Андрій народився 2 квітня 1968 року у селі Моквин Березнівського району. З 1974 року по 1984 рік навчався в Моквинській середній школі.
Потім здобув фах водія транспортних засобів у Корецькій автошколі. Після проходження з 1985 по 1987 рік строкової служби в армії працював на
місцевому цегельному заводі, а згодом на Березнівському фарфоровому заводі. В житті Андрій Миколайович полюбляв риболовлю, захоплювався музикою. З
1978 року по 1983 навчався в Березнівській музичній школі з фаху баян. Особливо Андрій любив власноручно виготовляти столярні вироби з дерева.
Старший сержант, командир відділення – командир машини мотопіхотного батальйону захищав рідну землю з травня 2024 року.
29 липня 2024 року загинув під час бойових дій від отриманих поранень в результаті скиду вибухового пристрою ворожим БПЛА на Донеччині.
Поховали Андрія Миколайовича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави.
У загиблого Героя залишилися два сина Іван та Микола. Син Іван також у лавах Сил Оборони захищає Україну від московських окупантів.

… Читати далі

Народився Олег Русланович МОТРУНІЧ 23 листопада 1992 року в м. Березне Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області .
У 1999 році Олег пішов навчатися до Березнівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №2 Березнівської районної ради Рівненської області, в якій навчався та закінчив 11 класів в 2010 році.
Мав успіхи у вивченні уроків фізичної культури, трудового навчання та Захисту Вітчизни. Любив спорт, брав участь у спортивних змаганнях.
Трудолюбивий, поважав працю інших, бо й сам не лінувався працювати. З повагою ставився до батьків, вчителів, цінував дружбу.
У 2011 році Олег закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сарненський професійний аграрний ліцей» і здобув професію слюсаря з ремонту
автомобілів, водія автотранспортних засобів (категорія «С»).
У мирний час наш Захисник захоплювався риболовлею, обожнював «тихе полювання». Для близьких людей Олег запам’ятався турботливим сином, чесною та справедливою людиною.
Солдат, навідник аеромобільного батальйону захищав рідну землю з квітня 2024 року. Загинув Олег Мотруніч 10 липня 2024 року у Донецькій області.
Військове поховання Олега Руслановича відбулося 16 липня 2024 року.
Поховали Олега Руслановича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.… Читати далі

Народився Роман 25 жовтня 1984 року у селі Кам’янка Березнівського району. Зростав веселим, розумним та працьовитим хлопцем. З 1991 по 2002 рік навчався у
Кам’янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після школи у Мирогощанському аграрному коледжі здобув професію техніка-механіка. У 2009 році закінчив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності».
Працював переважно на сезонних роботах. Придбав будинок в селі Яблунне. Був хорошим батьком, сином, братом, другом. Мав золоті руки, тому ніколи не сидів без роботи. Ладнав з різними видами сільськогосподарської техніки. У червні 2024 року був мобілізований до Збройних Сил України.
В ході ведення бойових дій на Донецькому напрямку, 05 серпня 2024 року, ворог обірвав життя Захисника.
Після заупокійної служби у Свято-Михайлівському храмі Романа з військовими почестями поховали на місцевому кладовищі у села Кам’янка
У загиблого Героя залишилися дванадцятирічна донька Надія, мати Людмила Іванівна, брат Назар.

… Читати далі

Василь народився 15 січня 1995 року у селі Поліське Березнівського району. У 2012 році закінчив місцеву Поліську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 2013 по 2014 рік проходив строкову військову службу. Після одруження з 2020 року сім’я Василя проживає в селі Великий Олексин Шпанівської територіальної громади Рівненського району.
З перших днів повномасштабного вторгнення у березні 2022 року Василь добровільно став на захист України. Герой отримав шість нагород під час захисту рідної України 20 травня 2024 року головний сержант аеромобільного батальйону Мельничук Василь Григорович загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу на Донеччині поблизу населеного пункту Георгіївка.
Отець Ігор Свято-Михайлівського храму села Поліське відслужив літію за полеглим Захисником.
Поховали Захисника на сільському кладовищі села Малий Олексин Шпанівської територіальної громади Рівненського району зі всіма військовими почестями.
У полеглого воїна залишилися – мама, дружина, маленька донечка та два брати.

… Читати далі

Сергій Прокопчук народився 8 травня 1986 року у селі Балашівка у багатодітній родині, де батьки виховували шестеро синів та чотири доньки. Хлопець виростав допитливим, розумним та працьовитим. З раннього дитинства не цурався будь-якої сільської роботи, адже намагався завжди і у всьому допомагати тату та мамі, яка рано пішла із життя.
З 1992 року по 2003 рік навчався в Балашівській середній школі. Сергій був наполегливим та успішним учнем, вчився добре. Вчителі та одноклассники апам’ятали його як сумлінного та надійного товариша, який завжди прийде на допомогу і ніколи не підведе.
Сергій Миколайович рано залишився сиротою, тому не зміг продовжити навчання, оскільки як на його плечі, так і на плечі його старших братів і сестер, лягли клопоти піклування за меншими дітьми. Сергій був одруженим, однак сімейне життя не склалося, у нього залишилося троє неповнолітніх дітей. 14 травня 2024 року старший розвідник-гранатометник Прокопчук Сергій Миколайович, загинув під час виконання бойового завдання у Луганській області.
Заупокійна служба відбулась у церкві Святого Іоанна Богослова села Балашівка
Поховали Сергія Миколайовича на сільському кладовищі зі всіма військовими почестями.… Читати далі

