Революція гідності. Війна. Рівненщина

 Іван Клюйко народився 11 лютого 1987 року в с. Берестя Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району). З 1993 по 2004 рік навчався в Орв’яницькій ЗОШ. Після закінчення школи продовжив навчання у Сарненському ВПУ №22. По закінченні цього закладу працював на Сарненському хлібозаводі.

Восени 2008 року був призваний до лав ЗСУ. Військову службу проходив у складі 95-ї аеромобільної бригади та був учасником параду до 17-ї річниці Незалежності України.

Після закінчення строкової служби повернувся додому і працював на будовах України.

Іван один з перших, ще в 2014-2015 роках, боронив державу на сході в зоні АТО.

1 квітня 2021 року підписав контракт військовослужбовця вже у складі 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила.

24 квітня 2022 року загинув під Попасною на Луганщині.

Похований в с. Орв’яниця.

Указом Президента України від  30 червня 2022 року №460/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Клюйка Івана Костянтиновича нагороджено орденом  “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Катерина Ступницька народилася 11 квітня 1996 року у селі Залізниця Корецького району Рівненської області. Закінчила Дубенський медичний коледж. Першим місцем роботи був ФАП у селі Даничеві Рівненської області.  Підписала контракт для проходження військової служби. З 2014 року на передовій неодноразово рятувала життя захисників і захисниць України.  З 2016 року сержант Катерина Ступницька служила санітарним інструктором медичного пункту 3-го механізованого батальйону в 14-й окремій механізованій бригаді у місті Володимирі Волинської області. Неодноразово, з нетривалими відпустками, була на передовій в зоні ООС. У вересні 2021 року продовжила контракт ще на рік.

Загинула 8 березня 2022 року під час важких  боїв за визволення смт Макарів Київської області.

Прощання відбулося 11 березня 2022 року у місті Корець Рівненської області. 12 березня 2022 року її поховали у рідному селі Залізниця. Вдома у неї залишились мама з татом і два молодші брати.

За проявлені мужність і героїзм  при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента Володимира Зеленського сержанту медичної служби Катерині Ступницькій присвоєно звання «Герой України»з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно)

На її честь названо вулиці в Рівному, Корці й Києві … Читати далі

Головко Віктор народився 6 травня 1984 року на Херсонщині, але свою юність  провів у м. Дубровиці Рівненської області. Закінчив Дубровицьку загальноосвітню школу № 2 (2001).

Старший лейтенант Віктор Головко майже двадцять років прослужив в Національній гвардії України. Неодноразово виконував бойові завдання в зоні ООС. З першого дня повномасштабної російської агресії він у складі підрозділу брав участь в обороні Києва і області. Боєць окремого загону спеціального призначення «Омега».

14 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання, Віктор Головко загинув за Україну.

24 березня 2022 року похований у Дубровиці. У загиблого залишились дружина та діти.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 251/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу  старшому лейтенанту Головку Віктору Олександровичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).… Читати далі

Вадим  Калаур  народився 17 квітня 1991 року  у м. Рівне. Навчався в загальноосвітній школі № 23 м. Рівного, в якій провчився до 2005 року (закінчивши 8 класів). З 2005 по 2006 рік продовжив навчання у загальноосвітній школі № 6 в м. Костопіль . У  2006 році вступив до Будівельно-технологічного технікуму м. Костопіль, одночасно закінчив і вечірню школу. З 2008 по 2009 рік навчався на програміста у цьому ж закладі.

2009-2010 рр. – служба в армії в м. Павлоград Дніпропетровської області.

Одружився в жовтні 2015 року. Переїхав з дружиною Іванною на постійне місце проживання у м. Луцьк.

У мирний час працював столярем на приватному підприємстві.

У 2016р. був записаний в Рівненський батальйон територіальної оборони. Двічі проходив збори на Рівненському полігоні.

На війну пішов добровольцем 2 березня 2022 року.

Загинув 22 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі смт. Новотошківське Луганської області.

Поховали з військовими почестями на алеї Героїв на новому міському кладовищі в селі Лісопіль на Костопільщині.

У загиблого залишились:  дружина Іванна – 1990 р.н.,… Читати далі

Андрій Котовенко народився на Рівненщині. Котовенко брав участь в антитерористичній операції на Донбасі і був тяжко поранений у січні 2016 року неподалік Донецького аеропорту. Він переніс понад 22 операцій на нозі, та відмовився від ампутації.  Після реабілітації займався спортом та представляв Україну на “Іграх Нескорених . 2020 році Котовенко виграв срібну медаль на чемпіонаті Європи з паверліфтингу у Словаччині, до цього став чемпіоном України у жимі лежачи у софт-екіпіруванні та срібним призером у класичному жимі.

У червні 2021 року Котовенко переміг у національних змаганнях Ігор Нескорених у дисципліні паверліфтингу.

25 жовтня 2021 року він завоював бронзу в дисципліні жим лежачи на чемпіонаті світу з паверліфтингу

За словами сина, його батько помер близько 4 ранку 2 травня під час оборони Харкова.

У боях на Донеччині він був командиром окремого мінометного підрозділу.

Андрій Котовенко загинув близько четвертої години ранку 2 травня.Без батька залишився  11-річний син  Іван

 Публікації про Котенко А.

