Максим Кривцов народився у Рівному 22 січня 1990 року. Навчався у місцевих школах № 23 та №28, в економіко-технологічному коледжі НУВГП.
Максим – активний учасник Революції Гідності. Після нападу Росії визвольних дух тягнув його захищати Україну. У 2014 році долучився до «Добровольчого українського корпусу», пройшов вишкіл та разом із побратимами вирушив на війну. За цей час Максим сформувався як воїн, тоді й почав займатись порятунком тварин. Рідним не повідомляв про свої наміри, приховував місце перебування, аби не хвилювати зайвий раз маму, – лише за кілька місяців, із випадкового відео вони дізнались, де знаходиться Максим. Згодом підписав контракт та служив у бригаді швидкого реагування за стандартами НАТО.
Позивний Максима Кривцова – Далі. Розповідав, що він наче сам виник: коли треба було назватись, все, що озвучував командиру, уже було. У той час читав книгу про Італію і мав з собою гель для накручування вусів, подумав – о, Далі!
Війну відчув на повну іще під час перебування в зоні АТО, був на позиціях у Пісках, під Авдіївкою на «Світлодарці», Верхньоторецькому, в Маріупольському аеропорту та ще багато де.
Максим говорив: «Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Війна страшна. Має свою ціну. Але, якщо вона вже сталася, треба зрозуміти цю ціну й сильнішати».
Після служби в АТО, Максим працював в Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО й ООС «Veteran Hub», був ментором дитячого табору «Строкаті Єноти». Максим дуже любив працювати із дітьми, і ця любов була взаємною, адже був для них не лише наставником, а й близьким другом.
Із початком повномасштабного вторгнення Максим у перший день став знову до війська. «Ми всі пішли на Схід, бо хто, якщо не ми» — писав він у своїх віршах, і, власне, такого й дотримувався і в житті.
Ще до війни Максим Кривцов писав вірші, подавався на різноманітні літературні конкурси, виступав на літсцені «Бандерштату», «Підкамінь» та інших фестивалях. Знову повернувся до поезії після завершення контракту, у 2015 році, як потім казав: «типу реабілітація військових творчістю, але ні, я в це не вірю». Його поезії виходили в антології військових і волонтерів «Там, де вдома», також збірках «Поміж сирен», «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?». На вірші Максима Кривцова створено пісні, також їх можна почути в українських фільмах.
Окрема, перша і довго вимріяна збірка «Вірші з бійниці» вийшла друком у грудні 2023 року. Також Максим почав писати роман, але закінчити не встиг…
Поет був переконаний, що наше сильне й талановите молоде покоління рухатиме Україну вперед, «варто лише перемогти».
Світлий, добрий Максим дуже любив тварин, навіть жартував, що говоритиме іншим, що на війні рятував котів, насправді ж, ще під час боротьби у складі «ДУК» зміг допомогти більше ніж 20 котам. Коти оточували Максима все життя, навіть фільм, у якому звучить пісня з його текстом, називається «Наші котики». Один із його улюбленців – рудий кіт – жив із Максимом у бліндажі, разом зі своїм господарем він і загинув.
7 січня 2024 року на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу молодший сержант Максим Кривцов загинув у 33 роки…
Максим казав, що лише нещодавно почав розуміти, що хоче у своїх віршах відтворювати запахи, емоції, речі, які не забуваються. І йому це вдавалось. У його поезії назавжди буде те, що запам’ятається навіки і ніколи не зітреться з пам’яті – голос Поета, якого вбила Росія, і життя мужнього воїна Максима Кривцова.
Прощання із Героєм відбулося у Києві 11 січня 2024 року о 12.00 у Михайлівському соборі. Після похоронна процесія вирушила на Майдан Незалежності.
У Рівному із Максимом Кривцовим попрощалися в п’ятницю, 12 січня, о 10.00 на майдані Незалежності. Поховали його на Алеї Героїв кладовища «Нове»..
Публікації про Кривцов М
Прощання з Кривцов Максим “Далі”, бійцем 3-й окремий полк СпП імені князя Святослава Хороброго відбулося у Києві 11.01.2024, о 12.00 у Михайлівському соборі, після чого похоронна процесія вирушила на Майдан Незалежності.
“Не знаю, як ми будемо без нього”: у Рівному попрощалися із військовим та поетом Максимом Кривцовим
У Рівному 12 січня на майдані Незалежності попрощалися з військовим і поетом Максимом Кривцовим з позивним “Далі.
