Народився 1969 року в селі Лопавше. Навчався у 1-4 класах в початковій школі села Лопавше, у 5-8 класах в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. З 1985 року навчався у Демидівському ПТУ – 25, де здобув професію «Тракторист – машиніст с/г виробництва». З 1987-1989 роки проходив строкову службу. Після закінчення служби працював у колгоспі «Червоний партизан». В 1991 році одружився. Працював, господарював, виховував з дружиною двох діток.
У 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Воїн Валерій Ковальчук з 14 листопада 2023 року вважався «зниклим безвісти».
Багато днів очікувань та надій, проте сумна звістка про загибель Валерія підтвердилась.
Старший механік – водій 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти, молодший сержант Валерій КОВАЛЬЧУК загинув 14 листопада під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, мужньо виконуючи військовий обов’язок.

Публікації про Ковальчука В.

ВКЛОНІМОСЯ ПЕРЕД ЗАХИСНИКОМ ВАЛЕРІЄМ КОВАЛЬЧУКОМ!

Життя кожної людини має свій початок і свій кінець. Смерть кожної людини боляче відгукується у серцях близьких, друзів, знайомих, коли людина прожила довге життя.… Читати далі

Іван Будь народився 25 червня 1995 року в селі Острів колишнього Радивилівського району. Хлопець закінчив місцеву школу, а згодом Пляшівський навчальний заклад. Майбутній воїн виріс у родині, де завжди бабуся з дідусем, батьки цінували працю та такими виховали своїх донечок та синів. У 2019 році Іван зустрів свою долю – Інну Міркевич, що родом із Вовковиїв на Демидівщині. Молодята переїхали на постійне місце проживання у Львів, де глава сім’ї на одному із підприємств працював зварювальником. 21 травня 2022 року стало надзвичайно щасливим у житті подружжя. Цього дня на світ Божий суджено було народитися маленькому янголятку – їхній донечці Яночці. Іван Будь дуже хотів почути перші слова маленької донечки, бачити як вона починає ходити, бігати, радіти сонечку та всьому навколишньому світу.

На початку літа цього року Будь Іван Володимирович був мобілізований до лав ЗСУ. Військову службу по захисту Української держави несуть також два швагри воїна.

22 листопада 2023 року стало трагічним у долі Оборонця Батьківщини. 26 листопада жителі Демидівської територіальної громади зустрічали загиблого земляка.… Читати далі

Микола Володимирович Маргасюк народився 27 серпня 1984 року. Шкільні роки пройшли в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після школи майбутній воїн поступив у ветеринарний технікум. А уже у 18 років його призвали до лав ЗСУ. 15 років прослужив у прикордонних військах в кінологічному підрозділі на контрактній службі. Після закінчення контракту продовжив кінологічну справу.
У 2008 році одружився, через вісім років у подружжя народилася донечка. З початком повномасштабного вторгнення пішов у ТРО.
В червні 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду
бойового медика 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Загинув 26 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богданівка Донецької області захищаючи територіальну цілісність та незалежність України. Микола, був добрим сином, чоловіком, батьком.

Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Маргасюк Микола був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Ткачук Василь Васильович народився 19 липня 1965 року в с. Вербень Демидівського району Рівненської області.
Проживав у с. Пляшева Радивилівського району (зараз Дубенський район).
Неодружений. У 1982 році закінчив Пляшевську середню школу та вступив в Рівненський Національний університет водного господарства та природокористування.
З 1984 по 1986 роки проходив військову службу у Чехословаччині. Після закінчення служби із званням сержант, продовжив навчання в університеті. В період навчання в університеті, пройшов також навчання на військовій кафедрі та отримав офіцерське звання.
Працював у Демидівському ПМК, у колгоспі ім. Богдана Хмельницького інженером по техніці безпеки в с. Пляшева, водієм швидкої допомоги у
Острівській лікарській амбулаторії та у Пляшевській сільській раді військовим обліковцем.
З початком повномасштабної збройної агресії російської федерації, Ткачук Василь у 2023 році, долучився до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини.
Старший лейтенант, командир 1 механізованого взводу, 4 механізованої роти, 2 механізованого батальйону Ткачук Василь загинув 6 червня 2023 року в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Віддав своє життя за те, щоб кожен з нас мав можливість жити у вільній та
незалежній Україні.… Читати далі

Сліпчук Тарас Русланович народився 14.03.1992 р.н., в с. Княгинин Рівненської обл. Тарас дуже мріяв стати військовим, і бути гарним, добрим, справедливим командиром, згодом в нього ці мрії почали збуватись , але ця клята війна …
Сліпчук Тарас Русланович, закінчив 2016 році Національну академію внутрішніх справ, здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки
«Правознавство» здобув кваліфікацію бакалавра права. 01.07.2016р.- 01.07.2019р., Тарас Русланович підписав контракт із Збройними
силами України, після походження певних курсів, займав посаду командира мінометної батареї, безпосередньо брав участь в АТО.
Після закінчення контракту не міг знайти себе в цивільному житті, тому прийняв рішення 17.10.2019р. знов піти на контракт до лав Збройних сил України .
До початку повномасштабної війни перебував у зоні АТО та ООС, де й зустрічав одним із перших наших ворогів.

