з 4-го класу – у Козинській музичній школі по класу акордеона. З 1991 до 1995 року навчався в Рівненському музичному училищі, після закінчення якого проходив військову службу в Шепетівці Хмельницької області. Здобув військову спеціальність – навідник гранатомета. Після повернення з армії одружився, жив і працював учителем музики в Здолбунові. В 2000 році повернувся додому в село Зарічне. Разом із братом брали участь у Помаранчевій революції 2004 року.

Після захоплення Криму «зеленими чоловічками» записався добровольцем. 8 серпня Івана відправили на навчальний полігон в м. Яворів Львівської області. 28 серпня 2014 року 80-ту аеромобільну бригаду, у якій служив Іван Сова навідником гранатомета, відправляють на Схід.… Читати далі

Сокол Юрій Вікторович (9.12.1988 – 15.06.2015)

Юрій Вікторович Сокол народився 9 грудня 1988 року в селі Людинь Дубровицького району в сім’ї робітників. У 1995 році пішов у перший клас Людинської загальноосвітньої школи, закінчив її у 2006 році. Ще й досі у школі згадують про Юрія як спокійного, скромного, врівноваженого учня. Повага до людей – це те, що зароджувалося у нього з дитинства. У 2007 році був призваний до лав Збройних сил України, служив у Вінниці. Після повернення з армії деякий час їздив на заробітки у Київ та Харків.

В 2013 році працював на заводі «Торф Ленд Україна» в селі Людинь. 28 серпня 2014 року був мобілізований в Національну гвардію, проходив підготовку в м. Львові. Через місяць переведений в м. Харків для продовження навчання. У жовтні перебував на блокпосту в Запорізькій області. Згодом, 16 листопада 2014 року був відправлений в зону АТО поблизу села Кримське Луганської області, де перебував до 5 січня 2015 року. На Різдвяні свята юнак мав тритижневу відпустку, ходив на зустріч з учнями Людинської ЗОШ, багато спілкувався з друзями та родичами.… Читати далі

Ставський Віталій Миколайович (3.09.1991 – 3.09.2014)

Віталій Ставський народився 3 вересня 1991 року в Костополі. Закінчив Костопільську ЗОШ №6 І – ІІІ ступенів. Був вихованцем місцевого обласного ліцею-інтернату спортивного профілю. У 16 років Віталій став чемпіоном України, а згодом майстром спорту з греко-римської боротьби. Із жовтня 2011-го проходив службу за контрактом у військовій частині А0284. Мав звання молодший сержант. Загинув воїн-десантник у день свого народження в 2014 році, під час атаки російських бойовиків на аеропорт у Луганську, який десантники обороняли кілька місяців.

Попрощалися з військовослужбовцем 80-ої окремої аеромобільної бригади Віталієм Ставським 7 вересня 2014 року.

Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно). Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі у Збройних Силах України Віталій Ставський, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Суліцький Олександр Сергійович (19.06.1979 – 9.08.2014)

Суліцький Олександр народився 19.06.1979 р. в Квасилові, (Рівненський район, Рівненська область) Закінчив 9 класів квасилівської щколи; СПТУ № 16, здобув професію «слюсар з ремонту автомобілів». У 1997 році був призваний на дійсну військову службу до Збройних сил України.

Свою трудову діяльність розпочав у 2000 році на підприємстві ВАТ «Рівнеголовпостач» слюсарем з ремонту прокатної техніки V розряду. З 2001 до 2014 року працював на різних підприємствах.

20 травня 2014 року на виконання Указу Президента України від 6 травня 2014 року № 454/2014 «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу в Збройні сили України. Після бойового злагодження на навчальному полігоні проходив службу в батальйоні «Горинь», брав участь у бойових діях в зоні АТО, захищав державний суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.

Загинув 9.08.2014 року при виконанні бойового завдання. Без батька залишилася 13-річна донька.

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» О.… Читати далі

Куришко Ярослав Русланович (9.02.1994 – 12.08.2014)

Куришко Ярослав Русланович народився в с. Карасин Сарненського району Рівненської області 9.02.1994 року. У 2000 році пішов навчатися до Карасинської ЗОШ І-ІІ ст. З 2005 до 2011 року прислуговував у Свято-Василіївському храмі с. Карасин. Також у цей період навчався у Сарненській музичній школі грі на акордеоні. Після закінчення 9 класів Карасинської ЗОШ, навчався у Стрільській ЗОШ І-ІІІ у 10 класі. У 2011 році закінчив 11 клас Сарненського ліцею “Лідер”. У 2011-2012 роках навчався у Рівненській школі міліції, 2012-2013 роках проходив строкову службу у ВПС при Генеральному штабі (м. Київ). Після закінчення строкової служби пішов служити за контрактом у Новоград-Волинську військову частину.

Загинув 8 серпня 2014 року в селищі Степанівка Донецької області під час антитерористичної операції.