Спогади:
“Не дивлячись на те, що в нього було серце воїна — хоробре і дуже відважне, душа в нього була дитяча, добра, мрійницька, дуже щира”, — зазначила сестра захисника Анастасія Худавердян.
Подруга загиблого Катерина додала:
“Я не знаю, як ми будемо без нього, просто не знаю”.
“Як би йому не було страшно, як би його не вражало все, що відбувалося навколо – він мовчки брав і робив свою роботу, швидко заробив повагу серед нас і став другом.
Цікаво було, як він мовчки, з обличчям, яке нічого не виражало, повертався із завдання, а потім через кілька днів у Facebook я читав вірш і розумів, наскільки він глибоко пропустив все, що ми пережили”, — зазначив колишній командир “Далі” Дмитро Вербич.— розповів колишній командир захисника Дмитро Вербич
«Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн. Разом із ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси. Не написані строчки. Не прожиті хвилини. Не пережиті почуття», – сказала волонтерка і військовослужбовиця Леся Литвинова.
Марія Пилипчук Спочивай з миром наш Герою, вічна тобі пам’ять Хай Господь упокоЇть тебе там , де праведні спочивають.Сум і біль пронизує серце, тримайтеся рідні, щиро співчуваємо Вам.
Володимир Ковтунець Недавно отримав збірку. Прекрасні вірші. Безмежно сумно, коли полишають нас такі гідні люди.Хай слово Макимове живе у віках!
Дуже жива, дотепна, надзвичайно талановита людина, — зазначив письменник Любко Дереш.
Військова та волонтерка Леся Литвинова зазначила, що захисник був надзвичайною людиною.
Чуєте ви, не “народжені для війни”… Ніхто для неї не був народжений. Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн, — наголосила вона. Військова також у своєму дописі опублікувала один з останніх війршів українського поета.
Рівненський автор мріяв подарувати свою книгу Залужному
“Вони вбивають наших митців”. Ким був Максим Кривцов, який загинув на фронті
7 січня на фронті загинув український поет Максим Кривцов, йому було 33 роки. Соцмережі заполонили спогади про його творчість від сотень друзів та знайомих. Багато кому його смерть навіть нагадала про українських культурних діячів, які загинули від репресій в СРСР – так зване “розстріляне відродження”.
Про загибель сина повідомила у фейсбуці його мати Надія Кривцова.
Максим Кривцов народився у Рівному у 1990 році, закінчив Київський національний університет технологій і дизайну. Брав участь у Революції гідності, 2014 року добровольцем пішов служити в АТО в лавах Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.
Потім у 2016-2019 роках він служив у Нацгвардії. Взяв собі позивний “Далі”.
“Тоді відрощував вуса, щоб накручувати, як у Сальвадора Далі. Так позивний сам напросився, як відмінник до дошки”, – пояснив він в інтерв’ю спецпроєкту “Слова і кулі” видання Читомо та Український ПЕН.
Деякий час працював у Центрі реабілітації та адаптації ветеранів АТО та ООС Veteran Hub. У 2022 році знову пішов на війну добровольцем.
“Моя посада – кулеметник. Якщо на позиції кулемет – значить, кулеметник, якщо гранатомет – значить, гранатометник!” – розповідав він раніше про війну.
У 2023 році у видавництві “Наш формат” вийшла його перша збірка “Вірші з бійниці”. Наклад уже змели з полиць. Цю книжку український ПЕН-клуб вніс до переліку найкращих новинок року.
Його вірші виходили в збірках з іншими поетами: “Книга Love 2.0. Любов і війна”, “Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну”, “Колискова 21 століття Vol. 1: що тебе заколисує?”, “Поміж сирен. Нові вірші війни”.
Найвідоміший його вірш – “Жовтий скотч”, який заспівав гурт “Юркеш” і який став саундтреком до фільму “Наші котики”.
Сам він визнавав, що писав вірші з підліткового віку.
Друзі Кривцова вказують, що він вже писав роман з попередньою назвою Радіо «Забуття».
Максим Кривцов до вторгнення займався навчанням дітей фотографії у пригодницькому клубі для малечі “Строкаті Єноти”.
-
Друзі та читачі згадують Максима Кривцова як талановитого поета і щиру людину.
