Дубнівський район

Народився Роман Кубишкін 29 червня 1974 року в м. Орел (Росія). На початку 1977 року мати з сином переїхала в Україну й оселилась у м. Дубно на Рівненщині. Після закінчення 9 класів Дубненської загальноосвітньої школи № 2 Роман вступив до будівельного училища, в якому отримав фах водія-електрика. Працював будівельником у Дубненській фірмі «Теремок», а також їздив по заробітках. Одружився, у 2004 році народився син Ілля. Мешкала сім’я в м. Охтирка Сумської області. Однак спільне життя не склалось, і після розлучення Роман повернувся на Рівненщину.

Через те, що в дитинстві Роман зазнав травми правої ноги і накульгував, його не призвали на строкову військову службу, проте коли почались бойові дії на сході України, він добровільно зголосився у військкомат. Отримавши й цього разу відмову, наприкінці літа 2014 року став добровольцем 11 го запасного батальйону ДУК ПС з позивним «Санич». Бойову й фізичну підготовку пройшов у підрозділі «Марусині ведмеді», після чого поїхав у зону бойових дій. Перебуваючи в с. Піски під Донецьком, брав участь у боях, будучи артилеристом.… Читати далі

Кочетов Сергій Вікторович народився в смт Смига Дубенського району. Був єдиним сином у сім’ї. Навчався у Смизькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2003 році.

Після закінчення школи  навчався в Козинській автомобільній школі. Строкову службу проходив у м. Яворів Львівської області. Після армії працював на будівництвах.

Був активним учасником Революції Гідності, брав участь в протистояннях на Грушевського, охороняв Український Дім. На Майдані Сергій був важко контужений. Мав серйозні проблеми зі спиною, відчував біль при ходьбі. Незважаючи на це,  30 серпня 2014 року Сергій поїхав на війну. 3 того часу й до смерті він воював в «Айдарі». Спочатку добровольцем. У лютому 2015-го року Сергій підписав контракт до закінчення особливого періоду, тобто – до закінчення війни.

Сергій Кочетом знаходився в підрозділі розвідки, а згодом став старшим навідником мінометного взводу 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ої ОГШБр.

Ніч 1 листопада стала фатальною. Цієї ночі був бій. В результаті мінометного обстрілу поблизу села Славне Маріїнського району Донецької області Сергій  та його друг Микола Саюк загинули.… Читати далі

Момотюк Дмитро Володимирович народився 19 серпня 1991 року в с. Берег Дубенського району Рівненської області. У 1997 році його було зараховано до першого класу навчально-виховного комплексу в с. Берег. Дмитро займався спортом, брав участь у районних спортивних змаганнях з легкої атлетики, футболу. У 2006 році закінчив 9 класів НВК с. Берег, вступив до Золочівського ПТУ. Після його закінчення працював у ВАТ «Рівненська РМС». У 2009 році став солдатом Збройних сил України. 10 квітня 2014 р. Момотюк Дмитро був зарахований до Володимир-Волинської 51-ої аеромобільної бригади у 3-ій батальйон

Загинув у ніч на 24 серпня 2014 р. в бою за Іловайськ (Донецька область) в районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля сіл Березне та Оленівка, під постійним артобстрілом. Похований у селі Берег Дубенського району Рівненської області.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Д. Момотюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Напрієнко Дмитро Віталійович народився 21 лютого 1991 р. в м. Дубно.

Корінний дубенчанин, навчався у НВК “школа-гімназія” м. Дубна, Дубенському педагогічному коледжі, Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, на гуманітарному факультеті (кафедра англійської філології).

У грудні  2014 року 24-річний Дмитро пішов добровольцем на фронт. Молодший сержант, снайпер мотопіхотного взводу 14-ої окремої механізованої бригади (раніше – 1-й БТО «Волинь»). Позивний «Араміс».

1 грудня 2015 року загинув за трагічних обставин поблизу міста Красногорівка Мар’їнського району Донецької області.

Останнє інтерв’ю Дмитра вийшло 22 жовтня у місцевій газеті під назвою «Снайпери полюють на Героїв».

Похований у місті Дубно 5 грудня 2015-го з військовими почестями.

 … Читати далі

Петро Накидалюк народився 4 липня 1990 року у селі Плоска, що на Дубенщині. Закінчив 8 класів ЗНЗ №3 м. Дубно, а 9-й – у ЗНЗ  с. Плоска.

Навчався у Дубенському професійному ліцеї з 1 вересня 2005 року до 2008 року за професією: муляр, штукатур, маляр, бетонер. Професійно займався спортом та став кандидатом в майстри спорту України з армреслінгу .

