Рівненська територіальна громада

Роман Міськов народився 29 червня 1995 року. Навчався у Тучинській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті. За тим опанував професію столяра у Вищому професійному училищі №1. В останні роки працював охоронцем у магазині «Torba» в центрі міста.«Веселий, добрий, завжди готовий допомогти. Рома був волонтером іще з 2014 року, і після початку повномасштабного вторгнення прагнув бути корисним. До нього завжди можна було звернутися, він не відмовляв», – розповідає дружина Героя Ірина.

Роман разом з Іриною виховували двох діток, чекали на народження спільної дитини. Але побачити новонародженого він вже не встиг…«Рому мобілізували у липні 2024 року. Він все тримав у собі, нічого не розповідав. Їх саме перевели на Донеччину, пробули там кілька днів, Роман, як раз пішов на бойове завдання, але більше не повернувся», – продовжує Ірина.

29-річний солдат Роман Міськов загинув 30 листопада 2024 року в бою з російськими військами на Бахмутському напрямі…

Поховали захисника на кладовищі “Нове” у Рівному.

У нього лишилися дружина та троє дітей.

… Читати далі

Сергій Ноготков народився 31 грудня 1981 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №2, опанував професію електрогазозварювальника у ПТУ №38. Працював у місцевому ЖКП, а згодом – у приватній компанії, яка займається прокладанням сантехніки і комунікацій.

«Дуже м’який, спокійний, неконфліктний. Сергій не хотів когось турбувати, завжди був готовий зробити все сам, аби тільки не створювати незручностей іншим. Завжди хотів допомагати і бути корисним», – розповідає брат захисника Віктор.

Сергій мав сина від першого шлюбу, а потім понад 10 років жив у цивільному шлюбі з Олександрою.

«Він був надзвичайно добрим люблячим чоловіком, завжди дбав про мене, мою маму, з якою ми жили разом, а також про свою маму…» – розповідає Олександра. – «Адже тато його помер…»

Сергія мобілізували влітку 2024 року, службу ніс на Донеччині, а найпотаємнішим ділився із братом.

«Він служив на Торецькому напрямі, бачив та відчув на собі багато: і постійні обстріли, і скиди з дронів, і небезпечні гази, і не тільки… Під час одного з обстрілів отримав контузію та важке поранення.… Читати далі

Сергій Петрина народився 12 жовтня 1976 року в Рівному. Опанував фах токаря, але більшу частину свого життя присвятив захисту Батьківщини.

“Вперше Сергій добровольцем долучився до лав Збройних сил України у 2014 році. Мав позивний “Тихий”. Пройшов чимало гарячих точок, отримав контузію… Тож у 2019 році вимушений був залишити службу”, – розповідає дружина Героя Наталія.

Відкритий, щирий, справжній Сергій намагався передати таке ставлення до людей, країни та обов’язку дітям – синам 28 та 26 років, 7-річній донечці та 15-річному пасинку.

“Сергій був просто чудовим, чистий серцем та душею. Тож коли почалося повномасштабне вторгнення, знову опинився серед добровольців. Він виконував бойові завдання на території активних бойових дій із 2022 року, але здоров’я давало знати про себе… Перший інфаркт він переніс на ногах, ми про це дізналися лише у березні 2022 року. І ось знову серце дало про себе знати, воно просто не витримало навантаження “, – продовжує дружина.

На жаль, 48-річний старший лейтенант Сергій Петрина помер 5 грудня 2024 року.

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 9 грудня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Владислав навчався у 13-й школі Рівного, закінчив рівненське училище,число 1, де здобув кваліфікацію дизайнера. Любив читати. Писав вірші та прозу, які друкувалися у місцевих виданнях. Деякі з власних творів перекладав англійською мовою та надсилав у закордонні видання. Мріяв видати збірку власних творів. Захоплювався боксом.

Весною 2021 року був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Через півроку строкової служби підписав контракт. Війна застала Владислава на Миколаївщині.У цей час він був у госпіталі і дуже хвилювався.Тому просив, щоб його виписали. У цей час його підрозділ був у Миколаєві. Там він і загинув 18 березня після рекетного удару окупаційної армії.

… Читати далі

Олег Зварич народився 15 вересня 1978 року у селі Клекотів на Радивилівщині. Закінчив Рівненський державний гуманітарний університет, де опанував професію вчителя фізики та інформатики. В останні роки працював вантажником на ринку Дикого.

«Він ніколи не мав військового досвіду, навіть в армії не служив. Дуже миролюбивий, добрий, доброзичливий. Завжди відгукувався, якщо хтось просив про допомогу. Надзвичайно любив наших двох діток – особливо дбав про молодшу донечку, адже у неї певні вади мовлення, тож Олег був надійною опорою та підтримкою», – розповідає дружина Героя Оксана.

Олега мобілізували на початку жовтня 2024 року. Спершу пройшов навчання, а згодом вирушив на завдання.

«Ми розмовляли у понеділок, вони саме повинні були виїжджати. Олег обіцяв зателефонувати у вівторок, але жодного дзвінка не було… Лиш у четвер нам зателефонували з центру комплектування й повідомили, що Олега більше немає», – продовжує дружина.

46-річний солдат Олег Зварич загинув 19 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку…

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 25 листопада, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Андрій Марк народився 18 квітня 1980 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей № 5, а потім ВПУ № 1, де здобув фах будівельника. Саме цій справі присвятив усе своє – працював на будівництві, займався ремонтами, вкладанням плитки.