“У Максима Кривцова є одна дуже важлива риса… Він дуже щирий. Навіть занадто щирий. Починаючи з 2014 року, відколи я знаю його, він вражає своєю добротою, щирістю та філософським сприйняттям жаху, в якому перебуває послідовно всі роки життя… Почитайте його відчуття війни впродовж усіх років. Як змінюються його вірші разом із ним… Ця щирість і вміння берегти людяність — неймовірно вражають”, – писала у відгуці до збірки віршів Кривцова акторка Ірма Вітовська.
“Він фотографував, писав вірші і воював. Спілкування з ним взагалі ні на що схоже не було. Подумалось, що така людина, як він, взагалі робить в такому місці як тут. Де б я його не зустріла, на війні, чи в тилу, це питання було актуально завжди. Він ніби з іншої планети, в хорошому сенсі”, – пише у фейсбуці військова Маруся Звіробій.
В інтерв’ю спецпроєкту “Слова і кулі” у квітні 2023 року Кривцов розповів, що до повномасштабного вторгнення мріяв, аби українці зрозуміли, що в країні війна.
“Я мав одну жахливу мрію, мені це часто снилося: ходити по Києву з автоматом, чекати на свою станцію метро зі зброєю на колінах. Я з тих жахливих людей, які говорили, що потрібно, щоби війна перенеслася на вулиці, як пожежа. Щоб інші також зрозуміли, що відбувається. Вранці 24 лютого я дуже пошкодував про ці думки”, – розповів він.
“Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Однак, вона – одна зі стихій, які щоразу починаються знову”, – наголошував поет.
Водночас, на думку Кривцова, з 2014 року в країні сталися певні позитивні зрушення, побільшало обговорень про важливість мови та культури, почали функціонувати деякі соціальні проєкти. Він із захопленням висловлювався про нове покоління українців.
“Дещо запустився двигун потяга “Україна”, – відзначав він.
З великою радістю в інтерв’ю Кривцов згадував, як українських військових зустрічали під час визволення Балаклії на Харківщині у вересні 2022 року.
“Вражали люди, які зустрічали нас оплесками в Балаклії. Це був один із найкращих днів у житті”, – розповідав поет.
“Вони вбивають наших митців, а потім сміються в обличчя”
-
Українські митці у соцмережах пишуть, що в історії України знову повторюється ситуація, коли гине молода українська інтелігенція.
“Я дивлюся на фото – татуювання на його руці “Я умру, умру в Патагонії дикій”. Український поет набив собі на руці слова іншого українського поета. Одного розстріляли 1937-го (йдеться про розстріляного в СРСР поета Михайля Семенка. – Ред.), інший – загинув від рук тих же ворогів учора. Одному було 44, другому – 33″, – пише у фейсбуці режисерка Ірина Цілик.
“Я дивлюся на антологію воєнних віршів “Поміж сирен”, яка вийшла у червні 2023 року, і розумію: ось у ній з’явилася ще одна чорна рамочка. Тепер уже дві: Віка Амеліна (поетеса, яка померла від поранень після обстрілу Краматорську влітку 2023 року. – Ред.) і Максим Кривцов. Мені хочеться десь заховати цю книжку дуже далеко, в якійсь непроникній капсулі, щоб туди більше не наповзали ці чорні рамочки, як таргани, як шашіль”, – пише у фейсбуці український поет Остап Сливинський.
На його думку, формулювання “не встиг розвинути свій талант”, “загинув на світанку творчого шляху” з хрестоматії української літератури вже складаються у велику неперервну катастрофу.
“Ненадовго здалося було, що ми вирівнюємо політ, будемо потроху йти до своїх товстих світових бестселерів, до своїх Нобелів. Ні, наша карма проста: спалахи – й темнота”, – відзначає він.
Влітку 2023 року Кривцов представляв свою збірку на книжковому Арсеналі у Києві – відпросився з фронту. Там же востаннє більшість друзів бачили тоді письменницю Вікторію Амеліну, яка просто з форуму поїхала до Краматорська і загинула.
“Вони вбивають наших митців, а потім сміються в обличчя: – А у вас никакой украинской культуры и нету. Где же она? Что-то у вас так мало ее, очень странно! Так де ж їй узятись?! – коли ви вбиваєте весь цвіт нашої нації…”, – написала у фейсбуці композиторка Яна Іщук.
