Рівненський район

Ті, хто вимушені були покинути рідний дім через війну, особливо відчувають біль цих страшних подій…Адже війна забирає у них все життя, яке роками будували, забирає мрії та можливість планувати своє майбутнє…

Андрій Пісклов переїхав з родиною до Рівного трохи більше року тому, в березні 2022 року. Через повномасштабне вторгнення родина вимушена була вже вдруге змінювати своє життя та полишати рідний дім. Після прибуття до Рівного, Андрій відразу став на облік до військкомату. А вже за десять днів його сповістили про те, що він має захищати Батьківщину, впевнено пішов боронити рідну землю.

Помічник водія тепловоза за освітою, Андрій був надзвичайно доброю та щирою людиною. .. Любив читати, грати в комп’ютерні ігри … Не було ситуацій, коли би він не проявляв співчуття та підтримку іншим людям. Він був опорою та підтримкою для мами та двох сестер, рідні завжди знали, що на нього можна покластися. Але минали дні, а син так і не вийшов на зв’язок. То ж мама вирішила писати листа на військову частину, щоб отримати хоча б якусь інформацію.… Читати далі

Корінний рівнянин Юрій Висоцький навчався в 12 школі та закінчив її зі срібною медаллю. Далі вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю юрист. Диплом магістра Юрій отримав в Острозькій академії.

Після завершення навчання працював за фахом у Рівненському місцевому центрі з надання безоплатної правової допомоги. Завжди відгукувався на чуже горе, чуйний та готовий допомогти. Саме таким його пам’ятають колеги.

16 березня Юрій отримав повістку, далі був відправлений на полігон.Впродовж двох місяців навчався в академії Сухопутних військ у Львові, .Боронив Україну на на Донецькому напрямку.

З16 червня, він виконував бойові завдання в населеному пункті Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області. Про воєнні дії Юрій говорив мало, але мама відчувала та розуміла, що йому там складно та незвично.

Юрій Висоцький – молодший лейтенант, командир 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 418 стрілецького батальйону, якого поважали колеги та друзі, мужній патріот держави, який назавжди залишиться в серцях рідних людей.Загинув молодший лейтенант 20 липня в селі Нью-Йорк Бахмутського району.

Поховали Героя в Рівному на кладовищі “Нове”

Публікації про Висоцького Ю.

Сергій  Володимирович  Примак  народився 11.06.1990 році   в  селі Підлужне Костопільського району.

   До 1 – го класу, на той час  Великолюбаської загальноосвітньої  школи I – III ступенів, пішов у 1996 році, а закінчив її в 2007 році. У цьому ж році став студентом механіко – енергетичного факультету Національного університету водного господарства та природокористування в м. Рівне. Напрям підготовки – «Автомобільний транспорт». Професійне спрямування –  «Автомобілі й автомобільне господарство». Завершив навчання в 2011 році  та отримав  диплом  бакалавра .

   Навчаючись в університеті, паралельно в 2010 році пішов вчитися в заклад з підготовки  водіїв транспортних засобів, де отримав  посвідчення водія категорій « В» та «С».

   Із 26.04.2012р. Сергій перебував  на військовій (строковій) службі  у військовій  частині  А4125 ВВ МВС України.

   09.07.2012 –  12.10.2012 – роки навчання в центрі внутрішніх військ ( м. Золочів) МВС України . Звання « молодший сержант» отримав 01.11.2012 року, «сержант» – 19.01.2013 року.   Строкову службу закінчив 22.04.2013 року. Після служби їздив на заробітки.

   Із 29.01.2015року  по 08.04.2022  здійснював  догляд за бабусею, яка досягла 80 років.… Читати далі

   Сергій  Матвійчук  народився  14. 03. 1972 р.  в  селищі  Осинівка  Іркутської області.    Мама  Сергія,  Віра Матвійчук працювала в банку,  тато  Микола Матвійчук,   водієм  автобуса.  Згодом,  мамі  запропонували роботу в Іркутській області, там  і народився Сергій.  Коли йому виповнилося 9 місяців,  батьки повернулися  в  рідне  м.  Костопіль.

   У  1979 р.Сергій пішов  навчатися в  Костопільську   ЗОШ  № 3.

   У   1989 р.  закінчив школу, а в 1990р. вступив  до  Костопільського  СПТУ  № 14  на  спеціальність « Електрослюсар».

   27.05. 1990 р. став  на облік у військкомат, після чого  був призваний  на  службу  на Балтійський   флот.  У морфлоті  Сергій загартував сталевий,  чоловічий  характер ,  він дуже  пишався  званням  моряка.

   У 1993р.  повернувся додому. Почалося мирне щасливе життя: Сергій зустрів своє  кохання, зустрічі з друзями, прогулянки  на природі, гра на гітарі,  заняття танцями  у  ансамблі  « Калина»  (при  районному  Будинку культури).      

