Дубенський район – Сторінка 8 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Єрмаков Володимир Євдокимович (07.03.1965-05.09.2023)

Володимир Єрмаков народився у селі Козин в 1965 році. Навчався в Козинській школі. Згодом вступив в Рівненське професійно-технічне училище номер 10. Вищу освіту здобув в місті Львові. Працював, захоплювався футболом, грав за команду “Колос”. Пройшов Майдан. Коли розпочалася АТО, Володимир не міг сидіти спокійно, записався в батальйон “Свобода”. Був зарахований на військову службу за контрактом. Відзначений Подяками за виконання бойових завдань в зоні АТО з військових частин. Він був завзятим українцем, був налаштований воювати за свою країну. Тож у 2022 році добровольцем підписав втретє контракт з ЗСУ. Хвилювався, чи пройде комісію, адже вже підводило здоров’я.Пройшов усі навчання, гідно витримав усі завдання та випробування, які випадали на долю солдата.

На початку війни захищав Київ. Служив в 44-й артилерійській бригаді. Згодом з Дніпропетровська був відправлений на Схід. Брав участь в боях під містом Бахмут . Воював на нулях в гарячих точках – Лиман, Новоєгорівка. В душі був великим патріотом, девіз в нього був “До перемоги”. Був справжнім, не любив пафосних слів. Володимир був дуже прив’язаний до своїх побратимів.… Читати далі

БОРОВИК ВЛАДИСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ (29.10.1999 – 04.09.2022)

Солдат Боровик Владислав Сергійович народився 29 жовтня 1999 року. Проживав в м. Радивилові на Рівненщині. Навчався в Радивилівський НВК “школа №1-гімназія”. Після закінчення навчання вступив до Рівненського інституту Київського університету права НАНУ.

Владислав отримав повістку в армію у вересні минулого року. Підписав контракт із ЗСУ

у жовтні 2020 року. Був навідником гірсько-штурмового відділення. Життя Владислава обірвалось 4 вересня в населеному пункті Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Поховали Героя на кладовище в с. Лев’ятин. Йому назавжди залишиться 22 роки

Публікації про Боровика В.

Жалобний кортеж з тілом померлого військовослужбовця містяни зустріли живим коридором. Радивилівці віддавали останню земну шану воїну, ставши на коліна, зі сльозами на очах.

9 вересня Владислава Боровика, який боронив нашу Батьківщину від російських окупантів, проводжали з рідної домівки до місця його вічного спочинку.

Розділили горе і невимовний біль родини чимало небайдужих жителів міста.

Глибоке співчуття сім’ї прийшли висловити і представники місцевої влади та Радивилівського територіального центру комплектування й соціальної підтримки, всі, хто знали воїна Владислава Боровика.

Чин похорону проходив у міському храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці.… Читати далі

Юрчук Василь Вікторович(11.01.1997-08.10.2022)

Юрчук Василь народився в селі Лопавше Демидівського району, нині Дубнівського. Навчався в Хрінницькій ЗОШ, після закінчення школи вступив до ВПУ №25 смт. Демидівка, де отримав фах будівельника. У Дніпропетровську відслужив строкову службу..Повернувшись зі служби займався господарством, мав золоті руки. Згодом відправився за кордон на заробітки. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Василь перебував вдома. 5 березня він був призваний на військову службу.

8 жовтня 2022 року в результаті ворожих обстрілів під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України

.Юрчук Василь Вікторович старший стрілець мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону старший солдат, загинув в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області .Йому назавжди залишиться 25 років.

Поховали Героя в селі Лопашне.

Глинський Артур Андрійович (14.04.2001-13.09.2022)

13 вересня, у бою з російським окупантом, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, поблизу населеного пункту Таврійське, що на Херсонщині, поліг ще один воїн – захисник, командир вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту старший солдат ГЛИНСЬКИЙ Артур Андрійович (2001 р. н.), житель с. Рогізне.

Артур, захищав Україну від рашистів ще із 2020 року.

13 вересня у боях поблизу села Таврійське, на Херсонщині, загинув командир вогнеметного відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту, старший солдат Артур Глинський.

Артур, захищаючи рідну неньку-Україну від російського окупанта ще із 2020 року, не вагаючись, віддав найцінніше, що тільки мав – власне життя.

Йому був лише 21 рік… Без чоловіка залишилася дружина, без батька – маленька дитина, без сина – батьки, без брата – сестри…

Теленський Олександр Олександрович (28.04.1983-07.06.2022)

Олександр Теленський народився 28 квітня 1983 року. ВІн родом з села Ялтушків Барського району Вінницької області.Із своєю майбутньою дружиною Іванною познайомився в Києві, де був на роботі. Згодом одружися. Мали пятеро дітей.

Після вручення повістки у військкомат, він пройшов медкомісію і 12 березня був командирований на проходження навчання у Кам’янець – Подільський.Він єдиний з тих, хто разом з ним навчався військової справи, потрапив на Східний напрямок. Спочатку відправили в Краматорськ, під Рубіжне, пізніше Лисичанськ.

Під час виконання бойового завдання в зоні проведення воєнних дій на території Луганської області загинув житель села Вовковиї Олександр Теленський, якому у квітні 2022 року виповнилося 39.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Героя, який віддав своє життя за мир та спокій на рідній землі, відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. (посмертно).

Публікації про Теленського О.

