Мотруніч Микола Петрович народився 21 травня 1993 року в селі Зірне, де і пройшло його дитинство, юність, доросле життя, на жаль таке коротке.
Навчався в Зірненській школі та здобув середню освіту, а після закінчення здобув професію будівельник у Костопільському будівельному коледжі. У
2011 році Микола призваний на строкову службу до армії. Після служби в армії Микола працював будівельником в Україні і за кордоном, та на підприємстві по виготовленню меблів.
Микола був одружений. У шлюбі народився довгоочікуваний син Микита. Із серпня 2022 року перебував у лавах ЗСУ. Микола зі своїм підрозділом звільняли місто Херсон, а після його звільнення, у жовтні місяці 2022 року, перебував на Бахмутському напрямку де був тяжко поранений. Молодший сержант, командир відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в/ч А4350 Микола Мотруніч помер 20 травня 2023 року. Рідні втратили сина та брата, кохана дружина – чоловіка, шестирічний син залишилася без тата.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Пантелеймонівській церкві села Зірне.
Поховали Героя на місцевому кладовищі.
Публікації про Мотруніча М.
Миколу Мотруніча провели у останній земний шлях
Лише позавчора, молодий воїн разом з рідними та друзями міг би відзначити свій тридцятирічний ювілей. Не судилося. Війна з московськими нелюдами забрала у рідних сина та брата, у коханої дружини – чоловіка, у шестирічного сина – татка.
Військове поховання Миколи Мотруніча відбулося у селі Зірне. Родина, друзі, односельчани, військові, усі хто Миколу поважав і любив провели його від батьківського будинку у останній земний шлях під жалобні мелодії духового оркестру. Дорога процесії була встелена живими квітами та рясно полита сльозами скорботи…
Після заупокійної служби, яка відбулася у Свято-Пантелеймонівській церкві села, під залпи військового салюту, поліська земля прийняла у свої обійми тіло українського захисника Миколи Мотруніча, якого поховали на місцевому кладовищі поруч з односельчанами – воїнами, які віддали своє життя за світле майбутнє України.
Сумуємо та низько схиляємо голови у скорботі.
Нехай душа Миколи знайде вічний спокій, а ми завжди пам’ятатимо наших захисників, які доєдналися до лав Небесного війська, – йдеться на сайті Березнівської міської ради
Задує його мама:
« Микола був завжди скромним, тихим, людиною , яка раділа життю, і ніколи не любив вихвалятися своїми досягненнями, готовий
завжди прийти на допомогу»
Йому виповнилося б 30…
Трагічні звістки про обірване життя наших захисників за час війни лишають щораз глибший рубець на серці. Ми вимушені надто рано проводжати у вічність мужніх військовослужбовців. Сім’ї втрачають найдорожчих… З цим неможливо змиритися і морально важко усвідомлювати, що така наша реальність… Минулої неділі Березнівщина на колінах зустрічала траурний кортеж з тілом молодого воїна Миколи МОТРУНІЧА. Саме у день свого народження захисник повернувся до батьківського дому у село Зірне, на жаль, у домовині. Йому виповнилося б ЗО...
Микола поповнив лави Збройних Сил України у серпні минулого року.
Молодший сержант, командир відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в/ч А4350 боронив Батьківщину на Херсонщині та на Бахмутському напрямку, де і отримав поранення. Незважаючи на зусилля лікарів, звитяжця не змогли врятувати.
Його серце перестало битися 20 травня. Попрощатись з Миколою у понеділок, у День Святого Миколая, прийшли рідні, близькі, односельчани, однокласники. Усі несли оберемки квітів та клали йому їх до ніг. Мати гірко плакала, бо друзі йшли не на ювілей до сина, а на його похорон. Був Микола хорошим другом у мирному житті і надійним побратимом на фронті. Навіть під час лікування рвався до своїх хлопців на поле бою. Мужній, відповідальний – говорили про нього побратими.
Микола обіцяв дружині завжди бути поруч, але не зміг… Ніна увесь час у сльозах пригортала до себе їхнього сина Микиту. Вони втратили любого чоловіка, хорошого тата – тепер Микола оберігатиме свою сім’ю з небес.
Під траурні звуки духового оркестру жителі Зірного урочисто провели військовослужбовця рідними вулицями до місцевого Свято – Пантелеймонівського храму, де священники УПЦ провели заупокійну службу.
Похоронна процесія неквапливо вирушила до місця вічного спочинку захисника і розтягнулася на сотні метрів. Здавалось, не видно було їй краю. Поховали військовослужбовця з усіма почестями на місцевому кладовищі поруч з односельчанами, які віддали своє життя за світле майбутнє України фронті.
Шана й повага кожному захиснику Вітчизни! Наша віра в перемогу міцна й непохитна. Не забуваймо про її ціну…
Яна СТАХНЮК.
Список публікацій
Стахнюк Я. Йому виповнилося б 30…/ Я.Стахнюк // Надслучанський вісник.- 2023.- №21/ 25 трав.-С.2.
За день до 30-річчя: помер поранений під Бахмутом Герой із Рівненщини // OBOZ.UA