Семенчук Богдан Юрійович народився 12 червня 1993 року в м.Березне Рівненської області.
У 2001 році пішов в перший клас Березнівської ЗОШ №2. Ще з дитинства Богдан захоплювався спортом, а особливо футболом. З восьмирічного віку займався в секції (футбол) в ДЮСШ м.Березне. У 2007 році був запрошений на навчання до Київського обласного інтернату спортивного профілю, де навчався спортивної майстерності грі у футбол. У 2008 році навчався у Березнівському спортивному-ліцеї по профілю (футбол), був гравцем місцевої аматорської команди «Случ» (Березне).
З 2009-2010р. навчався і був випускником Костопільського обласного ліцею інтернату спортивного профілю, грав у складі команди ліцею, брав участь у юнацькому чемпіонаті України.
У 2015 році закінчив Східноєвропейський національний університет ім. Л. Українки, здобув кваліфікацію «бакалавр спорту, вчитель фізичної культури».
З 2007 по 2019 рік працював у департаменті патрульної поліції м. Рівне. Його хобі – риболовля.
Виконав стрибок з парашутом про що отримав свідоцтво, гравець багатьох спортивних команд області. Неодноразовий чемпіон району, володар кубка району, а також фіналіст супер кубка області та чемпіон ДЮФЛРО.
На фронт пішов добровольцем. Воював у складі Першої Окремої Бригади спеціального призначення ім.Івана Богуна, у підрозділі був кулеметником.
13 березня 2022 року Богдан загинув біля села Свободне Херсонської області під час виконання бойового завдання в нерівному бою з російськими окупантами. Йому було 29.
Публікації про Семенчука Б.
Душу Богові. Життя за Україну
Похмуре небо скорботно нависало над землею, посівало її холодним сірим дощем. А люди, хто під парасолями, а хто і так, опустивши плечі, печальною рікою пливли і пливли до огорнутої пеленою невимовного жалю оселі Юрія та Алли Семенчуків, звідки того дня вони, батьки, вся
рідня, березнівчани, побратими, друзі проводжали в останню путь свого сина, брата, воїна Богдана, звитяжця, героя, який у жорстокому бою з кремлівськими ординцями поклав своє молоде життя за Україну.
Подумалось, що наше українське небо так само не закрите від негоди, як і від ракетного, авіаційного безчинства путінських яструбів. А квіти, Боже, як же багато їх було, не могли закрити похоронну процесію від дощу, отож плакали разом з людьми. Найбільше білих, таких світлих, чистих, жертовних, як і життя самого Богдана. А вкраплення в цей безкінечний білосніжний вінок гарячих червоних троянд хіба ж не символізувало його кров, пролиту за нас з вами, за
торжество життєстверджуючого світла над мороком? Чомусь пригадався мені в той момент один з героїв Лесі Українки, геній якої передбачив, попереджаючи нас, що не тільки в літературному творі, ай в реальному житті може з’явитися Той, що в скалі сидить (кажуть, що десь там, за
Уралом), щоб затягнути все, що не схоже на нього, в темне царство середньовіччя, епохи Івана Грозного, задушити в смертельних обіймах імперської орди.
Але та сама Леся вклала в уста ще однієї своєї героїні інший , торжествуючий вигук:«Ні, я жива, я вічно буду жити, я в серці маю те, що не вмирає!». Хіба ж це наша Україна? Вона, вона! Дорога, рідна, міцно тримає позиції добра і світла завдяки таким своїм синам як Богдан Семенчук, Ігор Базелюк, Олександр Попик,Тарас Свиридюк, Віталій Гаврилюк та інші звитяжці.
Віддати шану герою прийшли керівники відділів міської ради на чолі з головою громади, учасники українсько-російської війни на Донбасі, починаючи з 2014 року, активісти патріотичних організацій не тільки нашої, а й сусідніх громад, волонтери, бойові побратими Богдана.