Під час Революції гідності перебував на Майдані. У зв’язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го; покидаючи обійстя, на воротах вивісив Український прапор.

Солдат, механік-водій 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283, м. Кривий Ріг.

З 19 вересня брав участь в антитерористичній операції. У складі підрозділу забезпечував підсилення оборони окремого загону спецпризначення Нацгвардії «Азов» у  районі Маріуполя.

Загинув  11 березня 2015 року в районі Маріуполя під час виконання бойового завдання.15 березня на центральній площі міста Дубно до 5000 чоловік прийшли попрощатись із загиблим земляком.16 березня прощалися з  Петром у рідному селі Плоска.

Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цінності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Ляшик Михайло Анатолійович народився і жив у місті Дубно. Навчався у школі № 6, пізніше став студентом Дубенського професійного ліцею. У 2011 році пішов служити в армію. Спочатку проходив спеціальну підготовку у Полтаві, за спеціальністю «організація зв’язку». Через шість місяців його перевели у Яворів, до складу 24-ої окремої механізованої бригади, де дослужив ще півроку. У 2012 році демобілізувався. Активно займався спортом, зокрема боксом та панкратіоном.
У квітні 2014 року знову був мобілізований. Боєць АТО славнозвісної 51-ої  механізованої бригади. Воював під Іловайськом та в багатьох інших місцях на Сході. Повернувся додому живий і неушкоджений, однак у лютому 2015 року потрапив у ДТП. Помер 30 березня 2015 року.… Читати далі

Іван Всеволодович Жуков  (позивний “Жук”)   народився в 1968 році в селі Озліїв Млинівського району Рівненської області. Воював з 2015 року, був добровольцем УДА (Української добровольчої армії Дмитра Яроша), ОТГ «Волинь» – добровольчого підрозділу досі не легалізованої Української добровольчої армії. Через це факт загибелі добровольця на лінії фронту навіть не увійшов до щоденного офіційного зведення про ситуацію на фронті від прес-служби Операції об’єднаних сил.

Воював з 2015 року.

Загинув 23 травня 2018 року приблизно опівночі. Під час несення бойової варти був важко поранений в м. Марїнка на підступах до  Донецька. Тіло захопили бойовики і  передали його українській стороні 25 травня. Похований в м. Дубно Рівненської області.

Без батька залишилася маленька дівчинка-дошкільнятко.

За особисту мужність український захисник нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

 … Читати далі

Романович Олег Федорович народився 12 серпня 1982 року в місті Дубно Рівненської області. Навчався у Дубенській ЗОШ №6,  професійно-технічному училищі №27 міста Дубно (нині – ДНЗ «Дубенське вище художнє професійно-технічне училище») з 1998 до 2001 року  за професією «електрогазозварювальник, водій автомобіля».

10 березня 2015 року мобілізований до лав Збройних сил України. Служив командиром міномета 14-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А1008, місто Володимир-Волинський Волинської області).

З літа 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

13 листопада 2015 року солдат Олег Романович загинув на взводному опорному пункті поблизу міста Мар‘їнка Донецької області від отриманого вогнепального поранення, не сумісного з життям. 20 листопада 2015 року похований на Кременецькому кладовищі в місті Дубно Рівненської області.

Залишились батьки, дружина та донька.

 … Читати далі

Герасимчук  Леонід  Данилович народився 7 серпня 1981 року в селі Майдан Дубенського району.  Навчався у місцевій школі,   у  2000 році закінчив Мирогощанський аграрний коледж. Після закінчення коледжу був призваний на строкову службу. А вже з 2007 року проходив службу за контрактом у військовій частині А-1519 Збройних Сил України.

Багато років свого життя віддав службі в Збройних силах України. За заслуги нагороджений багатьма медалями та орденами. З перших днів брав участь в антитерористичній операції на сході України. У 2014 році група саперів військової частини А1519 була прикріплена до десантної штурмової бригади. Брали Савур-Могилу. Потрапили в запеклий бій. Там Леонід отримав поранення, а за героїзм у бою був нагороджений відзнакою Президента, яку йому особисто вручив Петро Порошенко. Згодом разом із дорожньо-комендантським батальйоном виконував службу на блок-постах в зоні АТО з організації комендантської служби.

Із 2002 року і до останнього подиху Леонід Данилович  служив Україні.

Помер 28 червня 2017 року від серцевого нападу. Поховали Леоніда в його рідному селі Майдан.

У загиблого залишилися дружина Наталія та діти Максим і Вікторія.… Читати далі