Рибачок Руслан Петрович народився 01 жовтня 1973 року і постійно проживав у селі Друхів що на Березнівщині.
З 1980 по 1989 рік навчався у Друхівській середній школі. З 1991 по 1993 рік проходив строкову військову службу. Після проходження військової служби з 1994 про 2001 рік працював у місцевому колгоспі імені Шевченка.
В мирному житті був щирим, доброзичливим, чуйним, працьовитим хлопцем, готовим завжди прийти на допомогу. Брав активну участь в громадських роботах з благоустрою рідного села. Мав велике коло друзів. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів.
Руслан Рибачок був мобілізований до лав Збройних Сил України в грудні 2023 року.
20 березня 2024 року солдат взводу резерву солдатського складу військової частина А7019 потрапив у ДТП на відрізку дороги Рівне-Костопіль внаслідок чого отримав травми несумісні з життям.
Руслан був неодруженим, у нього залишилися сестра та племінники.
Чин прощання з Русланом Рибачком та похоронне служіння релігійної громади Церкви Християн Віри Євангельської села Друхів відбулося біля його батьківського будинку. У захисника залишилася сестра Людмила Петрівна та племінники Мирослав та Діана.
.
Публікації про Рибачка Р.
“Висловлюємо найщиріші співчуття усім хто знав, любив, шанував Руслана Рибачка. Разом з рідними поділяємо горе, підтримуємо у годину скорботи”- йдеться на сторінці Березнівської міської ради
Вічна шана і пам’ять
Руслан РИБАЧОК був мобілізований до лав Збройних Сил України в грудні 2023 року. А 20 березня 2024 року трагічно загинув унаслідок смертельної ДТП. Життя обірвалося так миттєво, так непередбачувано, коли він щойно переступив його полудневний поріг, щоб навіки залишитися в пам’яті рідних, друзів, односельчан п’ятдесятирічним.
Руслан народився і постійно проживав у селі Друхів, навчався у місцевій середній школі. Ще в дитячому віці зазнав важкого життєвого випробування коли хлопцеві виповнилося 10 років, помер його батько. Отож на ще не зміцнілі плечі підлітка лягло чимало дорослих проблем. Вони і гартували його характер, адже мама і молодша сестра потребували підтримки. Разом з літами приходив досвід, Руслан був працьовитим, доброзичливим, щирим у стосунках з рідними, друзями. Любив ліс, був завзятим грибником. Строкова військова служба, яку він проходив у 1991-1993 роках, додала йому життєвого гарту, дисциплінованості.
Повернувшись у рідне село, працював у місцевому господарстві, брав участь у громадських роботах з благоустрою села. А ще любив природу, був досвідченим рибалкою.
І от все це обірвалося. Так уже співпало, що за місяць до загибелі Руслана померла його мама. А тепер без брата та дядька залишилась сестра Людмила та племінники Мирослав і Діана.
Вшанувати земляка-оборонця прийшло чи не все село – представники влади, військовослужбовці, рідні, друзі, колишні однокласники, сусіди, сотні
односельчан. Чин прощання та похоронне служіння релігійної громади Церкви Християн Віри Євангельської відбувалися на подвір’ї батьківського будинку
Руслана Рибачка. З прощальним словом про військовослужбовця звернулася до присутніх староста села Раїса Мудра.
Після цього багатолюдна похоронна процесія рушила вулицями Друхова до сільського кладовища, де з усіма військовими почестями і поховали захисника. Біля могили під виконання Державного Гімну України пролунали залпи військового салюту на честь українського воїна Руслана Рибачка.
Вічна та світла йому пам’ять.
Надія ЯРМОЛЮК.
Список публікацій
Ярмолюк Н. Вічна шана і пам’ять/ Н. Ярмолюк // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2024. – N 13/28 берез./. – С. 2.
Чоловік, якого на смерть збив водій у Рівненському районі – військовий // Район. Рівне
У громаді на Рівненщині попрощалися з військовим, який трагічно загинув у ДТП // Рівненські новини
Захисник з Рівненщини загинув у ДТП // ОГО