Похоронна процесія, яку супроводжував настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви в Україні митрофорний протоієрей Назарій Момотюк з хористами, розтягнулася більше, як на кілометр. Всю дорогу від батьківської оселі Богдана до храму труну з тілом звитяжця побратими, змінюючи один одного, несли на руках. Тисячі людей не тільки йшли за домовиною, а й стояли, схиливши голови і коліна, на узбіччях дороги. І прапори, прапори, прапори… Впевненості в неминучості нашої перемоги додавали гасла:Слава Україні! Героям слава! Герої не вмирають!, Смерть ворогам! Україна понад усе, Душу Богові! Життя – за Україну! Честь —нікому !.
Після заупокійної панахиди, яку у храмі Різдва Пресвятої Богородиці відправили священнослужителі парафій Православної Церкви України під орудою благочинного Мирослава Синиці, відбувся чин прощання з полеглим героєм на майдані Незалежності. Надзвичайно зворушливе прощальне слово виголосив отець Назарій, а побратими Богдана Семенчука розповіли про бій біля села Ольгине на Дніпропетровщині, в якому, прикриваючи відхід бійців
від переважаючих сил противника, кулеметник Богдан Семенчук загинув смертю хоробрих. Саме завдяки його героїчному вчинку вціліли десятки учасників бою. З майдану Незалежності учасники похоронної процесії пройшли скорботною ходою вулицями Київською, Чорновола, Андріївською. Чин поховання відбувся на кладовищі Лукавець, здійснило його духовенство місцевих храмів ПЦУ.
Надія Ярмолюк
Загинув вірний син українського народу УНСОвець Семенчук Богдан друг «Семен»
13 березня 2022 року в бою з російськими окупантами загинув вірний син українського народу УНСОвець Семенчук Богдан друг «Семен». Підрозділу було поставлено бойове завдання прикрити відхід збройних сил України із населеного пункту Кам’янка Вископілського району. Зіткнувшись із щільним вогнем противника з броньованої техніки група почала відходити. Під час відходу друг «Семен» прикривав побратимів вогнем із кулемета та був смертельно поранений.
Герої з Рівненщини: Історія Богдана Семенчука з Березного
Розповідь про нашого співвітчизника, Богдана Семенчука, Березнівчанина, отримує нове читання від голови Рівненської обласної військово-цивільної адміністрації Віталія Коваля.
Богдан Семенчук, відомий за своїм військовим позивним “Семен”, служив у складі спеціальної бригади, де був кулеметником. Трагічно загинув він під час подій біля села Свободне в Кочубеївській ТГ , це са ме та громада, над якою наш регіон взяв шефство в рамках проєкту «Пліч-о-пліч».
З молодості Богдан відзначався спортивними досягненнями і завжди мріяв про кар’єру у великому футболі та власний бізнес. Ще з дитинства в нього було сильне почуття справедливості і гідності. Його батько став на захист країни ще у 2014 році, коли розпочалася війна.
Трагічні події відбулися під час одного з боїв, коли вороги оточили загін, до якого належав Богдан. Важкою рішенням було вирішено розділити групу, щоб врятувати життя. Група “Семена” потрапила в засідку.
І саме тут Богдан, як кулеметник, відіграв вирішальну роль, прикриваючи вихід своїм товаришам із загону. Це жертовне вчинок дозволив решті побратимів вижити.
Рідні та товариші Богдана діляться своїми спогадами. Батько пам’ятає, як довго вони не могли дістати його тіло через ускладнену ситуацію на місці загибелі. Однак завдяки допомозі місцевих жителів вони знайшли його місце, але навіть тут вони зіткнулися з жорстокістю ворогів, які не стріляли лише в солдатів, а й у місцевих жителів.
У Березному, де народився Богдан, місцеві футболісти планують організувати турнір на його честь, щоб вшанувати пам’ять про нього. Його сміливість та патріотизм слугують прикладом для молодого покоління.
Жителі Кочубеївської громади теж не забувають Героя Богдана Семенчука. Його пам’ять вони вшановують через встановлення пам’ятного хреста на місці його загибелі, і їхні очі заповнюються сльозами, коли вони згадують про трагедію.
