Тарасюк Вадим Миколайович народився 13 липня 1978 року у селі Кургани що на Березнівщині. У 1993 році закінчив Курганську загальноосвітню школу та вступив до Березнівського лісового коледжу, навчання в якому закінчив в 1995 році за спеціальністю «Лісове господарство».
У серпні 2022 року сержант Вадим Тарасюк був мобілізований до Державної Прикордонної служби України. З березня по червень 2023 року був задіяний у здійсненні заходів із забезпечення оборони та відсічі збройної агресії російської федерації під Бахмутом.
19 липня 2023 року інспектор прикордонної служби, кулеметник прикордонного загону Державної прикордонної служби України Вадим Тарасюк помер перебуваючи на військовій службі.
Вадим Миколайович самотужки виховав дві доньки, мав почесний статус дідуся. Рідні та односельчани запам’ятають його як щиросердечну людину, завжди готову прийти на допомогу. Смерть Вадима стала приголомшливим ударом для його мами та двох доньок, зятів, брата та всієї родини.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Покровському храмі села Кургани.
Зубчик Володимир Петрович (31.10.1970-29.08.2023)
Зубчик Володимир народився 31 жовтня 1970 року у селі Прислуч Березнівської громади. Із 1978 до 1988 року навчався у Прислуцькій середнійм школі. Він був трудолюбивим, добрим господарем.
Військову службу у Збройних Силах України Захисник проходив з 04 квітня 2022 року.
Старший навідник реактивної артилерійської батареї загинув 29 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника неподалік населеного пункту Калинове Куп’янського району Харківської області.
Заупокійна служба відбулася у Церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Прислуч.
У захисника залишилися мама, дружина, троє дочок, неповнолітній син
Поховали Зубчика Володимира Петровича на місцевому сільському кладовищі зі всіма військовими почестями.
Семенович Сергій Миколайович (03.04.1975-25.06.2023 )
Семенович Сергій народився 3 квітня 1975 року в селі Хотин. У 1982 році пішов до 1-ого класу Хотинської неповної середньої школи. Навчання завершив 1992 року у Прислуцькій загальноосвітній школі.
Із 12 березня 2015 року до 30 квітня 2016 року брав участь в АТО на Донбасі. Із лютого 2022 року Сергій Семенович, став на захист держави.
25 червня 2023 року під час виконання бойового завдання із територіальної цілісності України в районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області сержант, кулеметник 1- го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (в/ч А1008) Семенович Сергій загинув . Йому назавжди 48 років.
Похований у місті Березне.
Згідно Указу Президента України від 20 вересня 2024 року № 641, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно):
Лафета Олександр Михайлович (13.04.1973-12.04.2024)
Народився Лафета Олександр 13 квітня 1973 року у селі Прислуч Березнівського району у багатодітній родині. З 1980 року по 1988 рік навчався в Прислуцькій середній школі, після закінчення якої навчався у Корецькій автошколі, де здобув фах водія транспортних засобів. З 1991 по 1993 рік проходив військову строкову службу. В свій час працював трактористом в місцевому колгоспі «Случ» та на сезонних роботах.
51-річний воїн Лафета Олександр Михайлович був мобілізований до лав Збройних Сил України у листопаді 2023 року. 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання солдат, стрілець-санітар механізованого батальйону загинув на Донеччині. Бійця майже сім місяців вважали зниклим безвісти.
За допомогою ДНК-експертизи вдалося розпізнати тіло полеглого воїна.
У мирному житті Олександр разом з дружиною виховали двох доньок та сина. Він був працьовитим господарем, спокійним чоловіком, люблячим батьком та дідусем для трьох онуків.
У Захисника залишились дружина, дочки, син, та онуки.
Булка Валерій Миколайович (28.01.1968-19.01.2025)
Народився Булка Валерій 28 січня 1968 року у селі Моквин Березнівського району. З 1975 року по 1985 рік навчався в Першотравневій середній школі. Здобувши середню освіту, продовжив навчання у СПТУ-11 міста Рівне, за спеціальністю електромонтер по ремонту електрообладнання, електрослюсар.
З 1986 по 1988 рік проходив військову строкову службу. З жовтня 1993 року працював робітником у Березнівському лісовому коледжі.
56-річний воїн Булка Валерій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України у травні 2024 року. У мирному житті Валерій разом з дружиною виховали сина та доньку. Він був працьовитим господарем, спокійним, добрим чоловіком, відповідальним працівником, турботливим чоловіком та батьком.
19 січня 2025 року у бою за нашу Батьківщину солдат, стрілець-санітар механізованого батальйону, загинув на Донеччині.
Чин поховання відбувся у місцевому Кирило-Мефодіївському храмі.
У Захисника залишились дружина Світлана Олександрівна, дочка Діана та син Дмитро.
Поховали Героя на кладовищі у селі Моквин зі всіма військовими почестями.
Рибачук Богдан Валентинович (10.06.1979-16.10.2024)
Богдан народився 10 червня 1979 року у селі Прислучі що на Березніщині. В 1996 році, здобувши повну загальну середню освіту в Прислуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, продовжив навчання в Березнівському лісовому коледжі, який закінчив 19 лютого 1999 року за спеціальністю «Лісове господарство». Після закінчення навчання працював на сезонних роботах та в місцевому товаристві з обмеженою відповідальністю «МВ-ФОРЕСТ».