За час служби чоловік неодноразово був відзначений медалями та нагородами, серед яких: медаль «Захиснику Вітчизни», почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, відзнака Командувача військ Оперативного Командування «Схід», медаль Президента України «За військову службу Україні», відзнака «За зразкову службу».… Читати далі

Родина Шереметів переїхала на постійне місце проживання у Вовковиї в кінці 80-их років із Костопільщини. Брати Олександр і Михайло виросли добрими людьми. Висококласний водій-далекобійник працював на різних маршрутах, адже дорога і все нове вабило Михайла.

Коли розпочалася у 2014 році антитерористична операція на Сході України, вовковиївчанин пішов у зону бойових дій. Михайло Ростиславович разом із дружиною Світланою (працювала секретарем, землевпорядником у Вовковиївській сільській раді) виховали двох чудових синів – Антона (зараз військовослужбовець проходить службу на Волині) та Андрія (з початку 2022 року перебував у теробороні, зараз викладає у ВПУ – 25 селища Демидівка).

. Розвідник, старший сержант загинув під час виконання бойового завдання 22 грудня 2023 року у Запорізькій області.
Чин похорону Новопреставленого Воїна було звершено у Вовковиївському Христо-Воздвиженському храмі духовенством Демидівського благочиння ПЦУ, яке очолив настоятель парафії митрофорний протоієрей Микола Іваник.

… Читати далі

Антонюк Олександр Андрійович народився 01 листопада 1983 року в с. Лопавше Демидівського району Рівненської області. З 1990 року по 2001 рік
навчався у Хрінницькій школі. Після закінчення школи займався підприємницькою діяльністю, згодом почав працювати майстром по
виготовленню меблів у приватного підприємця. 05.12.2009 року одружився, у 2010 році став татом сина, а у 2016 році народилась донечка.
05.12.2022 року був призваний до лав ЗСУ, навчання проходив у м. Рівне. 27.12.2022 року був доукомплектований до 88 батальйону Хмельницької
бригади добровольців, які були на ротації у Чернігівській області. У січні 2023 проходив навчання на Яворівському полігоні.
У лютому 2023 року знову повернувся до Чернігівської області, захищати кордон України. 07.03.2023 року був відправлений у м. Лиман Донецької
області, де виконував завдання при забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки, оборони і відсічі.
Військовослужбовець Олександр Антонюк,був стрільцем 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти однієї із військових
частин.
Загинув в районі н.п. Макіївка Луганської області 02.04.2023 року, внаслідок потрапляння міни в бліндаж, де виконував бойове завдання.… Читати далі

Народився Андрій Масюк 26 серпня 1994 року у мальовничому селі Пляшева, де мріяв прожити все своє життя. У 2000 році пішов у перший клас Пляшевської ЗОШ та здобув повну загальну середню освіту. У 2011 році вступив до Рівненського автотранспортного фахового коледжу НУВГП на спеціальність «Транспортні технології» за освітньою професійною програмою «Організація міжнародних перевезень на автомобільному транспорті». Після закінчення навчання був призваний на строкову військову службу до лав Збройних сил України. 2015 – 2016 роки служив в Національній гвардії України у м. Київ.
По закінченні військової служби працював водієм у приватному підприємстві «Агро-Експрес-Сервіс» у с. Пляшева.
З 2019 року працював водієм далекобійником.
Андрій Михайлович Масюк був призваний на військову службу в серпні 2022 року. Служив в 79 бригаді, був водієм протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону.
19 січня 2023 року водій протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону Андрій Масюк, підчас виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області загинув.… Читати далі

Олександр Іванович Петрук народився 18 червня 1984 року в с. Лопавше. З 1991 по 2000 рік навчався в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи вступив в Демидівське Вище Професійне Училище -25 на будівельника.

З 21 жовтня 2003 року по 5 травня 2005 року проходив строкову військову службу у Харківській області, місто Рогань, війська Протиповітряної Оборони.

По закінченню служби працював охоронцем у місті Києві та Луцьку.
У 2010 році одружився, пізніше в подружжя народилася донечка Даринка.
З 2013 року працював за кордоном у Польщі. У січні 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України.
Обірвалося життя захисника, стрільця – санітара, 4 серпня 2023 року, в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області, у бою за нашу Батьківщину..
Страшна звістка про смерть сина чорним крилом огорнула зранене серце матері, очі якої не висихають від сліз, а душа не вгамовується від скорботи. 4 –
го серпня для Руслани Ярославівни та Івана Васильовича світ почорнів, у ньому не стало їхньої рідної кровиночки. Мужньому воїну було лише 39 років

… Читати далі

      Богдан Олександрович Дудай народився 17 жовтня 1997 року в м. Луцьк.З дитинства жив із родиною в селі Товпижин Рівненської області.

У 1-4 класі Богдан навчався в селі Товпижин, потому у Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи вступив до Вищого професійного училища-25 смт.Демидівка, здобув освіту електрика.

У 2016-2019 роках проходив військову службу в Збройних Силах України. Служив у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Брав участь в АТО/ООС. У 2018-му був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу». Потім повернувся до цивільного життя. Працював за кордоном.

    У 2016 році підписав перший контракт на 3 роки в 14 окрему механізовану бригаду, самохідний артилерійський дивізіон. Виконував бойові завдання на Донецькому і Луганському напрямках.  Батькам приходили від частини листи-подяки за сина за його неухильне виконання бойових і службових обов’язків. Не раз із побратимами нищили ворога. По закінченню контракту повернувся до цивільного життя. Працював за кордоном.

У перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну не міг стояти  осторонь і вернувся із-за кордону додому.… Читати далі