Богдан народився 10 червня 1979 року у селі Прислучі що на Березніщині. В 1996 році, здобувши повну загальну середню освіту в Прислуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, продовжив навчання в Березнівському лісовому коледжі, який закінчив 19 лютого 1999 року за спеціальністю «Лісове господарство». Після закінчення навчання працював на сезонних роботах та в місцевому товаристві з обмеженою відповідальністю «МВ-ФОРЕСТ».
Був добрий, спокійний, чуйний, любив багато читати та грав на гітарі. У вільний час пробував писати вірші. Ніколи не відмовляв в допомозі іншим.
21 березня 2024 року солдат Богдан Рибачук був призваний на військову службу по мобілізації, став стрільцем-помічником гранатометника механізованого батальйону.
Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, Герой загинув 16 листопада 2024 року під час мінометного обстрілу в Харківській області.
На площі Незалежності в місті Березне відбулося громадське прощання з Героєм.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Різдво-Богородичному храмі села Прислуч.

Поховали Богдана Рибачука на сільському кладовищі в селі Прислуч

… Читати далі

Базилюк Микола Віталійович народився 22 червня 1976 року у селі Новорічиця колишнього Зарічненського району Рівненської області. У 1993 році закінчив Новорічицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 1994 по 1996 рік проходив строкову військову службу.
Так склалася доля, що зустрівши свою кохану дружину Ірину, домівкою для нього стало село Моквин. З 1998 по 2002 рік працював на місцевій паперовій фабриці, згодом на сезонних роботах. Займався будівництвом власного житлового будинку в селі Моквин.
Миколу мобілізували до лав ЗСУ у серпні 2023 року. Війна підірвала здоров’я Миколи Базилюка. .19 січня 2025 року старший сержант запасної роти Базилюк Микола Віталійович, перебуваючи на військовій службі, помер у Харківській області.
Запам’ятали Миколу як надзвичайно доброго, працьовитого чоловіка, який любив понад усе своїх дочок та сина. У мирному житті захоплювався збиранням лісових дарів – ягід та грибів.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Михайлівського храмі села Моквин.
У Захисника залишилися мама Ніна Іванівна, дружина Ірина Миколаївна, дочки Сніжана, Карина та Рената, син Владислав, брати Сергій та Віктор, сестра Олена.

Поховали Миколу Віталійовича на кладовищі в селі Моквин.… Читати далі

Народився Сидорчук Ігор 29 січня 1978 року у селі Поліське Березнівського району. З 1985 року по 1995 рік навчався в Поліській середній школі. 46-річний воїн Сидорчук Ігор Нестерович був мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2023 року.

15 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання солдат, гранатометник механізованого батальйону загинув у Харківській області.
З військовими почестями провели Ігоря Сидорчука в останній земний шлях від сімейного будинку до Свято-Михайлівського храму (УПЦ) села Поліське, де відбулася заупокійна служба.
Поховали Захисника на сільському кладовищі. У Захисника залишилась мама Ольга Вікторівна, сестри Лідія, Світлана, брати Микола, Юрій та Сергій.

… Читати далі

Захисник народився 23 квітня 1982 року і постійно проживав у селі Моквин на Березнівщині. З 1989 року по 1999 рік навчався в Моквинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Потім проходив військову строкову службу. У юнацькі роки він успішно займався у секції з важкої атлетики Березнівської ДЮСШ.
У свій час працював пресувальником папероробної машини на місцевій паперовій фабриці. У 2014-2015 роках Олександр захищав Батьківщину під час АТО. Після повномасштабного вторгнення росіян Харчук Олександр Васильович зсічня 2023 року знову приєднався до лав Збройних Сил України на захист рідної землі.
Ще 05 вересня 2023 року гранатометник батальйону морської піхоти загинув на Донецькому напрямку. Бійця чотирнадцять місяців вважали зниклим безвісти. За допомогою ДНК-експертизи вдалося розпізнати тіло полеглого воїна.
У Свято-Михайлівському храмі села Моквин відбулася заупокійна служба.

… Читати далі

Микола Чаплюк народився 23 травня 1978 року у селі Яблунне Березнівського району. З 1985 року по 1994 рік навчався в місцевій Яблунівській загальносвітній школі І-ІІ ступенів. З 1997 по 1998 рік проходив строкову військову службу. Після одруження проживав з сім’єю в Сумській області. В 2015 та 2016 роках брав участь в АТО. З вересня 2017 по вересень 2020 проходив військову службу за контрактом. З 2020 року він проживав в рідному селі Яблунне. У Сумській області у нього залишилися син та донька.
У мирному житті наш Захисник захоплювався технікою, збиранням грибів. З перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році Микола знову став на захист
України. Служив механіком водієм бойової машини піхоти. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Сходу України. Фізичні та психічні авантаження військової служби підірвали здоров’я українського воїна.
02 листопада 2024 року під час лікування у Березнівській центральній міській лікарні Микола Андрійович помер внаслідок онкологічного захворювання. Поховали військовослужбовця у с. Яблунне.

У захисника залишилися син Богдан та дочка Катерина, сестри Таня, Світлана, Оксана, Людмила, Оля і брати Іван та Юрій.… Читати далі

Гнач Володимир народився 01 липня 1987 року в селі Богуші на Березнівщині. З 1994 по 2002 рік навчався у Богушівській загально-освітній школі І-ІІ ступенів. Продовжив навчання у Тишицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У 2005 році закінчив Соснівське професійно-технічне училище №8, де здобув професію штукатура. Після завершення навчання тривалий час працював у лісовому господарстві лісорубом. У мирний час був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним чоловіком, мав велике коло друзів, був опорою для батьків.
Стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового батальйону, Гнач Володимир Вікторович перебував у лавах Збройних Сил України з вересня 2024 року. Мужньо виконавши військовий обов’язок, Захисник загинув перебуваючи на бойовій позиції 29 жовтня 2024 року.
Односельчани провели Героя до місцевого храму ікони Казанської Божої Матері, де відбулася заупокійна служба. Поховали Захисника на сільському кладовищі зі всіма військовими почестями.
У загиблого залишилися батьки та сестри Яна та Марія.

… Читати далі

Народився Юрій 18 квітня 1972 року в селі Зірне що на Березнівщині. Навчався в Зірненській неповній середній школі, яку закінчив у 1987 році.Після закінчення продовжив навчання в Сарненському профтехучилищі, де здобув спеціальність водія-електрика. У свій час працював на Зірненському спиртзаводі та на сезонних роботах. У 1993 році одружився та деякий час із сім’єю проживав у селі Моквин. Однак, сімейне життя не склалося. У нього залишилися син, дочка та троє онуків. Останнім часом проживав в селі Зірне.
Солдат Драганчук Юрій Васильович був призваний на захист України у липні 2024 року. Загинув Захисник 24 вересня під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій.
Заупокійна служба відбулася у місцевому Свято-Пантелеймонівському храмі. Поховали Захисника на сільському кладовищі зі всіма військовими почестями. Біля могили відважного воїна пролунали залпи військового салюту.

… Читати далі