Усик Ігор народився 3 січня 1994 року в с. Рясники Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Навчався в Рясницькій загальноосвітній школі. З 2011 по 2016 роки навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування, після закінчення якого працював майстром АТ «Рівнегаз». З 2018 року ніс службу в ЗСУ на контрактній основі.

Начальник групи живучості 48 арсеналу, старший лейтенант Збройних сил України.

Загинув у перший день війни, 24 лютого 2022 р., у м. Калинівці на Вінниччині.

Похований в с. Рясники.

В Ігоря Усика залишились батько, мати  та брат.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  старшого лейтенанта Усика Ігоря Олеговича нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Публікації про Усика І.

Перший герой нашого села Рясники. Вчора відбувся похорон військового Ігоря Усика, загиблого на Вінничині від ракетного удару.

З Facebook-сторінки Олега Рабчуна

В суботу 14 травня 22 року відбулось відкриття меморіальної дошки, присвяченої воїну Ігорю Усику, що загинув в перший день війни.… Читати далі

Олександр Хамуйло закінчив ЗОШ № 13  м. Рівного. Навчався у вищому професійному училищі №1 м. Рівне та  в РДГУ. Проходив строкову службу в армії. Працював на будівництві та підприємстві з монтажу котелень та обладнання.  Олександр дуже любив риболовлю, та більше любив щось майструвати власноруч.

З початком повномасштабного вторгнення в Україну отримав виклик у військкомат і був призваний в ряди ЗСУ. Після ворожих обстрілів рашистів, 25 травня серце Олександра зупинилося. Він загинув біля села Білогорівка Луганської області.

Після служби у Покровському соборі його поховали на алеї Героїв кладовища Нове Рівному.

Без батька залишилися донька Аня  та син Діма

 … Читати далі

Гласний Олексій народився 30 березня 1994 року в с. Крупове Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

Випускник Дубровицького професійного ліцею 2012 року за професією “Столяр будівельний, тесляр”.

Під час виконання бойового завдання Олексій  з президентського полку отримав поранення під час мінометного обстрілу на полі бою в смт. Питомник Харківської області. За життя Героя боролися медики, проте, на жаль, врятувати його не вдалося. 13 червня у військовому госпіталі воїн помер від отриманих поранень.

16 червня 2022 року Дубровиччина провела в останню путь Героя російсько-української війни. Поховали Олексія на кладовищі в с. Крупове.

У загиблого залишилась мати, дружина, трьохрічна дочка та брат.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №572/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Гласного Олексія Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Костючок Михайло народився 23 листопада 1981 року в с. Бережки Сарненського району (до 2021 р. – Дубровицького району).

Михайло ще з 2015 року служив в ЗСУ в зоні проведення АТО. У 2016 повернувся додому. А перед повномасштабним вторгненням рф на територію України знову поповнив лави військових. Бував у найгарячіших точках. Від артилерійського обстрілу ворога 11 червня загинув на Луганщині.

Поховали Михайла на Бережківському кладовищі. У нього залишилися мати, батько, сестри.… Читати далі

Андрій Руссу народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки на Костопільщину, що в Рівненському районі, де і проживали дотепер.

Хлопець навчався в Головинському ліцеї. За роки навчання проявив себе тільки з позитивної сторони. Завжди був усміхнений та веселий, вірний товариш та просто хороша людина.

Випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу.

Служив у Збройних Силах України.

Андрій Руссу загинув 5 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із супротивником.

Указом Президента №145/2022 «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» матроса Руссу Андрія Ігоровича нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни».

Публікації

?

Список публікацій

Не дожив тиждень до дня народження: в акваторії Чорного моря загинув 18-річний військовий // ITV

Президент відзначив державними нагородами захисників України // Арміяinform

 … Читати далі

Козак Назар народився 20 липня 1995 року в селі Переросля Дубенського району. Вчився у місцевій школі. Щонеділі виконував обов’язок прислужника у церкві. Після школи вступив у Дубенське вище художнє професійно-технічне училище. Згодом працював у місцевому селянському господарстві. У березні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після короткої підготовки у навчальному центрі потрапив служити у 54 бригаду. Службу проходив у якості старшого сапера в одному з найгарячіших місць у Волноваському районі на Донеччині.

9 травня 2022 року внаслідок авіаудару у бою за Батьківщину загинув 26-річний Назар Козак у селі Єлизаветівка Волноваського району Донецької області.… Читати далі

Дмитро Дзюбишин   народився  в Рівному Випускник Рівненського державного гуманітарного університету факультету математики та інформатики: Отримав спеціальність «Інформатика».  У Рівненському інституті слов’янознавства – «Банківська справа». У  2016 вперше поїхав на Схід – у зону АТО. Він відбув там п’ять ротацій, захищав кордони нашої України у Донецькій та Луганській областях.

Коли розпочалася повномасштабна війна, старший лейтенант, командир мінометної батареї 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила, Дмитро Олексійович виконував бойові завдання в Луганській області.

Командир мінометної батареї, старший лейтенант Дмитро Дзюбишин загинув внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу поблизу села Золоте на Луганщині

Дмитро Дзюбишин нагороджений Грамотою Президента України, медалями, пам’ятним знаком Дмитро з дитинства мріяв стати військовим.

Поховали Герояна  на кладовищі «Нове».

 … Читати далі

Ігорем Шаляпін  народився в  Нікополі Дніпропетровської області, зростав без батьків. Одружився з рівнянкою й оселився у її рідному місті Острозі. У 2014 році Ігор пішов добровольцем у спецпідрозділ поліції «Торнадо», який воював на Луганщині. Потім служив у «Миротворці»  Ігор пройшов переатестацію у Нацполіцію та продовжував службу до 2018 року, переїхав у Рівне у чергову частину.Після  звільння  з поліції, працював на СТО та мріяв відкрити своє. Любив риболовлю, ремонтувати та водити авто. 11 лютого  поїхав на роботу в Чехію, а після нападу Росії 24 лютого повернувся  захищати Україну.

25 травня  під час бою  в Сєвєродонецьку Луганської області розвідник Ігор Шаляпін загинув . Йому було 30 років

Поховали Ігоря Шаляпіна на кладовищі Нове, м Рівне. У нього залишилася дружина та шестирічна донька.