Дубенський район – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Гладун Володимир Олександрович (30.08.1974-21.07.2024)

Гладун Володимир Олександрович народився у місті Радивилів 30 серпня 1974 року. Протягом багатьох років сумлінно та добросовісно трудився електромонтером у місцевому відділенні «Укртелекому». На військову службу призваний за мобілізацією 13 травня 2024 року Золочівським РТЦК та СП Львівської області. Служив стрільцем десантно-штурмового відділення десантно-штурмової роти.

З 21 липня 2024 року Володимир вважався зниклим безвісти. Після проведення ДНК-ідентифікації підтверджено його загибель внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.

До рідного Радивилова на щиті Володимир повернувся 15 листопада 2025

Поховали Володимира Гладуна на кладовищі в Радивилові.

Черех Іван Володимирович (09.10.1996-10.11.2025)

Народився ІВАН ЧЕРЕХ 09 жовтня 1996 року у селі Миколаївка, яке входило до складу колищнього Млинівського району. Як і всі сільські діти, хлопець змалечку із братом Романом допомагали батькам працювати по господарству. Трудилася родина Черехів на 15 гектарах землі: садили картоплю, сіяли зернові, вирощували полуницю, малину. Одне слово, робили не покладаючи рук. Іван вибрав професію кухаря та деякий час працював у закладах громадського харчування, а згодом заробляв на життя на підробітках у Києві. Разом із дружиною, млинівчанкою Христиною молоді люди будували своє майбутнє, купили дім у селі Дубрівка Привільненської територіальної громади.

Повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну перервало мирне життя багатьох українських родин. Доєднався до лав Збройних сил України й ІВАН ЧЕРЕХ. Довелося пережити на війні чимало: тяжке поранення, далі – операція, лікування.

10 листопада 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мирне Покровського району Донецької області ВОЇН загинув унаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям.

Щирий, добрий, надзвичайно трудолюбивий, люблячий, – таким запам’ятають рідні, близькі, друзі, односельчани, побратими мужнього патріота України ІВАНА ВОЛОДИМИРОВИЧА ЧЕРЕХА.… Читати далі

Матвєєв Вадим Олексійович (31.01.1982–16.07.2023)

Проживав Матвєєв Вадим Олексійович з сім’єю у селі Опарипси Радивилівського району. Певний період він разом з батьками проживав у Росії. Після повернення в село Опарипси, Вадим навчався в загальноосвітній школі. Девятий клас закінчив у 1999 році. Поступив на навчання у Мирогощанський аграрний фаховий коледж.

Старший диспетчер командного пункту штабу військової частини, головний сержант Матвєєв Вадим Олексійович із 2001 року прийнятий до Збройних Сил України за контрактом.

Військовослужбовець Вадим Матвєєв помер під час несення військової служби у місті Суми.

Чоловіка і батька з війни не дочекалася дружина, дві донечки.

Диновський Олег Святославович (29.06.1984-05.03.2024)

Олег Диновський народився 29 червня 1984 у с. Тараканів Дубенського району. Після смерті тата у 2014 році Олег став старшим у сімʼї. Він був опорою та підтримкою для своєї матусі Ольги та молодшого брата Олексія, який зараз теж служить у ЗСУ.

“Такі люди, як Олег, приходять на цю землю як носії добра і світла. Його щирість та доброта вражала усіх, хто його знав – і друзів, і родину, і побратимів. Найбільшою цінністю, сенсом життя для Олега були дружина Яна та донечки 16-річна Альвіна та Мілана, якій зараз лише 2,5 рочки. Для них він жив і працював, творив і будував,” – діляться рідні.

Олег мав саму мирну професію. Закінчив Мирогощанський аграрний коледж, а згодом Львівську аграрну академію. Займався приватним бізнесом, допомагав армії, працював. Навіть у коротких і рідких відпустках він трудився – ремонтував, будував для своїх дівчаток.

Олег любив Україну та вірив у перемогу. Вже під час війни вони з дружиною придбали будинок. Він відремонтував та обладнав його. І влітку 2023 р вони переїхали у нову оселю.… Читати далі

Крамаренко Олександр Олександрович (20.09.1983- 04.11.2025)

КРАМАРЕНКО Олександр Олександрович народився 20 вересня 1983 року, уродженець с. Абранки Мукачівського району Закарпатської області, проживав у селі Новоукраїнка Ярославицької громади.

Капітан поліції Олександр Крамаренко проживаву села Новоукраїнка Дубенського району Рівненської області.

Життя 42-річного капітана поліції трагічно обірвалося 4 листопада внаслідок ворожого обстрілу на Костянтинівському напрямку.

Майже 8 років Олександр ніс службу у Збройних силах України та брав участь у миротворчих місіях в Іраку. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 2009 році. Понад 10 років був спецпризначенцем.

Про свого підлеглого й товариша згадує командир роти поліції особливого призначення Іван Котяш:

«Він пліч-о-пліч разом зі мною був на всіх завданнях, зокрема й у зоні АТО, а із початком повномасштабного вторгнення — у зведеному батальйоні «Захід» Національної поліції України. Що б не трапилося, Саша завжди зберігав холодний розум. Відданий, справжній… Таких мало…».

