Березнівська територіальна громада

Олександр Курильчик народився 3 лютого 1986 року і постійно проживав у місті Березне. Навчався в Березнівській загальноосвітній школі № 2, а з 7 по 11 клас в Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї, який закінчив в 2000 році. У 2009 році закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів» та здобув кваліфікацію інженера-механіка.
15 березня 2022 року Олександра призвали на військову службу. Солдат Курильчик Олександр Володимирович служив у лавах Збройних Сил України.
Брав безпосередню участь у бойових діях на території Донецької області в складі 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Після поранення за станом здоров’я був переведений у інженерні війська.
Наказом Міністра оборони України від 21.03.2023 № 301 нагороджений відзнакою Міністерства оборони України медаллю «За поранення».
Після тривалого лікування у госпіталі 30 жовтня 2023 року Олександр помер.

Поховали на Алеї Слави міського кладовища в урочищі «Лукавець»
У захисника залишилися мама Раїса Андріївна, дружина Наталія, син Артем, сестра Наталя.

… Читати далі

Юрій Чубай народився 28 червня 1977 року у селі Моквин на Березнівщині. З 1984 року по 1992 рік навчався в Моквинській середній школі. У свій час працював будівельником на місцевій паперовій фабриці. У 2014-2015 роках Юрій захищав Батьківщину під час АТО. Після повномасштабного вторгнення росіян старший солдат Чубай Юрій Миколайович, навідник танкового батальйону з березня 2023 року перебував у лавах Збройних Сил України.

Серце солдата не витримало фізичних та психологічних навантажень. 29 травня 2023 року Юрій помер. У Юрія залишилася дружина донька та син. А запам’ятали його як надзвичайно доброго чоловіка, батька, турботливого сина.
У Свято-Михайлівському храмі села Моквин відбулася заупокійна служба за захисником. Поховали на місцевому кладовищі рідного села Моквин.

Публікації про Чубая Ю.

… Читати далі

Микола Стьопін народився 18 січня 1982 року і постійно проживав у селі Моквин. У 1999 році закінчив Моквинську загальноосвітню школу. У 2000 році здобув кваліфікацію електрослюсар (будівельний) у філії вищого професійного училища № 1 міста Костопіль.У свій час працював електромонтером та пресувальником Моквинської паперової фабрики, охоронцем в магазині «Супермаркет» Березнівського міськкооппродторгу.

18 травня 2022 року Миколу мобілізували на військову службу до військової частини   А 4152, служив стрільцем-помічником гранатометника. Захисник боронив Україну на Херсонщині.

13 вересня 2023 року під час перебування у відпустці на лікуванні Микола Васильович помер у рідному селі Моквин. Серце захисника не витримало фізичних та психічних навантажень хоча мав намір підлікуватися, набратися сил  для боротьби з окупантами. Односельчани запам’ятали Миколу як надзвичайно доброго чоловіка, люблячого батька, турботливого сина.

Заупокійна служба за захисником відбулася у Свято-Михайлівському храмі села Моквин.
У померлого захисника залишилася мама та два сини.

… Читати далі

Мотруніч Микола Петрович народився 21 травня 1993 року в селі Зірне, де і пройшло його дитинство, юність, доросле життя, на жаль таке коротке.
Навчався в Зірненській школі та здобув середню освіту, а після закінчення здобув професію будівельник у Костопільському будівельному коледжі. У
2011 році Микола призваний на строкову службу до армії. Після служби в армії  Микола працював будівельником в Україні і за кордоном, та на підприємстві по виготовленню меблів.
    Микола був одружений. У шлюбі народився довгоочікуваний син Микита. Із серпня 2022 року перебував у лавах ЗСУ. Микола зі своїм підрозділом звільняли місто Херсон, а після його звільнення, у жовтні місяці 2022 року, перебував на Бахмутському напрямку де був тяжко поранений. Молодший сержант, командир відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в/ч А4350 Микола Мотруніч помер 20 травня 2023 року. Рідні втратили сина та брата, кохана дружина – чоловіка, шестирічний син залишилася без тата.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Пантелеймонівській церкві села Зірне.

Поховали Героя на місцевому кладовищі.

… Читати далі

Кондратюк Віктор народився 01 липня 1977 року у селі Моквин (хутір Лукавець) на Березнівщині. У 1992 році закінчив 9 класів, здобувши неповну середню освіту. У 1992-1994 рр. навчався в Соснівському СПТУ та здобув кваліфікацію столяра, тесляра ІІІ розряду. Потім Віктор навчався в Корецькій АШ ТСОУ. У 1995 році призваний на строкову службу, яку проходив в Одеській
обл., місто Кодима. А після служби в армії працював охоронцем на місцевому підприємстві, слюсарем в приватному підприємстві меблевих виробів, пожежником відділення ППС м.Березне (командир відділення).
Тривалий час працював будівельником на заробітках. 08 лютого 2023 року Віктор був мобілізований до лав ЗСУ . Віктор Олександрович – старший солдат, старший стрілець-оператор 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону в/ч А4832 залишався вірним військовій присязі, захищаючи нашу країну, її свободу та незалежність. 25 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Північне Бахмутського району, Донецької області отримав смертельну мінно-вибухову травму з вогнепальним осколковим пораненням голови.
Віктор був одружений та мав двох донечок: Катерина і Діана.… Читати далі

Юрій Фурсяк народився 29 квітня 1996 року в селі Городище Березнівського району Рівненської області. З першого по четвертий клас Юрій навчався у Березнівській початковій школі З 5 по 11 клас у Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї. У школі Юрій дуже захоплювався історією, добре володів англійською мовою. Брав участь в районних та обласних олімпіадах, виборюючи призові місця. Був постійним учасником в історичних конкурсах та турнірах.
Юрій багато читав, був обізнаний у музиці й у мистецтві. Вправно грав на бас-гітарі.
Однокласники та вчителі запам’ятали його як доброго, працьовитого, веселого хлопчину. З 2013 по 2017 роки навчався у Волинському державному університеті
імені Лесі Українки на факультеті філології. На початку повномасштабного вторгнення Юрій був за кордоном, але відразу повернувся до України та пішов добровольцем на фронт захищати нашу Батьківщину.
Юрій загинув 26 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомайорськ Донецької області.

