Кубинець Віктор Юрійович (24.11.2001-11.09.2024)

Кунинець Віктор Юрійович 24.11.2001-11.09.2024. м. Дубно

Кунинець Віктор Юрійович народився 24 листопада 2001 року в місті Дубно. Навчався у Дубенській ЗОШ №6. Неодноразово брав участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі “Сокіл” (“Джура”) як в міських, так і обласних змаганнях. У 2017 році вступив до Мирогощанського аграрного коледжу на факультет «Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі». Вчителям, викладачам, друзям назавжди запам’ятався позитивним, щирим, світлим юнаком.
У жовтні 2021 року Віктор добровільно призвався на військову службу до Збройних Сил України. У липні 2023 року перейшов на контрактну службу, виконував бойові завдання по збиттю ворожих безпілотних апаратів. Навесні 2024 року був направлений у військово-тренувальний центр, де був зарахований до 71-ої єгерської бригади десантно-штурмових військ.
Воїн загинув 11 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Вовчанські хутори на Харківщині. Поховали мужнього Захисника України на Алеї Слави, що на кладовищі по вулиці Семидубській. … Читати далі

Ільчишин Володимир Степанович, позивний «Дєд» ( 30.07.1974-07.06.2024)

Ільчишин Володимир Степанович (позивний «Дєд») народився 30 липня 1974 року у місті Дубно. Навчався у Дубенській ЗОШ №7, після закінчення якої вступив у Кременецьке педагогічне училище. 

У 1994-1995 роках проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. 
У 2015 році Володимир був мобілізований до лав ЗСУ в зону проведення АТО. Воював у найбільш гарячих точках на Донбасі.

За час проходження військової служби був нагороджений медаллю «Учасник АТО» та нагрудним знаком «Обовʼязок виконано з честю». 
Після повномасштабного нападу росії на Україну, з 24 березня 2022 року старший солдат Володимир Ільчишин захищав країну у складі 71-ої розвідувальної бригади спеціального призначення. 
Життя мужнього захисника України обірвалося 7 травня 2024 року у медичному закладі міста Харків.  
Поховано Героя у місті Дубно на кладовищі по вулиці Кременецькій. У Володимира залишилися дружина та донька. 

Читати далі

Кірик Олександр Іванович (04.02.1970-11.09.2024)

КІРИК Олександр Іванович народився 4 лютого 1970 року в місті Дубно. У 1987 році закінчив середню школу №8 (нині Дубенський ліцей №8) і, оскільки мріяв літати, вступив у військове авіаційно-технічне училище. Служив авіаційним техніком вертольоту Мі-8 у різних військових частинах – у Приморському краї, на Волині, на Львівщині. Після виходу на пенсію в 2001 році оселився із сім’єю у рідному Дубні.  У 2014 році був мобілізований для участі в АТО на посаді бортового авіаційного техніка. У 2023 році знову повернувся до лав ЗСУ, де обіймав посаду командира зенітного ракетного взводу у 37-мій окремій бригаді морської піхоти.  Старший лейтенант Олександр Кірик помер від отриманих поранень на Херсонщині 11 вересня 2024 року. Похований на Алеї Слави у місті Дубно, на кладовищі по вулиці Семидубській. У Героя залишились мати, дружина, сестра та двоє дітей із сім’ями. 
Читати далі

Дещинський Василь (13.02.1981-23.12.2025)

Василь Дещинський народився 13 лютого 1981 року в селі Озеряни Дубенського району. Навчався у Квітневській загальноосвітній школі, згодом закінчив Здолбунівське технічне училище №2, а також здобув фах інженера-будівельника у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Після навчання чоловік працював за спеціальністю – долучився до будівництва низки об’єктів у Рівному.

У 2014 році Василь Дещинський приєднався до захисту Батьківщини у складі 128-ї гірсько-штурмової бригади. Тримав оборону Дебальцевого, брав участь у боях за Луганщину. Після демобілізації певний час працював на будівництві за кордоном.

У січні 2022 року чоловік повернувся в Україну й з першого дня повномасштабного вторгнення продовжив захищати рідну землю. Деякий час працював інструктором. Цьому передувало навчання у Польщі та Великій Британії. Був нагороджений медалями “За участь в АТО”, “За поранення”.

«Принциповий, завжди відвертий і прямолінійний, із загостреним почуттям справедливості, щирий патріот України. Він був неймовірною людиною – люблячим чоловіком та прекрасним батьком», – таким його запам’ятала дружина.

На жаль, 44-річний сержант Василь Дещинський загинув 23 грудня 2025 року в бою з російськими окупантами на Харківщині.… Читати далі

Гладун Володимир Олександрович (30.08.1974-21.07.2024)

Гладун Володимир Олександрович народився у місті Радивилів 30 серпня 1974 року. Протягом багатьох років сумлінно та добросовісно трудився електромонтером у місцевому відділенні «Укртелекому». На військову службу призваний за мобілізацією 13 травня 2024 року Золочівським РТЦК та СП Львівської області. Служив стрільцем десантно-штурмового відділення десантно-штурмової роти.

З 21 липня 2024 року Володимир вважався зниклим безвісти. Після проведення ДНК-ідентифікації підтверджено його загибель внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.

До рідного Радивилова на щиті Володимир повернувся 15 листопада 2025

Поховали Володимира Гладуна на кладовищі в Радивилові.