Нещадний російський окупант забирає життя кращих. Важко сприймати смерть наших захисників. Ще важче знайти слова втіхи і підтримки для рідних, близьких та знайомих Олександра.… Читати далі

Теслюк Віталій Дмитрович (01.07.1986-28.02.2022)

Теслюк Віталій народився 01.07.1986 року в селі Глибока Долина Дубенського району Рівненської області. В 1992 – 2001р. навчався в Глибокодолинській ЗОШ.

Після закінчення школи в 2001 вступив до ВПУ № 25 смт. Демидівка, де продовжив навчання. У 2005 році був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Службу проходив у місті Львові в рядах ВДВ. Після демобілізації із ЗСУ одружився. У сімї народилося двоє дітей: 2008 р.н. та 2012 р.н.

Працював в охоронних фірмах міст Луцька та .Хмельницького. 12 лютого 2015 року був мобілізований до збройних сил України. Відтоді декілька разів підписував контракт і проходив службу в різних місцях України. Спочатку служив у Дубенській військовій частині №130, потім у Дубенській військовій частині №131. Підготовку до бойових дій проходив на військових полігонах Житомира, Яворова та Нового Лану.

Шість разів брав участь у зоні бойових дій на сході України.

ВІталій Теслюк загинув 28 лютого 2022 року захищаючи цілісність та незалежність України на сході нашої держави в районі міста Оріхів Запорізької області.… Читати далі

Стібиш Артур Віталійович (23.03.2003-26.02.2022 )

Стібиш Артур Віталійович, народився 23 березня 2003 року, в с. Княгинине, Дубенського Району, Рівненської області.
З 2009 по 2020 роки навчався у Княгининському ліцеї.
Після закінчення ліцею у 2021 році був призваний на строкову службу (охорона генерального штабу) у м. Київ. Загинув внаслідок обстрілу 26 лютого 2022 року у м. Києві, на вул. Берестецькій. Герою було всього 19 років.

Похований на кладовищі рідного села Вишневе Дубенського району.
20 липня 2022 року солдата посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня: «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність
військовій присязі».

Боровець Андрій Олександрович (07.12.2000 -26.02.2022)

Боровець Андрій Олександрович народився сьомого грудня двохтисячного року у селі Дружба Радивилівського району , там і проживав. був третім, наймолодшим сином у родині.

Закінчив Дружбівський ліцей. Потім став студентом географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка ^[1]. Цікавився історією та географією рідного краю. Захоплювався легкою атлетикою^[2].

Хлопець служив у роті почесної варти Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. 24 серпня 2021 року брав участь у військовому параді та отримав відзнаку Президента України. З перших днів повномасштабної війни продовжував виконувати військовий обов’язок. Був вірним присязі до останньої хвилини^[2].

Ніс службу, обороняючи від ворога м. Київ, який у ці дні здригається під вогнем від тяжких бойових зіткнень з окупантами.

Загинув 26 лютого 2022 року під час чергування на бойовому посту у військовій частині Києва. Близько 3-ї ночі ворожі ДРГ почали наступ. Українські захисники зайняли кругову оборону. Отримав важке поранення внаслідок пострілу снайпера у стегнову артерію.

На Радивилівщину тіло Героя змогли доставити лише в ніч на суботу, 5 березня.… Читати далі

Полтавцев Юрій Михайлович (04.05.1978-30.04.2022)

Полтавцев Юрій Михайлович народився 4 травня 1978 року в місті Дубно. З 1985 року навчався у Дубенській ЗОШ І-ІІІ ст. №8.
Упродовж 1993 – 1996 років був учнем СПТУ-27 міста Дубно, де здобув професію газоелектрозварювальника.
У 1997 – 1999 роках проходив службу в ЗСУ. У 2000 році служив у ГУ МВС України, місто Київ.
З 2009 року проживав у Харкові, та працював на ДП «Харківський БТЗ». Одружився, у шлюбі народилися дві донечки.
Із початком повномасштабної війни вступив добровольцем до лав ТРО у військовому званні сержанта. Був командиром взводу в Харківському спецпідрозділі «Kraken», позивний «Полтава».
З0 квітня 2022 року героїчно загинув біля села Руська Лозова Харківської області, виводячи підрозділ з оточення.

Похований на кладовищі в селі Михайлівка Дубенського району.

У Юрія Полтавцева залишилися мама, дружина, діти та чисельна родина.… Читати далі

Савчук Ярослав Володимирович (24.02.1970-19.05.2022)

Савчук Ярослав Володимирович (позивний Сава) народився 24 лютого 1970 року у місті Дубно.
З 1977 по 1987 рік навчався в Дубенській ЗОШ №7.
У 1988 році закінчив Дубенське професійно-технічне училище. Після строкової служби вступив до Національного університету водного господарства та природокористування. В юності займався дзюдо, неодноразово здобував призові місця на змаганнях.
У 2014 році з початком російсько-української війни Ярослав пішов захищати Україну. Спочатку служив у добровольчому батальйону «Дніпро-1», у складі якого брав участь у боях під Донецьком. Пізніше підписав контракт. Брав участь в АТО/ООС. За час служби був нагороджений медалями «Ветеран війни», «Учасник АТО», «Залізний хрест АТО», «За доблесть і звитягу» та нагрудним знаком «Обов’язок виконано з честю».
Під час повномасштабної війни старший солдат роти вогневої підтримки Ярослав Савчук захищав Україну у лавах 130-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ.
Військовослужбовець віддав своє життя 19 травня 2022 року під час виконання обов’язків військової служби в с.Вересневе, в ході виконання бойових завдань у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У Героя залишились дружина, син, донька та онучка.… Читати далі