Земляки увічнили подвиг молодого героя Богдана Семенчука
Ми вже не раз на сторінках “НВ” писали про подвиг молодого патріота березнівчанина Богдана Семенчука, який у перші тижні широкомасштабної війни росії проти незалежної і суверенної України героїчно загинув у бою із загарбниками на Херсонщині, прикриваючи кулеметним вогнем тактичний відхід своїх бойових побратимів. Характерно те, що для полеглого воїна завжди були чудовим прикладом батьки – віддані патріоти України. Разом з ними він брав активну участь у Революції Гідності. А батько героя Юрій Максимович з перших днів російської агресії був у рядах АТО. Згодом, відразу після віроломного нападу рашистів на нашу землю, він пішов її захищати від ворогів. Тоді ж з ним поруч став у бойовий стрій його син Богдан. Справжньою патріоткою зарекомендувала себе мама полеглого звитяжця Алла Ростиславівна, відома у нашому краї активістка-волонтерка.
Рідні та близькі героя, якого за його подвиг було посмертно нагороджено орденом “За мужність” III ступеня, бойові друзі, громадськість нашого краю свято бережуть пам’ять про патріота Богдана Семенчука. Про це, зокрема, переконливо свідчать дві небуденні події, які сталися у Березному минулої неділі.
Так, об одинадцятій годині біля приміщення КЗ КДЮСШ відбулися урочистості з нагоди відкриття меморіальної дошки пам’яті славного героя, відомого в минулому футболіста Богдана Семенчука. Аби вшанувати його подвиг і плідне для України яскраве молоде життя, сюди прибули сотні людей, рідні, близькі, друзі, бойові побратими, жителі міста та навколишніх сіл, колеги – футболісти. Усе навколо цвіло маєвом прапорів і квітів.
Ведучі цього заходу учні спортліцею Марина Рибак та Артур Кондратюк щирими словами нагадали присутнім про подвиг колишнього вихованця цього навчального закладу і оголосили мітинг відкритим.
Прозвучав Державний гімн України.
Потім вони розповіли про коротке, але яскраве життя молодого героя-патріота Богдана Семенчука, роки його навчання у Березнівському спортліцеї, футбольному спортліцеї, вузі, гру у провідних командах нашої області, бойову звитягу нашого славного земляка.
Щиро прозвучали слова його бойових побратимів старшого лейтенанта Влада Зайченка, молодшого сержанта Максима Потапова та старшого солдата Михайла Олішевка про чудові людські якості Богдана, мужність і відвагу, які він виявив під час того важкого бою з ворогами, коли він захистив своїх друзів від рашистських куль, а сам поліг смертю хоробрих. Воїни – звитяжці сердечно подякували батькам загиблого за те, що вони виховали справжнього героя- патріота, відданого захисника матері -України.
Хвилюючі почуття розуміння і співчуття у серцях присутніх викликав виступ-сповідь мами героя Алли Ростиславівни. Ось що вона, зокрема, сказала:
– Слово “пам’ять” за час, що минув відтоді, коли загинув наш дорогий і незабутній Богдан, для нас, рідних, набрало дещо іншого від традиційного значення.
Адже у пам’яті завжди постає образ сина та брата. Ми пригадуємо, яким він був маленьким, як він підростав, мужнів, формувався як яскрава особистість. І цією пам’яттю, цим болем та скорботою наповнюється все, все. Але ми не маємо права здаватися, а мусимо жити заради пам’яті про сина, який, мов молода яблунька, що відцвіла, не залишивши після себе плодів. Адже він, на жаль, ще не встиг створити власну сім’ю, втішитися нею. У нього було дуже багато планів на майбутнє. І ми впевнені, якби він залишився живим, то все намріяне і задумане ним успішно збулося б. Та, на жаль, проклята війна, жорстокі вороги забрали молоде розквітле життя нашого дорогого Богдана.
Алла Ростиславівна поділилася щирими спогадами про сина-героя, тож її хвилюючі слова викликали сльози у багатьох присутніх на мітингу. Завершила вона свою материнську сповідь словами про те, що Україна, її Збройні Сили і увесь народ переможуть ворогів, адже за це заплачено дуже високу ціну — життя наших полеглих героїв, зокрема їх сина Богдана. Тож пам’ять вдячних українців.
В урочистій тиші батьки Богдана Семенчука Юрій Максимович та Алла Ростиславівна зняли полотно і відкрили меморіальну дошку пам’яті сина-патріота.
Настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ, військовий капелан, волонтер отець Назарій спільно з церковним хором здійснив урочистий обряд освячення меморіальної дошки Богданові Семенчуку і виголосив сердечні слова про його безстрашний подвиг в ім’я свободи і територіальної цілісності нашої незалежної держави.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглого героя-земляка і всіх загиблих у боротьбі з російськими загарбниками. А юна співачка Наталка Михальчук з почуттям і натхненням виконала патріотичну пісню “Човен”.
Квіти шани і пам’яті лягли до відкритої меморіальної дошки нашому герою-земляку.
Після завершення урочистості на місцевому стадіоні “Колос” відбулося відкриття футбольного турніру пам’яті захисника України, колишнього футболіста березнівської команди “Случ” та інших відомих спортивних колективів області Богдана Семенчука.
Батьки героя Юрій Максимович та Алла Ростиславівна подарували юним футболістам КЗ КДЮСШ нову гарну спортивну форму.
У змаганнях за звання переможця турніру боролися команди “Маяк” із Сарн, “Сокіл” з Садового, ФК “Мирне” та “Калина” з села Бугрин. У наполегливій боротьбі першість здобув сарненський “Маяк”, який переміг по пенальті мирненських футболістів, що посіли друге місце. Третіми стали спортсмени із Садового, які виграли у своїх земляків з Бугрина.
Переможців турніру нагороджено спеціальним кубком і грамотою, а інших його учасників дипломами.
Павло РАЧОК.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ТОБІ,
БОГДАНЕ...
Мамо, сльозами долі
не змінити. Не плач, рідненька, я на небесах.
В твоїх думках, молитвах буду жити.
Ти тільки не купай
мене в сльозах.
Я повернусь весною
з журавлями. Постукаю крильми у рідний дім.
Немає горя більшого для мами, ніж поховати
сина молодим...
По іншому не міг я поступити, коли прийшла до нас страшна війна. Пішов, щоб Україну
боронити, вона ж, як ти - була в мене одна.
Права не мав її катам віддати. В неволі
жити, мамо, не моє.
Я не хотів так рано помирати, та долю кожному свою
Господь дає.
Крізь дим ставало
сонце, на світанні.
Враз, біля серця запекло вогнем.
Не думав, що настав
мій день останній
і я піднявся в небо журавлем.
Хрестик в руці.Сказати встиг молитву. Легкість відчув, спокій і тишину.
Я за життя програв із смертю битву.
Пробачте, мамо,
сльози й сивину...
Мама щодня на цвинтар йде до сина.
Хрест поцілує, чорний і важкий. А він на неї дивиться, з світлини, ніби сказати хоче:
- Я живий!!!
Зимовий вітер прапора гойдає. Холодний дощ кидає їй до ніг.
Пам'ять в минуле маму повертає, де всі щасливі, радість є і сміх.
Богдан малий - щастя для мами й тата. Допитливий, про все завжди питав. Більше за
все, любив футбол він грати. Цікавився, історію читав.
Великим футболістом мріяв стати. Травма ноги - не вийшло, як хотів. Друзів завжди
в нього було багато.
Життям, ніби на крилах він летів...
Після школи, в університет вступив.
Щоб вчителем фізкультури стати.
Диплом отримав, але все змінив. Богдан в поліції став працювати.
З усіма чесний, справедливий був.
Не міг на зло він очі закривати. Повагу у колег своїх здобув, бо
правду не боявся всім сказати...
Разом із татом їхав на Майдан. Хотів у цій країні щось змінити.
Одним із перших, Батько йшов в АТО, Богдана нам вдалось відговорити...
Старався хлопець, жив і працював. Хотів свій дім, сім'ю, родину мати.
І армії, чим міг допомагав. Легких доріг не звик в житті шукати...
Та вороги війну нам принесли. І заревіли літаки й гармати.
Разом із татом, вдвох на Схід пішли, щоб рідну Україну захищати..
Молилася до Господа за них, просила Матір Божу вся родина.
Аби від кулю лютої зберіг, в бою жорстокім чоловіка й сина.
Був бій страшний і ворог лютував. Смертельним співом розійшлись гармати.
Богдан, як колос скошений упав, а тато тіло не міг забрати.
