Війна (2022)

Геннадій Гануш народився у селі Олександрія. Усе своє життя він провів у Рівному. Тут закінчив 9 школу. Навчався в 10 училищі, де здобув фах слюсара-ремонтника. Геннадій багато років працював у супермаркеті Spar на вулиці Відінській, цінував колектив та любив свою роботу. Строкову службу проходив у внутрішніх військах .

Добрий, довірливий, чесний та справедливий Геннадій дуже любив риболовлю, відпочинок на природі. Завжди старався з людьми чинити правильно. Був переконаний, що все має бути по совісті. Надзвичайно любив та цінував маму…

У квітні 2023 року Геннадій Гануш отримав повістку та пішов служити.

Солдат Геннадій Гануш загинув поблизу села Яковлівка на Донеччині в ході ведення наступально-штурмових дій проти військових сил російської федерації. Це сталося як раз у день народження його мами — 25 червня…

Йому назавжди залишиться 46 років. Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Віталій Семчук народився у 1997 в Рівному, навчався у НВК «школа-ліцей» №12, закінчив технічний коледж НУВГП, де здобув фах електромеханіка. А за тим отримав повістку в армію.

ВІн був надзвичайно світлою та доброю людиною. Чуйний, турботливий — намагався захистити усіх і від бід. Віталія любили всі, хто знав.

Хлопець прагнув допомогти кожному, завжди поспішав і підтримував. Надзвичайно любив тварин і дітей, і вони його просто обожнювали.

Віталій служив на Донеччині, в Маріуполь потрапив у складі окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії вже коли місто було в повному оточенні. України брав участь у боях за Маріуполь.

25-річний старший солдат Віталій Семчук загинув 14 квітня. У столицю тіло привезли лише на початку серпня.

. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку Віталій Семчук посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня

Присвоєно звання “Почесний громадянин міста Рівного”

… Читати далі

Народився Юрій Лєдяєв у Рівному, навчався у найпершому у місті Колегіумі, а за тим закінчив із відзнакою Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Практична психологія та історія».

Проте своє справжнє покликання знайшов у будівництві. Працював виключно в Україні, як справжній патріот, робив усе, аби саме наша держава процвітала. А ще був люблячим сином і братом, справжнім господарем, безмежно піклувався про сім’ю, ніколи не відмовляв у допомозі сусідам, був справжнім другом. Неймовірно любив тварин — взяв собаку із притулку, аби подарувати їй шанс на нове життя.

Юрій не служив в армії, але це не стримало його — у перші дні повномасштабного вторгнення записався добровольцем у військкоматі.

“Якщо не ми, то наші діти вимушені будуть воювати. А я того не хочу. Буду робити усе, щоб наші діти не відчували війни, мали спокійне життя. Хочу принести мир в Україну,” – говорив Герой.

Проте тоді його час не прийшов. Лише згодом отримав повістку — тоді не вагався ні хвилини.

Веселий, компанійський добросердний Юрій впевнено почував себе у війську.… Читати далі

Андрій Нікітюк народився у Рівному. Закінчив 28 школу, а за тим вступив до Національного університету водного господарства та природокористування на спеціальність “Менеджмент”. Після закінчення другого курсу, у серпні 2013 року, підписав контракт із Збройними силами України.

Наступні кілька років були непростими і для всієї країни, і для Андрія. Адже від 2014 року служба тривала у зоні проведення антитерористичної операції, у найгарячіших її точках. Відданість справі, любов до країни, загострене почуття справедливості, а також командирські навички пророчили йому гарну кар’єру у війську. Мав чимало нагород та відзнак, але Андрій відчував, що це не його, прагнув постійного розвитку, хотів дізнаватися все більше нового. Тож повернувся до цивільного життя — починав вантажником, опановував додаткові спеціальності, працював різником скла. Але зрозумівши, що досяг тут максимуму, почав шукати розвитку далі. Зокрема, займався проектуванням модульних будинків у компанії “Ховер Україна”.

Вигартуваний у вогнях АТО Андрій усе тримав у собі. Для рідних про себе не розповідав — завжди все було добре — а от про них розпитував. Він завжди намагався до кожного знайти особливий підхід, приділити увагу, допомогти.… Читати далі