Володимир народився 20 жовтня 1975 року і проживав у місті Березне. З 1982 року по 1990 рік навчався у Березнівській загальноосвітній школі-інтернат, а з 1990 по 1992 – у Березнівськомулісовому коледжі за спеціальністю «Лісове господарство». З 1993 по 1995 рік проходив строкову військову службу у Державній прикордонній службі України. В свій час працював бригадиром на сірниковій фабриці у місті Березне.
У мирний час Володимир був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним чоловіком, котрий завжди був готовий прийти на допомогу. Обожнював риболовлю та «тихе полювання».
Солдат, стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону захищав рідну землю з січня 2023 року. Загинув на Запорізькому напрямку ще 09 червня 2023 року. Після тривалого пошуку тіла лише 16 травня 2024 року, Березнівська громада з глибоким сумом  провела у останній земний шлях свого Героя.  Поховали Володимира Петровича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.
У загиблого Героя залишилися сестри: Марина, Людмила і Тетяна.

… Читати далі

Михайло народився 22 червня 1989 року в місті Березне. В молодших класах навчався в Березнівській загальноосвітній школі №2, а згодом у Березнівському агротехнічному ліцей-інтернаті. В цивільному житті працював на будівельних роботах.
08 серпня 2022 року старший солдат Михайло Курята призваний на військову службу по мобілізації, став гранатометником 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
16 квітня 2024 року воїн помер в бліндажі на позиціях ротного опорного пункту.
Чин похорону відбувся у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне Поховали Михайла зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави.
Михайло був неодружений у нього залишилися сестри та племінники.

… Читати далі

Федір народився 07 лютого 1973 року  у селі Бистричі тоді ще Березнівського району. Федір любив математику, спорт і автомобілі, мав багато друзів. Після закінчення Бистрицької школи у 1990 році вступив до Корецької автошколи,  де здобув кваліфікацію водія категорії В і С. Потім була військова служба, робота, одруження – звичайне життя. Війна перекреслила мирні плани.
З жовтня 2023 року – Федір старший водій-телефоніст стрілецької роти, мужньо боронив країну на Донецькому напрямку. 02 квітня 2024 року ворожа куля обірвала життя солдата. Федір був неодружений. У нього залишилися мама, брат та племінники.
Заупокійну службу провели у Свято-Миколаївському храмі села
Бистричі. Поховання відбулося на місцевому кладовищі поруч із загиблими захисниками односельчанами..

… Читати далі

Віталій народився 22 жовтня 1980 року і все життя проживав у рідному селі Кургани Березнівської громади.Після закінчення Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у 1995 році навчався у Березнівському професійно-технічному училищі. Проходив військову строкову службу. В мирному житті наш захисник був  щирим, доброзичливим, чуйним, готовим завжди прийти на допомогу. Мав велике коло друзів. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів. Віталій захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну. Служив головним сержантом єгерського
батальйону.
Старший сержант Радіо Віталій Миколайович загинув 01 квітня 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання у бою з російськими окупантами. Похоронна процесія в жалобі пройшла від рідної оселі до Свято-Покровського храму села Кургани, де відбулася заупокійна служба за захисником.
У полеглого захисника залишилися дружина Наталія, син Богдан, дочка Віта, брат Володимир та сестра Іванна.

Поховали Віталія Миколайовича Радіо на місцевому кладовищі

Указом Президента України від 23 серпня 2024 року № 544/2024 “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові” присвоєно звання Героя України жителю села
Кургани Березнівської громади Радіо Віталію Миколайовичу (посмертно).… Читати далі

Народився Микола 23 грудня 1990 року в селі Городище, що на Березнівщині. В 2004 році закінчив 8 класів Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Повну середню освіту здобув у Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. У 2013 році закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» в місті Рівне, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фізична реабілітація» та здобув кваліфікацію магістр фізичної реабілітації, викладач вищої школи.
У спортивному житті Микола наполегливою працею досяг рівня майстра спорту України з веслування на байдарках і каное. Неодноразовий чемпіон спортивних змагань та кубків Рівненської області, призер чемпіонатів і кубків України з веслування на байдарках і каное.
В мирному житті Микола був гарною людиною, надійний, життєрадісний і завжди усміхнений, турботливий і люблячий син, брат. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на рідну землю Микола відразу повернувся на Україну із-за кордону, і добровільно 02 березня 2022 року став на захист рідної країни від рашиських загарбників. Служив Микола сержантом, командиром танку танкового батальйону.

13 червня 2023 року 33-річний український воїн загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області.… Читати далі