Похований у с. Карасин Сарненського району Рівненської області

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Я. Куришко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)… Читати далі

Сапожніков Олексій Юрійович (Сапог)(29.03.1989–15.05.2015)

Сапожніков Олексій Юрійович, позивний «Сапог» народився 29 березня 1989 року в Здолбунів Рівненської області. Проживав у Здолбунові (мікрорайон залізничників). Навчався в здолбунівській ЗОШ № 5. У 2007 році закінчив Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар».
До батальйону пішов добровольцем у листопаді 2014 року. Був снайпером в 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар».
8 травня 2015 року в селищі Новотошківка Попаснянського району Луганської області, на 29-му блокпості біля Бахмутки, отримав тяжке осколкове поранення. Відразу доставлений у м. Лисичанськ і прооперований, а пізніше переведений до шпиталю міста Харків. 15 травня, не приходячи до свідомості, помер від отриманих поранень у Харківському шпиталі. 16 травня з воїном попрощались на Майдані Незалежності у Києві, того ж дня бійця зустрічали у Здолбунові.
Був одружений, виховував двох дітей. У нього залишилися батьки та молодший брат.

Кондратюк Олексій Володимирович (5.07.1995 – 17.03.2017)

Кондратюк Олексій Володимирович – навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, матрос.

Народився 5 липня 1995 року в селі Пісків Костопільського району Рівненської області. Через деякий час родина переїхала до міста Костопіль Рівненської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №3 міста Костопіль, у 2012 році – Сарненський професійний аграрний ліцей та здобув професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник».

Працював слюсарем-сантехніком у багатогалузевому житлово-комунальному підприємстві міста Костопіль.

У травні 2016 року був призваний Костопільським районним військовим комісаріатом Рівненської області на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. Служив у 501-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1965, місто Бердянськ Запорізької області).

З літа 2016 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

17 березня 2017 року матрос Кондратюк загинув під час мінометного обстрілу російсько-терористичними силами спостережного посту українських військових в районі села Водяне Волноваського району Донецької області.

Напрієнко Дмитро Віталійович («Араміс») (21.02.1991 – 1.12.2015)

Напрієнко Дмитро Віталійович народився 21 лютого 1991 р. в м. Дубно.

Корінний дубенчанин, навчався у НВК “школа-гімназія” м. Дубна, Дубенському педагогічному коледжі, Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, на гуманітарному факультеті (кафедра англійської філології).

У грудні 2014 року 24-річний Дмитро пішов добровольцем на фронт. Молодший сержант, снайпер мотопіхотного взводу 14-ої окремої механізованої бригади (раніше – 1-й БТО «Волинь»). Позивний «Араміс».

1 грудня 2015 року загинув за трагічних обставин поблизу міста Красногорівка Мар’їнського району Донецької області.

Останнє інтерв’ю Дмитра вийшло 22 жовтня у місцевій газеті під назвою «Снайпери полюють на Героїв».

Похований у місті Дубно 5 грудня 2015-го з військовими почестями.

Мацюк Олександр Володимирович (4.04.1975 – 29.04.2016)

Народився Олександр 4 квітня 1975 року в с. Велика Любаша Костопільського району. У 1982 році пішов до Пісківської ЗОШ, яку закінчив у 1992 році.

Навчався на курсах водія категорії “С” в Рівненському ДТСААФ. Призваний до лав ЗСУ у 1993 р. Проходив військову службу в м. Чугуїв Харківської області, водієм БТР Національної гвардії. Звільнений у запас восени 1994 року. Працював у колгоспі «40-річчя Жовтня», в Костопільському ДБК .

5 лютого 2015 року пішов добровольцем захищати нашу державу. Підготовку проходив на Рівненському полігоні. У травні 2015 року був ротований до зони АТО у місто Мар’їнка в складі 14-ої бригади за спеціальністю навідник САУ. Також проходив службу в м. Красногорівка у 81-му військовому опорному пункті.

29 квітня 2016 року при виконанні війського обов’язку в зоні АТО солдат Мацюк Олександр Володимирович, уроженець с. Велика Любаша Костопільського району, помер.… Читати далі

Богуславський Олексій Ігорович (18.07.1980 -16.06.2015)

Богуславський Олексій Ігорович народився 18 липня 1980 року в місті Пенза, що в Російській Федерації.

У лавах Збройних сил України розпочав службу в 1997 році. У 1997 році закінчив Київський військовий інститут управління та зв’язку. Перебував на різних посадах.
Старший офіцер адміністративного відділу управління ОК «Захід» ЗСУ хоча й народився у Росії, але все життя провів в Україні, і вважав саме її своєю рідною землею. Захищав Батьківщину від російських окупантів у зоні АТО більше 100 днів.
Майор тривалий час виконував бойові завдання, та, будучи на сході, раптово захворів на тяжку форму пневмонії. Тривале лікування не допомогло. 16 червня 2015 року у військовому госпіталі Львова Герой помер.
У нього залишилося двоє діток і дружина.
Поховали героя 17 червня на Алеї Героїв міського кладовища «Нове».

Згідно рішення Рівненської міської ради від 17.09.2015 № 5756 Олексію Богуславському присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне»… Читати далі