Сергій Володимирович Янець народився 20 серпня 1976 році у місті Корці. Закінчив Корецьку ЗОШ №1. Навчався у Березнівському лісовому коледжі, за спеціальністю технік-лісовод. Військову службу. роходив у Білій Церкві.
Після служби в армії працював у будівельній сфері. Завжди займав громадську позицію. Завжди цікавився історією України та її державотворенням і займав активну позицію в розбудові української держави. Задовго до Майдану за власним бажанням їздив на вишкіли і приймав участь у реконструкціях боїв І та ІІ світових воєн. Знімався у фільмах у м. Києві по реконструкціях минулих воєн. Спочатку подій на Майдані він залишив усі свої справи і з першого дня приєднався до боротьби за незалежність України. Не зважаючи на розстріли, він не полишив Майдан. Після цих кривавих подій продовжував боротьбу за незалежність та суверенітет України в зоні АТО, де вступив у батальйон імені генерала Сергія Кульчицького. Три з половиною роки боровся з ворогом в районі Слов’янська. Повернувся до мирного життя в м. Корець, приймав активну участь у благоустрої міста. З особистих причин виїжджає до столиці. Одружується. Працює електромонтажником в приватній фірмі.
З початком повномасштабного російського вторгнення Сергій повертається у батальйон генерала Сергія Кульчицькаго. Був порядною людиною, найбільше любив свою маму та допомагав їй. Відповідально ставився до . Був люблячим татом та чоловіком, а Україну любив понад усе.
Загинув 26 грудня під час мінометного обстрілу на Луганщині, біля Кремінної.
Публікації про Янця С.
На фронті загинув Захисник України Сергій Янець із Корця
Стало відомо, що загинув воїн Сергій Янець із Корця. Трагічну звістку повідомив його побратим Володимир Пастушок – офіцер Батальйона імені генерала Кульчицького, в якому служив боєць Сергій.
“Прощавай друг товариш брат, позавчора ми раділи зустрічі в лісі на фронті, а сьогодні ти загинув в бою, ти завжди житимеш в моєму серці, обіцяю шо мститиму ворогам скільки в мене вистачить сили, Ти Герой, ти жертовний приклад боротьби за нашу Україну, вічна Слава Тобі мій Друже”.
Віддав своє життя за Україну: в боях за Кремінну загинув військовий Сергій Янець
Болюча втрата
Сергій Янець родом з Кореця Рівненської області, йому було 46 років. Він був учасником Революції Гідності. Після кривавих подій на Майдані вступив у батальйон імені генерала Кульчицького та у його лавах боровся за незалежність та суверенітет України у зоні АТО.
Після Майдану він відправився на фронт. Світлана розповіла, що її дядько воював у найгарячіших точках на фронті з 2014 року.
Через два роки Сергій повернувся до мирного життя. Переїхав до Києва, де купив собі квартиру, а у 2018 році одружився.
Племінниця військового пригадує, як він приїхав у Корець 24 лютого. Вона сподівалася, що він лишиться там. Однак чоловік привіз свою родину у більш безпечне місце, зібрав свої речі та повернувся до Києва.
Хто як не я
“Хто “як не я”, – постійно говорив чоловік своїм рідним, та навіть не хотів нічого чути про те, аби залишитися вдома.
Сергій захищав Київ, потім його відправили на Схід. Певний час він був в Слов’янську. У серпні у нього була ротація два тижні. Він приїхав додому, але навіть там не думав навіть про відпочинок, постійно щось намагався робити, пригадує Світлана
У вересні військовий повернувся на Схід. Рідні певний час навіть не знали, де був Сергій. Згодом вони дізналися, що він був у Кремінній, що на Луганщині.
Про його смерть рідні дізналися з фейсбуку. Про це написав побратим Сергія. Це сталося 27 грудня. За інформацією рідних, ворожий дрон виявив позиції українських військових. Сергій загинув від уламків міни, смерть була миттєвою.
