Революція гідності. Війна. Рівненщина

Стрілець Олександр Анатолійович народився 07.11.1986 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області у родині Анатолія та Людмили Стрільців.

Навчався Олександр у Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. Пізніше навчався в школі міліції в с. Городок, що на Рівненщині.

Працював у відділі міліції в підрозділі «Барс», згодом у Городоцькому виправному центрі №131 наглядачем.

З часом Олександр змінив характер роботи. Займався будівельними роботами, таксував, переганяв автомобілі з-за кордону. Серед захоплень чільне місце у житті Олександра займав футбол. Він із задоволенням відвідував тренування, грав за команду села Грабів – «Оріон».

У 2014 році Олександр хотів йти в АТО, однак доля не пустила. На той час він був вже одружений і в молодого подружжя народилася донечка Юлія.

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр став організатором сил оборони, створював блокпости в ДФТГ. Згодом пішов до «Нацгвардії». Пізніше з власної ініціативи перевівся до полку «Азов». Був у найгарячіших точках. Побратими згадують його із захватом і повагою: «Він був справжнім командиром, цінував своїх людей».… Читати далі

                                                           

Богданець Олександр Юрійович народився 11.03.1987 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. Батько – Богданець Юрій Петрович 02.07.1963 року народження та мама Богданець Наталія Кирилівна 20.04.1963 року народження наразі проживають в рідному селищі.

Олександр навчався в Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. З малих літ  хлопець захоплювався комп’ютером, тому паралельно з навчанням у школі проходив навчання в комп’ютерній академії «Шах», яку закінчив у 2005 році за спеціальністю «Комп’ютерна графіка та інтернет технології».

У 2006 році працював на посаді дизайнера у товаристві «Відок» в м. Рівне. З 2007 року став працювати в селищі Оржів у меблевому товаристві з обмеженою відповідальністю «Олісма». З 2008 року працював столяром у ВАТ «Рівнеазот», з 2009 року почав працювати разом з татом, виконуючи фасадні роботи у м. Києві.

У зв’язку з хворобою був звільнений від військової строкової служби в мирний час.

Олександр одружився, згодом у молодого подружжя народилося двоє синів.

З 19 березня 2023 року Олександр був призваний на військову службу.… Читати далі

   Стасюк  Олексій  Дмитрович народився 25 березня 1995 року в с. Яполоть Рівненського району.

  У 2001 році  пішов до  Яполотської  загальноосвітньої  школи I- III ступенів.  

Був трішки сором’язливим, спокійним на вдачу хлопчиком, гарно товаришував з дітками, у  вільний час захоплювався  технікою.

  Навчання у школі закінчив у 2012 році. Після школи пішов працювати полірувальником а згодом різчиком  на фірму по виготовленню пам’ятників. Їздив на заробітки. Мріяв відкрити свій невеличкий бізнес. З початком  повномаштабного  вторгнення  росії  на Україну, Олексій був у місцевій теробороні, їздив  у сусіднє  село на  чергування на  блокпост.

   6 березня 2022 року вступив до лав ЗСУ, спочатку  проходив  навчався  на полігоні а 23 березня вже  був у зоні бойових дій на Донеччині. Служив у 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша, був стрільцем помічником гранатометника військової частини А 4056, 1-го єгерського відділення 3 єгерського взводу 2-ї єгерської роти 1-го єгерського батальйону.

  Загинув 19 травня 2023 року в н.п.  Новомайорське  Донецької області під час виконання бойового завдання, пов‘язаного з захистом територіальної цілісності та держаного суверенітету України, внаслідок мінно – вибухової травми.… Читати далі

