КОРОЛЬ Олександр Вікторович народився 3 жовтня 1985 року та проживав у селі Порозове. Навчався у школі села Тайкури. Далі вступив до Мирогощанського професійно-технічного училища для здобуття спеціальності електромеханіка. Після закінчення навчання працював на підприємстві міста Рівного “КерамБуд”. В подальшому працював на різних роботах, в Україні та за кордоном. Брався за різну роботу.

2004 одружився. Разом із дружиною виховували двох доньок та сина. Любив свою сім’ю та діток, завжди допомагав по господарству. Мав багато друзів. Любив спорт та риболовлю. Самовпевнений та волелюбний, життєрадісний. Перед початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України повернувся із Чехії відпочити. Він мав можливість виїхати назад на роботу за кордон та вибрав Україну! І вже 09 березня 2022 року вступив до Добровільного формування територіальної оборони. Боронив нашу землю у Києві. Із серпня 2022 року був у різних населених пунктах Донецької області: Павлівка, Богатирь, Курахово та Велика Новосілка.

На . 20 червня 2023 року солдат, навідник 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону Король Олександр Вікторович, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України у боротьбі з російським ворогом, вірний військовій присязі, внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу від отриманих травм загинув в районі населеного пункту Велика Новосілка Донецької області.… Читати далі

Максим Загоройчук народився 13 квітня 1995 року у місті Рівне. Навчався у місцевій 25 школі, а за тим у 13-й. Після закінчення — влаштувався працювати комірником на підприємство “МК-Трейд”. Максим не мав досвіду військової служби, був абсолютно не військовою людиною. Проте, коли у квітні 2023 року отримав повістку, не став відмовлятися.

Максим вірив, що зовсім скоро повернеться додому, і обов’язково з перемогою. Налаштовував і себе і близьких людей тільки на позитив.

Саме таким — усміхненим та позитивним — пам’ятатимуть Максима друзі, знайомі. А для рідних — батьків та брата — він на завжди залишиться найдобрішим, щирим та найріднішим Янголом…

28-річний молодший сержант Максим Загоройчук загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини 14 лютого 2024 року на Луганщині…

Прощання із Героєм відбулося 20 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на кладовищі “Нове”..

… Читати далі

Володимир Федінчук народився 20 грудня 1992 року у селі Ставки, Тернопільської області. Саме тут навчався у школі. А далі – у 2012 році закінчив Теребовлянське вище училище культури, у 2015 – Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю “Театральне мистецтво”. З (2011—2016) працював у Коломийському обласному академічному українському драматичному театрі.

 2016—2024 роки – Володимир працював у  Рівненському обласному академічному українському музично-драматичному театрі , учасник народного ансамблю танцю «Сварга». Володар Гран-прі ХVІІІ Всеукраїнського конкурсу виконавців художнього слова ім. Лесі Українки (2023) Загинув на фронті у січні 2024 року. За цей час він встиг полюбитися глядачам своїм акторським запалом та неповторною грою на сцені. В колективі Володимира дуже цінували та захоплювалися його професіоналізмом, добротою та щирістю.

Ще місяць тому він одягав костюм і йшов на сцену, до глядачів. А потім вбрав однострій і пішов на фронт. Не у штаб, не в навчальний пункт, не туди, де сухо і тепло. Володимир захищав батьківщину «на нулі». Бо він не вмів інакше, не вмів “у півноги”: ні в житті, ні на сцені, ні на війні.… Читати далі

Михайло Токарець народився у селі Воскодави тоді Гощанського району, здобув середню спеціальну освіту, а все життя присвятив роботі з автомобілями, які дуже любив. В останні роки працював водієм у ТОВ “Акватон”.

Він служив в армії, а у 2014, коли ворог вперше прийшов на українську землю, пішов добровольцем захищати Батьківщину. Відслужив у зоні проведення антитерористичної операції два роки, має статус учасника бойових дій. У лютому 2022 року також не став чекати повістки, пішов добровольцем вже на другий день після початку повномасштабного вторгнення. Говорив просто: “Я люблю свою сім’ю, свою Україну і мені треба її захищати.” Він повторював, що зараз нас боронять молоді хлопці, які ще не знають, що це, а в нього — досвід, тож мусить йти служити.

