Ігор Миколайович народився 19 грудня 1983 року в с. Острожани Жашківського району Черкаської області. Зростав та навчався в м. Корець, де в 2001 році закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 із золотою медаллю. Після закінчення школи Ігор вступив до юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де отримав базову вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

З 23 жовтня 2006 року по 30 жовтня 2007 року проходив службу в Збройних Силах України у військовій частині Держспецзвʼязку, звідки був звільнений в запас.

Після служби в армії продовжив здобувати юридичну освіту в Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», де в 2012 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

До 2014 року працював помічником судді Корецького районного суду Рівненської області. В подальшому, змінив сферу юриспруденції на сферу торгівлі та займався підприємницькою діяльністю.

З перших днів повномасштабного вторгнення Ігор добровільно вступив на військову службу та 03 березня 2022 року був зарахований до особового складу Військової частини 3055 Національної гвардії України на посаду стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти, де і проходив військову службу.… Читати далі

Демедюк Леонід Валерійович народився 29 лютого 1988 року у селі Сапожин, Корецького району Рівненської області. В 1994 році був прийнятий у перший клас Сапожинської восьмирічної школи, яку закінчив у 2002 році. Після закінчення школи допомагав батькам по господарству. Завжди був стриманий, ввічливий, серед односельчан користувався повагою. Гарно малював, читав багато історичної літератури, займався спортом (футболом). Мріяв вступити до художньої школи. Одружився. Разом з дружиною – Вікторією виховували доньку Аріну.
Батьки: батько Демедюк Валерій, 1953 р.н. та мама Демедюк Світлана , 1962 р.н. працювали у місцевому колективному господарстві.

9 березня 2023 року Леонід призваний в ряди Збройних Сил України, молодий Герой став на захист і оборону незалежності Батьківщини.

1 березня 2025 року 37-річний сержант Леонід Демедюк загинув на Донеччині.

Поховали захисника 7 березня у його рідному селі Сапожині.

Без Леоніда залишилися мати, дружина і донька.

… Читати далі

Микола Лапчук народився 21 травня 1975 року в селі Сапожин, а проживав у Новому Корці. Після початку повномасштабного вторгнення він став до лав Збройних сил України та виконував бойові завдання на захист держави.

Військовий загинув 4 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Калинів Курської області. Довгий час вважався зниклим безвісти, однак результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.

У полеглого захисника залишилися дві доньки, одна з яких ще зовсім юна.

Поховали захисника на кладовищі в Новому Корці

… Читати далі

Сергій Анатолійович Малевич народився 7 березня 1983 року. Навчався у Корецькій загальноосвітній школі №1, опісля закінчив ВПУ №24 м.Корця. Сергій був найменшим серед трьох братів. Добрий, компанійський, жертовний, доброзичливий чоловік завше з посмішкою на вустах зустрічав людей, ніколи не відмовляв  у допомозі, постійно допомагав рідним, близьким та друзям. Дуже любив батьків. Був одруженим, мав сина Олександра.

           До лав Збройних  Сил України був призваний у вересні 2022року. Він боронив рідну землю від російського агресора, захищаючи кожного з нас, щоб ми мали   можливість вчитися, працювати, жити в безпеці та любові, мріяти, радіти. Сам  же мріяв збудувати власний дім, де б збиралися рідні та друзі. Та не судилося…

           Війна триває і за кожний крок, що наближає нас до заповітної перемоги, ми платимо життям кращих  синів та дочок любої України, адже рашистської нечисті  незліченна кількість  приповзла у наші домівки.

            Сергій Малевич загинув 10 серпня 2023 року внаслідок  мінно-вибухової травми при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Чернещина Борівської селищної громади Ізюмського  району Харківської області.… Читати далі

Сергій Федорович Мойсеєв народився 27 грудня 1983 року в селі Залізниця, Корецького району, Рівненської області. Закінчив Великомежиріцьку школу-інтернат. Після шкільного навчання  вступив у ВПУ №24 м.Корець, де здобув професію зварювальника, працював різноробочим. Вільний час проводив з рідними, любив досліджувати світ, подорожувати й дізнаватися щось нове.

Із початком повномасштабного вторгнення добровільно пішов боронити Україну. Воював на Донецькому напрямку у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був снайпером. Обіймав посаду командира бойової машини. Нагороджений медаллю «Незламним героям російсько-української війни».

Його життя обірвалось 22 січня 2023 року під час виконання бойового завдання через отримані травми несумісні з життям внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків у селищі Новоселівка Друга Покровського району Донецької області.

Мойсєєв Сергій Федорович, загинув як командир бойової машини командира 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А 4007..

«Сергій був простим, дуже добрим хлопцем. Хто б його що не попросив, він завжди допомагав, він віддав за нас найцінніше – своє життя», – зазначив отець Олександр.… Читати далі

2.02.2023 рроку в запеклих боях за Кремінну на Луганщині, загинув справжній Герой України, один з найкращих синів нашої Держави, молодший сержант Національної гвардії України – Кирильчук Петро Петрович, р.н., житель с. Крилів.

