Рівненський район – Page 24 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Богданець Олександр Юрійович (11.03.1987– 05.07.2023)

Богданець Олександр Юрійович народився 11.03.1987 року в смт Оржів Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. Батько – Богданець Юрій Петрович 02.07.1963 року народження та мама Богданець Наталія Кирилівна 20.04.1963 року народження наразі проживають в рідному селищі.

Олександр навчався в Оржівській середній школі, яку закінчив у 2004 році. З малих літ хлопець захоплювався комп’ютером, тому паралельно з навчанням у школі проходив навчання в комп’ютерній академії «Шах», яку закінчив у 2005 році за спеціальністю «Комп’ютерна графіка та інтернет технології».

У 2006 році працював на посаді дизайнера у товаристві «Відок» в м. Рівне. З 2007 року став працювати в селищі Оржів у меблевому товаристві з обмеженою відповідальністю «Олісма». З 2008 року працював столяром у ВАТ «Рівнеазот», з 2009 року почав працювати разом з татом, виконуючи фасадні роботи у м. Києві.

У зв’язку з хворобою був звільнений від військової строкової служби в мирний час.

Олександр одружився, згодом у молодого подружжя народилося двоє синів.

З 19 березня 2023 року Олександр був призваний на військову службу.… Читати далі

Стасюк Олексій Дмитрович (25.03.1995-19.05.2023)

Стасюк Олексій Дмитрович народився 25 березня 1995 року в с. Яполоть Рівненського району.

У 2001 році пішов до Яполотської загальноосвітньої школи I- III ступенів.

Був трішки сором’язливим, спокійним на вдачу хлопчиком, гарно товаришував з дітками, у вільний час захоплювався технікою.

Навчання у школі закінчив у 2012 році. Після школи пішов працювати полірувальником а згодом різчиком на фірму по виготовленню пам’ятників. Їздив на заробітки. Мріяв відкрити свій невеличкий бізнес. З початком повномаштабного вторгнення росії на Україну, Олексій був у місцевій теробороні, їздив у сусіднє село на чергування на блокпост.

6 березня 2022 року вступив до лав ЗСУ, спочатку проходив навчався на полігоні а 23 березня вже був у зоні бойових дій на Донеччині. Служив у 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша, був стрільцем помічником гранатометника військової частини А 4056, 1-го єгерського відділення 3 єгерського взводу 2-ї єгерської роти 1-го єгерського батальйону.

Загинув 19 травня 2023 року в н.п. Новомайорське Донецької області під час виконання бойового завдання, пов‘язаного з захистом територіальної цілісності та держаного суверенітету України, внаслідок мінно – вибухової травми.… Читати далі

Поліщук Олександр Анатолійович (16.04.1997-17.05.2024)

Олександр Анатолійович Поліщук народився 16 квітня 1997 року в селі Калинівка, Корецького району, Рівненської області. Був найстаршою дитиною в сім`ї. Закінчив Калинівську початкову школу, потім навчався у Новокорецькій загальноосвітній школі. Пізніше здобував освіту у Корецькому ВПУ №24, опанував професію машиніста-тракториста. У 2018 році проходив строкову службу.
У кінці 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Понад рік він мужньо боронив свою рідну землю, за власним бажанням не брав відпустки.

Його життя обірвалося 17 травня поблизу Новоданилівки Пологівського району Запорізької області під час танкового обстрілу позицій оборонців. Юний хлопчина не встиг створити сімю, ародовжити свій рід, чи побудувати успішну карєру. але встиг дати відсіч російському ворогу.
Односельці запам`ятають його як відкриту, щиру, з великим серцем та доброю вдачею людину.… Читати далі

Бондарук Микола Дмитрович (16.12.1990-10.11.2022)