   У 1994 р.  Сергій  одружився.  Невдовзі народилася старша донечка  Марина.  Влаштувався  на роботу по  виготовленню  корпусних  меблів, згодом  відкрив  власну справу  .… Читати далі

Андрій Степасюк народився в 06.08.1977р в с. Оженин Острозького району, нині Рівненського району Рівненської області. Чоловік був умілим електрозварником, про таких кажуть, що мав золоті руки, адже мав хист до усіх будівельних процесів.
У 2014 році, коли біда вступила на українську землю без вагань мобілізувався до лав ЗСУ, хоча до цього військового досвіду не мав. Брав участь в АТО на території Донецької та Луганських областей, спершу був стрільцем, пізніше старшим оператором гранатометника розвідувального відділення. Саме там він побачив істинне обличчя ворога. Свою службу він продовжив до 2017 року, пізніше
повернувся у звичне життя й поїхав працювати до Польщі.
24 лютого 2022 року війна знову покликала його, у той же день він повернувся із-за кордону і став у стрій. У званні старшого солдата він ніс службу у 28-мій окремій механізованій бригаді ім. Лицарів Зимового Походу, у складі розвідувальної групи.
Усі, хто знали його говорили, що він мав неабиякий хист та вдачу, із десятки важких ситуацій, він повертався живим та неушкодженим, проте 31 березня 2022 року ворожа артилерія змінила хід історії.… Читати далі

Кулиба Віталій Володимирович  народився с. Бадівка на Острожчині.  Навчався в Бадівській, пізніше у   Мощаницькій ЗОШ.   В 2015 році служив в АТО.

З  березня  2022 р.  вступив до  лав ЗСУ.   17 січня внаслідок поранень під час бойового зіткнення з ворогом в районі населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області старший солдат Віталій Кулиба з Бадівки загинув.  Із дня загибелі й до 14 березня героя вважали безвісти зниклим. Коли все було з’ясувано, захисник востаннє повернувся додому.  

 У Віталія Кулиби залишилася згорьована матір, дружина та двоє дорослих дітей – син та донька.

… Читати далі

Дячук Юрій Миколайович народився 15 квітня 1986 року в селі Верхів Рівненського району, Рівненської області. Сім’я Дячуків виховувала трьох синів, Юрій був найстаршим.

У вересні 1993 року Дячук Юрій був зарахований учнем 1 класу Верхівської неповної середньої школи.  У травні 2002 року закінчив школу та продовжив навчання у Грем’яцькій ЗОШ. Протягом 2004 – 2005 років Юрій навчався в Острозькому ВПТУ.

9 травня 2009 року одружився з Кравцовою (Дячук) Іриною Володимирівною. Сім’я виховувала двох дочок. Оксану 2009 року народження  та Дарину, яка народилася в 2011 році.

У довоєнний період Юрій Миколайович їздив на заробітки. Був учасником АТО. У травні 2022 року його призвали за мобілізацією.

Війна в Україні раптово та безжалісно змінила все його життя. Він не обирав цю долю – війна сама зайшла в його дім.

36 – річний військовий Дячук Юрій загинув 17 березня під час бою від поранень не сумісних з життям в районі населеного пункту Червонопопівка, Луганської області.

У Юрія залишилися мама, брат та двоє дочок.

Нагороди – почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», пам’ятний знак за участь в обороні м.Мар’янки… Читати далі

Олександр Муравський народився у Рівному. Закінчив загальноосвітню школу № 3, навчався у Національному університеті водного господарства на механічному факультеті, здобув фах інженера-механіка.

Свій трудовий шлях розпочав у Державній виконавчій службі, був керівником юридичної компанії, довгий час працював у дорожніх компаніях. Будував Північну об’їзну Рівного.

Олександр був активним учасником Революції Гідності, співзасновником та ідейним натхненником Автомайдану Рівне.

Надзвичайно скромний Олександр не хотів, аби усе, що він робив, стало відомо. Говорив, що усе це – нічого особливого, лише те, що може.

Олександр зустрів дружину-адвоката словами: “Ти зробила для перемоги усе, тепер моя черга”. Тож добровольцем пішов виконувати свій обов’язок – захищати рідних та всю країну від ворога.

Герой служив у легендарній «Миколаївській» 79 бригаді, яка героїчно боронить Донецький напрямок.

З перших днів на передовій, був двічі поранений, але завжди повертався у стрій.Та понад усе Олександр любив своїх трьох діток – сина Володимира та донечок Інну та Ольгу.

37-річний солдат Олександр Муравський загинув в районі населеного пункту Новомихайлівка, поблизу Мар’янки, Донецької області 22 червня 2023 року.… Читати далі