8 серпня 2023 року Демидівська територіальна громада провела в останню путь військовослужбовця Збройних сил України МІЩЕНКА МИКОЛУ ОЛЕКСАНДРОВИЧА – солдата-гранотометника стрілецького батальйону, який загинув 02 серпня цього року під час бойових дій в районі населеного пункту
Північне Донецької області.
Демидівчанина МИКОЛУ МІЩЕНКА знали й поважали мешканці селища. Вся його трудова діяльність була пов’язана з виробничим управлінням житлово-
комунального господарства Демидівської селищної ради, де з 2007 року працював на посаді інженера. Як фахівець своєї справи відзначався професіоналізмом, відповідальністю, сумлінним ставленням до виконання службових обов’язків. Крім того, Микола Олександрович був прекрасним сім’янином – добрим чоловіком і батьком.
Із самих початків повномасштабної війни син Міщенків – Роман пішов захищати рідну Батьківську землю від російських окупантів. Батьки виховали сина як справжнього чоловіка. А хіба міг бути осторонь цього Микола Міщенко – патріот ріднокраю, батько бойового офіцера – ОБОРОНЦЯ Української держави? Звичайно, ні. У лютому 2023 року демидівчанина було мобілізовано до Збройних сил України.

Вічна пам’ять ГЕРОЮ, який віддав найдорожче – життя, за Україну! Глибокі співчуття родині Міщенків: дружині – Аллі Миколаївні, сину – Роману – МУЖНЬОМУ ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ та доньці – Юлії.… Читати далі

Кожушко Олексій Олегович народився 25 березня 1984 року в місті Рівне. З дитинства Олексій вирізнявся добротою, щирістю та бажанням допомагати іншим. Після завершення навчання у школі Олексій вступив до Рівненського інституту слов’янознавства, де здобув спеціальність маркетолога-логіста.
У 2018 році Олексій створив сім’ю з коханою дружиною Юлією. У 2019 році на світ з’явилася їхня донечка Яночка, яка стала справжнім світлом у житті
батька. Олексій ніжно любив свою родину, приділяв багато уваги вихованню доньки та завжди підтримував близьких.
Того ж 2019 року Олексій підписав контракт зі Збройними Силами України та приєднався до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Він служив старшим солдатом на посаді радіомінера-гранатометника відділення керованого мінування 2 інженерно-саперного взводу інженерно- саперної роти групи інженерного забезпечення. Олексій вирізнявся хоробрістю, людяністю та був тим, хто завжди підставляв плече побратимам у складні моменти. Його відданість справі, щире серце та готовність допомагати стали основою його поваги серед товаришів
Повномасштабне вторгнення застало Олексія та його побратимів у місті Попасна. 29 червня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр на Донеччині, Олексій отримав важкі поранення.… Читати далі

Кирильчук Володимир Вячеславович – народився 22 квітня 1970 року в селі Вичавки Демидівського району Рівненської області в сім’ї агронома.
Згодом молода сім’я переїхала жити в с. Ільпибоки Демидівського району Рівненської області.
У 1977-1985 роках навчався у місцевій Рудківській восьмирічній школі. Затим закінчив Рівненський автотранспортний технікум, здобув спеціальність – механік. Професію обрав близьку до душі, адже любив рідне село і свою землю, мав хист до техніки.
Після проходження військової строкової служби у 1991 році повернувся у рідне село, де і проживав. 1991-2001 рр. Працював водієм у колгоспі «8 Березня»

З 2002 року вийшов одноосібником нового КСП «8 Березня», забрав свої земельні ділянки паї . Праця аграрія – це 365 днів постійної праці, вчасно засіяти землю, доглянути її та зібрати гарний урожай. Був головою комісії з вирішення майнових питань реорганізації КСП «8 Березня». До повномасштабного вторгнення росії в Україну працював оператором у ТоЗВ «ОЛІМП РІТЕЙЛ» смт. Демидівка.

Зарекомендував себе з позитивної сторони. Працьовитій, тактовний, мав цілеспрямовану та врівноважену вдачу, у
спілкуванні вмів знайти підхід до кожного.… Читати далі

Народився 1969 року в селі Лопавше. Навчався у 1-4 класах в початковій школі села Лопавше, у 5-8 класах в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. З 1985 року навчався у Демидівському ПТУ – 25, де здобув професію «Тракторист – машиніст с/г виробництва». З 1987-1989 роки проходив строкову службу. Після закінчення служби працював у колгоспі «Червоний партизан». В 1991 році одружився. Працював, господарював, виховував з дружиною двох діток.
У 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Воїн Валерій Ковальчук з 14 листопада 2023 року вважався «зниклим безвісти».
Багато днів очікувань та надій, проте сумна звістка про загибель Валерія підтвердилась.
Старший механік – водій 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти, молодший сержант Валерій КОВАЛЬЧУК загинув 14 листопада під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, мужньо виконуючи військовий обов’язок.

Публікації про Ковальчука В.

ВКЛОНІМОСЯ ПЕРЕД ЗАХИСНИКОМ ВАЛЕРІЄМ КОВАЛЬЧУКОМ!