Влащук Василь Миколайович (позивний “Старий”) народився 7 січня 1968 року  в селі  Кунин Здолбунівського району Рівненської області. У 1983 році на відмінно закінчив Кунинську восьмирічну школу  та вступив до Київського технікуму радіоелектроніки (1983-1987рр.). У 1987-1989 роках проходив строкову службу, після закінчення якої розпочав трудову діяльність на Рівненському радіозаводі  та заочно навчався у НТУ « КПІ».  У 1991 році Василь одружився, а в 1992-ому молода сім’я переїжджає на постійне місце  проживання в м. Дубно. Там продовжує трудову діяльність, працюючи у УКРАЕРОРУХ  РСП “Київцентраеро”. У 2019 – 2020-х роках вступив на навчання до Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, де здобув кваліфікацію: ступінь вищої освіти “магістр”, спеціальність телекомунікації та радіотехніка.
Усе життя Василь був  свідомим громадянином та  палким патріотом своєї держави, тому  із початком повномасштабної війни сам добровільно з’явився у військкомат і відразу ж долучився до лав Збройних Сил України та став командиром відділення зв’язку в/ч. Під час виконання військового обов’язку  проявляв розумну ініціативу, високий професіоналізм, користувався авторитетом та повагою побратимів, зразково виконував службові завдання, за що неодноразово був нагороджений грамотами та подяками.… Читати далі

Іванцов Володимир народився 23 серпня 1986 у місті Дубно Рівненської області. Закінчив місцеву школу №6. У 2005-2014 роках проходив військову службу у ЗСУ. Був водієм. Потім декілька років працював у Європі. На початку 2020-го знову вступив до Збройних Сил України. Неодноразово брав участь в АТО/ООС у Донецькій та Луганській областях. Цікавився історією. Мав хобі – розкопки з металошукачем. В особистій колекції мав монети різних століть, старовинні предмети, знаряддя праці, кремній. Також любив рибалити.

Під час повномасштабного вторгнення Володимир був водієм понтонного відділення військової частини А7128 Збройних Сил України. У складі свого підрозділу чоловік продовжував виконувати свої обов’язки та бойові завдання для захисту країни.

У 2003 році закінчив Дубенську ЗОШ №6. Був сміливим, хоробрим, справедливим, вірним і хорошим товаришем.

У 2004 році проходив строкову військову службу. З 2005 по 2014 роки служив за контрактом. У 2020 році знову був прийнятий на військову службу за контрактом на посаду старшого солдата.  

Старший солдат Володимир Іванцов, позивний “Циган”, загинув 4 травня 2022 рокуу результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання біля села Протопопівка на Харківщині.… Читати далі

Галяс Олександр Євгенійович народився 7 квітня 1991 року у місті Дубно.
З 1997 по 2006 рік навчався у Дубенській ЗОШ №1, закінчивши яку вступив у Мирогощанський аграрний коледж.
У 2019 році підписав контракт із ЗСУ.
З вересня 2021 року брав участь в операції об’єднаних сил (ООС) на території Донецької та Луганської областей. Служив мотористом відділення буксирних катерів.
Солдат Олександр Галяс загинув 4 травня 2022 року у результі ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі н.п. Протопопівка Ізюмського району Харківської області. У Героя залишилась мама.  
Похований на Алеї Слави у місті Дубно на Семидубському кладовищі.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №416/2022 “За мужність” ІІІ ступеня нагороджено ГАЛЯСА Олександра Євгенійовича (посмертно) — солдата

 Воїну-Герою Дубенської міської територіальної громади Галясу Олександру Євгенійовичу , .котрий віддав життя за Волю та Незалежність України, присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).

… Читати далі

Свінтозельський Володимир Володимирович народився 26 червня 1992 року. Навчався у Дубенській ЗОШ №6, активно відвідував різні гуртки Станції юних техніків, захоплювався парапланеризмом. У 2004 році зайняв перше місце у Всеукраїнських змаганнях учнівської молоді з ракетомодельного спорту, а у 2005 році вперше в історії міста Дубно виграв у Всеукраїнських змаганнях з судномодельного спорту.
У дорослому віці працював за кордоном, а також у ДП “Рівнеторф”.
Володимир захоплювався парапланеризмом, та не параплан був його крилами, а сповнена любові до безкрайнього українського неба, до рідної землі душа.
У зв’язку повномасштабної війни Російської федерації проти України чоловік був призваний на військову службу по мобілізації. Пройшовши навчальні курси у військовій частині, здобув фах сапера.
Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, виконував бойові завдання в складі інженерно-саперного взводу 2 десантно-штурмового батальйону. Брав участь в боях на території Донецької областей. За час проходження служби зарекомендував себе справжнім професіоналом саперної справи.
Загинув мужній воїн 14 липня 2023 року при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.… Читати далі

