Народився Василь Горбачевський 31 липня 1995 року в селі Олександрове. Шкільні роки майбутнього захисника промай­нули у Олександрівській загально­освітній школі I-ІІ ступенів. Вже в шко­лі він проявляв свої хороші якості, був веселим, доброзичливим та щирим хлопцем. У нього завжди було багато друзів. Після закінчення загально­освітнього закладу, Василь вступив до Вищого професійного училища № 22, м. Сарни, Рівненської області за професією муляр-штукатур. Останнім часом працював у Польщі на будівництві. 

  Не був одружений.  Проживав у батьківській хаті разом з матір’ю та батьком. Також в будинку проживала молода сім’я – його молодша сестра з чоловіком та дитиною.

    На військову службу призваний по мобілізації  10.03.2023р.  другим відділом Вараського РТЦК СП в Рівненської області . Горбачевський Василь ніс строкову службу в Бахмутському районі Донецької області у військовій частині А0284. Навідник 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно- штурмового взводу 5 десантно – штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону. Та отримав від побратимів позивний «Кама».   

    Загинув захисник у Бахмутському  районі  Донецької області  поблизу населеного пункту Іванівське 24 серпня 2023 р.… Читати далі

    Народився Анатолій Пуха 11 листопада 1973 року в селі Борове. В 1991 році закінчив місцеву школу та продовжив своє навчання в ПТУ  1 м. Здолбунів. Проживав у багатодітній родині. Весь час проявляв себе як добрий, чесний, дружелюбний, вихований учень та однокласник.

    Як і всі його ровесники того часу пройшов строкову службу. Після цього одружився та  свої останні роки проживав з сім’єю в місті Вараш. Мав двоє дітей. До травня 2023 року працював столярем у цеху господарського обслуговування ВП “РАЕС”.

      В середині липня був мобілізований. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 2-му механізованому батальйоні 117-ої окремої механізованої бригади.    

49-річний житель Вараша 28 вересня виконував з побратимами бойове завдання і потрапив під мінометний обстріл біля села Новопрокопівка Запорізької області. Без батька залишилося двоє дітей 8 та 12 років.

Поховали захисника 3 жовтня 2023 року в рідному селі Борове Вараського району.

… Читати далі

Народився Олександр Йосипович 12 серпня 1983 року року в селі Неньковичі Зарічненського району. У 1989 році пішов до Неньковицької школи, яку закінчив в 1998 році. Після закінчення школи, в листопаді 2001 року проходив строкову службу у військовій частині А 1971 міста Рівне. Здобув спеціальність тракториста, навчаючись в Мутвицькій автошколі. Працював на сезонних роботах. Не одружений.

В лютому 2021 року уклав контракт про військову службу в Збройних силах України. Служив у 24 бригаді старшим механіком. Загинув Гордійчук Олександр Йосипович 4 січня 2023 року внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Бахмут на Донеччині.

Похований 11 січня 2023 року на сільському кладовищі в селі Неньковичі.

… Читати далі

         Кузло Святослав Федорович народився 29 жовтня 1973 року в селі Дібрівськ, там минуло його дитинство та юність. У 9 років він залишився без батька. Доводилося багато працювати, допомагати мамі по господарству. Навчався Святослав у Дібрівській загальноосвітній школі I-III ступенів .

Після закінчення школи здобув професію шофера у Володимирецькому ПТУ.

Восени 1991 року був призваний на строкову військову службу.  З 1993 року проживав у рідному селі. Жив разом з матір’ю, згодом, після її смерті – сам. Святослав був добрим братом та хорошим дядьком.

     9 березня 2022 року  Святослав разом зі своїм племінником Сашею пішов боронити рідну землю.

Загинув Святослав Кузло 13 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Опитне Покровського району на Донеччині. Святослав Федорович до останнього був вірний військовій присязі, стоячи на захисті територіальної цілісності та незалежності своєї Батьківщини.

      Поховали Героя 21 жовтня 2022 року на  кладовищі в селі Дібрівськ, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання із загиблим воїном.

Йому було 49 років.