Життя кожної людини має свій початок і свій кінець. Смерть кожної людини боляче відгукується у серцях близьких, друзів, знайомих, коли людина прожила довге життя.… Читати далі

Іван Будь народився 25 червня 1995 року в селі Острів колишнього Радивилівського району. Хлопець закінчив місцеву школу, а згодом Пляшівський навчальний заклад. Майбутній воїн виріс у родині, де завжди бабуся з дідусем, батьки цінували працю та такими виховали своїх донечок та синів. У 2019 році Іван зустрів свою долю – Інну Міркевич, що родом із Вовковиїв на Демидівщині. Молодята переїхали на постійне місце проживання у Львів, де глава сім’ї на одному із підприємств працював зварювальником. 21 травня 2022 року стало надзвичайно щасливим у житті подружжя. Цього дня на світ Божий суджено було народитися маленькому янголятку – їхній донечці Яночці. Іван Будь дуже хотів почути перші слова маленької донечки, бачити як вона починає ходити, бігати, радіти сонечку та всьому навколишньому світу.

На початку літа цього року Будь Іван Володимирович був мобілізований до лав ЗСУ. Військову службу по захисту Української держави несуть також два швагри воїна.

22 листопада 2023 року стало трагічним у долі Оборонця Батьківщини. 26 листопада жителі Демидівської територіальної громади зустрічали загиблого земляка.… Читати далі

Микола Володимирович Маргасюк народився 27 серпня 1984 року. Шкільні роки пройшли в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після школи майбутній воїн поступив у ветеринарний технікум. А уже у 18 років його призвали до лав ЗСУ. 15 років прослужив у прикордонних військах в кінологічному підрозділі на контрактній службі. Після закінчення контракту продовжив кінологічну справу.
У 2008 році одружився, через вісім років у подружжя народилася донечка. З початком повномасштабного вторгнення пішов у ТРО.
В червні 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду
бойового медика 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Загинув 26 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богданівка Донецької області захищаючи територіальну цілісність та незалежність України. Микола, був добрим сином, чоловіком, батьком.

Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Маргасюк Микола був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Ткачук Василь Васильович народився 19 липня 1965 року в с. Вербень Демидівського району Рівненської області.
Проживав у с. Пляшева Радивилівського району (зараз Дубенський район).
Неодружений. У 1982 році закінчив Пляшевську середню школу та вступив в Рівненський Національний університет водного господарства та природокористування.
З 1984 по 1986 роки проходив військову службу у Чехословаччині. Після закінчення служби із званням сержант, продовжив навчання в університеті. В період навчання в університеті, пройшов також навчання на військовій кафедрі та отримав офіцерське звання.
Працював у Демидівському ПМК, у колгоспі ім. Богдана Хмельницького інженером по техніці безпеки в с. Пляшева, водієм швидкої допомоги у
Острівській лікарській амбулаторії та у Пляшевській сільській раді військовим обліковцем.
З початком повномасштабної збройної агресії російської федерації, Ткачук Василь у 2023 році, долучився до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини.
Старший лейтенант, командир 1 механізованого взводу, 4 механізованої роти, 2 механізованого батальйону Ткачук Василь загинув 6 червня 2023 року в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Віддав своє життя за те, щоб кожен з нас мав можливість жити у вільній та
незалежній Україні.… Читати далі

Сліпчук Тарас Русланович народився 14.03.1992 р.н., в с. Княгинин Рівненської обл. Тарас дуже мріяв стати військовим, і бути гарним, добрим, справедливим командиром, згодом в нього ці мрії почали збуватись , але ця клята війна …
Сліпчук Тарас Русланович, закінчив 2016 році Національну академію внутрішніх справ, здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки
«Правознавство» здобув кваліфікацію бакалавра права. 01.07.2016р.- 01.07.2019р., Тарас Русланович підписав контракт із Збройними
силами України, після походження певних курсів, займав посаду командира мінометної батареї, безпосередньо брав участь в АТО.
Після закінчення контракту не міг знайти себе в цивільному житті, тому прийняв рішення 17.10.2019р. знов піти на контракт до лав Збройних сил України .
До початку повномасштабної війни перебував у зоні АТО та ООС, де й зустрічав одним із перших наших ворогів.

За час служби чоловік неодноразово був відзначений медалями та нагородами, серед яких: медаль «Захиснику Вітчизни», почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, відзнака Командувача військ Оперативного Командування «Схід», медаль Президента України «За військову службу Україні», відзнака «За зразкову службу».… Читати далі

Родина Шереметів переїхала на постійне місце проживання у Вовковиї в кінці 80-их років із Костопільщини. Брати Олександр і Михайло виросли добрими людьми. Висококласний водій-далекобійник працював на різних маршрутах, адже дорога і все нове вабило Михайла.

Коли розпочалася у 2014 році антитерористична операція на Сході України, вовковиївчанин пішов у зону бойових дій. Михайло Ростиславович разом із дружиною Світланою (працювала секретарем, землевпорядником у Вовковиївській сільській раді) виховали двох чудових синів – Антона (зараз військовослужбовець проходить службу на Волині) та Андрія (з початку 2022 року перебував у теробороні, зараз викладає у ВПУ – 25 селища Демидівка).

. Розвідник, старший сержант загинув під час виконання бойового завдання 22 грудня 2023 року у Запорізькій області.
Чин похорону Новопреставленого Воїна було звершено у Вовковиївському Христо-Воздвиженському храмі духовенством Демидівського благочиння ПЦУ, яке очолив настоятель парафії митрофорний протоієрей Микола Іваник.

… Читати далі