Був добрий, спокійний, чуйний, любив багато читати та грав на гітарі. У вільний час пробував писати вірші. Ніколи не відмовляв в допомозі іншим.
21 березня 2024 року солдат Богдан Рибачук був призваний на військову службу по мобілізації, став стрільцем-помічником гранатометника механізованого батальйону.
Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, Герой загинув 16 листопада 2024 року під час мінометного обстрілу в Харківській області.
На площі Незалежності в місті Березне відбулося громадське прощання з Героєм.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Різдво-Богородичному храмі села Прислуч.
Поховали Богдана Рибачука на сільському кладовищі в селі Прислуч
Базилюк Микола Віталійович (22.06.1976-19.01.2025)
Базилюк Микола Віталійович народився 22 червня 1976 року у селі Новорічиця колишнього Зарічненського району Рівненської області. У 1993 році закінчив Новорічицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 1994 по 1996 рік проходив строкову військову службу.
Так склалася доля, що зустрівши свою кохану дружину Ірину, домівкою для нього стало село Моквин. З 1998 по 2002 рік працював на місцевій паперовій фабриці, згодом на сезонних роботах. Займався будівництвом власного житлового будинку в селі Моквин.
Миколу мобілізували до лав ЗСУ у серпні 2023 року. Війна підірвала здоров’я Миколи Базилюка. .19 січня 2025 року старший сержант запасної роти Базилюк Микола Віталійович, перебуваючи на військовій службі, помер у Харківській області.
Запам’ятали Миколу як надзвичайно доброго, працьовитого чоловіка, який любив понад усе своїх дочок та сина. У мирному житті захоплювався збиранням лісових дарів – ягід та грибів.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Михайлівського храмі села Моквин.
У Захисника залишилися мама Ніна Іванівна, дружина Ірина Миколаївна, дочки Сніжана, Карина та Рената, син Владислав, брати Сергій та Віктор, сестра Олена.
Поховали Миколу Віталійовича на кладовищі в селі Моквин.… Читати далі
Атаманюк Богдан Миколайович (24.08.1978-29.11.2024)
Народився Богдан 24 серпня 1978 року в селі Зірне Березнівсього району. З 1984 року по 1993 рік навчався у Зірненській неповній середній школі, а згодом продовжив навчання у
Мирогощанському аграрному коледжі, де здобув спеціальність механіка. Після одруження разом із сім’єю проживав у селі Берестовець. Працював переважно на сезонних роботах та у місцевому ТОВ “Каменяр”.
З дитинства Богдан активно займався спортом, грав у волейбол та виборював призові місця у греко-римській боротьбі, про що свідчать його численні нагороди. Богдан був дуже товариським, завжди відвідував своїх друзів, коли приїздив до батьків у гості у рідне село Зірне. Однокласники та вчителі згадують Богдана як світлу, усміхнену, щиру людину, хазяйновитого та працьовитого сім’янина. Він усім серцем любив свою сім’ю, дітей та онуків. Веселий і життєрадісний, щедрий і щирий, відкритий – таким пам‘ятають Героя Богдана односельці, рідні та знайомі. Цей усміхнений чоловік з радістю допомагав усім, з особливою турботою піклувався про маму, дружину, внуків. Він був надійною опорою й порадником синам, усій родині. Його молодший син Дмитрій з перших днів повномасштабного вторгнення росії захищає Україну в лавах Сил оборони.… Читати далі
Лещук Тарас Анатолійович (07.12.1977-07.2024)
Народився Тарас Лещук 7 грудня 1977 року в місті Березне у сім’ї робітників. У 1984 році Тарас пішов навчатися у Березнівську середню школу №2, де
і закінчив 9 класів.
Пізніше Герой переїхав до Соснівської громади та проживав у селі Великі Селища. 3 червня 1996 року Лещука Тараса Анатолійовича було призвано до
лав Збройних Сил України. Значну частину свого життя Тарас Анатолійович присвятив військовій справі.
У 2014-2016 роках Тарас ЛЕЩУК безпосередньо брав участь в антититерористичній операції. З 01 вересня 2021 року призваний на військову службу за контрактом Березнівським РТЦК та СП.
Тарас Анатолійович боронив нашу незалежність і волю на сході України в Бахмутському, Куп’янському, Запорізькому напрямках, останню військову службу проходив в окремому штурмовому батальйоні «Да Вінчі».
Загинув Захисник смертю хороброго Воїна 07 серпня 2024 року, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області.
Турботливий і люблячий татусь. Разом з дружиною виховували трьох дочок. Мав свої мрії, плани на майбутнє, але жорстока війна обірвала їх.… Читати далі
Сидорчук Ігор Нестерович (29.01.1978-15.11.2024)
Народився Сидорчук Ігор 29 січня 1978 року у селі Поліське Березнівського району. З 1985 року по 1995 рік навчався в Поліській середній школі. 46-річний воїн Сидорчук Ігор Нестерович був мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2023 року.
15 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання солдат, гранатометник механізованого батальйону загинув у Харківській області.
З військовими почестями провели Ігоря Сидорчука в останній земний шлях від сімейного будинку до Свято-Михайлівського храму (УПЦ) села Поліське, де відбулася заупокійна служба.
Поховали Захисника на сільському кладовищі. У Захисника залишилась мама Ольга Вікторівна, сестри Лідія, Світлана, брати Микола, Юрій та Сергій.