Революція гідності. Війна. Рівненщина

Андрій Гришкевич народився 13 жовтня 1996 року. Навчався у Квасилівській загальноосвітній школі, згодом закінчив Автотранспортний фаховий коледж за спеціальністю «Міжнародні перевезення на автотранспорті». Продовжив навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування, де здобув вищу освіту. Після завершення навчання працював брокером митного контролю.

“З дитинства захоплювався спортом – займався боксом, мав понад 40 стрибків із парашутом. Любив музику, писав пісні, грав на гітарі. Вів активний і здоровий спосіб життя, організовував подорожі та відпочинки для друзів. Був справедливим, добрим, щирим та відповідальним сином і товаришем”, – розповідає мама Світлана.

У травні 2020 року підписав контракт на військову службу. Коли розпочалося повномаштабне вторгнення Андрій продовжив службу та став на захист Батьківщини.

На жаль, 27- річний солдат Андрій Гришкевич загинув 10 червня 2024 року на Покровському напрямку, Донецької області.

У Героя залишилися батьки та брат. Поховали військового на Алеї Героїв кладовища “Тинне”.

… Читати далі

Андрій Довжаниця народився 21 лютого 1990 року у місті Рівне. Закінчив Рівненську загальноосвітню школу №8. Після цього навчався у Рівненському аграрному коледжі за спеціальністю програмування. Вищу освіту здобув у Тернопільському національному економічному університеті, а згодом отримав ступінь магістра у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Працював експедитором у кондитерській компанії «Лукас», пізніше – програмістом у медичному коледжі. Деякий час працював у за фахом у Польщі.

«У вересні 2022 року Андрія мобілізували до лав Збройних сил України. Він чесно та самовіддано виконував свій військовий обов’язок. Був людиною доброю, спокійною, завжди готовою допомогти іншим, ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки», – розповідає мама Галина Максимівна.

На жаль, 27 січня 2023 року Андрій Довжаниця загинув на Покровському напрямку, Донецької області. Повернути тіло для достойного поховання вдалося лише зараз.

У Героя залишилися дружина, батько та мати.

Прощання із захисниками відбулося у вівторок, 4 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Андрія Довжаницю на кладовищі у селі Зірно, Березнівського району.

… Читати далі

Олександр Величко народився 28 січня 1974 року у Рівному. Навчався у школі №24 до 9-го класу, після чого продовжив освіту у ВСП “Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП”. Перед війною вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де провчився 4 роки. Останні роки працював у сфері торгівлі.

Олександр добровільно став на захист Батьківщини у квітні 2024 року.

Олександр був людиною широких інтересів. Він захоплювався комп’ютерами, колекціонував монети та цікавився спортом, особливо футболом. Постійно прагнув до розвитку: отримав водійські права у 48 років і намагався реалізувати себе в різних сферах.

«Він був людиною, яка прагнула зробити все й одразу, мав непосидючий дух і був надзвичайно цілеспрямованим. Завжди допомагав рідним, особливо опікувався хворою матір’ю», — розповідає мама Ніна Михайлівна.

На жаль, 51-річний старший солдат Олександр Величко загинув 17 лютого 2025 року під час бойових дій на Харківщині.

Прощання із захисником відбулося у вівторок, 25 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба відбулася у Свято-Покровському соборі. Поховали Героя на кладовищі «Нове»…

Публікації про Величко О.

… Читати далі

Мельник Олександр Миколайович народився 22 вересня 1968 року в місті Рівне. Навчався у школі №23 м. Рівне, згодом здобував освіту в професійно-технічному училищі. Останні роки працював охоронцем.

Проходив строкову військову службу у 1984 році в прикордонних військах. У березні 2022 року, будучи справжнім патріотом, добровільно став на захист України та вступив до лав Збройних Сил України.

Олександр був скромною людиною, не любив вихвалятися, але ділився з рідними спогадами про службу, про моменти єдності з побратимами. Вони разом мріяли про перемогу та повернення додому.

Був доброю, щирою людиною, чудовим чоловіком, батьком та дідусем. Завжди прагнув, щоб у його родині панували мир і злагода. Любив проводити час із сім’єю, бавити онуків, ходити з ними на риболовлю, займатися спортом. У Героя залишилися дружина Лариса, донька Світлана та син Андрій.

Та онуки Дмитро, Каріна, Ангеліна та Давид.

На жаль, у віці 56 років, захищаючи суверенітет України, Олександр загинув 9 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Поховали захисника на кладовищі “Нове”

… Читати далі

Віталій Леонідович Зінич народився 6 листопада 1978 року в місті Рівне. Початкову освіту здобув у Рівненській школі №7, середню освіту — у 22-й школі. Згодом навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті, де отримав фах практичного психолога.

З 2000-х років працював у медіа: був ведучим на Луганському Державному телебаченні, після повернення до Рівного — діджеєм та звукорежисером на радіо “Ніко-FM”, “Народне радіо”. Був автором і продюсером проєкту “Арт-Відрив”.

Був байкером, захоплювався музикою та туризмом. Його життєвим кредо були слова: “Вимагай неможливого — отримаєш максимум”.

У лютому 2023 року Віталій свідомо став на захист України, долучившись до Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Навчався бойовій медицині у Європі за стандартами НАТО, отримав відповідні навички та сертифікації. Був практикуючим інструктором з тактичної медицини, рятував життя побратимів у найскладніших бойових умовах.

У жовтні 2023 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного був відзначений почесним нагрудним знаком “Золотий Хрест”.