КОРЕЦЬКА ГРОМАДА ПОПРОЩАЛАСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ
“Хочеться, щоб світ запам’ятав його”: історія загиблого військового Сергія Янця з Рівненщини
Сергій Янець народився та виріс у місті Корець на Рівненщині. Чоловік брав участь у Революції Гідності, потому пішов добровольцем у батальйон оперативного призначення імені Героя України Сергія Кульчицького. Дев’ять років обороняв Україну у лавах Національної гвардії, а 27 грудня 2022 року загинув під час артилерійського обстрілу у Серебрянському лісі на Луганщині. Про це Суспільному розповіла вдова військового Оксана. Вона разом з донькою та побратимом чоловіка згадали, яким він залишився у їхній пам’яті.
З початком повномасштабної війни Сергій Янець завіз дружину з донькою додому, у Корець, а сам повернувся у військову частину, розповіла Оксана. За її словами, спочатку чоловік обороняв Київ, а згодом поїхав на схід — у Святогірськ, Тетянівку, Лиман і Серебрянський ліс, де загинув.
Оксана познайомилась із Сергієм у 2014 році. Він прийшов у перукарню, в якій вона працювала:
“Я перший раз підстригла його і, плачучи, йому в дорогу сказала: “Повертайся живим”. Не очікувала, що ми будемо разом, що він буде моїм чоловіком. Як я його підстригала, то витирала сльози. А потім чекала, що він ще раз прийде до мене стригтися”.
Наступна зустріч була через кілька місяців. Відтоді, додала жінка, вони були разом.
“Ми пообіцяли один одному чекати. Я пообіцяла, що буду вірною. Тоді вперше
я його чекала пів року”, — зауважила вдова.
Сергій Янець на фронті мав позивний “Чумак”. Чому побратими його так звали, було таємницею. Військовослужбовець Юрій Івашинюта розповів, що Сергій мав веселу вдачу і не боявся виконувати бойові завдання у “сірій” зоні.
“Сергій був зенітником, ПЗРК-шник хороший був, але бойових завдань і можливості роботи по нашому профілю на той час не було, тому ми були задіяні як піхота у Серебрянському лісі під Кремінною. Тоді я трохи ближче дізнався, який Сергій мудрий, хоробрий, відважний. Він був позитивним бійцем, жарти у нього завжди були такі дотепні. Жартував мало, але як вже жартував, то просто в десяточку. Це, дійсно, син України, син українського народу, гідний того, щоб про нього згадати”, — розповів побратим Сергія.
Ворожий снаряд прилетів в окоп, де Сергій був разом із двома побратимами. Нікого з них врятувати не вдалося, пригадав Юрій Івашинюта, який був на позиціях поряд.
“Коли знаєш людину дуже добре, коли товаришуєш, підтримуєш один одного і коли бачиш, що цієї людини вже немає, то це, дійсно, дуже складно, важко це все пережити в собі”, — додав він.
Оксана розповіла, що спілкувалась з чоловіком щодня у соціальних мережах. Останнє повідомлення від Сергія отримала напередодні його загибелі — 26 грудня:
“Я все видзвонювала до побратимів і просила перевірити, може, це помилка і він живий”
.
Найважче, за словами жінки, було розповісти про загибель батька 14-річній доньці Анастасії. Світлини Сергія Янця дівчинка розвісила на деревах у парку імені Шевченка в Рівному, аби про її тата знало якнайбільше людей.
“До останнього дня ми часто робили уроки разом, коли я щось не розуміла. Я надсилала йому завдання, яке не могла зробити, а він на фронті, коли мав вільний час, допомагав. А ті, що не міг сам розібрати, робив з допомогою своїх побратимів”, — сказала донька Сергія.
За її словами, після загибелі тата почала створювати відео зі спогадами про нього.
“Це тому, що я дуже сильно його люблю і не хочеться, щоб про таку добру людину, яка захищала нашу Україну, забулись, хочеться, щоб світ запам’ятав його. Часом використовую якісь спогади, можу написати вірша. Дуже радісні моменти можу згадати”, — додала вона.
До 2014 року Сергій був майстром, розбирався в електриці, сантехніці, розповіла вдова. Також захоплювався історією, брав участь у зйомках реконструкцій боїв УПА для документальних фільмів. 20 серпня 2023 року Сергієві мало б виповнитись 47.
Список публікацій
Віддав своє життя за Україну: в боях за Кремінну загинув військовий Сергій Янець // 24 канал
Загиблому захиснику з Корця виповнилося б 48 років // Район.Корець