Пам’яті Небесної Сотні

Батьківщино, рідна мати, ти понад усе.

Не повинен забувати вже ніхто про це.

Бо за тебе на Майдані люди полягли.

Кращі сини України життя віддали.

Зі всієї України піднялись сини.

Проти влади злочинної боротись пішли.… Читати далі

Коли настане такий день для нас?

Коли цей дим від пострілів та градів зникне?

Коли закінчиться безглузда ця війна,

Яка вбиває наших рідних

Ця хмара сонцю не дає повстать,

Ця хмара біль і сльози посилає.

Вона життя єдине у солдат… Читати далі

Присвячується Леоніду Озеранчуку

Очі чорні, а погляд був світлим,

Посмішка щира та привітна.

Таким запам’ятався ще з дитинства,

А в школі був він непримітним.

Та після армії змужнів, змінився,

А погляд той і залишився.… Читати далі

Василець Олександр Кузьмич (8.05.1978 – 28.07.2014)

Олександр Кузьмич народився 8 травня 1978 р. в  с. Богуші Березнівського району Рівненської області. У листопаді 1996 р. був мобілі-зований до лав Збройних сил України. Службу проходив у внутрішніх військах у м. Володимир-Волинський (Волинська область). У квітні 1998 р. демобілізований у званні молодший сержант.

Проживав у Білій церкві. Одружився,  влітку 2003 р. молода сім’я переїхала до с. Колонщина що  на Макарівщині. Тут його  запам’ятали як майстра «з золотими руками» зі встановлення опалення в приватних будинках.

21 березня 2014 р. молодший сержант О. Василець був мобілізований Макарівським районним військовим комісаріатом. Спочатку перебував поблизу Донецька, потім перевели ближче до Луганська, а востаннє – у Червонопартизанськ. 28 липня 2014 року молодший сержант Василець загинув у нічному бою з терористами під час мінометного обстрілу у районі пропускного пункту «Червонопартизанськ» Луганської області.

Протягом кількох днів тіло загиблого не могли вивезти з місця бою. 5 серпня 2014 р. Олександра поховали у рідному с. Богуші Березнівського району Рівненської області.

Вдома залишилося двоє маленьких дітей.

Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р.… Читати далі

  1. Сторінки:
  2. 1
  3. 2