5 січня, напередодні загибелі, Кривцов опублікував на своїй сторінці у фейсбуці такий вірш:
Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої змінні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.
“Не хотів би раптової смерті. Загибель від пострілу снайпера лякає дужче, ніж від міни”, – розповідав він в інтерв’ю “Газеті по-українськи” у 2020 році.
Присвячується Героєві
Валькірія Крісман
ПАМ'ЯТЬ НАВІК - ГЕРОЄВІ!!! ❤️🇺🇦
Стежкою - до зорі,
Поміж людьми і кулями...
З Богом він вже вгорі,
Словом його - лікуємось.
Правда - гіркий полин -
В кожному вірші воїна.
Скільки ще в нас хвилин?
Хто нам гріхи відмолює?
Серцем почуйте крик
Сло́ва, на крові змішанім,
Світом несуть вітри
Вірші, що стануть віщими!
Вслухайтесь в тишу тиш -
Янголи тихо схлипують:
Воїн читає вірш,
Той, що воскресне квітами.
В скронях кров стугонить,
Гусне у світлі Місяця,
Згасить вогні війни,
Впавши у землю вистиглу.
Змовкли його вуста,
Рани у веснах згоїмо...
Вбивцю чекає мста!
Пам'ять навік - Героєві!!!
Список публікацій
Прощавай, словоборцю // Голос України. – 2024. – № 8/12 січ./. – С. 8.
Рівненщина попрощалася з Героями // Вісті Рівненщини. – 2024. – № 3/18 січ./. – С. 2.
«Та скоріше б уже весна…» // Українська літературна газета. – 2024. – № 1. – С. 25.
Вони загинули, захищаючи Україну // Рівне вечірнє. – 2024. – № 2/10 січ./. – С. 5.
Фіалка Далі. Пам’ять загиблого військового і поета Максима Кривцова з Рівного вшановано в назві фіалки // Рівне вечірнє. – 2024. – № 3/17 січ./. – С. 6.
Стець А. Не стало поета, чиї вірші переспівав гурт Yurcash / А. Стець // Сім днів. – 2024. – № 2/10 січ./. – С. 1.
Ничипорук І. «Ми всі пішли на схід, бо хто, як не ми» / І. Ничипорук // Сім днів. – 2024. – № 3/17 січ./. – С. 2.
«Де ваші поети? Ви вбили їх, ви їх вбили…» // Дзеркало плюс. – 2024. – № 2/11 січ./. – С. 12–13.
Бучковська Н. «Де ваші поети, питають потвори…» / Н. Бучковська // Дзеркало плюс. – 2024. – № 2/11 січ./. – С. 13.
Пікула С. Лауреати, життя яких змінила та забрала війна / С. Пікула // Сім днів. – 2024. – № 8/21 лют./. – С. 12.
Пашкевич Ю. Виставка загиблого військового поета та фотографа Максима Кривцова / Ю. Пашкевич // Рідний край. – 2024. – № 9/29 лют./. – С. 5.
**
Поміж сирен : нові вірші війни / упоряд. О. Сливинський. – Харків : Віват, 2023. – 496 с.
Кривцов М. Вірші з бійниці : поезії / М. Кривцов. – Київ : Наш формат, 2023. – 192 с.
Книга Love 2.0 : любов і війна : зб. поезій / упоряд. Н. Коверська ; худож. С. Морозюк. – Київ : Книголав, 2023. – 224 с.
Як у Києві прощалися з військовим і поетом Максимом Кривцовим “Далі”: Відео// УКрінформ
Прощання із загиблим Героєм Максимом Кривцовим у Києві : ВІдео // Рівне 1
Гість – кулеметник, поет, автор тексту до пісні “Жовтий скотч” – Максим Кривцов : Відео // Емігрантське радіо
ПОЕТ МАКСИМ КРИВЦОВ ЗАГИНУВ НА ВІЙНІ. Він передчував свою смерть : Відео // Telegraf UA
Пішов з життя ГЕРОЙ, ПОЕТ та вірний ДРУГ Максим КРИВЦОВ. Вічна пам’ять… ДАЛІ : Відео // ISTV
Тато співав на могилі сина-захисника Максима Кривцова і помітив на його обличчі сльозу // ЧаРівне
“Вони вбивають наших митців”. Ким був Максим Кривцов, який загинув на фронті // ВВС NEWS Україна