16 грудня 1990 року в м. Рівне,в сім’ї Бондаруків Галини Миколаївни і Дмитра Івановича, народився син Микола. 1 вересня 1996 року Микола пішов навчатися до Рівненської школи.
У 2000 році сім’я Бондаруків повертається на постійне місце проживання у рідне с. Крилів. Микола продовжив навчання у 5 класі Крилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. «Він був хорошим, здібним ,активним учнем. Охоче брав участь у різноманітних масових заходах школи. Завжди хотів грати ролі позитивних героїв у різних сценках».-згадує класний керівник Горкун Валентина Миколаївна. У 2007 році Микола закінчив навчання в Крилівській ЗШ І-ІІІ ступенів. Микола був добрим, товариським, щедрим, мав багато планів на майбутнє. З 1 вересня 2007року 1 липня 2009 року навчання у РДБМК по спеціальності зубний технік. За спеціальностю не працював, перебував на заробітках.
9 травня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, як медик, перебував передовій у Миколаївській області. 22 жовтня рідні, друзі, знайомі бачили його у Facebook. На своїй сторінці він дякував учням Крилівської школи за листівки, малюнки, солодкі подарунки, які вони надіслали для воїнів.… Читати далі

Рицький Дмитро Володимирович, позивний “Ріко”(08.11.2000-18.05 2022)

Дмитро Рицький народився 8 листопада 2000 року вм. Костопіль у дружній багатодітній сім’ї . В 2016 році закінчив Костопільську ЗОШ №2, вступив на навчання до Костопільського будівельно – технологічного коледжу, провчився лише півтора місяця, сказав, що це не його справа. В мирний час працював на будівництві.
З 2019 року був учасником антитерористичної операції на Сході України, пішов служити у ЗСУ за контрактом. Дмитро був стрільцем, помічником гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону, старшим солдатом в/ч А 1008 14 – ої ОМБР, учасником АТО, ветераном бойових дій.

Військовослужбовець загинув 18 травня 2022року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу с. Яковлівка Донецької області Бахмутського району.

Посмертно солдат Рицький нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
. У Дмитра залишилися мама, дві сестри та двоє братів.

Мельничук Василь Григорович (15.01.1995-20.05.2024)

Василь народився 15 січня 1995 року у селі Поліське Березнівського району. У 2012 році закінчив місцеву Поліську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 2013 по 2014 рік проходив строкову військову службу. Після одруження з 2020 року сім’я Василя проживає в селі Великий Олексин Шпанівської територіальної громади Рівненського району.
З перших днів повномасштабного вторгнення у березні 2022 року Василь добровільно став на захист України. Герой отримав шість нагород під час захисту рідної України 20 травня 2024 року головний сержант аеромобільного батальйону Мельничук Василь Григорович загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу на Донеччині поблизу населеного пункту Георгіївка.
Отець Ігор Свято-Михайлівського храму села Поліське відслужив літію за полеглим Захисником.
Поховали Захисника на сільському кладовищі села Малий Олексин Шпанівської територіальної громади Рівненського району зі всіма військовими почестями.
У полеглого воїна залишилися – мама, дружина, маленька донечка та два брати.

Степчук Тарас позивний «Пчола»(06.08.1987-17.02.2023)

Степчук Тарас народився 06.08.1987 року в м. Костополі. У 2002 році закінчив 9 класів Костопільської загальноосвітньої школи № 3.В період з 01.09.2002 р. по 25.06.2004 року навчався у Костопільському будівельно-технологічному технікумі НУВГП за професією «Муляр, пічник, штукатур».
З квітня 2007 року проходив строкову військово-патрульну службу в ЗСУ в місті Києві. Своєю поведінкою та старанністю подавав іншим військовослужбовцям приклад зразкового виконання військового обов’язку, про що свідчить його характеристика з частини.
Після повернення додому професійно займався бджільництвом. Тарас був пасічником і разом з тим працював охоронцем у «Свіспан-лімітед», а далі – начальником зміни караулу.
Пасіка налічувала до 250 бджолосімей. Він займався селекційною діяльністю виведення нової породи бджоли. Щоб перейняти його досвід в роботі з
бджолами, приїжджали навіть вчені-професори. Був головою Спілки пасічників Костопільського району.
27 квітня 2009 року одружився, виховував двох синів.

