Гощанська територіальна громада

Степанюк Іван Миколайович народився 17 січня 1976 року в селі Річиця. Іван був третьою дитиною у сім’ї. Синів мама ростила сама.

1983 року хлопець пішов до першого класу Річицької школи. Після закінчення школи, здобув омріяну професію тракториста в Корецькому СПТУ-24. Досягнувши повноліття, Іван став до лав армії. Згодом повернувся до рідного села і  працював у місцевому колгоспі «Червоний партизан», а потім – різноробочим у с. Любомирці.

2 березня 2022 року він добровольцем став на захист Батьківщини. Був розвідником-мінером групи спеціальної розвідки Збройних сил України у складі підрозділу морської піхоти. Зранку 6 січня ще вітав друзів і знайомих із прийдешнім святом Різдва, а вже ввечері всю Річицю облетіла страшна звістка: не стало Ваника (так називали його в селі). Герой загинув, виконуючи бойове завдання, поблизу населеного пункту Кузьмине Сєверодонецького району. Вдома залишилась самотньою старенька матуся.

Поховали Героя на місцевому кладовищі в Річиці з усіма почестями.

… Читати далі

Твердюк Борис Миколайович народився 2 червня 1968 року в с. Воскодави. Після закінчення місцевої школи здобув професію слюсаря в Рівненському училищі № 10. Далі була строкова служба в ЗСУ, яку проходив в Угорщині за спеціальністю радіоперехоплення і пеленгування радіотелефонної передачі.

Після повернення додому працював на заводі «РівнеАзот», згодом на Гощанському маслозаводі. Дуже любив збирати гриби, грати у футбол, був членом команди «Горинь». Після одруження переїхав жити в місто Рівне. У молодого подружжя народився син Микола. Згодом Борис став майстром із ремонтних робіт. . Коли почалася війна, Бориса мобілізували 15 березня 2022 року. Після підготовки на військовому полігоні, Борис Миколайович був зарахований в особовий склад 68 окремої єгерської бригади. І вже влітку боронив цілісність України на Сході.

24 січня 2023 року. відбувся сильний бій з ворогом. Борис Твердюк загинув поблизу с. Павлівка Донецької області.

Похоронений Герой у с. Воскодави за всіма почестями.

Публікації про Твердюка Б.

На Гощанщині попрощалися із Захисником Борисом Твердюком

Прощання з Героєм відбулося в Рівному, згодом кортеж з тілом загиблого прибув на площу Героїв Майдану в Гощу.… Читати далі

Баюн Вячеслав народився 19 вересня 1970 року в селі Вовкошів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Закінчив місцеву школу. Після школи вступив в Рівненський сільськогосподарський технікум, але залишив навчання заради служби в армії, під час якої отримав звання «старший сержант».

Після служби в армії одружився та переїхав жити в село Симонів Гощанської громади Рівненського району, де народилася дочка.

Захоплювався ковальським мистецтвом та тривалий період працював в цій сфері. Пізніше – різноробочим на підприємствах харчової промисловості. Перед початком війни працював за кордоном.

27 лютого 2022 року добровільно пішов до військомату та підписав контракт. Служив в 94-й бригаді, виконуючи обов’язки гранатометника.

Помер на службі 7 травня 2022 року в смт Ірдинь Черкаської області.

Похований в селі Симонів.

У загиблого залишились дружина та дочка.… Читати далі

Карпець Євген народився 26 березня 2001 року в селищі міського типу Гощі. З 2002 року сім’я переїжджає жити в село Франівку.

В 2007 році пішов до першого класу Симонівської ЗОШ І-ІІ ступенів, згодом перейшов до Гощанської ЗОШ І-ІІ ступенів, котру закінчив у 2016 році (дев’ять класів).

З вересня 2016 року, протягом трьох років навчався в Острозькому державно-технічному навчальному закладі «Острозьке вище професійне училище», де здобув професію кухар-кондитер. Закінчив заклад 27 червня 2019 року.

Недовгий час (3 місяці) працював згідно набутого фаху в одному з харчових закладів міста Рівного.

Восени 2019 року був призваний до лав Збройних Сил України. В цьому ж році підписав контракт на військову службу тривалістю на три роки. Сапер військової частини м. Яворів Львівської області.

З весни 2020 року перебував в зоні ООС на сході України.

З перших днів російського вторгнення служив бійцем-сапером.  Загинув захисник України 5 травня 2022 р. внаслідок масового артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Золоте в Луганській області.

Поховали Євгена на верхньому кладовищі с.… Читати далі

Снаговський Віктор Валерійович народився 26 жовтня 1974 року.

Був учасником АТО у 2015-2016 роках, перебував на передовій лінії оборони кордонів України.

24 лютого 2022 року, в перший день російсько-української війни, Віктор Валерійович добровільно вступив в ряди територіальної оборони, а вже наприкінці травня він знову повертається на Схід, де бере безпосередню участь у воєнних діях.

Загинув Віктор 5 серпня під час виконання бойового завдання в районі міста Соледар Донецької області.