Михайло служив у кількох частинах, спершу на Рівненщині, але потім сам написав рапорт з проханням перевести його в зону активних бойових дій.

Добрий, щирий, веселий Михайло до усіх ставився з повагою. Не мав шкідливих звичок, завжди відповідально виконував усі завдання, тож і колеги по роботі, і побратими завжди могли на нього покластися.… Читати далі

Андрій Яремчук народився у селі Світанок на Кореччині. Після закінчення школи пішов на строкову службу в армію. Коли ж повернувся, присвятив себе роботі на будівництві в Україні та за кордоном.

“Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Андрій саме повернувся додому. За мобілізацією вже 5 березня 2022 року був призваний у військо. Не відмовлявся, казав, що мусить захищати Україну, що це його обов’язок,” – розповідає дружина Героя Оксана.

Людина-усмішка — таким завжди пам’ятатимуть Андрія рідні, друзі та знайомі. Надзвичайно позитивний, веселий, добрий, чесний та щирий. Андрій завжди дбав про рідних. Був найкращим татом та чоловіком. Про службу дружині та 17-річному синові Назару розповідав мало. Лише заспокоював, що все буде добре, щоб найдорожчі не хвилювалися.

Упродовж тривалого часу Андрій ніс службу на кордоні з Білоруссю. Але 5 січня 2024 року вирушили на Донеччину.

12 січня 2024 року 41-річний старший солдат Андрій Яремчук, відданий військовій присязі, загинув на полі бою у Бахмутському районі на Донеччині.

Прощання із Героєм відбулося 18 січня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Максим Кривцов народився у Рівному 22 січня 1990 року. Навчався у місцевих школах № 23 та №28, в економіко-технологічному коледжі НУВГП.

Максим – активний учасник Революції Гідності. Після нападу Росії визвольних дух тягнув його захищати Україну. У 2014 році долучився до «Добровольчого українського корпусу», пройшов вишкіл та разом із побратимами вирушив на війну. За цей час Максим сформувався як воїн, тоді й почав займатись порятунком тварин. Рідним не повідомляв про свої наміри, приховував місце перебування, аби не хвилювати зайвий раз маму, – лише за кілька місяців, із випадкового відео вони дізнались, де знаходиться Максим. Згодом підписав контракт та служив у бригаді швидкого реагування за стандартами НАТО.

Позивний Максима Кривцова – Далі. Розповідав, що він наче сам виник: коли треба було назватись, все, що озвучував командиру, уже було. У той час читав книгу про Італію і мав з собою гель для накручування вусів, подумав – о, Далі!

Війну відчув на повну іще під час перебування в зоні АТО, був на позиціях у Пісках, під Авдіївкою на «Світлодарці», Верхньоторецькому, в Маріупольському аеропорту та ще багато де.… Читати далі

Іванюк Сергій Олександрович народився 20.01.1999 р. у м.Рівне, Рівненської області. У 2014 році отримав свідоцтво про здобуття загальної середньої освіти в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 м.Рівному, Рівненської області.
З 2014 по 2018 роки Сергій навчався у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП та отримав диплом за спеціальністю «Монтаж обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва».
Після закінчення коледжу Сергій вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де у 2020 році здобув бакалаврський рівень вищої освіти за спеціальністю «Автоматизація та комп’ютерно – інтегровані технології».
З 2019 по 2021 рік навчався на військовій кафедрі при Національному університеті водного господарства та природокористування де здобув звання молодшого лейтенанта.
Затим Іванюк С.О. пройшов відбір до компанії «HOVER» у якій будував житлові будинки за допомогою 3D моделювання. Сергій був мудрою, зваженою, привітною, позитивною людиною, мав вірних друзів та плани на майбутнє.
Рідні, близькі та побратими воїна характеризують його як відданого патріота своєї країни, надійного та сумлінного друга.
25 квітня 2023 року Сергій був мобілізований до Збройних сил України, як молодший лейтенант.… Читати далі

Володимир Крижановський народився у Рівному 22 травня 1988 року. Навчався в ЗОШ № 13 міста Рівного, після школи закінчив Рівненський професійний ліцей, здобувши професію слюсаря з ремонту автомобілів.

