Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився 17 вересня 1993 року в селищі Клевань Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. У 2011 році закінчив Клеванський ліцей №2. Після закінчення навчався в Рівненському вищому професійному училищі ДДСО при МВС України (с. Городок).

Працював у Державній службі охорони при УМВС України в Рівненській області.

Віктор захоплювався рибалкою та збиранням грибів. Був одружений, батько двох дітей.

Строкову військову службу проходив у м. Одеса. Був призваний на військову службу в зону АТО у складі 80-ї бригади. Захищав Донецький аеропорт.

З початком повномасштабної війни росії проти України 05 березня 2022 року був мобілізований на військову службу в Донецькій області у 53-тю окрему механізовану бригаду.

Загинув Семенчук Віктор Миколайович 6 травня 2022 року від вибухової травми (Асфіксія) здавлення грудей та черева, під час виконання бойового завдання в населеному пункті с. Володимирівка, Донецької області, Волноваського району.

Похований на місцевому кладовищі.

Рідні та друзі згадують Віктора  як добру, позитивну та щиру людину.

… Читати далі

Ігор Олександрович Буторін народився 2 травня 1989 року в місті Рівне. Закінчив школу №6, після чого здобув професію будівельника, пічника та штукатура у вищому професійному училищі №1

Працював у рекламному агентстві Андрія Лящука “Чегевара” монтажником, а останні роки їздив на роботу за кордон.

У вересні 2022 року Ігор добровільно пішов до лав Збройних сил України. Перший виїзд у зону бойових дій відбувся 9 січня 2023 року. Побратими Ігоря згадують його як доброго, справедливого та завжди готового прийти на допомогу товариша.

Ігор захоплювався рок-музикою. Він колекціонував гітари та мріяв навчитися грати.

“Він був моїм первістком, моєю опорою і підтримкою. Я мала два крила, а тепер залишилося лише одне… Його молодший брат зараз також захищає Україну” – каже мама військового Ірина Вікторівна

На жаль, 7 березня 2025 року в місті Дніпро молодший сержант Ігор Буторін помер у реанімації від серцево-легеневої недостатності.

У Героя залишилися мама, вітчим, брат, сестра, дружина та донька.

Прощання із захисником відбулося у четвер, 13 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Андрій Гришкевич народився 13 жовтня 1996 року. Навчався у Квасилівській загальноосвітній школі, згодом закінчив Автотранспортний фаховий коледж за спеціальністю «Міжнародні перевезення на автотранспорті». Продовжив навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування, де здобув вищу освіту. Після завершення навчання працював брокером митного контролю.

“З дитинства захоплювався спортом – займався боксом, мав понад 40 стрибків із парашутом. Любив музику, писав пісні, грав на гітарі. Вів активний і здоровий спосіб життя, організовував подорожі та відпочинки для друзів. Був справедливим, добрим, щирим та відповідальним сином і товаришем”, – розповідає мама Світлана.

У травні 2020 року підписав контракт на військову службу. Коли розпочалося повномаштабне вторгнення Андрій продовжив службу та став на захист Батьківщини.

На жаль, 27- річний солдат Андрій Гришкевич загинув 10 червня 2024 року на Покровському напрямку, Донецької області.

У Героя залишилися батьки та брат. Поховали військового на Алеї Героїв кладовища “Тинне”.

… Читати далі

Ківінський Василь Степанович народився 11 березня 1978 року в с. Углище Рівненського району, Рівненської області у сім’ї робітників. Згодом сім’я переїхала на проживання до селища Клевань.

Навчався Василь у Клеванській середній школі №2. Після її закінчення вступив у Херсонський державний університет.

Свій трудовий шлях розпочав з роботи вчителя трудового навчання у рідній школі. З 2015 року він проживав з сім’єю в селі Залісоче Олицької громади. Згодом працював у Держлісгоспі та ТОВ Кром-берг енд Шуберт Україна ЛУ м. Луцьк. 

