Рівненський район

Кулиба Віталій Володимирович  народився с. Бадівка на Острожчині.  Навчався в Бадівській, пізніше у   Мощаницькій ЗОШ.   В 2015 році служив в АТО.

З  березня  2022 р.  вступив до  лав ЗСУ.   17 січня внаслідок поранень під час бойового зіткнення з ворогом в районі населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області старший солдат Віталій Кулиба з Бадівки загинув.  Із дня загибелі й до 14 березня героя вважали безвісти зниклим. Коли все було з’ясувано, захисник востаннє повернувся додому.  

 У Віталія Кулиби залишилася згорьована матір, дружина та двоє дорослих дітей – син та донька.

… Читати далі

Дячук Юрій Миколайович народився 15 квітня 1986 року в селі Верхів Рівненського району, Рівненської області. Сім’я Дячуків виховувала трьох синів, Юрій був найстаршим.

У вересні 1993 року Дячук Юрій був зарахований учнем 1 класу Верхівської неповної середньої школи.  У травні 2002 року закінчив школу та продовжив навчання у Грем’яцькій ЗОШ. Протягом 2004 – 2005 років Юрій навчався в Острозькому ВПТУ.

9 травня 2009 року одружився з Кравцовою (Дячук) Іриною Володимирівною. Сім’я виховувала двох дочок. Оксану 2009 року народження  та Дарину, яка народилася в 2011 році.

У довоєнний період Юрій Миколайович їздив на заробітки. Був учасником АТО. У травні 2022 року його призвали за мобілізацією.

Війна в Україні раптово та безжалісно змінила все його життя. Він не обирав цю долю – війна сама зайшла в його дім.

36 – річний військовий Дячук Юрій загинув 17 березня під час бою від поранень не сумісних з життям в районі населеного пункту Червонопопівка, Луганської області.

У Юрія залишилися мама, брат та двоє дочок.

Нагороди – почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», пам’ятний знак за участь в обороні м.Мар’янки… Читати далі

Олександр Муравський народився у Рівному. Закінчив загальноосвітню школу № 3, навчався у Національному університеті водного господарства на механічному факультеті, здобув фах інженера-механіка.

Свій трудовий шлях розпочав у Державній виконавчій службі, був керівником юридичної компанії, довгий час працював у дорожніх компаніях. Будував Північну об’їзну Рівного.

Олександр був активним учасником Революції Гідності, співзасновником та ідейним натхненником Автомайдану Рівне.

Надзвичайно скромний Олександр не хотів, аби усе, що він робив, стало відомо. Говорив, що усе це – нічого особливого, лише те, що може.

Олександр зустрів дружину-адвоката словами: “Ти зробила для перемоги усе, тепер моя черга”. Тож добровольцем пішов виконувати свій обов’язок – захищати рідних та всю країну від ворога.

Герой служив у легендарній «Миколаївській» 79 бригаді, яка героїчно боронить Донецький напрямок.

З перших днів на передовій, був двічі поранений, але завжди повертався у стрій.Та понад усе Олександр любив своїх трьох діток – сина Володимира та донечок Інну та Ольгу.

37-річний солдат Олександр Муравський загинув в районі населеного пункту Новомихайлівка, поблизу Мар’янки, Донецької області 22 червня 2023 року.… Читати далі

Любомир Кирильчук народився 11 листопада 1986 року в селі Богданівка колишнього Корецького району. Тут закінчив школу. Опісля головним завданням Любомира стала допомога батькам. Наймолодший син із багатодітної родини взяв на себе турботи по господарству, став опорою та підтримкою для мами.

Надзвичайно добрий, чуйний, чутливий до чужих переживань Любомир не встиг одружитися та народити дітей. Багато часу присвятив турботі за батьківським домом, адже здоров’я мами вже далеко не те…

Він не служив у армії. Але коли у грудні минулого року отримав повістку, не став ховатися. Служив на Рівненщині та Волині. Проходиввишкіл у Франції.

Використати на практиці усі свої вміння Любомир мав нагоду на самісінькому нулі.

36-річний солдат Любомир Кирильчук загинув 30 червня 2023 року від осколкового поранення, яке отримав під час мінометного обстрілу в районі селища Ямпіль на Донеччині.