З лютого 2024 року Олександр продовжив службу на передовій у складі штурмового полку «Цунамі» Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» на посаді командира взводу. У складі полку брав участь у боях за Вовчанськ.… Читати далі

Гончарук Орест Рустамович (24.01.2000-12.09.2023)

Гончарук Орест Рустамович народився 24 січня 2000 року у місті Дубно. Навчався у Дубенському ліцею №7, продовжив навчання у Вишнівецькому професійному ліцеї.
Після закінчення коледжу підписав контракт зі ЗСУ і став на захист рідної України. Згодом був мобілізований в зону бойових дій, отримав звання “молодший головний сержант механізованого батальйону”. Військову службу проходив у 93-ій окремій механізованій бригаді “Холодний Яр”.
Мужній воїн загинув 09 вересня 2023 року поблизу населеного пункту. . Кліщіївка Донецької області в бою за Україну, її свободу і незалежність.
Поховали Героя 12 вересня 2023 року у місті Дубно на Алеї Слави на кладовищі по вулиці Семидубській.

Указом Президента України “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” Гончарука Ореста Рустамовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.(посметрно)

Гончаруку Оресту Рустамовичу присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).

Гаврилевич Олег Миколайович (10.07.1987-14.03.2025)

Олег Гаврилевич народився 10 липня 1987 року в селі Підбрусинь, що у Повчанській громаді. Після здобуття середньої освіти, навчався в Міжнародному інституті економіки та менеджменту й Українській академії друкарства. Журналістика була його покликанням. Олег Гаврилевич працював у виданнях «Високий Замок», «Наше Дзеркало», «Скриня», «Замок», а також у «1+1 media».

Олег був відкритою та доброю людиною, мав тонке відчуття слова, був щирим у своїх думках та переконаннях. У поетичних збірках «Двадцять п’ята зима», «Благаю в життя…», «Завжди за руку з Ісусом» він передавав свої роздуми про життя, віру та долю людини. У 2024 році Олег Гаврилевич став до лав Збройних сил України. На жаль, його життя обірвалося 14 березня 2025 року у лікарні міста Чернівці.

17 березня 2025 року Олега Гаврилевича поховали в Повчанській громаді.

Петронюк Володимир Григорович (02.10.2073-07.10.2024)

ПЕТРОНЮК Володимир Григорович народився у 1973 році, проживав у селі Стара Носовиця Тараканівської громади.

Працював водієм у сільгосппідприємстві ім. Шевченка, згодом гомподарював на своїй землі.

Воїн до останнього подиху захищав Україну від російських окупантів. Володимир Григорович вважався зниклим безвісти. Проте, на жаль, підтвердилася смерть захисника. Особу Героя підтвердили за допомогою ДНК-експертизи. Володимир Петронюк загинув 7 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Під звуки салютних пострілів зі всіма військовими почестями полеглого Героя поховали на місцевому кладовищі.

Лагода Анатолій Анатолійович (06.06.1978-20.02.2025)

Анатолій Лагода народився 6 червня 1978 року, житель Острога. Навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті за спеціальністю «Народна художня творчість». Анатолій був вокалістом і гітаристом власного гурту «Стара хата», з яким виступав понад 20 років. Останні 15 років працював у місцевому будинку культури та Острозькому вищому професійному училищі, де вів вокально-інструментальний гурток. Захисник вступив до лав Збройних сил України 4 березня 2022 року. За три роки служби він здобув репутацію справжнього воїна.

Загинув солдат Анатолій Лагода 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали військовослужбовця в Острозі.

Кириченко Руслан Володимирович, позивний “КУБА”(10.11.1997- 03.01.2024)

Кириченко Руслан Володимирович народився 10 лютого 1997 року в селі Жуківка Буринського району Сумської області. Після закінчення 9 класів Жуківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, продовжив навчання в Конотопському індустріально-педагогічному фаховому коледжі Сумського державного університету за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель та споруд». За спогадами однокурсників та викладачів, Руслан був відповідальним, самостійним, вимогливим до себе, здатним приймати правильні рішення і в той же час щирим, відкритим, дружелюбним, готовим прийти на допомогу. Після закінчення навчального закладу, проходив строкову військову службу у танкових військах.

Після повномасштабного вторгнення російських агресорів на територію України, у жовтні 2022 року, не вагаючись, як справжній чоловік, став на захист незалежності та суверенітету рідної країни, поповнивши лави Збройних Сил України. Під час війни, у грудні 2022 року, Руслан одружився зі своєю коханою дівчиною – дубенчанкою. Молода родина певний час проживала у Дубні. Одруження під час війни для них – це непохитна віра в те, що кохання переможе війну, його не заглушити ворожими вибухами, не спалити в пожежах, не зламати, це віра в близьку перемогу українського народу над російськими загарбниками.… Читати далі

« Previous