З дитинства захоплювався риболовлею, любив майструвати по дереву. У 2014 році Василь був призваний на військову службу в зону АТО. Брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. А в 2015 році був демобілізований за станом здоров’я.

За службу українському народові отримав державну нагороду України — відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2015 році, медаль «Учасник бойових дій» — 2015р., та відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2019 році.

З самих перших днів початку повномасштабної війни росії проти України, 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ — старший солдат, стрілець-снайпер 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А 4674.… Читати далі

Віктор Алексійчук народився й проживав в смт Клевань, Рівненського району, Рівненської області. Навчався у Клеванському ліцеї №2. По закінченні школи вступив до Київського медичного училища.

Провчившись рік, вирішив, що хоче служити в армії. Був мобілізований до лав тогочасної Радянської Армії. Після демобілізації навчався у Рівненському медичному коледжі, отримав диплом фельдшера. У Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені С. Демʼянчука м. Рівного здобув диплом бакалавра за спеціальністю «Фізична реабілітація».

У 2014 році добровольцем вступив до лав української армії, брав участь у АТО. Війна 2022 застала його за кордоном, але, як справжній патріот, він повернувся і був мобілізований до військової частини А0959 м. Луцька.

Був нагороджений Подякою за сумлінне виконання службових обовʼязків, патріотизм, зразкову військову дисципліну, високий професіоналізм та особливий вклад у розвиток 3-ї роти охорони 343 батальйону охорони військової частини А0959.

З березня 2023 року відбував службу неподалік м. Вугледар як стрілець-санітар. Згодом був переведений до лав морської піхоти, служив у десантно-штурмовій роті частини А3821.

Алексійчук Віктор Олександрович загинув у с. Сторожеве, Волноваського району, Донецької області під час виконання завдання.… Читати далі

Андрій Довжаниця народився 21 лютого 1990 року у місті Рівне. Закінчив Рівненську загальноосвітню школу №8. Після цього навчався у Рівненському аграрному коледжі за спеціальністю програмування. Вищу освіту здобув у Тернопільському національному економічному університеті, а згодом отримав ступінь магістра у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Працював експедитором у кондитерській компанії «Лукас», пізніше – програмістом у медичному коледжі. Деякий час працював у за фахом у Польщі.

«У вересні 2022 року Андрія мобілізували до лав Збройних сил України. Він чесно та самовіддано виконував свій військовий обов’язок. Був людиною доброю, спокійною, завжди готовою допомогти іншим, ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки», – розповідає мама Галина Максимівна.

На жаль, 27 січня 2023 року Андрій Довжаниця загинув на Покровському напрямку, Донецької області. Повернути тіло для достойного поховання вдалося лише зараз.

У Героя залишилися дружина, батько та мати.

Прощання із захисниками відбулося у вівторок, 4 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Андрія Довжаницю на кладовищі у селі Зірно, Березнівського району.

… Читати далі

Плющ Вадим Валерійович народився 16 жовтня 1981 року в м. Костопіль Рівненської області. У 1988 році пішов в 1 клас Костопільської середньої школи №2, в 1997 році отримав неповну середню освіту у загальноосвітній школі I-II ступенів №8 і вступив до Березнівського лісового коледжу за спеціальністю «Лісове
господарство», який успішно закінчив у 2002 році.
У 2003 році закінчив Український державний лісотехнічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю « Лісове господарство» та здобув
кваліфікацію інженера лісового господарства. З 2003 року почалася трудова кар’єра з посади помічника лісничого у ДП» Селянський ліс». У 2005 році одружився та перейшов на посаду до Моквинського лісництва ДП «Костопільський лісгосп». За багато років успішної роботи старшим майстром набув величезного досвіду роботи з клієнтами.
Нагороджений численними подяками за сумлінну працю та високий професіоналізм.
У 2022 році перейшов на посаду інженера лісового господарства філії «Костопільське лісове господарство» ДП « Ліси України». Разом з дружиною Юлією, Вадим Плющ виховував двох синів, Ілля 15років а Тарасу 17 років. 16 травня 2023 року був мобілізований і захищав суверенітет України на сході у складі 24 ОМБ ім.… Читати далі

Олександр Величко народився 28 січня 1974 року у Рівному. Навчався у школі №24 до 9-го класу, після чого продовжив освіту у ВСП “Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП”. Перед війною вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де провчився 4 роки. Останні роки працював у сфері торгівлі.