Дивився батько - син Богдан лежав. Вітри його з дощами відспівали. Минули дні, коли
тіло забрав і вдома, як Героя поховали....
Минає час. Богдана вже нема. За ним, щодня, плачуть свічки
у храмі. Без свята й радості прийшла до
нас зима. Принесла
спогади і вічні сльози мамі.
Син Ангелом в її приходить сни. І як в дитинстві, горнеться
до мами. Боже, скажи, за що наші сини, у вічність відлітають журавлями?!
автор Соломія Українець
У місті Березне на Рівненщині батьки загиблого воїна Богдана Семенчука заснували футбольний турнір в пам’ять про сина.
НАЙКРАЩИЙ М'ЯЧ...
Світлій пам'яті Воїна-героя
Богдана Семенчука
Сміливість, наполегливість, рішучість –
Загартував спорт якості бійця.
Тож програш чи банальна невезучість –
Не притаманні техніці гравця.
Характер особливий у Богдана:
Він лідером на полі завжди був.
Його фінти - в суперників омана.
Жаль, гекса-трику так і не сягнув.
Служба в поліції його загартувала,
У міжнародних рейсах побував.
Війна ж - свою програму написала –
В підрозділ кулеметників попав.
Бій на Херсонщині...
Зла засідка рашистська...
Злетіла смерть з російських БМП.
Стих кулемет... І зло брудні ручиська,
Надибавши те місце, що слабке,
Зімкнуло мертво, кулю усадивши.
Поліг Герой. Підрозділ відступав.
Життя бійців у засідці прикривши,
Він журавлем у небо відлітав.
В пам'ять про сина є в батьків відрада:
Футбольне поле в матчах гомонить.
Турнір щорічний, мов спартакіада, -
Найкращий м'яч і перемоги мить!
Традиції, підтримка, перемога –
Це гідна пам'ять про Героя-сина,
Чиє життя - незвідана тривога –
Ворожа куля намертво скосила.
Хвилиною мовчання пошануєм
Загиблого Героя кожен раз,
Коли свисток арбітра лиш почуєм, -
До Перемоги кличе він всіх нас.
Асоціація футболу не дрімає:
У червні, в день народження Богдана,
Футбольне поле знову оживає,
Хоч кровоточить у суспільстві рана
І ненависть до ворога бурлить,
Бо ж хіба можна смерть бійця пробачить?
Йому б отут, на полі, іще жить...
На жаль, турнір свій з неба лише бачить.
Несемо квіти і найкращий м'яч,
Аби Героя гідно вшанувати.
Пробач, Богдане, нам живим, пробач.
Ми будем тебе вічно пам'ятати.
Останній гол... Найкращий м'яч...
Глибока рана в серденьку батьків.
Не плачте, рідні! Матінко, не плач!
Чи ж він такої доленьки хотів?..
Тетяна Марцинюк .
Список публікацій
Ярмолюк Н. Душу Богові. Життя – за Україну / Н. Ярмолюк // Надслучанський вісник :
Березнівська районна газета. – 2022. – N 14/7 квіт./. – С. 1-2.
Про героїчний вчинок кулеметника з Березного, що у Рівненському районі, Богдана Семенчука, який загинув в бою біля села Ольгине, на Дніпропетровщині
Рачок П. Земляки увічнили подвиг молодого героя Богдана Семенчука / П. Рачок // Надслучанський вісник : Березнівська районна газета. – 2023. – N 27/6 лип./. – С.1.
Відео поховання Семенчука Богдана https://www.youtube.com/watch?v=AvgXn163PVA&t=4s
Загинув український футболіст аматорського клубу «Случ» Богдан Семенчук // Міністерство молоді та спорту України
Український футболіст загинув під Києвом, стримуючи російських окупантів //Obozrevatel
Загинув вірний син українського народу УНСОвець Семенчук Богдан друг «Семен» // УНА-УНСО
У Березному прощатимуться з футболістом, який загинув на фронті // Спорт на районі.
У місті Березне відкрили меморіальну дошку Захиснику України Богдану Семенчуку // Рівненська районна державна адміністрація
Батьки загиблого воїна заснували футбольний турнір на Рівненщині “Пам’яті Богдана Семенчука” // Вісті Рівненщини