“Андрій служив в армії, був зв’язківцем. У травні 2024 року його мобілізували. Як би його не питали, завжди казав, що все добре, жодних подробиць, ніяких деталей. Єдине, то дуже переживав за свого брата, адже в листопаді буде два роки, як він вважається зниклим безвісти…” – розповідає дружина захисника Наталія.

Люблячий чоловік та батько, Андрій завжди дбав про інших більше, ніж про себе. Роботящий, надзвичайно добрий приділяв час рідним і не хотів турбувати їх розповідями про себе.

На жаль, 22 жовтня 2024 року сержант Андрій Марк втратив свідомість у місці дислокації свого підрозділу на Харківщині. На жаль, врятувати його життя медикам не вдалося…

… Читати далі

Микола Гудзало народився 21 травня 1980 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №13, а за тим здобув фах маляра-штукатура у ВПУ число 1. Потім була строкова служба в армії – рятувальником рятувальних робіт у ДСНС України.

Після служби в армії Микола працював оператором екструзійної лінії у фірмі “Інтерекопласт”, а з 2012 року – комірником у ТОВ “Ясен-Поділля”.

“Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Микола хотів відразу йти до центру комплектування. Але я його просила зачекати, мама важко хворіла… Тоді він сказав, що залишиться, але, як тільки прийде повістка – піде. Я погодилась”, – розповідає дружина Героя Вікторія.

Мобілізували Миколу у березні 2023 року. Він відразу сказав дружині та донці Анні-Марії, що мусить іти захищати країну та їх від ворога.

“Він не довго пробув на полігоні, а потім місяць був на навчанні у Великій Британії. А вже з 1 травня ніс службу на сході нашої країни…” – продовжує дружина.

Страшна новина прийшла у родину у червні 2023 року. Командир бойової машини – командир гірсько-штурмового відділення 43-річний солдат Микола Гудзало разом зі своїм підрозділом вийшов на бойове завдання у Бахмутському районі, але відтоді вважався зниклим безвісти.… Читати далі

Руслан Денищич народився 16 березня 1983 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №19, а за тим опанував фах електрогазозварника. В останні роки працював операторам у деревообробному цеху. Разом із дружиною Інною ростили 9-річного сина.

«Руслан був дуже працьовитим, напевне не було й дня, аби не знайшов собі заняття. Батьки розповідали, що таким він був змалечку. А ще дуже добрим та життєрадісним. Він любив брата й сестру, батьків, людей – завжди прагнув допомогти, ніколи не відмовляв. Та напевне найбільше Руслан любив сина, проводити з ним час, а він відповідав взаємністю», – розповідає дружина Героя Інна.

На початку червня 2024 року Руслана мобілізували. Він намагався не тривожити рідних подробицями служби, тримав усе в собі.

«Лише коли вони пішли в Курську область, трошки більше почав говорити. Казав, що треба боротися, що немає іншого виходу, тільки боротися, аби повернутися додому і ростити сина», – каже Інна.

Та на жаль, повернутися 41-річному Руслану Денищичу судилося на щиті…Старший солдат, командир десантно-штурмового взводу загинув 14 жовтня 2024 року , виконуючи бойове завдання у Курській області…

Прощання із Героєм відбулося 29 жовтня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Віталій Вікторович Калина народився у Рівному 10 вересня 1988 року. Після закінчення школи здобув професію столяра в одному з училищ міста  Рівне.

Захисник народився та виріс у багатодітній сім’ї, де мав братів, один з яких наразі в рядах ЗСУ, та сестер. Віталій був мобілізований на початку цього року і долучився до лав ЗСУ, був старшим вогнеметником.

Коли телефонував додому, Віталій завжди посміхався, казав, що все буде добре.

– Він вже збирався у відпустку. Казав, що приїде на своє день народження, – розповідає мама Віталія. – Дуже хотів побачити всіх нас. 8 серпня пішов на бойове завдання і після цього зв’язок з ним було втрачено. На жаль, життя Віталія обірвалося. Про смерть Героя сповістив командир.

Рідні кажуть, що не вірили, чекали, шукали його побратимів, але, на жаль, мамі прийшло сповіщення про смерть Віталія. Всі близькі пишаються, що у них такий сміливий, відважний, справедливий син, брат та дядько. Рідні люблять та сумують за ним, він назавжди лишився в серцях близьких.

Мужній старший вогнеметник Віталій Калина загинув 16 серпня 2024 року, виконуючи бойові завдання на Донеччині.… Читати далі

Сергій Нікітін народився 16 жовтня 1974 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №15, а за тим – Українську державну академію водного господарства за спеціальністю «Механізація гідромеліоративних робіт», потім – Київський інститут інтелектуальної власності і права. Працював експертом у компанії «Експерт-Рівне», «Автогума-Сервіс» та товаристві «Камаз-Транс-Сервіс».

«У 2015 році Сергія мобілізували до служби в зоні проведення антитерористичної операції. Служив рік командиром інженерної роти, звільнився у 2016 році. А вже на початку березня 2022 року добровольцем повернувся до лав Збройних сил України, знову ж в інженерну роту. Отримав звання капітана. Він дуже беріг солдат, був для них, насправді, наче батько, піклувався про них, і вони Сергія дуже поважали», – розповідає батько захисника Валерій.

За роки служби Сергій удостоєний багатьох нагород: відзнака Президента за участь в Антитерористичній операції, відзнака Президента «За оборону України», нагрудний знак «Хрест «Військова честь», який йому вручав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.

Сергій був чесним та щирим. Його за це цінували солдати та працівники.

Наш захисник любив своїх батьків та двох вже дорослих донечок, мав плани на життя після закінчення війни.… Читати далі