Солончук Микола Іванович народився 02 липня 1982 року у селі Бистричі на Березнівщині.
Навчався в Бистрицькій ЗОШ, а після закінчення школи вступив до Соснівськомго професійно-технічного училища та отримав спеціальність столяра. Працював робітником на геофізичних роботах експедиції «Кіровгеологія» у Бистрицькому лісництві. Перебував на заробітках за кордоном.
З червня 2022 року боронив Батьківщину від московських окупантів. Службу проходив в складі зенітно-артилерійського відділення 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у визволені міст Ізюма та .Херсона. Останній бій прийняв поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області.
Загинув Солончук Микола 17 січня 2023 року. Матір залишилася без сина, донька-дев’ятикласниця – без батька.
Поховали Героя на кладовищі у рідному селі Бистрічі.
“За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку” Указом Президента України від 8 березня 2023 року № 141/2023 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня СОЛОНЧУКА Миколу Івановича (посмертно)
На фасаді Бистрицького ліцею відкрили меморіальну дошку Солончуку Миколі.
Лублікації про Солончука М.
“У серці матері Микола назавжди залишиться дбайливим сином, для доньки дев’ятикласниці – люблячим татом. Побратимам із зенітно-артилерійського відділення запам’ятається як вірний та відважний друг.
Висловлюємо найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати.
Поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо у годину скорботи” ,- повідомляє
Тетяна Хомич Жакун ” Господи прийми його в обійми свої та відкрий Браму Небесного РАЮ”
Марина Нагорна “Спасибі за наші спокійні ночі! Вічна пам’ять, уклін до землі, незнайомий, але такий рідний і дорогий земляк, співчуття рідним, нестерпний біль за втрату прекрасного захисника”
Жертва в ім’я життя
Писати про поховання загиблих у боях з московськими ординцями наших земляків стає дедалі важче. Але писати треба, адже імена звитяжців мають бути навічно вкарбовані в новітню історію України, в її героїчний мартиролог. І, о Господи, яка ж вражаюча їх краса. Смерть не поклала своєї печаті на ці, здебільшого молоді, одухотворені обличчя, а з портретів на нас дивляться добрі усміхнені очі, що світяться любов’ю, іскряться теплом. Покликані до життя, звитяжці пожертвували собою заради кожного з нас, влилися в ряди Небесних Воїнів Світла.
Сімнадцятого січня поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області ворожий снаряд обірвав звитяжну дорогу сорокарічного воїна Миколи Солончука з Бистрич. З червня минулого року він перебував на передовій лінії вогню, даючи відсіч окупантам у зенітно-артилерійському відділенні.
Автокортеж з тілом загиблого прибув до Бистрич увечері 20 січня, а наступного дня в рідному селі відбулося поховання звитяжця з усіма військовими почестями.
Неможливо було без внутрішнього здригання слухати примовляння матері над загиблим.
– Мій синочку, – припадала вона до його обличчя і рук, – телефонуючи, ти просив мене не плакати, казав, що одразу відчуваєш, коли я плачу. А тепер чи сліз моїх виставить, тебе оплакати? Мій солдате дорогий, перед тобою весь світ повинен навколішки стати, бо ти не нападник, а оборонець, ти пожертвував собою, щоб жили інші. Божа воля над тобою, наді мною, синочку, сонце моє.
Не відходили від домовини сплакана донька-дев’ятикласниця, сестра, несли і несли квіти рідні, друзі, колишні однокласники, представники влади, підставили плечі під домовину побратими, катафалк із тілом звитяжця рушив від батьківського дому вулицею Надслучанською в останню путь. На мокрий сірий асфальт падали теплі жовті хризантеми, поміж ними іскрами спалахували пелюстки багряних троянд на знак вічної незгасної пам’яті і любові. Людське море, здавалось,заполонило все село,його скорботні хвилі запливали на територію Свято-Миколаївського храму, де священники благочиння УПЦ здійснили обряд відспівування загиблого. Поховали його на місцевому кладовищі під залпи військового салюту.
Звитяжний воїн та відданий патріот, стриманий у словах, щирий у вчинках, надійний та скромний, доброзичливий і життєрадісний – таким Микола Солончук залишиться у пам’яті рідних, побратимів,
односельчан.
Надія Ярмолюк
ВІдео : https://youtube.com/shorts/5d4EyjvyYGE?si=nhq1kUAIMSTdQdTx
Вірш присвячений Миколі Солончуку
Плаче небо дощами, дзвони б'ють у набат.
Десь в далекій дорозі мчить в кортежі солдат...
Плаче гірко матуся, і дочка, і сестра. Вся родина сумує, у сльозах Україна моя.
У тісній домовині вже Микола тепер, а у хаті порожній крик матусин завмер.
І не згояться рани в кожнім серці повік, бо під кулями досі ще чийсь син й чоловік..
На роботу б ходити, ще б ростити дітей... Та свій край боронити вони мусять тепер.
Там де в парі з ординцем ходить лютая смерть, там стоять в обороні наші хлопці щодень.
За Миколу й Марічку, за Гостомель й Дніпро, за невиннії діти, і за кожне село.
І за Мир, і за волю, і за батьківський дім, за щасливую долю, доземний їм уклін
Автор Валентина Рудич-Ковальчук
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку” Указом Президента України від 8 березня 2023 року № 141/2023 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня СОЛОНЧУКА Миколу Івановича (посмертно)
Список публікацій
У Донецькій області загинув артилерист з Рівненщини // Рівне вечірнє
Понад пів року боронив нашу країну від росіян: У Донецькій області загинув військовик з Рівненщини // Радіо Трек: новини
“БИСТРИЧІ” Вірш присвячений загиблим односельчанам: Доценку Денису, Васюк Марії, Солончуку Миколі
Ярмолюк Н. Жертва в ім’я життя /Н. Ярмолюк// Надслучанський вісник. – 2023. – № 4/ 26 січ. – С.2.