Читати далі

Черех Іван Володимирович (09.10.1996-10.11.2025)

Народився ІВАН ЧЕРЕХ 09 жовтня 1996 року у селі Миколаївка, яке входило до складу колищнього Млинівського району. Як і всі сільські діти, хлопець змалечку із братом Романом допомагали батькам працювати по господарству. Трудилася родина Черехів на 15 гектарах землі: садили картоплю, сіяли зернові, вирощували полуницю, малину. Одне слово, робили не покладаючи рук. Іван вибрав професію кухаря та деякий час працював у закладах громадського харчування, а згодом заробляв на життя на підробітках у Києві. Разом із дружиною, млинівчанкою Христиною молоді люди будували своє майбутнє, купили дім у селі Дубрівка Привільненської територіальної громади.

Повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну перервало мирне життя багатьох українських родин. Доєднався до лав Збройних сил України й ІВАН ЧЕРЕХ. Довелося пережити на війні чимало: тяжке поранення, далі – операція, лікування.

10 листопада 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мирне Покровського району Донецької області ВОЇН загинув унаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям.

Щирий, добрий, надзвичайно трудолюбивий, люблячий, – таким запам’ятають рідні, близькі, друзі, односельчани, побратими мужнього патріота України ІВАНА ВОЛОДИМИРОВИЧА ЧЕРЕХА.… Читати далі

Матвєєв Вадим Олексійович (31.01.1982–16.07.2023)

 Проживав Матвєєв Вадим Олексійович з сім’єю у селі Опарипси Радивилівського району. Певний період він разом з батьками проживав у Росії. Після повернення в село Опарипси, Вадим навчався в загальноосвітній школі. Девятий клас закінчив у 1999 році. Поступив на навчання у Мирогощанський аграрний фаховий коледж.

Старший диспетчер командного пункту штабу військової частини, головний сержант Матвєєв Вадим Олексійович із 2001 року прийнятий до Збройних Сил України за контрактом.

Військовослужбовець Вадим Матвєєв помер під час несення військової служби у місті Суми.

Чоловіка і батька з війни не дочекалася дружина, дві донечки.

Читати далі

Диновський Олег Святославович (29.06.1984-05.03.2024)

Олег Диновський народився 29 червня 1984 у с. Тараканів Дубенського району. Після смерті тата у 2014 році Олег став старшим у сімʼї. Він був опорою та підтримкою для своєї матусі Ольги та молодшого брата Олексія, який зараз теж служить у ЗСУ.

“Такі люди, як Олег, приходять на цю землю як носії добра і світла. Його щирість та доброта вражала усіх, хто його знав – і друзів, і родину, і побратимів. Найбільшою цінністю, сенсом життя для Олега були дружина Яна та донечки 16-річна Альвіна та Мілана, якій зараз лише 2,5 рочки. Для них він жив і працював, творив і будував,” – діляться рідні.

Олег мав саму мирну професію. Закінчив Мирогощанський аграрний коледж, а згодом Львівську аграрну академію. Займався приватним бізнесом, допомагав армії, працював. Навіть у коротких і рідких відпустках він трудився – ремонтував, будував для своїх дівчаток.

Олег любив Україну та вірив у перемогу. Вже під час війни вони з дружиною придбали будинок. Він відремонтував та обладнав його. І влітку 2023 р вони переїхали у нову оселю.… Читати далі

Крамаренко Олександр Олександрович (20.09.1983- 04.11.2025)

КРАМАРЕНКО Олександр Олександрович народився 20 вересня 1983 року, уродженець с. Абранки Мукачівського району Закарпатської області, проживав у селі Новоукраїнка Ярославицької громади.

Капітан поліції Олександр Крамаренко проживаву села Новоукраїнка Дубенського району Рівненської області.

Життя 42-річного капітана поліції трагічно обірвалося 4 листопада внаслідок ворожого обстрілу на Костянтинівському напрямку.

Майже 8 років Олександр ніс службу у Збройних силах України та брав участь у миротворчих місіях в Іраку. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 2009 році. Понад 10 років був спецпризначенцем.

Про свого підлеглого й товариша згадує командир роти поліції особливого призначення Іван Котяш:

💬 «Він пліч-о-пліч разом зі мною був на всіх завданнях, зокрема й у зоні АТО, а із початком повномасштабного вторгнення — у зведеному батальйоні «Захід» Національної поліції України. Що б не трапилося, Саша завжди зберігав холодний розум. Відданий, справжній… Таких мало…».

З лютого 2024 року Олександр продовжив службу на передовій у складі штурмового полку «Цунамі» Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють» на посаді командира взводу. У складі полку брав участь у боях за Вовчанськ.… Читати далі

Гончарук Орест Рустамович (24.01.2000-12.09.2023)

Гончарук Орест Рустамович народився 24 січня 2000 року у місті Дубно. Навчався у Дубенському ліцею №7, продовжив навчання у Вишнівецькому професійному ліцеї.
Після закінчення коледжу підписав контракт зі ЗСУ і став на захист рідної України. Згодом був мобілізований в зону бойових дій, отримав звання “молодший головний сержант механізованого батальйону”. Військову службу проходив у 93-ій окремій механізованій бригаді “Холодний Яр”.
Мужній воїн загинув 09 вересня 2023 року поблизу населеного пункту. . Кліщіївка Донецької області в бою за Україну, її свободу і незалежність.
Поховали Героя 12 вересня 2023 року у місті Дубно на Алеї Слави на кладовищі по вулиці Семидубській.

Указом Президента України “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” Гончарука Ореста Рустамовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.(посметрно)

Гончаруку Оресту Рустамовичу присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).

Читати далі