10 серпня Гощанська громада  попрощалась із загиблим захисником України Віктором Снаговським.

У нього залишились двоє дітей, матір, брати.… Читати далі

Гупалюк Сергій народився 7-го березня 1979 року. Житель села Франівка Гощанської громади Рівненського району.

У 1994 році закінчив загальноосвітню школу села Франівка і вступив у Корецьку автомобільну школу, де отримав посвідчення водія та посвідчення тракториста-машиніста.

У 1999 році отримав спеціальність автослюсаря у Рівненському облавтонаучкомбінаті. З 2000 року навчався в Рівненському ПТУ-10 і отримав розряд електрозварювальника.

У 2007 році здобув освіту юриста у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна».

Останнє місце роботи  ТОВ «Рівненська дистрибуційна компанія».

Сергій пішов добровольцем і був мобілізований солдатом-кулеметником 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.

Загинув через ракетний авіаційний удар по будівлі телевежі в Антополі 14 березня 2022 року.

Похований 16 березня 2022 року в селі Франівці Гощанської громади.

У Сергія залишилося троє дітей: двоє синочків (7 і 8 років) та доросла дочка (20 років).

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Гупалюка Сергія Васильовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Довгополюк Леонід народився 1 листопада 1962 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Після закінчення середньої школи пройшов навчання в Корецькій автомобільній школі, де отримав посвідчення водія. Розпочав свою трудову діяльність у Федорівському колгоспі «Більшовик», а після перейменування «Нива». Працював механіком, водієм. Звідси відправився на строкову службу в армію.

Після повернення в рідне село створив сім’ю. Деякий час працював водієм-«далекобійником» у Клевані, а згодом – у приватного підприємця.

В 2015 р. добровольцем пішов на війну, перебував у зоні проведення АТО на Донеччині, де ремонтував військову техніку. Згодом підписав контракт і до 27 грудня 2021 року захищав східні кордони нашої держави.

Коли 24 лютого 2022 року росія здійснила широкомасштабний наступ на Україну, Леонід Васильович одразу вирішив, що повертається на службу.

Загинув 6 березня 2022 року під час бою з російськими окупантами.

10 березня 2022 року Гощанська громада попрощалася з Героєм Леонідом Довгополюком.

Указом Президента України від 16 березня 2022 року № 140/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Довгополюка Леоніда Васильовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Карпюк Владислав народився 18 лютого 1999 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).. Після закінчення середньої школи в 2017 році, вступив у Соснівський професійний ліцей, де здобув професійно-технічну освіту.

27 листопада 2019 року Владислава призвали на строкову службу, а від 4-го квітня 2020 року по 28 квітня 2021 року він служив за контрактом у військовій частині А3091 26-тої артилерійська бригади імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича.

З 4 жовтня 2021 року солдата перевели до особового складу військової частини А1556 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, солдат Карпюк перебував на посаді радіо номер обслуги реактивного артилерійського дивізіону в одній з військових частин.

Під час запеклих боїв за місто Васильків, що на Київщині, його дивізіон відправили для підсилення оборони.

Згідно даних третього відділу Рівненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки солдат Владислав Карпюк загинув під Васильковим 27 лютого 2022 року.

3 березня 2022 року Гощанська громада провела Владислава Карпюка в останню дорогу.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Карпюка Владислава Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Одинець Андрій народився 9 січня 1977 року в селі Терентіїв Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

У віці семи років пішов навчатися до Терентіївської початкової школи, котру закінчив у 1988 році. Середню освіту здобув у Синівській середній школі. У 1993 році Андрій пішов здобувати фахову освіту в Корецьке ПТУ-24 за спеціальністю тракторист-машиніст с/г виробництва, слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів (категорія «С»).

У 1995 році був призваний на строкову службу. Після проходження військової служби працював водієм у місцевому колгоспі.

У 2004 році одружився, і вже в 2005 році в подружжя народилася донька.

Військовослужбовець добровольцем відстоював рідну землю на фронті ще з 2015 року. З 2016 року ніс службу в ЗСУ на контрактній основі. з липня 2019 року в складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади – Закарпатський легіон.

З 24 лютого 2022 року у зоні активних воєнних дій росії проти України захищав рідну землю.

Андрій Одинець загинув 13 серпня 2022 р.

Провели Героя в останню дорогу та поховали на кладовищі рідного села Терентіїв.… Читати далі

Гуменюк Сергій народився 25 січня 1977 року. З початком активних воєнних дій росії проти України, 21 березня був призваний на військову службу по мобілізації.

Загинув 11 серпня 2022 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області в результаті прямого влучення артилерійського снаряду в окоп під час артилерійського обстрілу з боку противника.

Провели в останню дорогу та поховали військовослужбовця 22 серпня 2022 року в Гощі на місцевому кладовищі.

У загиблого захисника залишилися мати, дружина та двоє дітей: 12- ти річна дочка та 14- ти річний син.… Читати далі