 В Героя залишилася мати, сестра та старший брат.

Прощання із Героєм відбулося 5 липня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Олексій Романчук народився у Якутії в місті Нерюнгрі. Саме там на той час працювали батьки. У Якутії Олексій закінчив школу, вищу освіту здобував вже у Рівному — навчався у МЕГУ ім. С. Дем’янчука.

Від 2014 року, коли почалися перші прояви російського вторгнення, був готовий стати на захист країни. У 2015-пішов у військкомат, щоб записатися добровольцем. Отримав відмову.

З початком повномасштабного вторгнення РФ Олексій почав займатися волонтерською діяльністю, а вже 21 березня його запросили до військкомату.

Цілеспрямований, активний, надзвичайно комунікабельний Олексій легко і швидко знаходив спільну мову з людьми. Тож спершу допомагав на місці з ремонтом техніки, але врешті вирішив перевестися у бойову бригаду.

Рідних Олексій завжди оберігав, захищав від усіх негараздів — батьки до останнього не знали, що син знаходиться у зоні активних бойових дій, бо ж він не хотів, щоб вони зайвий раз хвилювалися.

І лише кохана та сестра тримали руку максимально на пульсі ситуації, аби допомогти у разі потреби..

Олексій дуже любив подорожувати, рибалити та читати. Саме книги просив передавати рідних у посилках.… Читати далі

Денис Бабак народився у Рівному. Вивчав рибальство та аквакультуру у Млинові. Проте спеціальність, якій навчався, стала справжньою пристрастю у житті. А от працював Денис на виробництві вікон у компанії Epsilon.

Влітку 2022 року чоловік отримав повістку і вступив до лав ЗСУ. Пройшов навчання в Закарпатті, пізніше в Чехії.

Під час військової служби захисник найбільше сумував за рідними. Єдиним син у батьків, люблячий чоловік та батько 7-річного Олексія щодня розмовляв із сім’єю. Навіть у зоні бойових дій постійно тримав зв’язок із сином — спілкувався із ним по відеозв’язку.

Надзвичайно добрий та відданий, світлий та неконфліктний — саме таким пам’ятатимуть Дениса усі близькі. А дружина навіть не може пригадати жодної сварки із ним.

Старший солдат, старший стрілець 29-річний Денис Бабак загинув 11 червня 2023 року в районі села Роботине Запорізької області.

Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному.

… Читати далі

Геннадій Гануш народився у селі Олександрія. Усе своє життя він провів у Рівному. Тут закінчив 9 школу. Навчався в 10 училищі, де здобув фах слюсара-ремонтника. Геннадій багато років працював у супермаркеті Spar на вулиці Відінській, цінував колектив та любив свою роботу. Строкову службу проходив у внутрішніх військах .

Добрий, довірливий, чесний та справедливий Геннадій дуже любив риболовлю, відпочинок на природі. Завжди старався з людьми чинити правильно. Був переконаний, що все має бути по совісті. Надзвичайно любив та цінував маму…

У квітні 2023 року Геннадій Гануш отримав повістку та пішов служити.

Солдат Геннадій Гануш загинув поблизу села Яковлівка на Донеччині в ході ведення наступально-штурмових дій проти військових сил російської федерації. Це сталося як раз у день народження його мами — 25 червня…

Йому назавжди залишиться 46 років. Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Віталій Семчук народився у 1997 в Рівному, навчався у НВК «школа-ліцей» №12, закінчив технічний коледж НУВГП, де здобув фах електромеханіка. А за тим отримав повістку в армію.

ВІн був надзвичайно світлою та доброю людиною. Чуйний, турботливий — намагався захистити усіх і від бід. Віталія любили всі, хто знав.

Хлопець прагнув допомогти кожному, завжди поспішав і підтримував. Надзвичайно любив тварин і дітей, і вони його просто обожнювали.

Віталій служив на Донеччині, в Маріуполь потрапив у складі окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії вже коли місто було в повному оточенні. України брав участь у боях за Маріуполь.

25-річний старший солдат Віталій Семчук загинув 14 квітня. У столицю тіло привезли лише на початку серпня.

. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку Віталій Семчук посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня

Присвоєно звання “Почесний громадянин міста Рівного”

… Читати далі