Петро народився13.07.2001 в селі Крилів Рівненської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі. Потім здобув фах маляра-штукатура у Рівненському вищому професійному училищі №1. З юних років мріяв про військову службу. І врешті 2021 року здійснив мрію – став бійцем Національної гвардії України.

Під час повномасштабного російського вторгнення Петро воював за Україну у лавах 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. Разом із побратимами з перших днів великої війни стримував наступ окупантів на найзапекліших ділянках фронту. Однак до перемоги дожити йому не судилося.

Повний енергії та сил, мрій, надій і сподівань, Петро з першого дня повномасштабного вторгнення боронив українську землю та давав відсіч ворогові, разом з побратимами відстоював незалежність України та її територіальну цілісність.

Підступний ворог обірвав життя воїна, не дав дочекатись ротації, перервав всі плани та назавжди забрав у батьків сина, у рідних – дорогу людину.… Читати далі

Олександр Анатолійович Поліщук народився 16 квітня 1997 року в селі Калинівка, Корецького району, Рівненської області. Був найстаршою дитиною в сім`ї. Закінчив Калинівську початкову школу, потім навчався у Новокорецькій загальноосвітній школі. Пізніше здобував освіту у Корецькому ВПУ №24, опанував професію машиніста-тракториста. У 2018 році проходив строкову службу.
У кінці 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Понад рік він мужньо боронив свою рідну землю, за власним бажанням не брав відпустки.

Його життя обірвалося 17 травня поблизу Новоданилівки Пологівського району Запорізької області під час танкового обстрілу позицій оборонців. Юний хлопчина не встиг створити сімю, ародовжити свій рід, чи побудувати успішну карєру. але встиг дати відсіч російському ворогу.
Односельці запам`ятають його як відкриту, щиру, з великим серцем та доброю вдачею людину.… Читати далі

16 грудня 1990 року в м. Рівне,в сім’ї Бондаруків Галини Миколаївни і Дмитра Івановича, народився син Микола. 1 вересня 1996 року Микола пішов навчатися до Рівненської школи.
У 2000 році сім’я Бондаруків повертається на постійне місце проживання у рідне с. Крилів. Микола продовжив навчання у 5 класі Крилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. «Він був хорошим, здібним ,активним учнем. Охоче брав участь у різноманітних масових заходах школи. Завжди хотів грати ролі позитивних героїв у різних сценках».-згадує класний керівник Горкун Валентина Миколаївна. У 2007 році Микола закінчив навчання в Крилівській ЗШ І-ІІІ ступенів. Микола був добрим, товариським, щедрим, мав багато планів на майбутнє. З 1 вересня 2007року 1 липня 2009 року навчання у РДБМК по спеціальності зубний технік. За спеціальностю не працював, перебував на заробітках.
9 травня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, як медик, перебував передовій у Миколаївській області. 22 жовтня рідні, друзі, знайомі бачили його у Facebook. На своїй сторінці він дякував учням Крилівської школи за листівки, малюнки, солодкі подарунки, які вони надіслали для воїнів.… Читати далі

Роман Боровець народився у селі Великі Межирічі на Кореччині. Навчався у місцевій школі, а за тим, здобував фах психолога у Кременецькому педагогічному університеті. Проте, працювати за спеціальністю не захотів.Працював на будівництвах як в Україні, так і за кордоном.

6 березня 2022 року Роман Боровець пішов добровольцем у Збройні сили України.

Служба Романові подобалася, відчував себе на своєму місці, наче і, справді, робить те, що написано вище. За доброту та характер отримав позивний “Добриня”, став командиром взводу.

Батьки, молодший брат чекали Романа додому з перемогою у Рівному, куди переїхали кілька років тому. Та, на жаль…

29-річний молодший сержант Роман Боровець загинув 14 жовтня 2023 року внаслідок мінно-вибухової травми, виконуючи бойове завдання неподалік селища Райгородка Луганської області..

Поховали Героя на кладовищі у селі Великі Межирічі, поряд з дружиною.

… Читати далі

Сергій Володимирович  Янець народився 20 серпня 1976 році у місті Корці. Закінчив  Корецьку ЗОШ №1. Навчався у Березнівському лісовому коледжі, за спеціальністю технік-лісовод. Військову службу. роходив у Білій Церкві.

Після служби в армії працював у будівельній сфері. Завжди займав громадську позицію. Завжди цікавився історією України та її державотворенням і займав активну позицію в розбудові української держави. Задовго до Майдану за власним бажанням їздив на вишкіли і приймав участь у реконструкціях боїв І та ІІ світових воєн. Знімався у фільмах у м. Києві по реконструкціях минулих воєн. Спочатку подій на Майдані він залишив усі свої справи і з першого дня приєднався до боротьби за незалежність України. Не зважаючи на розстріли, він не полишив Майдан. Після цих кривавих подій продовжував боротьбу за незалежність та суверенітет України в зоні АТО, де вступив у батальйон імені генерала Сергія Кульчицького. Три з половиною роки боровся з ворогом в районі Слов’янська. Повернувся до мирного життя в м. Корець, приймав активну участь у благоустрої міста. З особистих причин виїжджає до столиці.… Читати далі