Праведний Володимир Олександрович народився 12 березня 1985 року в місті Глухів Сумської області. У 1985 році сім’я переїхала до Дубна.
У 1992 році пішов у Дубенську ЗОШ № 7. Продовжив навчання у ПТУ №27, де отримав професію електрозварника та водія. Працював з батьком, на будовах. У 2011 році одружився, у 2012 році народилась донька Юля.
З 2015 по листопад 2016 року був учасником АТО.
9 березня 2022 року у зв’язку з початком повномаштабного вторгнення росії в Україну був призваний до 71-ої окремої єгерської штурмової бригади.
Старший солдат, розвідник-радіотелефоніст загону спеціального призначення Володимир Праведний 6 березня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля н. п. Богданівка Донецької області отримав поранення несумісні  з життям в результаті бойового зіткнення з противником.
Похований у місті Дубно на кладовищі по вулиці  по вулиці Кременецькій.   
У воїна залишились мама, донька та сестра.

  Рішенням Дубенської міської територіальної громади Праведному Володимиру Олександровичу присвоїли найвищу міську відзнаку-звання «Почесний громадянин міста Дубно» (посмертно). … Читати далі

Гусак Юрій Сергійович народився 11 травня 1993 року у місті Дубно.
Навчався у ліцеї №7, після закінчення якого вступив в Кременецький лісотехнічний коледж, де здобув фах лісника. У подальшому певний період часу працювати тренером, так як головним захопленням Юрія була важка атлетика. Також його пристрастю були автомобілі і все, що з ними пов’язано.
Останні роки Юрій з дружиною проживали у місті Києві, активно будували плани на майбутнє, але коли настав день повномасштабного наступу, пара вирішила повернутись до рідного міста.
Не маючи військового досвіду, Юрій сам добровільно з’явився у військомат і відразу ж долучився до лав Збройних Сил України. Займав посаду водія автомобільного взводу забезпечення інженерно-позиційного батальйону військової частини.
Друзі, побратими і знайомі Юрія відзначають його, як приклад для наслідування, як відданого, чесного, справедливого і мужнього воїна.
Життя Юрія обірвалось 6 грудня 2022 року, на день Збройних Сил України, поблизу Бахмуту від артилерійського обстрілу противника.

Вдома на Юрія чекали дружина, дідусь, батько і брат. Похований на Алеї Слави в місті Дубно на Семидубському кладовищі.… Читати далі

Кірчик Максим Володимирович (позивний “Дирчик”) народився 3 лютого 1990 році в  Кременці на Тернопільщині, згодом проживав у місті Дубно.
Випускник Дубенського ліцею №2.
З 2005 року навчався в Дубенському вищому художньому професійно-технічному  училищі. У 2008 році став студентом Національного університету водного господарства та природокористування, факультет «Економіка підприємств». У дорослому віці мешкав у Києві.
З 2013 року працював у національному музеї народної архітектури та побуту України майстром з гончарства. Максима цікавило все, що пов’язане з українською культурою. Був активним учасником Революції Гідності.
З квітня 2019 року працював оператором висотного баштового крана на підприємстві «Рента-кран».
Незадовго до повномасштабного вторгнення pocіян Максим одружився, будував плани на майбутнє.
Не маючи військового досвіду, з 24 лютого 2022 року в складі 204-го батальйону територіальної оборони захищав місто Київ. Звільняв місто Ірпінь, Чернігівщину, Миколаївщину, брав участь у бойових діях зі звільнення Херсона. Служив стрільцем другого стрілецького відділення першого взводу третьої роти. Далі – втримання кордону з Бєлгородською областю, з початку 2023 року – на Бахмутському напрямку.
Загинув 13 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в жорстоких боях біля населеного пункту Залізнянське Бахмутського району Донецької області.… Читати далі