Юрія поховали на місцевому сільському кладовищі в урочищі Вороновка.

… Читати далі

Юрій Олександрович Народився 25 серпня 25 року в с.Моквин Березнівського району. Навчався у Моквинській загальноосвітній школі та здобув середню освіту. Після закінчення школи здобував освіту у Соснівському професійно-технічному училищі отримав професію слюсар-сантехнік, газозварювальник.
Працював газоелектрозварювальником на місцевих підприємствах, газобудівельній компанії м. Київ.
Юрій був одружений має сина та доньку, але на жаль з дружиною не проживав. У березні 2022 року був мобілізований до лав збройних сил України.
25 вересня 2022 року серце воїна перестало битися внаслідок важкого травмування в місті Дубно. На військовій службі Юрій ремонтував військову техніку.
Зі слів рідних Юрія, друзів та знайомих він був доброю людиною, з повагою і любов’ю ставився до всіх, хто до нього звертався, отож допомагав у життєвих справах.

… Читати далі

Друзь Валерій Іванович народився 2 жовтня 1980 року в місті Березне Закінчив в 1998 році Березнівську загальноосвітню школу №1, в 2002 році Березнівський лісовий коледж і в 2003 році Національний аграрний університет за спеціальністю «Лісове господарство». В Березнівській в міській територіальній громаді він був відомим підприємцем. Військову службу у Збройних Силах України Валерій проходив з перших днів повномасштабної війни – з 26 лютого 2022 року. Валерій був прикладним чоловіком для своєї родини, найкращим батьком для своїх дітей, відданим сином для батьків та завжди готовим допомогти друзям – саме таким його запам’ятають усі, хто любив та шанував.
Помер захисник 05 вересня 2023 року від отриманих поранень в ході бойових дій 20 серпня 2023 року східніше населеного пункту Роботине Запорізької області. Медичний персонал лікарні імені Мечникова м.Дніпро боровся за життя протягом двох тижнів.
Під виконання Державного Гімну України та військового салюту завершився земний шлях Валерія Івановича, якого поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» поруч з загиблими захисниками України. 

У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та четверо дітей, з них двоє неповнолітніх- 2014 та 2017 років народження. … Читати далі

Семенович Іван Михайлович  народився 05.03.1984 року у селі Балашівка Березнівського району, але проживав все життя в  місті Березне.
У 2001 році здобув повну загальну середню освіту в Березнівській ЗОШ № 2. Навчався у Березнівській лісній школі та здобув професію “Звалювальник лісу”. У 2003 році Іван навчався у Березнівському ВПУ-4 за спеціальністю «перукар – модельєр». У 2006 році він одружився та разом з дружиною Інною створили щасливу, міцну сімю. У 2015 році у них народився довгоочікуваний син Дмитро.
З початком повномасштабного вторгнення  росії в Україну, в лютому 2022 року, Іван без роздумів відразу пішов добровольцем у лави ЗСУ. З 09 березня 2022 року вже стояв на захисті нашої держави. Проходив службу Іван в частині А4030, десантно-штурмових військах 71-їй єгерській бригаді – розвідник – кулеметник розвідувальної групи спеціального призначення.

 05 рудня 2022 року Іван героїчно загинув у результаті вогнепального поранення. Віддав своє життя Іван в Донецькій області Краматорському районі в селі Опитне.

Без чоловіка залишилася дружина, без тата залишився син Дмитро.

Поховали Герої України Семеновича Івана Михайловича в рідному місті Березне на міському кладовищі в урочищі “Лукавець” зі всіма військовими
почестями Заупокійна служба проходила у Свято-Миколаївському храмі.… Читати далі

Харчук Анатолій народився  14 жовтня 1972 року у с.Зірне на Березнівщині. Навчався у Зірненській ЗОШ,  а після закінчення у Березнівському ПТУ та у Корецькій автошколі де здобув професію водія. Ще з  дитинства він захоплювався авто технікою, і тому  працював водієм у районному центрі зайнятості, ДП Березнівському держлісгоспі,  Березнівському птахопідприємстві. Рядовий, водій автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової  частини  Анатолій Харчук  був призваний на військову службу 1 лютого 2023 року.
До цього працював водієм у відділі освіти, молоді та спорту Березнівської міськоїради.

Анатолій загинув 14 квітня 2023 року під час ракетного обстрілу в районі селища Мирне Донецької області.  У мирному  житті  Анатолій разом з дружиною виховували двох доньок, був добрим господарем, прекрасним чоловіком, люблячим батьком та дідусем для п’яти внуків, щирим другом. 

Анатолій назавжди залишиться  у пам’яті всіх, хто його знав, порядною і доброю людиною.
Заупокійна служба відбулася у місцевому Свято-Пантелеймонівському  храмі. 

Поховали захисника на місцевому сільському кладовищі зі всіма військовими почестями. Біля могили відважного воїна пролунали залпи військового салюту на честь земляка.

 Військові вручили дружині загиблого Державний Прапор України.

… Читати далі