На жаль, у віці 46 років, захищаючи суверенітет України, Віталій загинув у бою 5 лютого 2025 року в Покровському районі Донецької області.… Читати далі

Денис Васильович народився 15 травня 1992 року в Рівному. Навчався у 13-й школі, після чого здобував освіту в автотранспортному технікумі. Згодом вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де він навчався заочно. Однак у 2013 році його призвали на строкову службу, яка тривала два роки. Повернувшись з армії, він завершив навчання та розпочав працювати на Приватному підприємстві «Фабрика кондитерських прикрас».

Футбол був його великою пристрастю. Він присвятив себе тренерству в академії «Стандарт» – виховував юних спортсменів, передаючи їм свої знання та любов до гри. Водночас він і сам виходив на поле, граючи у дорослих матчах.

З початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, був мобілізований до лав ЗСУ. Спочатку ніс службу на Рівненщині, а у травні 2023 року його направили у Донецьку область. Будучи бойовим медиком – у листопаді-грудні 2024 року проходив навчання в Іспанії.

“Денис був людиною, яка випромінювала світло. Він мав унікальний дар об’єднувати людей, підтримувати їх – словом, ділом, турботою. Він завжди був поруч, коли комусь було важко, завжди готовий допомогти.… Читати далі

Віктор Полунець народився 5 вересня 1981 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №2 та здобув фах машиніста у професійно-технічному училищі. У 1999 році проходив строкову службу у Збройних силах України, де був десантником.

Працював в охороні речового ринку, а потім пройшов навчання на столяра деревообробних верстатів. Працював за фахом, на будівництві. А в жовтні 2024 року Віктора мобілізували.

«Ми постійно були на зв’язку, телефонував кожні два дні, розповідав, як у нього справи. Віктор пройшов навчання на полігоні, потім у Великій Британії. Готувався ретельно, навіть схуд майже вполовину. Ніс службу в Слов’янську, потім на Сумщині, а 6 січня 2025 року сказав, що будуть переводити їх у Курську область…» – розповідає мама Героя Євгенія.

На жаль, 43-річний солдат Віктор Полунець загинув 8 січня 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу в Курській області…

Чесний, справедливий, щирий, люблячий, завжди готовий допомогти – саме таким пам’ятатимуть Віктора рідні та друзі. Вони досі не можуть повірити, що його вже немає…

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове”

… Читати далі

Андрій Пономаренко народився 30 листопада 1978 року у місті Рівне. Закінчив школу №8 і Рівненську Державну Художню школу за спеціальністю художник-ліпник. В 1996-1998 роках проходив строкову службу в Збройних силах України.

Надалі навчався в Академії IT STEP, де залишився викладати за напрямком – Комп’ютерна графіка та дизайн. Андрій надавав академічні знання з малюнку та історії мистецтв. Наш Герой – талановитий художник і викладач за покликом душі. Він залишив по собі величезний доробок в галузі моделювання в 3D Maya, випустивши десятки талановитих студентів.

Від початку повномасштабного вторгнення Андрій вступив до лав Рівненського ДФТГ. Через півтора року був мобілізований до Збройних Сил України, служив розвідником. Боронив державу на Харківському напрямку, де і загинув внаслідок ворожого обстрілу 9 січня 2025 року.

В Андрія Пономаренка залишилися дружина та мати. Людина сильної волі, надзвичайно легкої та веселої вдачі, чудовий викладач, друг, – таким у серцях рідних людей назавжди залишиться наш Герой.

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове”

… Читати далі

Віктор Мандзюк народився 25 жовтня 1982 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №13, а за тим опанував професію слюсара. Працював на будівництві.

Віктор мав за плечима досвід строкової служби в армії, яку проходив у військах зв’язку.

«Він багато хворів останнім часом, мав операції, проходив реабілітацію, але ні дня не ховався від ТЦК. Постійно поновлював дані, завжди був на зв’язку. А в жовтні 2024 сина мобілізували. Служив на Донеччині, але мені нічого не розповідав, навіть не казав, де служить, це вже потім дізналася,» – каже пані Леся.

На жаль, 42-річний солдат Віктор Мандзюк загинув 19 грудня 2024 року в ході ведення бойових дій на Бахмутському напрямку.

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове”

… Читати далі

Юрій Гельнер народився 4 жовтня 1973 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №11, а за тим опанував фах кіномеханіка. Пройшов строкову службу в армії, ростив сина, віддавався роботі на будівництві.

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Юрій задумувався над тим, щоб відразу піти служити. Ніколи не ховався, чекав, коли його викличуть. А минулого року не витримав та пішов добровольцем… Це було його рішення, яке прийняв свідомо, просто поставив перед фактом і то, лише тоді, як вже був на полігоні…» – розповідає дружина Героя Ірина.

Потайний, спокійний Юрій намагався все тримати в собі, не хотів когось бентежити своїми проблемами. Відповідальний, завжди виконував поставлені задачі та вказівки…

«Ми часто розмовляли, але Юра не хотів навіть говорити де саме служить. Заледве вдалося випитати, що він на Покровському напрямку. Йому сказав командир, що не можна розповідати, от Юра і не розповідав…» – продовжує дружина.

На жаль, 51-річний старший сержант Юрій Гельнер загинув 15 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на позиціях на Покровському напрямку…

Прощання з Героєм відбулося у суботу, 18 січня, о 12.00 у залі для прощань, що у Будинку громадянських панахид кладовища «Нове» (вул.… Читати далі