Володимир проживав з мамою та рідною сестрою. Та, на жаль, втратив матір, а потім – і рідну сестру, якій не виповнилося ще й 20. Із великої родини у Героя залишилось лише двоюрідні дві сестри та два брати.

Володимир все життя змінював роботу, здебільшого працював в будівельній сфері. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, нікому й слова не сказавши, добровільно став на захист країни. Зателефонував рідним вже коли проходив підготовку на Житомирщині.

Добрий, веселий, справедливий, оптимістичний, вірний своїй державі – таким його запам’ятають рідні.

Близько року Володимир віддано стояв на захисті країни та віддав власне життя за рідну землю. Солдат Володимир Крижановський загинув 22 вересня 2023 року в результаті артилерійського обстрілу в Запорізькій області.

 Крижановський Володимир Володимирович “Почесний громадянин м. Рівного”(Рішення Рівненської міської ради №4669 від 14.03.2024);

… Читати далі

Дмитро Ботан народився 27.09.1989 року в місті Рівне. Саме тут навчався у школі, число 13. Далі – освіту здобув у автотранспортному технікумі. За фахом Дмитро був організатором міжнародних перевезень і логістом автомобільного транспорту, але ніколи не цурався різної роботи. Працював і водієм, і столяром, і барменом.

До повномасштабного вторгнення Дмитро працював у Польщі, саме там і застало його повномасштабне вторгнення. Дружина Дмитра та 10-річна донечка у лютому 2022 року перебували у свекра на Херсонщині.

Саме для того, щоб звільняти Херсон та інші українські землі, щоб боронити свою родину та народ, мужній герой повертається до України вже 28 лютого та стає добровольцем на захист Батьківщини. Дмитро допомагав усім побратимам, які його оточували. Завжди привітний, відкритий, щирий, готовий прийти на допомогу та відданий своїй справі.

Боєць луцького окремого загону спеціального призначення «Любарт» Дмитро Ботан із позивним «Брат» загинув 1 жовтня 2023 року. Життя зв’язківця розвідувальної роти обірвалося під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу противника поблизу населеного пункту Оріхів Запорізької області.

Герою назавжди 34 роки

У Рівному на фасаді ліцею №13 відкрили меморіальну дошку у пам’ять загиблому Герою Дмитру Ботану.… Читати далі

Олександр Кириченко народився у селі Перемишель на Хмельниччині. Навчався у місцевій школі, а 11 клас закінчив в Улашанівському ліцеї. За тим навчався у музичній школі. В мирному житті Олександр Кириченко працював водієм на різних підприємствах .Працював у місцевому КХП “Заготзерно”. Згодом до душі припала професія водія. Спершу кермував автобусом по Україні, а також за кордоном.

Іще одним захопленням Олександра були автівки. За кермом проводив чимало часу. Та навіть коли приїздив у такі нечасті відпустки, завжди старався допомогти знайомим з машиною.

У 2017 році підписав контракт та весь цей час перебував на службі у найгарячіших точках. Олександр був старшим солдатом, водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти військової частини А4242.

Про службу дружині розповідав мало. Говорив, що просто повинен захищати рідних, жодних подробиць, лише його часте “Все добре”.

Добрий та чуйний Олександр мав 7-річного сина від першого шлюбу, тепер же будував плани на майбутнє, де обов’язково хотів бачити донечку.

9 жовтня 2023 року на Запорізькому напрямку внаслідок нанесення росіянами удару ударним БпЛА типу Shahed загинув 33-річний старший солдат Олександр Кириченко з Улашанівської тергромади, що на Хмельниччині.… Читати далі