Олександр добровільно став на захист Батьківщини у квітні 2024 року.

Олександр був людиною широких інтересів. Він захоплювався комп’ютерами, колекціонував монети та цікавився спортом, особливо футболом. Постійно прагнув до розвитку: отримав водійські права у 48 років і намагався реалізувати себе в різних сферах.

«Він був людиною, яка прагнула зробити все й одразу, мав непосидючий дух і був надзвичайно цілеспрямованим. Завжди допомагав рідним, особливо опікувався хворою матір’ю», — розповідає мама Ніна Михайлівна.

На жаль, 51-річний старший солдат Олександр Величко загинув 17 лютого 2025 року під час бойових дій на Харківщині.

Прощання із захисником відбулося у вівторок, 25 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба відбулася у Свято-Покровському соборі. Поховали Героя на кладовищі «Нове»…

Публікації про Величко О.

… Читати далі

Андрій Леонтійович Тхорук народився 31 липня 1978 року в Здолбунові-2, де і навчався у школі до 10 класу. Згодом здобував освіту в Рівненському науковому ліцеї-інтернаті. Вищу освіту здобував у Національному університеті “Львівська політехніка” за спеціальністю «Лазерна та оптоелектронна техніка».

Професійний шлях розпочав як науковий працівник кафедри у Львівській політехніці, а згодом перейшов у сферу торгівлі. Працював керівником торгових відділів, консультантом, останній період був заступником керівника секції в Епіцентрі.

У лютому 2023 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Пройшов навчання в Естонії, після чого був направлений до військової частини.

«Він був товариським, щирим і завжди готовим допомогти. Друзі та рідні знали його як надійного друга і чудову людину. Захоплювався різьбою по дереву та малюванням, був творчою особистістю», — згадує дружина Ольга.

У Героя залишилися дружина, дві доньки та матір.

На жаль, 44-річний солдат Тхорук Андрій, загинув 26 червня 2023 року на Донеччині. Повернути тіло для достойного поховання вдалося лише зараз.

Прощалися із Героєм у неділю, 23 лютого, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Терещук Ігор Васильович народився 6 лютого 1969 року у місті Костополі. Закінчив середню школу №1, імені Т. Шевченка, де показав себе здібним
учнем як переможець багатьох шкільних олімпіад. Любив грати в шахи, був членом шахового клубу. Працював на місцевих підприємствах. Одружився,
народилося двоє дітей, донька та син.У 2014 році Ігор Терещук пішов служити добровольцем. Підписав 3-річний контракт, виконував бойові завдання у зоні проведення АТО. У перші дні повномасштабного вторгнення Ігор Терещук одразу пішов до військкомату, 3 березня 2022 був зарахований на військову службу. Після проходження навчання працював сапером. Відпустки проводив удома, в Костополі.
Улітку 2024 лікувався в госпіталі, мав проблеми зі здоров’ям. ВЛК визнала чоловіка придатним для продовження служби. Пізніше Ігор був переведений
служити в іншу військову частину стрільцем-снайпером.

У ніч на 11 січня старший солдат Ігор Терещук помер на чергуванні на позиції біля населеного пункту Улакли на Донеччині. У захисника залишилися двоє дорослих дітей, двоє онуків, мама і сестра.
22 січня  2025 року Ігоря Терещука відспівали у храмі Петра і Павла, на майдані Шевченка відбулася прощальна церемонія. За побажанням родини тіло
Ігоря Терещука піддали кремації у Київському крематорії.… Читати далі