… Читати далі

Євгеній Володимирович Войтович народився 26.12.1999 у с. Вичівка. Навчавсяу Вичівському ліцеї. Після закінчення дев’ятого класу вступив до ПТУ м. Дубровиця , здобув професію маляра-штукатура. Їздив на будівельні роботи до Рівного, а також на заробітки до Польщі. Та у цій сфері діяльності, майбутній Герой, себе не знайшов ,його покликанням стала служба у лавах Державної прикордонної служби України.

Службу в лавах Державної прикордонної служби України головний сержант Войтович Євгеній Володимирович проходив з 2019 року. Повномасштабне вторгнення ворога Євгеній зустрів на сході. З 24 лютого 2022 року він пліч-о-пліч з військовослужбовцями Збройних Сил України та Національної гвардії України мужньо та самовіддано в умовах повної блокади, виконував бойові завдання,  героїчно відбиваючи цілодобові атаки ворога..

 30 березня 2022 року в центрі міста Маріуполь, під час запеклого вуличного бою з великою кількістю живої сили противника, які намагались прорватись та зайти в місто, головний сержант Євгеній Войтович отримав осколкове поранення правої кінцівок та спини. У супроводі прикордонників він був доставлений до військово-медичного шпиталю міста, а після одужання Євгеній знову став у стрій.… Читати далі

Народився Сергій1 березня 2001 року в смт Зарічне , другою дитиною в сім’ї. Навчався в Зарічненській середній школі, яку закінчив у 2019 році.

У червні 2021 року уклав контракт про військову службу в Збройних Силах України. . Проходив службу у військовій частині А1008 на посаді механіка-водія. Хлопець, як і багато інших однолітків, мріяв про вільну незалежну Україну, будував плани на майбутнє, але не судилося їм здійснитись, бо поклав своє молоде життя за незалежність та свободу нашої держави!

28.09.2022 року старший солдат КОХНО Сергій Олександрович загинув в Харківській області під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини

Похований в смт Зарічне на місцевому кладовищі

… Читати далі

Народився 14 травня 1999 року в селі Морочне Зарічненського району (нині – Зарічненської селищної об’єднаної територіальної громади Вараського району) Рівненської області. У 2014 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи, у 2016 році – Київський військовий ліцей імені Івана Богуна (місто Київ).

У Збройних силах України з 2016 року. У червні 2020 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місто Львів).

З 21 червня 2020 року служив заступником командира з морально-психологічного забезпечення 3-ї танкової роти танкового батальйону 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха Оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0536 (польова пошта В0927), міста Сєвєродонецьк/Лисичанськ Луганської області).

З 2020 року брав участь в операції об’єднаних сил на сході України.

З 24 лютого 2022 року, після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, брав участь у боях з російськими окупантами.

6 березня 2022 року група, яку очолював лейтенант Богдан Корнійчук, здійснювала марш з села Красна Поляна до села Георгіївка Старомлинівської сільської об‘єднаної територіальної громади Волноваського району Донецької області.… Читати далі

Войтович Василь Васильович народився в 1971 році у селі Вичівка  Зрічненського, нині Вараського району. Там же у 1978 році пішов у перший клас місцевої школи.Закінчив Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя за спеціальністю «Електрифікація».

Після навчання була строкова військова служба. У 1992 році прийнятий на посаду електромонтера оперативно-виїзної бригади Зарічненського РЕМу. З того часу на різних посадах – від диспетчера оперативно-диспетчерської групи до головного інженера. Працював у   Зарічненському РЕМі до 2022 року. У січні 2022 підписав контракт зі Збройними Силами України. За розподілом потрапив у 14-у окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого, у складі якої боронив Батьківщину. Загинув Василь  25.03.2022 в результаті авіаудару під час виконання бойового  завдання на Миколаївщині.
Всі, хто знав Василя Васильовича, говорять тільки хороше про нього. Був чесною і  відвертою людиною. Ніколи не лукавив.
Прощалися із захисником 31 березня у Зарічному та в його рідному селі Вичівка.
Поховали  Войтовича Василя Васильовича в рідному селі Вичівка.

У нього залишилась дружина та двоє доньок.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  Указом Президента УКРАЇНИ №293/2022  Войтовича Василя Васильовича — штаб-сержанта нагороджено  орденом “За мужність” ІІІ ступеня  (посмертно)

У  селищі Зарічне назвали вулицю на  честь Василя Войтовича . … Читати далі