Коли розпочалася повномасштабна війна, не вагаючись, вступив добровольцем до лав ЗСУ, щоб захищати свою рідну землю від ворога. Був призваний до 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся». Тарас користувався авторитетом серед побратимів, мав чітко сформований вольовий характер, власну думку.… Читати далі

Оліфір Роман Сергійович (31.12.1986-23.06.2024)

Роман народився 31 грудня 1986 року у місті Чистякове (колишній Торез) Донецької області. Там закінчив 10 місцеву школу. А за тим здобув фах юриста у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.

У 2014 році через військові дії разом із рідними вимушені були виїхати з рідного міста та переїхати на Рівненщину. Тут Роман працював спершу заступником, а за тим керівником сільськогосподарського підприємства. Дбав про батьків, разом із дружиною Марією виховували маленьку донечку Анечку.

Надзвичайно добрий та світлий Роман швидко став своїм на Рівненщині, його полюбили й прийняли, наче провів тут усе своє життя.

Чесний та людяний Роман практично весь період служби провів у зоні активних бойових дій. Але жодного разу не поскаржився, не нарікав, що важко.

На жаль, 23 червня 2024 року 37-річний матрос Роман Оліфір загинув під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.

Поховали Романа на кладовищі в с. Тучин, де мешкає родина.

Шинкаренко Катерина Сергіївна, позивний “Віскі” (1994-22.02.2024)

Катерина Шинкаренко народилася у Краматорську.

До повномасштабної війни займалася велоспортом та багато подорожувала Україною. Брала участь у велопробігах на Донеччині, об’їздила десятки міст та сіл. Була відома у Краматорську як активістка велосипедного руху.Мріяла проїхати дистанцію Париж — Брест — Париж на велосипеді

У 2022 році через постійні обстріли її родина переїхала в Острог до знайомих

Служила в ЗСУ, де була снайперкою. Загинула 22.02.2024, при відбиті прориву ворога, при відході наших військ з Авдіївки. Ласточкине-Сіверне. Спочатку тіло перебувало далеко в тилу ворога, і лише у квітні змогли його вивезти та впізнати. Про смерть снайперки рідним повідомили 10 квітня.

16 квітня на Майдані Свободи відбулося прощання з Катериною У Свято-Миколаївській церкві Острога пройшла заупокійна служба

Поховали Катерину на Алеї Героїв в Острозі. У Катерини Шинкаренко залишився чоловік та син Денис.

Шинкаренко Катерина Сергіївна, позивний Віскі, Катруся, снайпер роти снайперів 53 ОМБР, нагороджена орденом “За мужність” ІІІ ступеня, відзнакою Генерального штабу “Золотий хрест” та відзнакою Міністерства оборони України “Хрест доблесті” –

Коноводов Валентин,позивний Miller (07.07.1997-10.06.2022 )

Народився Валентин у Криму 7 липня 1997 року, а згодом разом з мамою Анжелою та старшою сестричкою Адою переїхали у Здолбунів. Пішов учитися в міську 7 початкову школу, а продовжив навчання у школі №1, закінчив 9 класів. Був веселим, непосидючим сірооким хлопчиком, якого усе цікавило. Дуже хотів стати дорослим.

Ще зі школи почав займатися боротьбою, згодом перейшов у секцію важкої атлетики. Став майстром спорту з важкої атлетики.

.З 2018 року Валентин служив в 1-му окремому батальйоні морської піхоти. Був снайпером та виконував бойові завдання в ООС на Донбасі. У 2021-му контракт закінчився. Подружжя Коноводових поїхали за кордон.

Ще у школі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Софією. І вона його чекала, поки він пройде строкову службу. Одружилися. Разом поїхали в Миколаїв, де він проходив контракт.

За цей час Валентин змужнів, подорослішав, продовжував займатися спортом, мав багато планів на майбутнє. Коли закінчився контракт у серпні 2021 року, поїхав з дружиною за кордон. Повернулися у середині лютого.

З початком повномасштабного вторгнення Валентин повернувся на Батьківщину та пішов до військкомату.… Читати далі