Список літератури

Призер національних Ігор нескорених Котовенко загинув під Харковом // Tribuna.com

Під Харковом загинув призер Ігор Нескорених, кіборг Андрій Котовенко //Еспресо

“Перенес 22 операции, был бесстрашным и очень боевым”: под Харьковом погиб ветеран АТО и известный спортсмен // Новини LIVE 

Дивовижні люди, про яких ви ніколи не чули: Андрій Котовенко.… Читати далі

Акінін Олександр народився 28 серпня 2002 року в селі Гільча Друга Рівненського району (до 2021 р. – Здолбунівського району). Навчався в Здолбунівській ЗОШ № 6.  В подальшому закінчив Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту.

Був гравцем Здолбунівської команди з американського футболу «Здолбунівські Орли».

Після закінчення вищого професійного училища залізничного транспорту, відразу ж уклав контракт зі ЗС України. Військову службу за контрактом проходив в 24 ОМБр.

Загинув 14 березня 2022 року у боях з агресором під Лисичанськом в Луганській області.

29 березня 2022 року захисника поховали у рідному селі Гільча Друга.

29 березня своє співчуття висловили Міжнародна федерація американського футболу та міжнародні спортивні інтернет-видання.

Указом Президента України від 08 травня 2022 року № 323/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Акініна Олександра Олександровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Владислав народився 16 травня 2001 року в Рівному. Вчився в рівненській  ЗОШ №27, закінчив 9 класів.   Продовжив навчання у військовому закладі — Острозькому ліцеї із посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім  навчався в Одеській  академії .

Владислав захоплювався   спортом. У шкільні роки займався плаванням, мав перший дорослий розряд. Згодом   додалися ще й бокс, футбол, кросфіт.  16 квітня 2022 року лейтенанту Владиславу Гудачеку виповнився 21 рік, а 25 квітня він загинув.

Поховали Владислава Гудачека у Рівному на кладовищі «Нове,  алея Героїв

“За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” УКАЗом  ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №384/2022  нагороджено

орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня лейтенанта ГУДАЧЕКа  Владислава Олександровича (посмертно)

Гудачек Владислав Олександрович. – почесний громадянин м. Рівного (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022);… Читати далі

Олександ Кулик народився  7 грудня 1996 року в  м. Рівне.  Навчався в ЗОШ №27, закінчив школу з відзнакою,  навчався у Львівському  університеті,  спеціальность“Економічна теорія” економічного факультету. У  2014 році , не досягнувши 18 років,  воював добровольцем в АТО. У 2018 році підписав контракт на військову службу у  лавах Збройних сил України. У 2022 році  знову встав до оборони України.

Загинув у бою на Донеччині. Йому було 26 років.

Поховали Олександра Кулика в Дубно, на малій батьківщині його матері.

“За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Указом Президента України №384/2022 лейтенанта ГУДАЧЕКА Владислава Олександровича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)

Кулик Олександр Леонідович- почесний громадянин м. Рівного  (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022)

У Рівному в мікрорайоні Боярка вулицю, на якій жили побратими Олександр Кулик та Владислав Гудачек, перейменували на їхню честь. 13 лютого 2024 року на цій вулиці відкрили пам’ятний знак полеглим Героям.… Читати далі

Поліщук Іванна Володимирівна народилася 09.06.1999 в с. Бродів  колишнього Острозького  району Рівненської області. Закінчила Бродівську ЗОШ I-II ст. Згодом Шепетівське медичне училище.

Іванку та її рідного брата родина Поліщуків взяла у свою сім’ю, замінивши їм батьків. Дівчина змалечку була бойовою, могла постояти і за себе, і за інших. Змалечку Іванка співала у церковному хорі, читала акафіст на літургіях.

В Шепетівському коледжі на Хмельниччині Іванка здобула освіту медсестри. Навесні 2019 року дівчина вирішила стати бойовим медиком. Місцем служби обрала 80 десантно-штурмову бригаду зі Львова.  Молода активістка часто брала участь у спортивних змаганнях серед військових. Ще до початку повномасштабного вторгнення Іванка із побратимами виїхала на Херсонщину.

. Старший солдат, проходила військову службу за контрактом на посаді бойового медика підрозділу безпосередньо на передовій

Загинула 25 лютого 2022 року в Херсонській області під час обстрілу медичної бригади, яка прямувала надавати допомогу пораненим^].  Іванні було лише 23 роки. Похована 4 березня 2022 року у рідному селі.

Нагороджена орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[… Читати далі

Сергій Поліщук народився та виріс у Рівному, після закінчення 9 класів 27 школи вступив у ПТУ №1, де отримав фах програміста.

Строкову службу  проходив у Президентському полку . Згодом повернувся додому в Рівне. Працював торговим агентом та експедитором. Коли на українську землю ступила ворожа навала, Сергій не став чекати повістки чи призову — пішов в ЗСУ добровольцем. 15 квітня 2022 року під час виконання бойових завдань старший солдат Поліщук Сергій загинув у  Новоайдарівському районі  Луганської області . Захиснику був 31 рік. У нього залишилися батьки та молодший брат. Поховали Сергія  Поліщука в Рівному.

Публікації про Поліщука С.

Рівне – у сльозах, люди – на колінах: в останню путь сьогодні проводять двох Захисників України (ФОТО)

Прощання з Героями  (Поліщуком  Сергієм  Сергійовичем  і Ткачуком Дмитром Миколайовичем  ) почалося о 10:00 на майдані Незалежності.

Спогади

«І ще одна зірочка засвітилася в Небесах…  Зірочка нашого Сергійка… Доброго, щирого, завжди усміхненого, готового допомогти, навіть узяти на себе провину іншого. Справжній товариш, люблячий, турботливий син і внук, Старший Брат, вірний захисник нашої України», – так про Сергія згадує його знайома Людмила Коверзнєва.… Читати далі